Постанова

від 07.07.2023 по справі 480/6724/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.О. Бондар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 р. Справа № 480/6724/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС-С" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2023, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/6724/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС-С"

до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС-С", звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив:

-визнати протиправною та скасувати постанову від 22.08.2022 №342009 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. відповідачем отримано копію апеляційної скарги позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.05.2022 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, на підставі направлення на рейдову перевірку № 005/В від 13.05.2022 р. на 60 км автомобільної дороги М-15 Одеса-Рені-Бухарест проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

У ході рейдової перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF FTXF 105.410 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом М04 85F27 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , та встановлено перевищення транспортним засобом вагових обмежень, встановлених законодавством, а саме: навантаження на одиночну вісь 14.3 т, при допустимому 11,5 т.

За наслідками габаритно-вагового контролю транспортного засобу складено наступні документи: акт № 329505 від 18.05.2022 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та акт № 0056452 від 18.05.2022 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів.

22.08.2022 за результатами розгляду справи про порушення перевізником ТОВ "ВІРТУС-С" ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абзацом 16 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, відповідач прийняв постанову № 34009 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ТОВ "ВІРТУС-С" було накладено адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, ТОВ "ВІРТУС-С" звернулося до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Статтею першою Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно зі ст. 33 Закону № 2344-III, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт" та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів (ст. 34 Закону № 2344-III).

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону №2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом шістнадцятим частини першої ст. 60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно з положеннями цих Правил, перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Сторонами у справі не заперечується, що при оформленні матеріалів перевірки відомості про автомобільного перевізника взято посадовими особами Укртрансбезпеки з пред`явленої водієм ОСОБА_2 товарно-транспортної накладної №564563 від 15.05.2022

Згідно з товарно-транспортною накладною від №564563 від 15.05.2022, наданою водієм до перевірки, вказана ТТН виписана посадовою особою ТОВ "ВІРТУС-С", скріплена печаткою ТОВ "ВІРТУС-С", перевізником вказано ТОВ "ВІРТУС-С", вантажовідправником та вантажоодержувачем є також ТОВ "ВІРТУС-С".

Тобто, ТОВ "ВІРТУС-С" здійснювало внутрішні перевезення, про що зазначено в ТТН.

Позивач зазначає, що він не був автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-ІІІ, оскільки автомобіль зареєстрований на іншу особу, докази використання автомобіля позивачем відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції, з метою встановлення обставин у справі, було витребувано у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області інформацію щодо власника/користувача транспортного засобу DAF FTXF 105.410 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом М04 85F27 реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно наданої відповіді від 27.01.2023р. вказаний транспортний засіб значиться зареєстрованими за ОСОБА_1 .

З даного приводу суд відзначає, що згідно приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників.

У спірних правовідносинах ОСОБА_1 дійсно є власником транспортного засобу DAF FTXF 105.410 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом М04 85F27 реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевірка якого проводилась 18.05.2022. Однак така особа не була автомобільним перевізником при здійсненні перевезень, а тому не може бути суб`єктом застосування адміністративно-господарського штрафу.

Крім того, судом встановлено, що згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ "ВІРТУС-С" є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, який включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом.

Доводи позивача про те, що підприємство не виписувало товарно-транспортну накладну від №564563 від 15.05.2022 не підтвердженні жодним доказом, а тому є безпідставними.

Твердження позивача про подання заяви про кримінальне правопорушення до ВП №4 (м. Суми) не заслуговує на увагу, оскільки, з талона - повідомлення єдиного обліку №3061 вбачається, що заява директора ТОВ "ВІРТУС-С" Мащенка О.А. має лише інформаційний характер, на її підставі не було внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Більше того, директор ТОВ "ВІРТУС-С" ОСОБА_3 в заяві не повідомив поліцію про викрадення печатки та/або незаконне її використання, а також не повідомив про нібито підроблену ТТН.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 4 ст. 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Апеляційний суд звертає увагу, що позивач вмотивованих доводів та доказів на обґрунтування позову суду не надав.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача на пропущений відповідачем двомісячний строк розгляду справи, як на підставу визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафу, оскільки розгляд відповідачем справи позивача з перевищенням двомісячного строку, встановленого Порядком № 1567, не є тим порушенням, яке має тягнути обов`язкове скасування прийнятої за результатами розгляду постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, оскільки такий штраф накладено з дотриманням строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.

Інших порушень прав позивача у процедурі притягнення позивача спірною постановою до відповідальності за законодавством про автомобільний транспорт колегією суддів не встановлено, і позивач на такі обставини не посилається.

Таким чином, за результатами розгляду справи про порушення ТОВ "ВІРТУС-С" ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абзацем 16 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону, відповідач обгрунтовано прийняв постанову від 22.08.2022 № 34009 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ТОВ "ВІРТУС-С" було накладено адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн.

Враховуючи наведене вище колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС-С" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 по справі № 480/6724/22 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко