Постанова

від 04.07.2023 по справі 910/16501/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16501/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - Слободяник І. П.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи 1 - не з`явився,

третьої особи 2 - не з`явився,

третьої особи 3 - не з`явився,

третьої особи 4 - Коврига М. М.,

третьої особи 5 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації"

про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/16501/21 Господарського суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Компанія Аселон Інвестмент Лімітед, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", ОСОБА_5

про витребування частки в статутному капіталі,

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/1453 від 29.06.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/16501/21 у зв`язку із відпусткою судді Кондратової І. Д.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.06.2023 для розгляду справи № 910/16501/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Вронська Г. О., Студенець В. І.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про витребування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" у розмірі 6,87% статутного капіталу, який становить 293 732,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі № 910/16501/21 змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Постановою від 13.06.2023 Верховний Суд задовольнив частково касаційну скаргу ОСОБА_1 ; рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 910/16501/21 змінив в мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови; в решті судові рішення залишив без змін.

При прийнятті постанови Верховним Судом розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.

Водночас, у відзиві на касаційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" зазначено, що позивач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в суді касаційної інстанції судові витрати у розмірі 50 000 грн та заявлено про те, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом рішення у справі.

19.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науковий інститут сертифікації» 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2023 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 910/16501/21 щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 04 липня 2023 року о 12:45 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 209. Запропоновано іншим учасникам справи надати відзив на зазначену заяву.

03.07.2023 від позивача надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у яких він просить: - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 5 000,00 грн; - відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покласти витрати на правничу допомогу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації".

Заперечення позивача обґрунтовані тим, що:

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" порушено положення статті 124 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відзиві на касаційну скаргу не наведено розрахунок витрат, які він очікував понести;

- не зважаючи на вимогу пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" та адвокат Коврига М. М. не надали жодного доказу щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", в порушення частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат у зв`язку із розглядом справи судом касаційної інстанції;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" заявило до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі, який не відповідає жодному пункту частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: справа, що розглядається не є складною; час витрачений адвокатом на виконання робіт із супроводу справи в Верховному Суді складався з підготовки відзиву на касаційну скаргу, участь в судових засіданнях під час яких жодних дій, які б свідчили про додаткову підготовку до них адвокатом не вчинено; обсяг наданих послуг та виконаних робіт - підготовка відзиву на касаційну скаргу, який на 80-90% копіює документи подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" під час розгляду справ судами попередніх інстанцій, участь у декількох судових засіданнях, відправка документів поштою; ціна позовних заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_1 трішки більше 40 000 грн, розмір спірних часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" менше 15 % від статутного капіталу;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" є одним із винуватців виникнення спору, оскільки якби Товариство, дізнавшись про відчуження часток ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , повідомило про це зазначених осіб, уточнило чи обізнаний ОСОБА_2 з наявністю доброї волі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на відчуження майна, то жодного спору б не виникло, що відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дає суду право покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн в суді касаційної інстанції надано:

- копію акта наданих послуг № 4 від 14.06.2023 до договору № 19/10/2022 від 19.10.2022 про надання юридичних послуг та правової допомоги, згідно із яким виконавцем Ковригою Миколою Миколайовичем надано клієнту Товариству з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" наступні послуги: « 1.1) ознайомлення з матеріалами справи № 910/16501/21 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду; 1.2) дослідження та правовий аналіз касаційної скарги ОСОБА_1 ; рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 910/16501/21, формування правової позиції клієнта щодо апеляційного розгляду; 1.3) підготовка відзиву клієнта на касаційну скаргу ОСОБА_1, направлення копій відзиву з доданими документами на адреси учасників справи, подання відзиву до суду; 1.4) представництво клієнта в судових засіданнях, призначених у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду на 02.05.2023, 06.06.2023, 13.06.2023; 1.5) комунікація з клієнтом стосовно правової позиції, надання рекомендацій щодо вчинення окремих процесуальних дій під час розгляду справи». Відповідно до акта вартість послуг становить 50 000 грн;

- копію рахунку № 4 від 14.06.2023 на оплату 50 000 грн;

- копію платіжної інструкції № 274 від 15.06.2023 про оплату 50 000 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні:

- копія договору № 19/10/2022 від 19.10.2022 про надання юридичних послуг та правової допомоги (т. 4 а. с. 199-200), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" (клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Ковригою Миколою Миколайовичем (виконавець), який є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 6305 від 24.01.2019. Відповідно до пункту 1.1 даного договору клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання захищати права і законні інтереси клієнта та надавати клієнту необхідну юридичну допомогу;

- копія додаткової угоди № 1 від 19.10.2022 до договору № 19/10/2022 від 19.10.2022 про надання юридичних послуг та правової допомоги (т. 4 а. с. 201-202). В пункті 1.2 додаткової угоди сторони погодили, що предмет договору включає супроводження інтересів клієнта у судовій справі № 910/16501/21. В пункті 3.1 додаткової угоди сторони погодили, що винагорода за супровід справи при розгляді по суті складатиме в суді касаційної інстанції - 50 000 грн.

Отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

Оцінивши доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для зменшення витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн, Суд вважає їх частково обґрунтованими, враховуючи таке.

Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" порушено положення статті 124 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відзиві на касаційну скаргу Товариством зазначено розмір витрат, які воно очікує понести - 50 000 грн та зазначено, що цей розмір витрат є фіксованим розміром гонорару адвоката відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 1 від 19.10.2022 до договору № 19/10/2022 від 19.10.2022.

Колегія суддів також відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що не зважаючи на вимогу пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" та адвокат Коврига М. М. не надали жодного доказу щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, оскільки як вже було зазначено вище, Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

Щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", в порушення частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат у зв`язку із розглядом справи судом касаційної інстанції, то такі аргументи не знайшли своє підтвердження, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" надано копію акта наданих послуг № 4 від 14.06.2023 до договору № 19/10/2022 від 19.10.2022 про надання юридичних послуг та правової допомоги, в якому наведено перелік виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). При цьому Суд враховує, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис».

Водночас, оцінивши доводи ОСОБА_1 про неспівмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом виконаної представником позивача роботи у суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" проти аргументів поданої касаційної скарги є подібними доводам останнього, які наводились у попередніх судових інстанціях щодо суті спору.

Крім того, колегія суддів погоджується із доводами ОСОБА_1 про те, що розмір заявлених витрат не є пропорційним до предмета спору.

Таким чином, проаналізувавши надані адвокатом Ковригою Миколою Миколайовичем відповідні послуги, а також подану ОСОБА_1 заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що з урахуванням критерію розумної необхідності таких витрат, їх пропорційності до складності справи, часу, об`єктивно необхідного для їх надання, викладених у відзиві доводів, які подібні до тих, що наводились представником позивача у попередніх судових інстанціях, та співмірністю заявленої до відшкодування суми з виконаною роботою у суді касаційної інстанції, обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в загальній сумі 10 000 грн.

Щодо посилання ОСОБА_1 на положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Суд звертає увагу на те, що у розділі 7 постанови від 13.06.2023 у цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що враховуючи результат вирішення спору судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7, оф. 320; ідентифікаційний код 37038642) 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 910/16501/21.

3. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

В. І. Студенець