Постанова

від 07.07.2023 по справі 640/14127/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року

м. Київ

справа № 640/14127/19

касаційне провадження № К/9901/2104/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст Україна»

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року (головуючий суддя - Кузьменко А.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузьменко В.В.; судді: Василенко Я.М., Ганечко О.М.)

у справі № 640/14127/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст Україна»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Руст Україна» (далі - ТОВ «Руст Україна»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0002644104.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 02 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ТОВ «Руст Україна» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на застосуванні контролюючим органом штрафу поза межами визначеного пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) граничного строку.

Верховний Суд ухвалою від 05 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Руст Україна».

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ «Руст Україна» з питань своєчасності перерахування до бюджету узгоджених податкових зобов`язань за деклараціями з акцизного податку від 19 серпня 2013 року № 9051542296, від 19 вересня 2013 року № 9058485696, від 10 жовтня 2013 року № 9063624024, від 19 листопада 2013 року № 9074187638, від 17 грудня 2013 року № 9081001041, від 14 січня 2014 року № 9086941976, від 14 березня 2014 року № 9013297109, від 14 листопада 2014 року № 9066306288, від 14 січня 2015 року № 9077667108, від 08 травня 2015 року № 9090300420, від 17 серпня 2015 року № 9173078608, від 11 листопада 2015 року № 9230847292, від 11 березня 2016 року № 9032509953, від 09 червня 2016 року № 9094196628 та податковим повідомленням-рішенням від 17 червня 2017 року № 0001974104, за результатами якої складено акт від 15 березня 2019 року № 822/28-10-41-04/36865727.

Перевіркою встановлено недотримання платником вимог статті 57 ПК України у зв`язку, зокрема, з порушенням граничних термінів сплати грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 29484,00 грн, самостійно визначеного в декларації від 09 червня 2016 року № 9094196628, на 427 календарних днів та грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 2931,50 грн, збільшеного згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17 червня 2017 року № 0001974104, на 70 календарних днів. Зарахування відбулося 31 серпня 2017 року, перераховано кошти з одного бюджетного рахунку на інший.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0002644104, згідно з яким визначено штраф у сумі 6483,10 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України в разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як з`ясовано судами, податковий борг позивача в загальному розмірі 32415,50 грн погашено в повному обсязі 31 серпня 2017 року за рахунок проведення заліку надміру сплачених податкових зобов`язань відповідно до заяви ТОВ «Руст Україна» від 11 серпня 2017 року № 114.

За правилами пункту 126.1 статті 126 ПК України в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов`язання (пункт 126.2 статті 126 ПК України).

Абзацом першим пункту 87.9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Погашення податкового боргу, за визначенням підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Відтак незалежно від того, в який спосіб платником погашено податковий борг - із застосуванням приписів пункту 87.9 статті 87 ПК України шляхом зарахування коштів, сплачених боржником, у рахунок погашення податкового боргу, чи в інший спосіб, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не звільняє такого платника від відповідальності за затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/2290/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 813/3722/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 809/165/17.

Доводи позивача про застосування контролюючим органом штрафу поза межами визначеного пунктом 102.1 статті 102 ПК України граничного строку Суд відхиляє, оскільки, як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0002644104, штраф відповідачем застосовано за порушення ТОВ «Руст Україна» граничних термінів сплати грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 29484,00 грн, самостійно визначеного в декларації від 09 червня 2016 року № 9094196628, та грошового зобов`язання з акцизного податку в розмірі 2931,50 грн, збільшеного згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17 червня 2017 року № 0001974104.

За таких обставин, висновок судових інстанцій про законність податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року № 0002644104 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ «Руст Україна» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Руст Україна» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова