Постанова

від 07.07.2023 по справі 640/2672/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року

м. Київ

справа № 640/2672/20

касаційне провадження № К/9901/17334/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2020 року (головуючий суддя - Патратій О.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Земляна Г.В.; судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.)

у справі № 640/2672/20

за позовом Гаражно-будівельного кооперативу «Зеніт»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Гаражно-будівельний кооператив «Зеніт» (далі - ГБК «Зеніт»; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2017 року № 0001911203.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 16 грудня 2020 року позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на незастосування судами першої та апеляційної інстанцій принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) над нормами інших нормативно-правових актів у разі їх суперечності. Також зауважує, що судами не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 814/164/14 та від 20 лютого 2018 року у справі № 804/8351/14.

Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовою особою Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ГБК «Зеніт» у податковій звітності з плати за землю (орендна плата) від 07 лютого 2014 року № 1400016075, від 23 червня 2015 року № 1500038928, від 15 лютого 2016 року № 1600010288 за 2014, 2015, 2016 роки, результати якої оформлено актом від 19 січня 2017 року № 50/26-54-12-03-13

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України внаслідок заниження плати за землю (орендної плати) за 2014 рік на 499248,09 грн, за 2015 рік на 715358,40 грн, за 2016 рік на 1108994,04 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2017 року № 0001911203, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 2323600,53 грн за основним платежем та 580900,13 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності 01 січня 2017 року (за виключенням окремих статей), внесено зміни до ПК України, зокрема доповнено статтю 19-3 та викладено в новій редакції підпункт 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, якими змінено розподіл функцій між контролюючими органами.

Згідно з цими нормами визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, на яких покладено сервісне обслуговування платників податків, а функцію контрольно-перевірочної роботи та прийняття за результатами такої роботи відповідних рішень закріплено за контролюючими органами вищих рівнів.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, як: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 19-3 ПК України державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб-платників податків, Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Наведеними правовими нормами обмежено функції державних податкових інспекцій виконанням виключно функцій сервісного обслуговування платників податків.

За визначенням підпункту 14.1.226-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сервісне обслуговування платників - це надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що з 01 січня 2017 року державні податкові інспекції були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 815/891/17.

Таким чином, станом на час проведення камеральної перевірки, а саме 19 січня 2017 року, в Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві були відсутні повноваження щодо проведення останньої. Як наслідок, прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення державною податковою інспекцією поза межами повноважень, визначених ПК України, обумовлює об`єктивність висновку судів попередніх інстанцій про необхідність визнання його протиправним та скасування.

Посилання контролюючого органу на незастосування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 814/164/14 та від 20 лютого 2018 року у справі № 804/8351/14, Суд відхиляє, оскільки підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у цій справі є процедурні порушення, а саме те, що камеральна перевірка проведена за відсутності на те законодавчо закріплених повноважень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

Р. Ф. Ханова