Постанова

від 11.07.2023 по справі 803/2375/14

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 803/2375/14 пров. № А/857/4844/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Затолочного В.С., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Хомича О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою Державної митної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року (головуючий суддя: Волдінер Ф.А., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складення повного тексту судового рішення 20.02.2023) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Волинської митниці Держмитслужби, Державної фіскальної служби України, Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 апеляційну скаргу Державної митної служби України залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 803/2375/14 без змін.

Позивачем, 04.07.2023 подано заяву про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Державна митна служба України, 07.07.2023 подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною.

Представник Державної митної служби України, Волинської митниці Держмитслужби, Волинської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби Наумчик Р.П., у судовому засіданні просила у задоволенні заяви відмовити.

У відповідності до ч. 3 ст. 252 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає розгляду заяви про винесення додаткового рішення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представника відповідачів, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави для ухвалення додаткового судового рішення викладені в заяві, вважає, що така підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції, подано наступні документи:

- договір про надання правової допомоги від 08.05.2023 укладений між ОСОБА_1 та адвокатами Сафульком С.Ф. та Полетилом П.С.

- квитанції від 17.05.2023 про сплату 5000 грн кожному з адвокатів;

- акт прийому передачі послуг за договором про надання правової допомоги;

- опис робіт адвокатів у справі № 803/2375/14 під час розгляду справи у Восьмому апеляційному адміністративному суду.

Згідно опису робіт адвокатів у справі № 803/2375/14 під час розгляду справи у Восьмому апеляційному адміністративному суді, адвокатами надано наступні послуги:

- ознайомлення з апеляційною скаргою у справі № 803/2375/14;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу;

- доїзд до Львова з м. Луцька адвоката Сафулька С.Ф. та участь у двох судових засіданнях у Восьмому апеляційному адміністративному суді;

- підготовко заяви про винесення додаткового судового рішення.

Проаналізувавши надані послуги позивачу на предмет їх обсягу, складності, якості, співмірності, тривалості витраченого адвокатами часу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вартість послуг, в суді апеляційної інстанції є завищеними.

Крім цього, необхідно звернути увагу, що в матеріалах справи відсутні в повному обсязі належні та допустимі докази фактично наданих послуг, виконаних робіт та кількість витраченого часу на виконання таких робіт. Оскільки, в описі робіт, не заначено тривалості часу, який затрачено адвокатами на виконання робіт.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутня інформація щодо ціни за надання конкретної юридичної послуги адвокатами.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом в суді апеляційної інстанції, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 3000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 про розподіл витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 143, 243, 252, 313, 315, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд-

постановив:

заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 803/2375/14 - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43115923) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн (три тисячі гривень).

У задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. С. Затолочний В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 14.07.2023.