Постанова

від 14.04.2021 по справі 640/2672/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2672/20 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Масловської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2020року

у справі №640/2672/20 (розглянуто у письмовому провадженні)

за позовом Гаражно-будівельного кооперативу Зеніт

до відповідача Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2020 року Гаражно-будівельний кооператив Зеніт (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2017р. № 0001911203.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.01.2017р. державні податкові інспекції були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності, зокрема, і щодо прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками реалізації контрольної функції. Тобто, станом на момент проведення камеральної перевірки ГБК "ЗЕНІТ" у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві була відсутня функція контрольно-перевірочної роботи. Отже, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправно проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності ГБК "ЗЕНІТ", за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки від 19.01.2017 року №50/26-54-12-03-13. Як наслідок, є протиправним винесення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржуваного повідомлення-рішення від 02.03.2017 року №0001911203 на підставі Акту про результати камеральної перевірки від 19.01.2017 року №50/26-54-12-03-13.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2020року адміністративний позов Гаражно-будівельного кооперативу Зеніт - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 02.03.2017р. № 0001911203.

Стягнуто на користь Гаражно-будівельного кооперативу "Зеніт" (04073, м. Київ, вул. Вербова, буд 1; код ЄДРПОУ 22870300) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 43141267) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року виправлено у п. 3 резолютивної частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2020р. у справі № 640/2672/20 допущену описку у зазначенні суми судових витрат зі сплати судового збору, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Гаражно-будівельного кооперативу Зеніт , а саме, зазначено судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 21 020,00 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 коп. .

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимоги у повному обсязі. Так, в своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства та контролюючим органом було встановлено, що позивач не сплачував у повному податок на землю.

На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що апелянтом сплачено судовий збір у меншому розмірі, а отже апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги в повному обсязі та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п. 286.2 ст. 286, у порядку ст. 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку даних , задекларованих у податковій звітності з плати за землю (орендна плата) №1400016075 від 07.02.2014р., №1500038928 від 23.06.2015р., №1600010288 від 15.02.2016р. за 2014, 2015, 2016 роки ГБК "ЗЕНІТ" (код 22870300).

За результатами перевірки був складений Акт від 19.01.2017р. № 50/26-54-12-03-13 про результати камеральної перевірки даних (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, що призвело до заниження суми плати за землю (орендної плати), що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України за такими періодами: за 2014 рік - 499248,09 грн., за 2015 рік - 715358,40 грн., за 2016 рік - 1108994,04 грн.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2017р. № 0001911203 , відповідно до якого ГБК "ЗЕНІТ" визначено до сплати грошове зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 2904500,66 грн.. у тому числі за податковим зобов`язанням 2323600,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 580 900,13 грн.

Позивач, вважаючи, що спірне податково повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що камеральна перевірка проведена 20.01.2017р. ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за відсутності на те законодавчо закріплених повноважень, оскільки правовими нормами обмежено функції державних податкових інспекцій виконанням функцій лише сервісного обслуговування платників податків .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин січень 2017 рік).

Так, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 року № 1797-VIII , який набрав чинності з 01.01.2017 року (за виключенням окремих статей), були внесені зміни до Податкового кодексу України , зокрема доповнено ст.19-3 та викладено в новій редакції п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст. 19-1, якими змінено розподіл функцій між контролюючими органами.

Згідно з цими нормами визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, на яких покладено сервісне обслуговування платників податків, а функцію контрольно-перевірочної роботи та прийняття за результатами такої роботи відповідних рішень закріплено за контролюючими органами вищих рівнів.

Підпунктами 19-1.1.1 , 19-1.1.34 пункту 19-1.1 ст. 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу : здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 19-3 ПК України державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Вказаними правовими нормами обмежено функції державних податкових інспекцій виконанням функцій сервісного обслуговування платників податків.

За визначенням п.п. 14.1.226-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України сервісне обслуговування платників - це надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Зміст вказаних правових норм свідчить, що з 01.01.2017 року державні податкові інспекції були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №815/891/17 (адміністративне провадження №К/9901/2483/17).

З матеріалів справи вбачається, що станом на час проведення камеральної перевірки, а саме 19.01.2017 року, у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві були відсутні повноваження щодо проведення останньої.

Також, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, згідно з п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу .

В даному випадку предметом камеральної перевірки були показники декларацій з плати за землю №1400016075 від 07.02.2014р., №1500038928 від 23.06.2015р., №1600010288 від 15.02.2016р. за 2014, 2015, 2016 роки.

Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки вказаних податкових декларацій.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення та оформлення результатів камеральної перевірки у вигляді акту про результати проведення камеральної перевірки від 19.01.2017р. № 50/26-54-12-03-13.

Також, колегія суддів погоджується з тим, що при визначенні ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від від 02.03.2017р. № 0001911203 , контролюючим органом було порушено умови та порядок проведення перевірок.

Зокрема, податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі Акту камеральної перевірки проведеної ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Оскільки дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення та оформлення результатів камеральної перевірки у вигляді акту про результати проведення камеральної перевірки були визнані судом протиправними, а у матеріалах справи відсутні докази проведення ГУ ДФС у м. Києві нової камеральної перевірки, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визнання протиправними дій ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо оформлення та складання податкового повідомлення-рішення від 02.03.2017р. № 0001911203 з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

Так, як вбачається з матеріалів справи, що у пункті 3 резолютивної частини Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2020року зазначено наступне: Стягнути на користь Гаражно-будівельного кооперативу "Зеніт" (04073, м. Київ, вул. Вербова, буд 1; код ЄДРПОУ 22870300) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 43141267) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп. .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2021 року виправлено у п. 3 резолютивної частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2020р. у справі № 640/2672/20 допущену описку у зазначенні суми судових витрат зі сплати судового збору, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Гаражно-будівельного кооперативу Зеніт , а саме, зазначено судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 21 020,00 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 коп. .

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року апеляційну скаргу апелянта залишено без руху, в зв`язку з несплатою судового збору в розмірі 3153,00 грн. та надано термін для усунення протягом 10 днів з моменту вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків.

У відповідності до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду - 150% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, що у разі подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою, суб`єктом владних повноважень становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 21 020,00 грн, то за подання апеляційної скарги апелянт повинен був сплатити судовий збір в розмірі 31530,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що апелянтом сплачено судовий збір в меншому розмірі то відповідно підлягає стягненню з апелянта судового збору в розмірі 28377,00 грн.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2020року -залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 43141267) на користь Державного бюджету України до спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок - UA908999980313111256000026001, отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/Печерс.р-н/22030106, код отримувача - 37993783, код класифікації доходів - 22030106, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 28377 (двадцять вісім тисяч триста сімдесят сім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 19 квітня 2021 року.