Рішення

від 02.09.2020 по справі 640/14127/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року м. Київ № 640/14127/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руст Україна"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби,

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Руст Україна" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0002644104.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що суть порушення описаного в акті від 15 березня 2019 року №822/28-10-41-04/36865727 Про результати камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Руст Україна з питань своєчасності перерахування до бюджету узгоджених податкових зобов`язань по деклараціях з акцизного податку від 19 серпня 2013 року №9051542296, від 19 вересня 2013 року №9058485696, від 10 жовтня 2013 року №9063624024, від 19 серпня 2013 року №9074187638, від 17 грудня 2013 року №9081001041, від 14 січня 2014 року №9086941976, від 14 березня 2014 року №9013297109, від 14 листопада 2014 року №9066306288, від 14 січня 2015 року №9077667108, від 08 травня 2015 року №9090300420, від 17 серпня 2015 року №9173078608, від 11 листопада 2015 року №9230847292, від 11 березня 2016 року №9032509953, від 09 червня 2016 року №9094196628 та податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2017 року №0001974104 зводиться до сплати позивачем 31 серпня 2017 року за платіжним дорученням №1910-07 грошового зобов`язання в сумі 1 000 000,00 грн, в той час, як мало місце проведення заліку надмірно сплачених позивачем податкових зобов`язань відповідно до заяви останнього від 11 серпня 2017 року №114.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що у разі не сплати платниками податків протягом відповідного терміну податкових зобов`язань за період та у сумі, визначеній платниками податків у розрахунку, податковий орган у майбутніх платежах зобов`язаний зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Руст Україна з питань своєчасності перерахування до бюджету узгоджених податкових зобов`язань по деклараціях з акцизного податку від 19 серпня 2013 року №9051542296, від 19 вересня 2013 року №9058485696, від 10 жовтня 2013 року №9063624024, від 19 серпня 2013 року №9074187638, від 17 грудня 2013 року №9081001041, від 14 січня 2014 року №9086941976, від 14 березня 2014 року №9013297109, від 14 листопада 2014 року №9066306288, від 14 січня 2015 року №9077667108, від 08 травня 2015 року №9090300420, від 17 серпня 2015 року №9173078608, від 11 листопада 2015 року №9230847292, від 11 березня 2016 року №9032509953, від 09 червня 2016 року №9094196628 та податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2017 року №0001974104, за результатом якої складено акт від 15 березня 2019 року №822/28-10-41-04/36865727 (далі- акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного податкового зобов`язання по деклараціях з акцизного податку від 19 серпня 2013 року №9051542296, від 19 вересня 2013 року №9058485696, від 10 жовтня 2013 року №9063624024, від 19 серпня 2013 року №9074187638, від 17 грудня 2013 року №9081001041, від 14 січня 2014 року №9086941976, від 14 березня 2014 року №9013297109, від 14 листопада 2014 року №9066306288, від 14 січня 2015 року №9077667108, від 08 травня 2015 року №9090300420, від 17 серпня 2015 року №9173078608, від 11 листопада 2015 року №9230847292, від 11 березня 2016 року №9032509953, від 09 червня 2016 року №9094196628 та податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2017 року №0001974104 - зарахування мало місце 31 серпня 2017 року, перераховано кошти з одного бюджетного рахунку на інший.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення рішення від 17 квітня 2019 року №0002644104, яким позивачу нараховано штрафні санкцій в сумі 6 483,10 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 01 липня 2019 року №29735/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №0002644104 - без змін.

Незгода позивача із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні кого суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктів 21.1.121.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 статті 126 Податкового кодексу України) протягом строків, визначених Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання, передбаченого абзацом другим підпунктом 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 розділу VI Акцизний податок Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов`язання (пункт 126.2 статті 126 Податкового кодексу України).

Абзацом 1 пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Так, матеріалами справи підтверджено та позивачем не заперечується, що відповідачем за результатом проведення аналізу сум переплат акцизного податку виявлено заборгованість позивача, яка виникла внаслідок несплати позивачем задекларованого податкового зобов`язання за 2013 рік.

Податковий борг позивача погашено в повному обсязі за рахунок проведення заліку надміру сплачених податкових зобов`язань відповідно до заяви позивача від 11 серпня 2017 року №114, що мало місце 31 серпня 2017 року.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/2290/17 (провадження № К/9901/3879/17), у разі не сплати платниками податків протягом відповідного терміну податкових зобов`язань за період та у сумі, визначеній платниками податків у розрахунку, податковий орган у майбутніх платежах зобов`язаний зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а відтак не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість як відповідачем обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Руст Україна" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко