Постанова

від 06.07.2023 по справі 640/2003/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2003/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Толока М» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Толока М» (надалі за текстом - «ТОВ «Толока М») звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 00009831402 від 25.07.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 39 634 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 00009841402 від 25.07.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 35 670 грн.

На обгрунтування своїх вимог позивач посилався на хибність та необгрунтованість висновків контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія «Альтор».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову з огляду на висновки акту перевірки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує про законність та обгрунтованість судового рішення та звертає увагу на наявність у нього усіх необхідних первинних документів.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07.06.2019 р. по 13.06.2019 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Толока М».

Результати перевірки оформлено актом № 398/26-15-14-02-06/31922612 від 21.06.2019 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 44, 134, 188, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2016 р. на 28 536 грн. та занижено податок на додану вартість за липень 2016 р. на 31 707 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № 18 від 01.07.2016 р. ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» (у подальшому назву змінено на ТОВ «Житлобудмонтаж») зобов`язалось виконати будівельно-монтажні роботи (монтаж внутрішніх мереж опалення, водопроводу і каналізації), а ТОВ «Толока М» - прийняти та оплатити їх.

На підставі названого договору були складені: акт приймання виконаних будівельних робіт; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також податкова накладна на суму 190 240 грн. 63 коп., у тому числі 31 706 грн. 77 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до складу витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ТОВ «Житлобудмонтаж» віднесено до фіктивних підприємств.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_1 , яка була директором ТОВ «Будівельна компанія «Альтор», пояснила, що зареєструвала підприємство за грошову винагороду без наміру провадити господарську діяльність.

Так само і ОСОБА_2 , що здійснював перереєстрацію товариства, заперечив свою причетність до діяльності останнього.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що за фактом реєстрації та діяльності ТОВ «Житлобудмонтаж» (попередня назва ТОВ «Будівельна компанія «Альтор») провадиться досудове розслідування.

Також, аналіз Єдиного реєстру податкових накладних свідчить, що ТОВ «Житлобудмонтаж» здійснювало придбання різноманітних товарів (одяг, взуття, скраплений газ та інш.). Тобто, не мало можливості проведення господарських операцій з ТОВ «Толока М».

Із наведеного відповідач дійшов висновку про не підтвердження реальності таких операцій.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 00009831402 від 25.07.2019 року, яким ТОВ «Толока М» збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 39 634 грн., у тому числі 31 707 грн. за основним платежем та 7 927 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 00009841402 від 25.07.2019 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 35 670 грн., у тому числі 28 536 грн. за основним платежем та 7 134 грн. за штрафними санкціями.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За приписами пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем було надано копії: договору підряду № 18 від 01.07.2016 р.; акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; податкової накладної № 575 від 31.07.2016 р.; банківських виписок, а також копії первинних документів про використання отриманих робіт у власній господарській діяльності (договору субпідряду № 2-15СП від 11.02.2015 р., акту приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати), які свідчать, що зобов`язання між позивачем та його контрагентом виконувалось у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ «Толока М» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Будівельна компанія «Альтор».

Твердження відповідача про те, що ТОВ «Будівельна компанія «Альтор» не могло фактично здійснити господарські операції обгрунтовано не взято судом до уваги, оскільки такі висновки зроблено без проведення перевірки контрагента позивача, а виключно на даних, що містяться в інформаційний базах ДПС.

Помилковим є посилання відповідача на те, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень за фактом реєстрації та діяльності ТОВ «Житлобудмонтаж» (попередня назва ТОВ «Будівельна компанія «Альтор») провадиться досудове розслідування, оскільки вироку суду у кримінальній справі скаржником не надано.

Більш того, у постанові від 07.07.2022 р. у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем витрат.

З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.О.Аліменко

суддя О.М.Оксененко