Постанова

від 27.06.2023 по справі 910/8510/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/8510/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Ліпінського Є. В. (адвоката),

відповідача - Лунегова О. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРСЕРВІС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 (колегія суддів: Шаптала Є. Ю. - головуючий, Яковлєв М. Л., Тищенко А. І.), рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 (суддя Приходько І. В.) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 (суддя Приходько І. В.) у справі

за позовом Адвокатського об`єднання "ЕМ ДЖИ ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРСЕРВІС",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) адвоката ОСОБА_1, 2) адвоката ОСОБА_5, 3) приватного виконавця ОСОБА_3,

про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Адвокатське об`єднання "ЕМ ДЖИ ГРУП" (далі - АО "ЕМ ДЖИ ГРУП") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРСЕРВІС" (далі - ТОВ "ЮРСЕРВІС") про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформації, поширеної на вебсайті politica.com.ua, за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_5, та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач поширив недостовірну інформацію щодо позивача, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами, внаслідок чого завдано істотну шкоду немайновим інтересам позивача, оскільки порушено його бездоганну ділову репутацію.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі № 910/8510/21, позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію АО "ЕМ ДЖИ ГРУП", інформацію, поширену на вебсайті politica.com.ua, за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_6, розміщену ТОВ "ЮРСЕРВІС", що є власником вебсайту politica.com.ua.

Зобов`язано ТОВ "ЮРСЕРВІС", що є власником вебсайту politica.com.ua, спростувати недостовірну інформацію стосовно АО "ЕМ ДЖИ ГРУП", яка розміщена за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_7, шляхом публікації протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням суду законної сили тексту спростування з посиланням на таке рішення суду та розміщенням резолютивної частини рішення у цій справі на вебсайті politica.com.ua із заголовком: "Спростування недостовірної інформації відносно АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" та два роки з дня опублікування спростування не знімати статтю щодо спростування.

Здійснено розподіл судових витрат.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що інформація на вебсайті https://politica.com.ua була поширена безпосередньо відповідачем як власником цього вебсайту та реєстрантом відповідного доменного імені politica.com.ua. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки інформація була розміщена відповідачем у мережі "Інтернет" на медіаресурсі, що позиціонується власником як портал новин, доступ до такої інформації є відкритим для усіх користувачів мережі "Інтернет", тому така інформація отримала форму поширення невизначеному колу осіб. Суд першої інстанції зауважив, що за змістом публікації поширена відповідачем інформація безпосередньо стосується позивача - АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" (за текстом статті - Адвокатське об`єднання "MG group"). Суд першої інстанції, проаналізувавши зміст інформації, дійшов висновку, що характер інформації, яка міститься у наведених матеріалах, не дає правових підстав вважати таку інформацію оціночними судженнями або вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, оскільки подача матеріалу, викладена у формі переліку численних фактичних тверджень, якими автор у категоричній манері характеризує конкретно визначених суб`єктів із зазначенням низки відповідних дій цих суб`єктів, а також вказує на певні події, що начебто відбулися, в тому числі протиправного характеру. Враховуючи відсутність належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження правдивості інформації, що була оприлюднена відповідачем на вебсайті politica.com.ua у матеріалі під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_8": ІНФОРМАЦІЯ_9!", суд першої інстанції дійшов висновку, що немає достатніх правових підстав вважати цю інформацію достовірною, а тому визнав її недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог АО "ЕМ ДЖИ ГРУП".

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/8510/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, задоволено частково клопотання АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8510/21 в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат в загальному розмірі 122 460,00 грн, з яких: 115 500,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 6 960,00 грн - витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду: за отримання довідки у розмірі 1200,00 та звіту у розмірі 5 760,00 грн.

Вирішено стягнути з ТОВ "ЮРСЕРВІС" на користь АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 82 500,00 грн та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 6 960,00 грн. В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.

2.4. Суд першої інстанції, задовольняючи частково зазначене клопотання АО "ЕМ ДЖИ ГРУП", виходив із того, що перелік наданих адвокатом послуг містить найменування послуг, оплата за які не повинна відшкодовуватися за рахунок відповідача, а тому не є витратами, пов`язаними з розглядом справи, оскільки ці витрати спрямовані на врегулювання спору саме у досудовому порядку, крім того, вказані послуги не можуть вважатися вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки до розгляду справи у розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою та співмірною є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 82 500,00 грн. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на відповідача покладаються витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, в сумі 6 960,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що, дослідивши опис наданих послуг, врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що співмірною є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 82 500,00 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "ЮРСЕРВІС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/8510/21 в частині задоволення позовних вимог та сплати судового збору скасувати; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/8510/21 в частині стягнення витрат на правничу допомогу та витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, скасувати; постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/8510/21 скасувати повністю; у задоволенні позовних вимог АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" до ТОВ "ЮРСЕРВІС" про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію відмовити у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "ЮРСЕРВІС" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16- ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 484/2781/19-ц, від 09.09.2020 у справі № 688/1505/18, від 11.02.2019 у справі № 725/5585/16-ц, від 21.03.2019 у справі № 568/879/27, від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19, від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18. Крім того, ТОВ "ЮРСЕРВІС" посилається на те, що в цьому випадку належним відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ХОЛДИНГ ПОЛІТИКА".

3.3. 06.06.2023 до Верховного Суду надійшов відзив АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" на касаційну скаргу, надісланий електронною поштою 05.06.2023. У відзиві АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Водночас АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" зазначає, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 70 000,00 грн, докази на підтвердження розміру судових витрат будуть подані після ухвалення постанови у цій справі.

3.4. 13.06.2023 АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" направило до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЮРСЕРВІС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/8510/21 на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, є неподібними до правовідносин у справі, яка розглядається.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ІНФОРМАЦІЯ_22 на вебсайті politica.com.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 було розміщено інформаційний матеріал під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_8": ІНФОРМАЦІЯ_10".

4.2. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_23 на вебсайті politica.com.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 було розміщено інформаційний матеріал під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_11".

4.3. Відповідно до довідки від 29.03.2021 № 108/2021-Д, виданої Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі "Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" про належність доменного імені відповідній фізичній та юридичній особі, власником вебсайту https://politica.com.ua, зокрема, станом на ІНФОРМАЦІЯ_22, є реєстрант доменного імені politica.com.ua - ІНФОРМАЦІЯ_3 (ТОВ "ЮРСЕРВІС").

4.4. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до чинного законодавства належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі "Інтернет" є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен встановити та зазначити в позовній заяві. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адрес українського сегмента мережі "Інтернет".

Суд зазначив, що відповідач не надав жодних заперечень щодо факту володіння вебсайтом https://politica.com.ua, так само як і щодо публікації оскаржуваного позивачем інформаційного матеріалу. Тому суд установив, що власником вебсайту є ТОВ "ЮРСЕРВІС", саме цей суб`єкт є належним відповідачем у справі.

4.5. Як установили суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що інформація на ресурсі https://politica.com.ua за зазначеними посиланнями є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами. Зокрема, не відповідають дійсності та є недостовірними наступні факти і твердження, що містяться у поширених відповідачем інформаційних матеріалах:

1. "ІНФОРМАЦІЯ_8": ІНФОРМАЦІЯ_10" (за доводами позивача, назва статті, що розміщена на вебсайті з доменом politica.com.ua, щодо зазначеного твердження за найменуванням статті та її змістом не відповідає дійсності та спростовується довідкою про відсутність судимості у ОСОБА_1 та свідоцтвом про відсутність в первинних документах в сім`ї ОСОБА_2 інформації щодо хибного твердження про те, що ОСОБА_3 є близьким родичем чи хресним батьком ОСОБА_1 ).

2. "ІНФОРМАЦІЯ_12" (за доводами позивача, фактичне твердження відповідача про те, що АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" в особі керуючого партнера ОСОБА_1 , а також старшого партнера ОСОБА_5 є організованим злочинним угрупуванням, не відповідає дійсності та спростовується довідкою про відсутність судимості у згаданих осіб).

3. "ІНФОРМАЦІЯ_13" (за доводами позивача, відповідач своїми твердженнями про факти вводить в оману громадськість та коло осіб, які є потенційними клієнтами з позитивною історією співпраці з Адвокатським об`єднанням, що підтверджується: 1) довідкою з Ради адвокатів міста Києва про відсутність дисциплінарних скарг на адресу адвокатів АО "ЕМ ДЖИ ГРУП"; 2) позитивними рекомендаціями низки клієнтів щодо наданих послуг АО "ЕМ ДЖИ ГРУП", системним підвищенням рівня кваліфікації адвокатів).

4. "ІНФОРМАЦІЯ_14" (за доводами позивача, на відповідача покладається обов`язок доказування недостовірної інформації про те, що " ОСОБА_3 - є кумом ОСОБА_1 " та те, що "вони діють звичайною злочинною схемою… прямо підставляють клієнта і беруть гроші… заволодівають майном клієнта і переписують це майно на своїх підставних осіб, іноді використовують підставні компанії…, взявши гроші на хабар, - все-рівно все роблять виключно у своїх інтересах". Адвокат ОСОБА_11 та адвокат ОСОБА_5 є засновниками юридичної особи позивача АО "ЕМ ДЖИ ГРУП". Докази з переліком засновників позивача підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АО "ЕМ ДЖИ ГРУП". Таким чином, позивач стверджує, що недостовірна інформація щодо зазначених осіб негативно впливає на ділову репутацію засновників юридичної особи).

5. " ІНФОРМАЦІЯ_15" (за доводами позивача, він спростовує твердження відповідача, що не підтверджується жодними доказами про зв`язок АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" з приватним судовим виконавцем ОСОБА_7, а також фраз, що порочать гідність, честь фізичної особи, а також ділову репутацію адвокатів фізичних осіб та юридичної особи АО "ЕМ ДЖИ ГРУП", наступними доказами:

- запитом до приватного виконавця ОСОБА_7. про перелік осіб та відкриті виконавчі провадження з інформацією про осіб, що розміщені на відео з вебсайту: https://politica.com.ua/;

- відповіддю на запит АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" щодо відсутності будь-якого відношення до учасників виконавчого провадження, що зображені на відео з вебсайту: https://politica.com.ua/;

- довідкою Міністерства внутрішніх справ України про відсутність будь-яких внесених даних до Реєстру досудових розслідувань щодо адвокатів АО "ЕМ ДЖИ ГРУП";

- довідкою про відсутність в штаті співробітників АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" приватного виконавця ОСОБА_7.).

6. "ІНФОРМАЦІЯ_16".

ІНФОРМАЦІЯ_17.

ІНФОРМАЦІЯ_18

"ІНФОРМАЦІЯ_19.

ІНФОРМАЦІЯ_20" (за доводами позивача, твердження відповідача про факти, що не відповідають дійсності та підлягають спростуванню, підтверджуються згаданими доказами позивача з урахуванням факту відсутності судимостей (довідками) щодо адвокатів АО "ЕМ ДЖИ ГРУП", позитивними рекомендаціями клієнтів. На відео відсутні співробітники АО "ЕМ ДЖИ ГРУП"; інші обличчя, що зображені на відео, не є адвокатами об`єднання, що підтверджується відповіддю приватного виконавця в клопотанні від 21.01.2021).

4.6. Як зауважив суд першої інстанції, позивач зазначає, що твердження відповідача щодо позивача із застосуванням таких висловів, як: "шахраї, жертви цинічних мародерів - злочинного угрупування під прикриттям Адвокатського об`єднання "MG group", у будь-якому випадку сприймаються громадськістю та діловою спільнотою негативно, адже пов`язують юридичну особу із злочинною діяльністю.

Позивач наполягав на тому, що конкретні негативні вислови щодо нього із застосуванням висловів: "шахраї", "вори в законі", "злодії в законі", "звичайні рейдери", "злочинне угрупування", "знищують життя своїх клієнтів", "добивають людей", "купують за гроші "замовників послуги", "корупція", "справжня організована злочинна група" створюють враження про дійсні протиправні дії позивача та сприймаються потенційними замовниками послуг (клієнтами) як факти вчинення позивачем шахрайських дій, що завдає шкоди іміджу та порушує недоторканність ділової репутації позивача.

4.7. Суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження власних тверджень позивач також посилався на те, що відповідно до звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі "Інтернет" від 19.04.2021 № 165/2021-ЗВ було встановлено, що в структурі вебсторінки № 1 містяться, зокрема, 4 відеопрогравачі, які дозволяють переглядати відеоряди зі звуковим супроводом безпосередньо на досліджуваній вебсторінці № 1 або переходити на досліджувані вебсторінки № № 2- 5 та переглядати ці відеоряди на вебсайті відеохостингу "YouTube" (https://www.youtube.com/).

4.8. Суд першої інстанції встановив, що звітом від 19.04.2021 № 165/2021-ЗВ підтверджуються не лише перегляди недостовірної інформації, але й те, що відповідач, який є автором статті, поширив недостовірну інформацію за посиланнями на 86 вебсайтів засобів масової інформації (під час відкриття зазначених сайтів відображається опублікований матеріал з недостовірною інформацією, автором якої є відповідач з доменним ім`ям: "politica.com.ua").

4.9. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

5.4. При цьому за змістом статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

5.5. Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

5.6. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

5.7. Статтею 277 Цивільного кодексу України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

5.8. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

5.9. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі "Інтернет" чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/13849/21).

5.10. При цьому згідно зі статтею 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Суб`єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються Законами України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та інші.

5.11. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08.07.1986).

Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24.02.1997).

5.12. Отже, за змістом наведених положень чинного законодавства та усталеної практики ЄСПЛ судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки, і пов`язане із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У свою чергу, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт сам по собі є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Виходячи з викладеного, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі "Інтернет", ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 918/132/20).

5.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили наступні обставини:

- ІНФОРМАЦІЯ_22 на вебсайті politica.com.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_21 було розміщено інформаційний матеріал під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_8": ІНФОРМАЦІЯ_10";

- ІНФОРМАЦІЯ_23 на вебсайті politica.com.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 було розміщено інформаційний матеріал під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_11";

- відповідно до довідки за вих. № 108/2021-Д від 29.03.2021 власником вебсайту https://politica.com.ua, зокрема станом на ІНФОРМАЦІЯ_22, є реєстрант доменного імені politica.com.ua;

- TOV YuRSERVIS (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРСЕРВІС" (ідентифікаційний код: 32047046);

- інформація була поширена невизначеному колу осіб;

- за змістом публікації поширена відповідачем інформація безпосередньо стосується позивача - АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" (за текстом статті - Адвокатське об`єднання "MG group");

- характер інформації, яка міститься у наведених матеріалах, не дає правових підстав вважати таку інформацію оціночними судженнями або вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, оскільки подача матеріалу викладена у формі переліку численних фактичних тверджень, якими автор у категоричній манері характеризує конкретно визначених суб`єктів із зазначенням низки відповідних дій цих суб`єктів, а також вказує на певні події, що, начебто, відбулися, в тому числі протиправного характеру.

5.14. Враховуючи відсутність належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження правдивості тієї інформації, що була оприлюднена відповідачем на вебсайті politica.com.ua у матеріалі під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_8": ІНФОРМАЦІЯ_10", а також у матеріалі під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_24", суд першої інстанції дійшов висновку, що немає достатніх правових підстав вважати цю інформацію достовірною, а тому вона є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/8510/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування немає.

Щодо підстав касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у справі № 910/8510/21, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.15. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції про задоволення позову ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16- ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 484/2781/19-ц, від 07.07.2021 у справі № 587/2051/18, від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16-ц, від 21.03.2019 у справі № 568/879/27. Крім того, ТОВ "ЮРСЕРВІС" посилається на те, що в цьому випадку належним відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ХОЛДИНГ ПОЛІТИКА".

5.16. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.17. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.18. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.19. Скаржник стверджує, що позивач не довів усіх елементів юридичного складу правопорушення, наявність яких може бути підставою для задоволення цього позову, зокрема, не довів, що поширення інформації порушує особисті немайнові права позивача, а також не довів недостовірності поширеної інформації. При цьому ТОВ "ЮРСЕРВІС" посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 484/2781/19-ц, від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16-ц.

5.20. У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 484/2781/19-ц за позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, обґрунтованим поширенням щодо позивача недостовірної інформації з метою опорочити його честь, гідність та ділову репутацію як публічної особи, Суд зазначив:

"Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право".

Верховний Суд залишив без змін судові рішення про задоволення позову у справі № 484/2781/19-ц. При цьому Верховний Суд виходив із того, що суд першої інстанції у справі № 484/2781/19-ц установив сукупність всіх обставин, які стали підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи.

5.21. У постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16-ц за позовом про захист честі, гідності та ділової репутації Суд зазначив:

"При вирішенні справ про захист честі, гідності і ділової репутації суди повинні встановити, чи дійсно відбулося поширення відповідної інформації, про спростування якої просить позивач, чи є ця інформація недостовірною і такою, що порушує його немайнові права, та хто поширив відповідну інформацію і у який спосіб".

Верховний Суд, передаючи справу № 711/9146/16-ц на новий розгляд, виходив із того, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення, якими вирішили питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, зобов`язали відповідача спростувати оспорювану інформацію у спосіб, який не є ефективним, у зв`язку з незалученням до участі у справі власника вебсайту, а також не встановили при вирішенні справи, чи дійсно мало місце поширення ОСОБА_12 оспорюваної інформації у зазначений позивачем спосіб.

5.22. У справі № 910/8510/21, що розглядається, господарські суди установили, що оспорювана позивачем інформація була поширена безпосередньо відповідачем на вебсайті https://politica.com.ua, зокрема, як власником цього вебсайту та реєстрантом відповідного доменного імені politica.com.ua. При цьому, оскільки спірна інформація була розміщена відповідачем у мережі "Інтернет" на медіаресурсі, що позиціонується власником як портал новин (доступ до такої інформації є відкритим для усіх користувачів мережі "Інтернет"), суд першої інстанції зазначив, що така інформація була поширена невизначеному колу осіб. За змістом публікації суд першої інстанції установив, що поширена відповідачем інформація безпосередньо стосується позивача - АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" (за текстом статті - Адвокатське об`єднання "MG group"). Дослідивши інформаційні матеріали, суд першої інстанції дійшов висновку, що назва статті, а також фрагмент назви статті мають характер фактичного твердження, а тому така інформація може бути визнана недостовірною у випадку, якщо вона не відповідає дійсності або викладена неправдиво. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за наведених обставин, враховуючи відсутність належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження правдивості тієї інформації, що була оприлюднена відповідачем на вебсайті politica.com.ua, немає достатніх правових підстав вважати цю інформацію достовірною, а тому визнав її недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача.

Отже, висновки судів у справі № 910/8510/21, що розглядається, про наявність підстав для задоволення позовних вимог не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 484/2781/19-ц, від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16-ц у подібних правовідносинах, тому доводи скаржника про неврахування судами цих висновків Верховного Суду є безпідставними.

5.23. Скаржник стверджує, що, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суди достовірно не встановили на підставі доказів відповідальності саме ТОВ "ЮРСЕРВІС" за опубліковані статті як автора чи власника вебсайту. За твердженням скаржника, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17 викладено правовий висновок про те, що обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, є, зокрема, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову. Крім того, ТОВ "ЮРСЕРВІС" зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

5.24. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц за позовом фізичної особи про визнання дій засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" незаконними, відміну редакції статуту товариства та відшкодування моральної шкоди вирішувалося питання щодо відкриття провадження у справі за позовом фізичної особи та юрисдикційності справи № 523/9076/16-ц.

5.25. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аварон" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" та фізичної особи про стягнення страхового відшкодування спірні правовідносини були врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і вирішувалося питання щодо солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого.

5.26. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц за позовом фізичної особи до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вирішувалося питання щодо підвідомчості справи та належності способу захисту у спірних правовідносинах.

5.27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц за позовом фізичної особи до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Рівненської районної державної адміністрації про відновлення державної реєстрації права власності вирішувалося питання щодо юрисдикційності справи та належності способу захисту права власності позивача.

5.28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц за позовом фізичної особи до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав вирішувалося питання щодо підвідомчості справи та належності відповідача з урахуванням того, що спір виник у зв`язку з порушенням права власності позивача на квартиру внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації права власності.

5.29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17 за позовом фізичної особи до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова О. Ю. про захист прав споживача - визнання права та зобов`язання подати інформацію про включення до переліку вкладників предметом касаційного оскарження була постанова суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, а спірним - визначення підвідомчості справи.

5.30. Колегія суддів зазначає, що скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, щодо правовідносин, які не є подібними із правовідносинами у справі № 910/8510/21, яка розглядається, ні за предметом та підставами позову, ні за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між їх учасниками, ураховуючи зміст правовідносин.

Отже, у цьому випадку встановлення судами різних фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у справах, зазначених у абзаці 1 цього пункту постанови, та у справі, що розглядається, за змістовим критерієм подібності.

За таких обставин доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 05.05.2019 у справі № 554/10058/17, є безпідставними, оскільки у справі № 910/8510/21, що розглядається, суд установив на підставі наданих сторонами доказів належність відповідача у справі.

5.31. Суд апеляційної інстанції, враховуючи доводи сторін щодо належності відповідача, зазначив, що відповідно до чинного законодавства належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі "Інтернет" є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен встановити та зазначити в позовній заяві. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет, що і було зроблено позивачем.

Суд апеляційної інстанції встановив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав жодних заперечень щодо факту володіння ним вебсайтом https://politica.com.ua, так само, як і факту публікації оскаржуваного позивачем інформаційного матеріалу, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки власником вебсайту є ТОВ "ЮРСЕРВІС", саме цей суб`єкт є належним відповідачем у справі. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "ЮРСЕРВІС" проти цього заперечує, зазначаючи, що належним відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Холдинг Політика", а автором статті є Кирило Андрієвський, а тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки відповідач у справі є неналежним.

Враховуючи положення статей 73, 74, 76, 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені ТОВ "ЮРСЕРВІС" твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, у той час як відповідно до довідки за вих. № 108/2021-Д від 29.03.2021 власником вебсайту https://politica.com.ua, зокрема, станом на ІНФОРМАЦІЯ_22, є реєстрант доменного імені politica.com.ua - TOV YuRSERVIS (ТОВ "ЮРСЕРВІС" (ідентифікаційний код: 32047046)). За вказаних обставин, беручи до уваги критерії вірогідності доказів, суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника про неналежність його як відповідача у цій справі, що розглядається.

5.32. Скаржник посилається в касаційній скарзі на те, що під час оцінки поданих позивачем доказів на підтвердження факту розміщення матеріалів на вебсайті https://politica.com.ua та поширення інформації про позивача у мережі "Інтернет", суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 587/2051/18, від 21.03.2019 у справі № 568/879/27, від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16-ц щодо оцінки судами доказів в електронній формі.

5.33. У постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 587/2051/18 за позовом про зобов`язання фізичної особи спростувати поширену неправдиву інформацію про позивача та відшкодування моральної шкоди, як стверджує скаржник, викладено правовий висновок щодо застосування норм процесуального права при дослідженні судом доказів в електронній формі, зокрема скриншотів вебсторінок. При цьому ТОВ "ЮРСЕРВІС" посилається на зміст статті 96 Господарського процесуального кодексу України, наведений у цій постанові.

5.34. У постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 568/879/27 за позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди зазначено, що "місцевим судом, на виконання вимог частини п?ятої статті 100 Цивільного процесуального кодексу України, обґрунтовано не було взято до уваги надані відповідачем паперові копії електронного доказу - знімків вмісту екрана монітора у зв?язку із неподанням їх оригіналів та поставлення позивачем під сумнів відповідність таких копій оригіналу."

5.35. У постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16-ц ц за позовом про захист честі, гідності та ділової репутації Суд зазначив:

"Посилаючись на спростування доводів апеляційних скарги на те, що факт здійснення публікації відповідного змісту підтверджується роздруківкою із вебсайту, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згідно з положеннями глави 5 "Докази" розділу І "Загальні положення" Цивільного процесуального кодексу України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, роздруківки Інтернет-сторінок (вебсторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.

Вебсторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі ".

5.36. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.37. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.38. За змістом пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права у вигляді обґрунтування рішення на підставі недопустимих доказів.

5.39. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання.

5.40. Водночас скаржник вважає, що суди безпідставно прийняли як належні докази інформацію на ресурсі https://politica.com.ua за наведеними у позові посиланнями, оскільки вона не підтверджена належними доказами. Таким чином, аргументи ТОВ "ЮРСЕРВІС" зводяться до того, що він вважає неналежними докази, подані позивачем на підтвердження факту розміщення матеріалів на вебсайті https://politica.com.ua та поширення інформації про позивача у мережі "Інтернет", проте доводів щодо їх недопустимості не наводить.

5.41. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 7 статті 82 Господарського процесуального кодексу України у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути вебсайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі "Інтернет" з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Однак скаржник не зазначає про те, що він скористався своїм правом, передбаченим частиною 7 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, а суд необґрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотання про огляд вебсайту (сторінки).

Крім того, суди зазначили, що на підтвердження власних тверджень позивач також зазначав, що відповідно до Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі "Інтернет" від 19.04.2021 № 165/2021-ЗВ було встановлено, що в структурі вебсторінки № 1 містяться, зокрема, 4 відеопрогравачі, які дозволяють переглядати відеоряди зі звуковим супроводом безпосередньо на досліджуваній вебсторінці № 1 або переходити на досліджувані вебсторінки № 2 - 5 та переглядати ці відеоряди на вебсайті відеохостингу YouTube (https://www.youtube.com/). Суди зауважили, що звітом від 19.04.2021 № 165/2021-ЗВ підтверджуються не лише перегляди недостовірної інформації, але і те, що відповідач, який є автором статті, розповсюдив недостовірну інформацію за посиланнями на 86 вебсайтів засобів масової інформації (під час відкриття зазначених сайтів відображається опублікований матеріал з недостовірною інформацією, автором якої є відповідач з доменним ім`ям: "politica.com.ua").

За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 587/2051/18, від 21.03.2019 у справі № 568/879/27, від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16-ц, щодо оцінки судами доказів в електронній формі є безпідставними.

5.42. ТОВ "ЮРСЕРВІС" стверджує про те, що позивач обрав неналежний спосіб спростування недостовірної інформації та вважає, що суди помилково визнали вимоги позивача про зобов`язання власника вебсайту спростувати недостовірну інформацію відносно АО "ЕМ ДЖИ ГРУП", яка розміщена на вебсайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом публікації протягом 10 (десяти) днів з дня набрання рішенням суду законної сили тексту спростування з посиланням на таке рішення суду та розміщенням резолютивної частини рішення у цій справі на вебсайті із заголовком: "Спростування недостовірної інформації відносно Адвокатського об`єднання "ЕМ ДЖИ ГРУП", без зазначення тексту такого спростування.

5.43. Колегія суддів зазначає, що вибір способу захисту належить позивачу відповідно до частини 1 статті 4, статті 5 Господарського процесуального кодексу України, частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб захисту немайнового блага має бути: 1) належним, 2) ефективним, 3) правомірним.

Законодавець передбачив окрім основних способів захисту й спеціальні. Зокрема, спеціальними способами захисту гідності, честі та ділової репутації є:

- право на відповідь і спростування недостовірної інформації і (частина 1 статті 277 Цивільного кодексу України);

- встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування в порядку окремого провадження (частина 4 статті 277 Цивільного кодексу України);

- заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 Цивільного кодексу України);

- право на відповідь (коментар чи власне тлумачення обставин справи) (стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", стаття 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні").

Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий самий спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.

За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо), а у разі неможливості - у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/6902/20).

Оскільки позивач самостійно визначив спосіб спростування недостовірної інформації та сформулював його у позовних вимогах і такий спосіб відповідає вимогам статті 277 Цивільного кодексу України, доводи скаржника про обрання неналежного способу спростування не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

5.44. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.45. За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

Водночас клопотання АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" про наявність підстав для закриття касаційного провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України з огляду на подібність правовідносин у справах № 484/2781/19-ц, № 711/9146/16-ц та у справі № 910/8510/21, що розглядається, є безпідставним та не може бути задоволено Судом.

Щодо підстав касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/8510/21, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.46. ТОВ "ЮРСЕРВІС" вважає, що під час ухвалення судами рішення за результатами розгляду клопотання позивача про розподіл судових витрат у справі № 910/8510/21 суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19, від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18. Скаржник посилається в касаційній скарзі на те, що сума сплачених коштів за надання правничої допомоги є неспівмірною, оскільки суд взяв до уваги, що деякі роботи, які перелічені в акті прийому-передачі виконаних робіт, не підлягають відшкодуванню.

5.47. Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

5.48. Чинне процесуальне законодавство також визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

5.49. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

5.50. Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

5.51. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5.52. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

5.53. У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 906/598/19).

5.54. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

5.55. Скаржник стверджує, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

5.56. У постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що: "визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

5.57. У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 Верховний Суд дійшов висновку, що "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи".

5.58. У справі № 910/8510/21, що розглядається, господарські суди установили, що АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" подало клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8510/21 в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат в загальному розмірі 122 460,00 грн, з яких: 115 500,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 6 960,00 грн - витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду: за отримання довідки - у розмірі 1 200,00 та звіту - у розмірі 5 760,00 грн. До клопотання долучено копії: додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 01.04.2021, де сторонами погоджено вартість оплати послуг адвоката в суді першої інстанції; рахунка на оплату № 2 від 16.06.2022 на підставі договору про надання правової допомоги від 01.04.2021 та додаткової угоди № 2 від 01.04.2021 на суму 115 500,00 грн; акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 16.06.2022 на суму 115 500,00 грн, який підписаний сторонами; видаткового касового ордера від 16.06.2022 на суму 115 500,00 грн; договору про надання послуг № 97/2021 від 15.03.2021, укладеного між АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" (замовник) та Дочірнім підприємством "ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЇ АДРЕСНОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ" КОНСОРЦІУМУ "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПІДТРИМКИ НОМЕРІВ І АДРЕС" (виконавець); акта наданих послуг від 19.04.2021 № 2-97/2021 на суму 5 760,00 грн; акта наданих послуг від 29.03.2021 № 1-97/2021 на суму 1200,00 грн; доказів про відправку учасникам справи копії клопотання.

5.59. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції взяв до уваги, що позивач у позовній заяві заявив про те, що загальна орієнтовна вартість понесених витрат на правову (правничу) допомогу складає 90 000,00 грн, остаточна вартість буде підсумована та надана позивачем з відповідними доказами до завершення спору по суті розглянутих позовних вимог. Крім того, в позовній заяві позивачем було зазначено, що витрати, пов`язані зі збором доказів, підтверджуються квитанцією від 12.04.2021 на суму 5 760,00 грн за отриманий звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінки відповідно до рахунка від 09.04.2021 № 1-2203; витрати, понесені позивачем через збирання доказів, підтверджуються квитанцією від 16.03.2021 на суму 1200,00 грн про оплату рахунка від 12.03.2021 № 2-2271. Суд встановив, що до позовної заяви було додано копію договору про надання правової допомоги від 01.04.2021, укладеного між АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" (клієнт) та Ліпінським Є. В. (адвокат).

Суд першої інстанції встановив, що від ТОВ "ЮРСЕРВІС" клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат не надходило.

5.60. Суд першої інстанції, задовольняючи частково зазначене клопотання АО "ЕМ ДЖИ ГРУП" та присуджуючи до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 82 500,00 грн та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 6 960,00 грн, виходив із того, що перелік наданих адвокатом послуг містить найменування послуг, оплата за які не повинна відшкодовуватися за рахунок відповідача. Тому суд дійшов висновку, що вони не належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи, оскільки ці витрати спрямовані на врегулювання спору саме у досудовому порядку. Крім того, суд зазначив, що вказані послуги не можуть вважатися вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки до розгляду справи, у розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, дослідивши опис наданих послуг, врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що співмірною є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 82 500,00 грн.

5.61. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що вартість деяких робіт, перелічених в акті прийому-передачі виконаних робіт, не підлягає відшкодуванню, а сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 82 500,00 грн є неспівмірною.

5.62. За таких обставин Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних додаткового рішення і постанови суду апеляційної інстанції, установив, що оскаржувані додаткове рішення і постанова в цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник. Крім того, колегія суддів зауважує, що оскаржуване додаткове рішення та постанова апеляційного господарського суду в цій справі ухвалені з урахуванням наведених висновків.

5.63. За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанції в цій частині, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних додаткового рішення та постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРСЕРВІС" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/8510/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак