Ухвала

від 07.07.2023 по справі 493/1452/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 липня 2023 року

м. Київ

справа № 493/1452/22

провадження № 61-6040 ск 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянув касаційну скаргу керівника ПП «Левчик» Шаповала О. на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у справі за заявою Товариства о обмеженою відповідальність «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства о обмеженою відповідальність «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Левчик», державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації, припинення права оренди земельної ділянки та визнання прав,

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2022 року Товариство о обмеженою відповідальність «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» (далі - ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА») звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило визнати недійсним договір оренди землі б/н від 12 серпня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Левчик» (далі - ПП «Левчик») щодо земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182, право оренди якої зареєстровано державним реєстратором Новак С. П. Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі прийнятого ним рішення індексний номер 64550532 від 19 серпня 2022 року, скасувати державну реєстрацію права оренди ПП «Левчик» земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182, проведену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору оренди землі б/н від 12 серпня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» та припинити право оренди ПП «Левчик» на вказану земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» на вказану земельну ділянку, проведену на підставі заяви ОСОБА_1 від 08 жовтня 2018 року б/н та визнати право оренди ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182 на підставі договору оренди землі б/н від 27 серпня 2015 року, що укладений між ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» та ОСОБА_1 .

2. У листопаді 2022 року ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якому просило заборонити ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182, а також заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182.

3. Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06 грудня 2022 року, заяву ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» про забезпечення позову задоволено. Заборонено ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182. Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182.

4. Постановою Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ПП «Левчик» задоволено частково. Ухвала Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2022 року скасовано в частині заборони ПП «Левчик» вчиняти дії спрямовані на використання земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182, та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у застосуванні вказаного заходу забезпечення позову. В решті ухвалу суду залишити без змін.

5. До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга керівника ПП «Левчик» Шаповала О. на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині встановлення заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182 та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» про забезпечення позову відмовити.

6. Як підставу для скасування судових рішень скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій неповно та не всебічно з`ясовані всі обставини справи, визнано встановленими недоведені обставини. Зазначені рішення не відповідають критеріям розумності та обґрунтованості, порушують баланс інтересів сторін.

7. Вказує на те, що судами попередніх інстанцій обмежене право власності ОСОБА_1 в тому числі і право розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

8. Крім цього скаржник вказує на те, що за результатами розгляду справи № 493/1452/22 по суті, прийняте судами рішення не підлягатиме примусовому виконанню.

9. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

10. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у цій справі ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» вказувало на те, що державний реєстратор Одеської філії комунального підприємства «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Мельничук В. О. прийняв рішення 43546627 від 18 жовтня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинив запис «інше речове право припинено». Проте, ОСОБА_1 не зверталась до ТОВ «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» з пропозиціями про розірвання договору оренди землі № б/н від 27 серпня 2015 року та даний договір не розірваний достроково за рішенням суду і не припинений згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі». З інформаційної довідки 312233043 від 12 жовтня 2022 року вбачається що 12 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» укладено договір оренди землі № б/н щодо земельної ділянки площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182, а державний реєстратор здійснив в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ПП «Левчик» на зазначену земельну ділянку (запис про інше речове право 47642709 від 16 серпня 2022 року). Крім того, з інформаційної довідки вбачається, що ПП «Левчик» щороку оформлює договори оренди землі потім їх розриває, а в наступному знову з`являються незаконні договори оренди землі відносно земельної ділянки, яка раніше була передана в оренду позивачу. На підставі спірного договору оренди землі відповідач може в будь-який час приступити до використання земельної ділянки. Не виключена можливість вжиття відповідачем заходів стосовно чергового розірвання існуючого спірного договору оренди землі та укладання нового незаконного договору.

11. Частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

12. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

13. Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

14. Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

15. Відповідно до пунктів 1, 2 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

16. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини друга та третя статті 150 ЦПК України).

17. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

18. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

19. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що спір у справі № 493/1452/22 виник щодо оспорювання права користування земельною ділянкою площею 2,78 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0182 та вчинення державної реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку. Тобто, між сторонами існує спір щодо права користування земельною ділянкою, а способом захисту свого права позивач обрав звернення із відповідним позовом.

20. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012 року № 18?рп/2012 зазначив, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

21. Крім цього відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece від 19 березня 1997 року).

22. Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку існування загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

23. Таким чином, враховуючи, що предметом спору у цій справі є оспорювання права користування на об`єкт нерухомого майна та доводи заяви про забезпечення позову є обґрунтованими, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі; а враховуючи те, що спір у цій справі по суті не вирішено, розгляд справи триває, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову та звертає увагу на те, що забезпечення позову є лише тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

24. Крім цього у справі № 493/1451/22 постановою Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційну скаргу ПП «Левчик» на рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийнятих за результатами розгляду подібної заяви ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про забезпечення позову, залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

25. Верховний Суд у цій справі також дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановив, що ефективним заходом забезпечення позову у цій справі є заборона ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 2,87 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0601 та заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки.

26. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

27. З огляду на те, що касаційна скарга керівника ПП «Левчик» є необґрунтованою, а правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою керівника ПП «Левчик» Шаповала О. на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 01 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальність «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства о обмеженою відповідальність «АГРОФІРМА ХЛІБНА НИВА» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Левчик», державного реєстратора Мельничука Володимира Олександровича про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації, припинення права оренди земельної ділянки та визнання прав.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Пророк

А. І. Грушицький

Є. В. Петров