Постанова

від 06.07.2023 по справі 826/27034/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

справа № 826/27034/15

адміністративне провадження № К/9901/42311/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 (суддя Погрібниченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (головуючий суддя Шелест С.Б., судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Фірма» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Фірма» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Перша Будівельна Фірма») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (яку Верховним Судом замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0002412201, №0002422201, від 21.08.2015 №0002902205, №0002912205 та від 02.11.2015 №0003752205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, позов задоволено повністю.

Приймаючи такі рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - ТОВ «Брокбудкепітал», ПП «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «Укр Сервіс Груп», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «БМУ «Будінвест», ТОВ «Смарт-Буд», ТОВ «Перша Будівельна Фірма Плюс», яка здійснювалась в межах звичайної господарської діяльності суб`єктів господарювання.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права внаслідок залишення судами поза увагою суттєвих обставин при формуванні податкових вигод, зокрема, придбання контрагентами позивача товару, відмінного від реалізованого останньому, а також недостатність трудових ресурсів для виконання спірних правочинів, що, на переконання відповідача, свідчить про нереальність господарських операцій. Просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 07.07.2015 №826/26-53-22-01-21/34426851.

Згідно із висновками акта перевірки Товариство порушило приписи: пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3 183 028 грн; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 1 502 163 грн.

Відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.07.2015 №0002412201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 253 244,50 грн, у тому числі основний платіж - 1 502 163 грн та штрафні санкції - 751 081,50 грн; №0002422201 про донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 4 774 542,00 грн, у тому числі основний платіж - 3 183 028 грн та штрафні санкції - 1 591 514 грн.

Під час адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень Державною фіскальною службою України доручено Головному управлінню ДФС у м. Києві забезпечити проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Перша будівельна фірма» з питань дотримання податкового законодавства, що стали предметом оскарження.

У зв`язку із цим податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Перша будівельна фірма» по взаємовідносинам із ТОВ «Брокбудкепітал», ПП «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «Укр Сервіс Груп», ТОВ «Компанія «Сорбіт» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 25.11.2015 №1391/26-53-22-01-21/34426851, висновки якого є ідентичними попереднім, викладеним в акті від 07.07.2015 №826/26-53-22-01-21/34426851.

У подальшому ДПІ Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено виїзну позапланову перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Укр Сервіс Груп» за період січень 2015 року, ТОВ «Аракс Нова», ТОВ «БМУ «Будінвест», ТОВ «Одек «Україна», ТОВ «Смарт-Буд» за період лютий 2015 року, ТОВ «Перша Будівельна Фірма Плюс» за період березень 2015 року, про що складено акт від 28.07.2015 №938/26-53-22-05-21/34426851.

У висновках даного акта податковий орган зазначив про порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 196 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 1 337 893 грн та завищено від`ємне значення податку на додану вартість (рядок « 19» податкової декларації за березень 2015 року) на суму 367 217 грн.

Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015 №0002902205, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 367 217 грн; №0002912205, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 2 060 840 грн, у тому числі основний платіж - 1 337 893 грн та штрафні санкції - 668 947 грн.

Крім того, контролюючим органом проведено виїзну позапланову перевірку Товариства по взаємовідносинам із ТОВ «Перша Будівельна Фірма Плюс» та ТОВ «СНБ» за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, результати якої оформлено актом від 15.10.2015 №1226/26-53-22-05-21/34426851.

На підставі даного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2015 №0003752205, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1 464 455 грн, у тому числі основний платіж - 976 303 грн та штрафні санкції - 488 152 грн.

Підставою для його прийняття слугував висновок податкового органу про порушення позивачем приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що мало наслідком заниження податку на додану вартість за квітень 2015 року на суму 976 303 грн.

Відповідно до змісту наведених вище актів перевірок, податковий орган визнав господарські відносини позивача з його контрагентами - ТОВ «Брокбудкепітал», ПП «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «Укр Сервіс Груп», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «БМУ «Будінвест», ТОВ «Смарт-Буд», ТОВ «Перша Будівельна Фірма Плюс» такими, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, мотивуючи таку позицію відсутністю у перелічених юридичних осіб необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності; непідтвердження придбання робіт у ланцюгу поставки. Крім того, відповідач зазначив, що при аналізі податкових накладних, складених ТОВ «Укр Сервіс Груп», ТОВ «Брокбудкепітал», ПП «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «Компанія «Сорбіт» та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних установлено, що вказані суб`єкти господарювання придбавали інші роботи, послуги та товари, аніж ті, що надавалися ними на користь позивача, що свідчить про маніпулювання номенклатурою товарів/робіт/послуг (пересорт). До перевірки не надано товарно-транспортних документів за господарськими відносинами позивача з ПП «Пром-Тех-Снаб», при цьому акти приймання виконаних будівельних робіт (форма «КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) не розкривають зміст та обсяг господарських операцій. Крім того, податковий орган вказав на те, що засновник ТОВ «Компанія «Сорбіт» - ОСОБА_1 у своїх поясненнях повідомила про непричетність до господарської діяльності вказаного підприємства, що, на переконання податкового органу, свідчить про незаконне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із даним контрагентом.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час їх виникнення).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об`єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями пунктів 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено що доходи, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпунктів 139.1.3, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації Товариство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом діяльності ТОВ «Перша будівельна фірма» за КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель, позивач має ліцензію на здійснення будівельних робіт.

У 2013 - 2014 роках Товариством були укладені договори генпідряду на будівництво об`єктів у місті Києві, а саме: вул. Драйзера, 40; вул. Воскресенська, 7; вул. Андрющенка, 4; вул. Маршала Рибалка, 3-а; вул. Петра Дегтяренка, 1.

З метою виконання взятих на себе зобов`язань з будівництва вищевказаних об`єктів позивач у періоді, який перевірявся, залучив до робіт наступних контрагентів - ТОВ «Брокбудкепітал», ПП «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «Укр Сервіс Груп», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «БМУ «Будінвест», ТОВ «Смарт-Буд», ТОВ «Перша Будівельна Фірма Плюс».

Так, 17.07.2014 між позивачем та ПП «Пром-Тех-Снаб» підписано договір поставки №170714, згідно умов якого продавець зобов`язується передати товар, а покупець прийняти товар та оплатити вартість на умовах даного договору. Транспортні витрати покладаються на продавця.

На підтвердження поставки товару (бетон, цемент, арматура, проволока, цегла, сходи маршові тощо) до матеріалів справи подані податкові та видаткові накладні, які відповідають вимогам статті 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовленого договором товару (містять найменування товару, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання МТЦ).

Також позивачем надано товарно-транспортні накладні на поставку товару, які містять необхідні реквізити, що дають змогу ідентифікувати ким здійснювалось перевезення товару, куди поставлявся товар (пункт навантаження та пункт розвантаження), містять відомості про вантаж, а також години вантажно-розвантажувальних операцій. Згідно вказаних ТТН, вантаж доставлявся безпосередньо на один з об`єктів будівництва, а саме на об`єкт «Будівництво комплексу будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та паркінгом по вул. Воскресенській 7 у Шевченківському районі м. Києва». Вказане спростовує доводи відповідача про відсутність товарно-супровідних документів.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі.

26.05.2014 між Товариством та ТОВ «Брокбудкепітал» було укладено договір підряду №ВВ260514, відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору загальні будівельно-монтажні роботи на об`єкті «Будівництво комплексу будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано - прибудованим торгівельно-офісним приміщенням та паркінгом на вул. Воскресенській, 7 у Дніпровському районі м. Києва ІІ черга будівництва».

Відповідно до договору підряду №АУ906-14 від 09.06.2014 ТОВ «Укр Сервіс Груп» (підрядник) зобов`язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації, умов цього договору, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений договором строк виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об`єкті та передати замовнику (ТОВ «Перша будівельна фірма») закінчені роботи. Об`єкт «Будівництво житлового комплексу з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщенням адміністративного і громадського призначення по вул. Григорія Андрющенка, 4 у Шевченківському районі м. Києва» І пусковий комплекс. Житловий будинок №1 (секція №1 та №2).

Із ТОВ «Укр Сервіс Груп» (підрядник) позивач (замовник) уклав договір підряду №РУ011114 від 01.11.2014, предметом якого є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на «Будівництво житлового комплексу з підземним паркінгом по вул. Маршала Рибалка, 3А у Шевченківському районі м. Києва».

Товариство як замовник у ТОВ «Компанія «Сорбіт» (підрядник) замовило здійснення будівельно-монтажних робіт на об`єкті «Будівництво житлово-торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Петра Дегтяренка, 1 (вул. Полярній (в межах вилиць Петра Дегтяренка та Михайла Майорова) у Оболонському районі м. Києва, ІІ черга, ІІІ пусковий комплекс. Житловий будинок №2 (секція 1 та секція 2)» (договір підряду №ДВ190514 від 19.05.2014).

Також позивач уклав із ТОВ «БМУ «Будінвест» ряд договорів підряду №ДБ080115 від 08.01.2015, №РБ120115 від 12.01.2015, №ВБ150115 від 15.01.2015 на будівництво об`єктів: «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими не житловими приміщеннями по вул. Теодора Драйзера, 40 у Деснянському районі м. Києва», «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом по вул. Маршала Рибалки, 3А у Шевченківському районі м. Києва» та «Будівництво комплексу будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та паркінгом по вул. Воскресенській 7 у Шевченківському районі м. Києва».

ТОВ «Смарт-Буд» згідно із договором підряду №221113 від 22.11.2013 виконувало для позивача будівельні роботи на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного і громадського призначення по вул. Григорія Андрющенка, 4 у Шевченківському районі м. Києва» І пусковий комплекс. Житловий будинок №1.

Між ТОВ «Перша будівельна фірма» (замовник) та ТОВ «Перша Будівельна Фірма Плюс» (підрядник) було укладено ряд договорів підряду №ДП050115 від 05.02.2015, №ВП100215 від 10.02.2015, №РП010215 від 01.02.2015 на об`єкти будівництва: «Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Теодора Драйзера, 40 у Деснянському районі м. Києва» (Житловий будинок, секція №1 та секція №2); «Будівництво комплексу будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та паркінгом по вул. Воскресенській, 7 у Дніпровському районі м. Києва, 3 черга будівництва» та «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Маршала Рибалка, 3А у Шевченківському районі м. Києва».

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів до матеріалів справи Товариство подало податкові та видаткові накладні, акти приймання будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3), податкові розрахунки за формою 1-ДФ, податкові декларації з ПДВ разом із додатками 5 та квитанціями щодо їх прийняття в електронному вигляді, кошториси, накази про призначення відповідальних осіб, будівельні ліцензії з додатками, ліцензії на виконання робіт протипожежного призначення, дозволи Держгірпромнагляду, листи позивача та відповіді компаній-замовників щодо підтвердження виконання будівельних робіт, банківські виписки, фотокартки з будівництва кожного з об`єктів

Дослідивши первинні документи щодо спірних господарських операцій, суди констатували, що вони відповідають вимогам законодавства, розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовлених договорами робіт, а саме містять найменування виконаних робіт, кількість, одиницю виміру та ціну, а також адреси об`єктів будівництва, на яких такі роботи були виконані, підписані особами, відповідальними за виконання господарських зобов`язань.

Також судами встановлено, що контрагенти ТОВ «Перша будівельна фірма» на час виконання будівельних робіт мали діючі ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури (з переліком робіт згідно додатку), а також були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас, податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Більше того, судом першої інстанції було допитано як свідків директора ТОВ «Перша Будівельна Фірма Плюс» ОСОБА_2 та директора ТОВ «Смарт-Буд» ОСОБА_3 , які підтвердили в судовому засіданні реальність виконання зобов`язань за договорами з позивачем.

Посилання ж відповідача на недобросовісність намірів ТОВ «Брокбудкепітал», ПП «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «Укр Сервіс Груп», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «БМУ «Будінвест», ТОВ «Смарт-Буд», ТОВ «Перша Будівельна Фірма Плюс» при здійсненні господарських відносин із Товариством судами попередніх інстанцій визнані неприйнятними, оскільки як таке недотримання податкової дисципліни може створити правові наслідки саме для таких контрагентів, адже порушення ними вимог податкового законодавства має персональний характер та не повинно негативно впливати на податковий облік позивача.

Також судами відхилені посилання податкового органу на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.12.2014 №1847/26-59-22-08/38007002 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Пром-Тех-Снаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 по 30.09.2014» з тих підстав, що обставини щодо господарських операцій саме між позивачем та вказаним суб`єктом господарювання у рамках цієї перевірки не досліджувались та не встановлювались.

Щодо аргументів відповідача про нереальність господарських операцій ТОВ «Перша будівельна фірма» із ТОВ «Компанія «Сорбіт», оскільки наявні пояснення засновника - ОСОБА_1 про її непричетність до діяльності товариства, суди вказали на те, що від імені цього контрагента договори були підписані ОСОБА_4 , який на момент правовідносин із позивачем був директором даного товариства.

Водночас, суди звернули увагу на те, що постановою старшого слідчого 1-го ВКР СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.10.2015 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100040000087 від 02.09.2014 на підставі частин 1, 3 статті 212 Кримінального кодексу України, у зв`язку з відсутністю в діяннях службових осіб ТОВ «Перша будівельна фірма» ознак складу кримінального правопорушення.

В рамках цього кримінального провадження встановлено, що службовими особами позивача було законно у 2012-2014 роки сформовано податковий кредит та валові витрати за господарськими операціями, зокрема, з ТОВ «Брокбудкепітал», ПП «Пром-Тех-Снаб», ТОВ «Укр Сервіс Груп», ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Смарт-Буд».

За приписами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, судами попередніх інстанцій враховано й те, що у адміністративних справах №826/13649/14 та №826/7160/15 за позовом ТОВ «Перша будівельна фірма» до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень були досліджені взаємовідносини позивача з контрагентами ПП «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014, ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, ТОВ «Компанія «Сорбіт» за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 за наступними договорами: №ВВ260514 від 26.05.2014, укладеним з ТОВ «Брокбудкепітал»; №170714 від 17.07.2014 з ПП «Пром-Тех-Снаб»; №АУ906-14 від 09.06.2014 з ТОВ «Укр Сервіс Груп», за результатами чого було підтверджено реальність виконання угод між суб`єктами господарювання. Судові рішення у зазначених справах набрали законної сили.

Відповідачем не підтверджено невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, податкова інформація щодо контрагентів сама по собі не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок, що долучені Товариством документи підтверджують наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, зв`язок між фактом надання послуг (поставок товару) і господарською діяльністю позивача, а відтак, обґрунтованість відображення їх результатів у бухгалтерській та податкові звітності.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують вищезазначених висновків судів, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів. При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи. Водночас, за змістом частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України скасування або зміна рішення можлива лише за умови ухвалення незаконного рішення, чого в даному випадку не встановлено.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва