Постанова

від 27.06.2023 по справі 803/2375/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 803/2375/14 пров. № А/857/4844/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Затолочного В.С., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Гранат В.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року (головуючий суддя: Волдінер Ф.А., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складення повного тексту судового рішення 20.02.2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Волинської митниці Держмитслужби, Державної фіскальної служби України, Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 , 24.11.2014 звернувся до суду з позовом, в якому, просив:

- визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 29 жовтня 2014 року № 2159-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- визнати протиправними та скасувати наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 29 жовтня 2014 року № 466-0 «Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 29 жовтня 2014 року № 2159-о»;

- поновити на публічній службі - в податковій міліції та на посаді заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів з 29 жовтня 2014 року,

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 250000 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 провадження у справі було зупинено до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади» Конституції України.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року допущено у справі заміну первісного відповідача Міністерство доходів і зборів України його правонаступником Державною митною службою України; допущено у справі заміну первісного відповідача Ягодинську митницю Міндоходів її правонаступником Волинською митницею Держмитслужби; допущено у справі заміну первісного відповідача Державну казначейську службу України в частині вимог про стягнення моральної шкоди на Міністерство доходів і зборів України в особі правонаступника - Державної митної служби України та на Ягодинську митницю Міндоходів в особі правонаступника Волинської митниці Держмитслужби.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року від 12 березня 2020 року залучено до участі у справі співвідповідачем Державну фіскальну службу України.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 29 жовтня 2014 року № 2159-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- визнано протиправним і скасовано наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 29 жовтня 2014 року № 466-О «Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2159-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновлено ОСОБА_1 на публічній службі в податковій міліції та на посаді заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів з 29 жовтня 2014 року;

- стягнуто з Волинської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 709355,36 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року стягнуто:

- з Волинської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн;

- з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн;

- з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року касаційні скарги Волинської митниці Держмитслужби та ОСОБА_1 задоволено частково:

·рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 803/2375/14, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, змінено у резолютивній частині, а саме: абзац четвертий резолютивної частини викладено у наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на публічній службі в податковій міліції та на посаді заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів з 30.10.2014»;

·рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 803/2375/14 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 скасовано в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Волинського окружного адміністративного суду;

·у решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 803/2375/14 залишено без змін;

·додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 803/2375/14 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 скасовано. Справу щодо позовних вимог про стягнення судових витрат направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Волинського окружного адміністративного суду.

Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (а. с. 59-66 том 7), в якій просив:

- стягнути з Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби середній заробіток за час вимушеного прогулу із застосуванням пункту 10 Порядку №100 за період з 30.10.2014 по 12.05.2020 в розмірі 1 113 465,21 грн.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України та Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби 250 000,00 грн. відшкодування завданої моральної шкоди, по 125 000 грн. з кожного із відповідачів - Державної митної служби України та Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правову допомогу в сумі 35 000 грн, по 17 500 грн з Державної митної служби України та Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 120 861 грн 98 коп.

Стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 35 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилася Державна митна служба України та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 120 861 грн 98 коп, моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень, судових витрат у розмірі 35 000 грн та прийняти у цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на те, що зважаючи на мету стягнення середньої заробітної плати при поновленні на посаді, визначену ст. 235 КЗпП, компенсувати втрачений заробіток необхідно на основі того посадового окладу, який отримував позивач перебуваючи на посаді, з якої згідно рішення суду його неправомірно звільнено, тобто середня заробітна плата не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів державних службовців митниці.

Зазначає, що жодним чином не обґрунтовано, як сам факт заподіяння моральної шкоди Державною митною службою України так і її розмір у сумі 100 000 грн.

Крім цього, вказує, що витрати на правничу допомогу у розмірі 35000 грн не підлягають стягненню з Державної митної служби України, оскільки їх розмір є завищеним.

Позивач, 22.05.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Державна митна служба України, 06.06.2023 подала відповідь на відзив.

Представник Державної митної служби України, Волинської митниці Держмитслужби, Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби Наумчик Р.П.. у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача Сафулько С.Ф. у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Державної фіскальної служби України у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки ·рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 803/2375/14 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 скасовано в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та скасовано·додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 803/2375/14 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, а тому справа переглядається лише в частині:

- стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу;

- відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди;

- стягненні витрат на правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума втраченого позивачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.10.2014 по 12.05.2020 із застосуванням коефіцієнту підвищення передбаченого приписами пункту 10 Порядку № 100, становить 1120861,98 грн.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що розумним та справедливим розміром відшкодування завданої моральної шкоди є 100000,00 грн, що підлягає стягненню на користь позивача.

Також, суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, вважав, що сума, заявлена до відшкодування в загальному розмірі 35000,00 грн є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та підлягає стягненню на користь позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

За правилами ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розмір грошового зобов`язання, що підлягає стягненню визначається відповідно до приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Постанова № 100), згідно з яким середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Постанови№ 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абзац 3 пункту 3 Постанови № 100).

Відповідно до підпункту б пункту 4 Постанови № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (абзац 2 пункту 4 Постанови № 100).

У постанові від 24.04.2020 у справі № 815/5976/14 Верховний Суд зауважив, що з аналізу Постанови № 100 випливає, що при обчисленні середньої заробітної плати до її розрахунку не включаються виплати, які мають одноразовий та несистематичний характер.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 15.10.2020 у справі № 826/5842/15, від 28.09.2021 у справі № 826/5780/15 за подібних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2159-о підполковника податкової міліції ОСОБА_1 , заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів звільнено з посади та з податкової міліції.

Тобто, позивач перебуваючи на службі в податкових органах (податковій міліції) на момент звільнення займав посаду в митному органі - Ягодинська митниця Міндоходів.

Разом з тим, з моменту звільнення позивача і до моменту розгляду справи, система митних органів неодноразово реорганізовувалася.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 утворено Державну фіскальну службу України як центральний орган виконавчої влади, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Відповідно до пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з Додатком 1. Реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з Додатком 2.

Згідно Додатку 2 до вказаної постанови Ягодинську митницю Міндоходів приєднано до Волинської митниці ДФС.

Як зазначалося вище, позивача звільнено з посади в Ягодинській митниці Міндоходів та податкової міліції 29.10.2014.

Згідно даних ЄДР Ягодинська митниця Міндоходів припинена 17.09.2015, правонаступником визначено Волинську митницю ДФС.

Постановою Кабінету Міністрів України 18.12.2018 № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Серед іншого в постанові вказано, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України» утворено Волинську митницю Держмитслужби, при цьому реорганізовано Волинську митницю ДФС шляхом приєднання до Волинської митниці Держмитслужби.

Згідно відомостей з ЄДР Волинську митницю ДФС на момент розгляду справи припинено.

Однак, в ЄДР наявні відомості про перебування Волинської митниці Держмитслужби в стані припинення, однак на момент винесення рішення відсутній запис про припинення вказаного митного органу.

У той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» передбачено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби.

Згідно з Додатком до вказаної постанови «Перелік територіальних органів Державної митної служби, що реорганізуються» визначено Волинську митницю Держмитслужби.

До ЄДР 03.12.2020 внесено відомості щодо відокремленого підрозділу Державної митної служби України - Волинська митниця.

Вказаний митний орган залучено у цій справі в якості співвідповідача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що Волинська митниця, як відокремлений підрозділ є не кінцевим правонаступником Ягодинської митниці Міндоходів, Волинської митниці ДФС, Волинської митниці Держмитслужби, оскільки постановою Кабінету Міністрів України 18.12.2018 № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу і серед іншого у цій постанові вказано, що Державна митна служба України є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції саме цей орган державної влади має бути суб`єктом з якого повинні стягуватись спірні виплати у цій справі.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи долучено довідку Волинської митниці за № 7.3-22- 55/90 від 20.10.2022 (а. с. 176 том 6), в якій наведено розрахунок середньої заробітної плати без включення одноразових виплат.

Згідно цієї довідки, за серпень - вересень 2014 року позивачу було нараховано (5670,23 грн + 2436,79 грн) 8107,02 грн.

Отже, середньоденний заробіток становить 352,48 грн, а середньомісячний 7402,08 грн.

У зв`язку з тим, що 29.10.2014 є днем звільнення позивача з посади, то середній заробіток за час вимушеного прогулу слід обраховувати за період з 30.10.2014 (наступний день після звільнення) по 12.05.2020 (день прийняття рішення Волинським окружним адміністративним судом про поновлення позивача на посаді).

Отже, загальна кількість робочих днів за цей період становить 1383 робочих днів. З врахуванням середньоденного заробітку, позивачем втрачено заробітну плату за даний період в розмірі 487 479,84 грн (1383 х 352,48 грн).

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пунктом 10 Постанови № 100, який був чинним у періоді вимушеного прогулу позивача та підлягав застосуванню до спірних правовідносин, передбачено коригування середнього заробітку при підвищенні посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток. Це стосується усіх виплат, які розраховуються згідно з Постанови № 100, зокрема й за час вимушеного прогулу.

Так, у разі підвищення тарифних ставок i посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так i у періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їхнього підвищення.

Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.

Аналогічним чином Верховний Суд застосував положення Постанови № 100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у постановах у постановах від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц, від 06.08.2019 у справі № 0640/4691/18, від 15.04.2020 у справі № 826/15725/17, від 15.10.2020 у справі № 826/17601/14, від 11.02.2021 у справі № 814/197/15, від 21.04.2021 у справі № 640/6398/19.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах при обчисленні середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, необхідно застосовувати коефіцієнт підвищення посадового окладу, який обчислюється за правилами пункту 10 Постанови № 100, який був чинним у періоді спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зважаючи на реорганізацію системи митних органів, яка наведене вище та для цілей застосування приписів пункту 10 Постанови № 100, слід керуватись відомостями про розмір посадового окладу заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями та аналогічних за функціональним навантаженням посад в митних органах.

Такі відомості містяться в листі-відповіді на адвокатський запит Волинської митниці Держмитслужби від 02.06.2021 за № 7.3-22/4759 (а. с. 139 том 7) та листі-відповіді Волинської митниці від 08.11.2022 за № 7.3-12/12141 (а. с. 67 том 7).

Зокрема, вказані листи містить відомості, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» посадовий оклад заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів станом на 29.10.2014 становив 2 210,00 грн, посадовий оклад за посадою заступника начальника управління станом на січень 2015 року 2 213,00 грн, грудень 2015 року 2 765,00 грн, травень 2016 року 4 652,00 грн.

З 01 січня 2017 року застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів. Посадовий оклад згідно цієї постанови за посадою заступника начальника управління становив станом на січень 2017 року 5 000,00 грн, січень 2018 року 6 700,00 грн, січень 2019 року 7 190,00 грн, січень 2020 року 7 800,00 грн.

З 13 лютого 2020 року застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.2010 №310 «Питання оплати праці посадових осіб та працівників Державної митної служби». Посадовий оклад згідно даної постанови за посадою заступника начальника управління становить станом на 13.02.2020 і по сьогоднішній день 7 800,00 грн.

Отже, у зв`язку із підвищенням посадового окладу, розмір середньоденної заробітної плати (352,48 грн), що застосовується для обчислення середнього заробітку, підлягає коригуванню на відповідний коефіцієнт зростання відповідно до наведених вище даних.

Так, на момент звільнення позивача з посади заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів його посадовий оклад становив 2210,00 грн, та не змінювався до 31.12.2014, а тому коефіцієнт підвищення до цього періоду не застосовується.

Відтак, за вказаний період з урахуванням кількості робочих днів, які становлять 45, середній заробіток за час вимушеного прогулу за цей період склав 15861,60 грн (352,48х45).

З 01.01.2015 по 30.11.2015 розмір посадового окладу склав 2213,00 грн. В результаті ділення окладу, встановленого після підвищення, на оклад до підвищення коефіцієнт підвищення складає 1 (2213/2210).

Відтак, середній розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт підвищення не змінився, тому за вказаний період з урахуванням кількості робочих днів, які становлять 228, середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 80365,44 грн (352,48х228).

З 01.12.2015 по 30.04.2016 розмір посадового окладу склав 2765,00 грн. Коефіцієнт підвищення 1,25 (2765/2213).

Відтак, середній розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт підвищення склав 440,60 грн (352,48х1,25), тому за вказаний період з урахуванням кількості робочих днів, які становлять 106, середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 46703,60 грн. (440,60x106).

З 01.05.2016 по 31.12.2016 розмір посадового окладу склав 4 652,00 грн. Коефіцієнт підвищення 1,68 (4652/2765).

Відтак, середній розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт підвищення склав 740,21 грн (440,60х1,68), тому за вказаний період з урахуванням кількості робочих днів, які становлять 168, середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 124355,28 грн (740,21х168).

З 01.01.2017 по 31.12.2017 розмір посадового окладу склав 5000,00 грн. Коефіцієнт підвищення 1,07 (5000/4652).

Відтак, середній розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт підвищення склав 792,02 грн (740,21х1,07), тому за вказаний період з урахуванням кількості робочих днів, які становлять 248, середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 196420,96 грн (792,02х248).

З 01.01.2018 по 31.12.2018 розмір посадового окладу склав 6 700,00 грн. Коефіцієнт підвищення 1,34 (6700/5000).

Відтак, середній розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт підвищення склав 1061,31 грн (792,02х1,34), тому за вказаний період з урахуванням кількості робочих днів, які становлять 250, середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 265327,50 грн (1061,31х250).

З 01.01.2019 по 31.12.2019 розмір посадового окладу склав 7190,00 грн. Коефіцієнт підвищення 1,07 (7190/6700).

Відтак, середній розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт підвищення склав 1135,60 грн (1061,31х1,07), тому за вказаний період з урахуванням кількості робочих днів, які становлять 250, середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 283900,00 грн (1135,60х250).

З 01.01.2020 по 12.05.2020 розмір посадового окладу склав 7800,00 грн. Коефіцієнт підвищення 1,08 (7800/7190).

Відтак, середній розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт підвищення склав 1226,45 грн (1135х1,08), тому за вказаний період з урахуванням кількості робочих днів, які становлять 88, середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 107927,60 грн (1226,45х88).

Таким чином, загальна сума втраченого позивачем середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.10.2014 по 12.05.2020 із застосуванням коефіцієнту підвищення передбаченого приписами пункту 10 Постанови № 100, становить 1120861,98 грн (15861,60+80365,44+46703,60+124355,28+196420,96+265327,50+283900+107927,60) та підлягає стягненню з Державної митної служби України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в судовому засіданні 13.06.2023 в суді апеляційної інстанції, апелянту запропоновано надати свій розрахунок середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Апелянтом, 14.06.2023 подано такий розрахунок (а. с. 75 том 8), однак суд апеляційної інстанції не бере до уваги цей розрахунок, оскільки такий проведено без урахування п. 10 Постанови № 100, який був чинним у період вимушеного прогулу позивача та підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів 250000,00 грн моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що надані розписки про взяття коштів в борг, інформація з банку про взяті кредити та відповідь щодо неможливості працевлаштування ОСОБА_1 у зв`язку з забороною займати протягом 10 років певні посади, безпосередньо надають підстави для висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди. Оскільки, позивач через винесення незаконного наказу про звільнення, був позбавлений засобів для існування, не зміг працевлаштуватись за своєю спеціальністю, що становило втручання у його право на повагу до приватного життя, не мав коштів, щоб забезпечити себе і своїх неповнолітніх дітей, і у зв`язку з цим позичав кошти для свого існування.

Також, вказані обставини підтверджуються показами свідків, які допитані в суді першої інстанції, зокрема ОСОБА_2 дружина позивача, ОСОБА_3 брат дружини позивача.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вказані докази та встановлене у межах розгляду цієї справи незаконне звільнення позивача, негативні емоції позивача внаслідок такого звільнення, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідачів, а відтак завдали йому моральної шкоди. Крім цього, сам по собі тривалий процес розгляду справи завдав моральних страждань, посилював відчуття безнадійності та відсутності правового захисту.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її спричинення, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, враховуючи доведеність заподіяної моральної шкоди позивачу, щодо характеру допущених стосовно нього порушень, глибини та обсягу його моральних страждань, засад розумності, а також з урахуванням інших обставин у цій справі, які мають істотне значення, суд апеляційної інстанції вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення Державної митної служби України на користь позивача моральної шкоди в сумі 100 000 гривень, що є співрозмірним за незаконне звільнення згідно Закону України «Про очищення влади», внаслідок чого йому заподіяна моральна шкода у вигляді душевних страждань, порушення нормального ритму життя і життєвих зав`язків, нанесено шкоди діловій репутації, честі та гідності.

Щодо стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано копії договору від 21.11.2014 № 2/1-21/11/2014 про надання правової допомоги, додатку до договору № 2/1-21/11/2014 та квитанцій від 21.11.2014 № 21/1-21/11/2014 та № 2/1-21/11/2014 про сплату адвокату Сафульку С. Ф. коштів в загальній сумі 25000,00 грн на оплату правової допомоги.

Згідно з наданого адвокатом опису робіт, було надано послуг на загальну суму 25 000,00 грн, що включає: 10.11.2014-20.11.2014 - з`ясування фактичних обставин, формування правової позиції, укладення договору про надання правової допомоги. Вивчення матеріалів справи в суді. Підготовка адвокатських запитів про надання копій документів і інформації. Вивчення нормативної бази, яка стосується люстрації, вивчення і аналіз судової практики, яка сформувалася з правових питань люстрації. Підготовка позовної заяви (20 год); 28.11.2014 участь у судовому засіданні (30 хв); 06.12.2014 підготовка клопотання про витребування доказів (1 год); 08.12.2014 підготовка клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (30 хв); 08.12.2014 підготовка клопотання про звернення до Верховного Суду України для внесення подання у Конституційний Суд України щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади» (4 год); 09.12.2014 участь у судовому засіданні (30 хв); 12.12.2014 підготовка клопотання про відкладення розгляду справи (15 хв); 19.12.2014 підготовка додаткових пояснень до клопотання про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України «Про очищення влади» та зупинення провадження у справі (3 год); 22.12.2014 участь у судовому засіданні (30 хв.); 06.02.2015 підготовка заяви (повідомлення про тривання обставин, які слугували підставою для зупинення провадження у справі) (1 год); 10.02.2015 підготовка клопотання про поновлення провадження у справі (1 год); 19.02.2015 участь у судовому засіданні (1 год); 18.02.2015 підготовка уточнення до клопотання про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України «Про очищення влади» та зупинення провадження у справі (2 год); 18.02.2015 підготовка заяви про розгляд справи за відсутності позивача (30 хв); 19.02.2015 участь у судовому засіданні (30 хв.); 13.12.2019 підготовка клопотання про поновлення провадження у справі (3 год); 26.12.2019 підготовка запиту у Волинську митницю Держмитслужби (30 хв.); 26.12.2019 підготовка запиту в ДМС України (30 хв); 10.01.2020 підготовка клопотання про поновлення провадження у справі зі стадії підготовчого провадження (2 год); 13.01.2020 підготовка клопотання про заміну відповідачів (2 год); 13.01.2020 підготовка клопотання про долучення судового рішення (1 год); 15.01.2020 підготовка клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит (1 год); 16.01.2020 підготовка клопотання про відкладення розгляду справи (30 хв.); 17.01.2020 участь у судовому засіданні (1 год); 24.01.2020 підготовка клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит (30 хв); 24.01.2020 підготовка клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди (2 год); 24.01.2020 підготовка заяви з поясненням з приводу рішення ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України» (3 год); 24.01.2020 підготовка клопотання про долучення судових рішень (1 год); 29.01.2020 участь у судовому засіданні (30 хв); 18.02.2020 підготовка клопотання про заміну відповідачів (2 год); 18.02.2020 підготовка клопотання про уточнення позовних вимог (2 год); 21.02.2020 підготовка запиту у Волинську митницю Держмитслужби (30 хв); 21.02.2020 участь у судовому засіданні (30 хв); 12.03.2020 участь у судовому засіданні (30 хв); 16.03.2020 підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Ознайомлення з матеріалами справи (3 год); 01.04.2020 підготовка клопотання про відкладення розгляду справи (30 хв); 02.04.2020 участь у судовому засіданні (30 хв); 13.04.2020 участь у судовому засіданні (30 хв); 24.04.2020 підготовка запиту у Волинську митницю Держмитслужби (30 хв); 12.05.2020 участь у судовому засіданні (2 год). Загалом 67 год. 15 хв.

У подальшому, на підтвердження понесених витрат позивачем подано до суду копію договору № 1/05-10/2022 про надання правової допомоги від 05.10.2022, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатами Сафульком С.Ф. та Полетилом П.С.

Згідно пункту 1.1 вказаного договору, за цим договором адвокати надають клієнту правову допомогу у супроводі справи № 803/2375/14 у Волинському окружному адміністративному суді під час нового розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Волинської митниці Держмитслужби, Державної фіскальної служби України про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання адвокатами правової допомоги і фактичні витрати адвокатів, понесені ними у зв`язку із виконанням цього договору.

Пунктом 7.1 договору визначено, що за надану адвокатами правову допомогу по справі, клієнт сплачує гонорар в розмірі 10000,00 грн 15.11.2022.

На підтвердження фактичної сплати гонорару позивачем надано копії квитанцій від 15.11.2022 № 1 про сплату ОСОБА_1 кожному з адвокатів по 5000,00 грн за надання правової допомоги згідно Договору № 1/05-10/2022 від 05.10.2022.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є співмірною із заявленими позовними вимогами та обсягом наданих послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмір 35000 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Державної митної служби України не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 803/2375/14 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. С. Затолочний В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 06.07.2023.