Ухвала

від 07.07.2023 по справі 910/19982/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/19982/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2022

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-К"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 30 514,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2023 (подана 15.06.2023) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі № 910/19982/21.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2022, якими позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-К" задоволено частково.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 29 400,00 грн, з огляду на відсутність спору в цій частині у зв`язку з оплатою. Стягнуто з відповідача інфляційні втрати - 650,48 грн, 3% річних - 463 96 грн та судовий збір в розмірі 2 270,00 грн, витрати на правничу допомогу 8 500,00 грн.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-К" судового збору в розмірі 2 270,00 грн та 8 500,00 грн витрат на правничу допомогу. Ухвалити нове рішення в частині розподілу судових витрат, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.

Стаття 293 Господарського процесуального кодексу України регулює порядок відмови у відкритті касаційного провадження.

За пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 статті 12 для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 у розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 910/19982/21 є стягнення 30 514,44 грн, що становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (2 270,00 грн * 100 = 227 000,00 грн), тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Отже, справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Таким чином справа № 910/19982/21 є малозначною в силу положень чинного законодавства.

Можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" посилається на те, що ця справа має виняткове значення для підприємства скаржника - а саме щодо питання застосування статті 126 Господарського процесуального кодексу України стосовно зменшення витрат на професійну правничу допомогу та перегляду питання розподілу судового збору, проте не зазначає достатніх обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а також до власного тлумачення висновків, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15.

Суд звертає увагу, що посилання на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без належного обґрунтування підстав визначених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, яка становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі № 910/19982/21, на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі № 910/19982/21.

2. Оригінал касаційної скарги з додатками повернути Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак