Постанова
від 24.05.2023 по справі 761/712/22
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


Справа №761/712/22

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/5529/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району міста Києва на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року (суддя Романишена І.П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району міста Києва про скасування наказу, поновлення на роботі та зобов`язання відповідача відшкодувати невиплачену заробітну плату,

встановив:

у грудні 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу відповідача №98-к/тр від 5 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи, зобов`язання відповідача відшкодувати невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, починаючи з 17 листопада 2021 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі та поновлення її на посаді практичного психолога школи І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району м. Києва.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка посилалася на те, що починаючи з 2 липня 2019 року вона працює в школі I-III ступенів №169 Шевченківського району м. Києва на посаді практичного психолога. 17 листопада 2021 року їй було вручено наказ №98-к/тр від 5 листопада 2021 року про відсторонення її від займаної посади на підставі ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №21236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за №1306/36928.

Позивачка зазначала, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем, не міститься її зобов`язання робити щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її від роботи з підстав відсутності в неї такого щеплення.

Позивачка вважала, що виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових щеплень, відповідно до якого щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 не є обов`язковим, а тому відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ школи І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району м. Києва №98-к/тр від 5 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 . Зобов`язано школу І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району м. Києва поновити на роботі ОСОБА_1 з 8 листопада 2021 року шляхом її допуску до роботи на посаді практичного психолога школи №169. Стягнуто зі школи І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 17 листопада 2021 року по 31 січня 2022 року у розмірі 39 479грн 10коп., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів і податків. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та в частині стягнення на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 17 804грн 30коп., з відрахуванням всіх обов`язкових платежів і податків. Стягнуто зі школи І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району м. Києва на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2 977грн 20коп. В іншій частині в позові відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 3 лютого 2023 року заяву представника позивача - адвоката Трегубенко С.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі №761/712/22 задоволено частково, стягнуто зі школи І-ІІІ ступенів № 169 Шевченківського району м. Києва на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 5 000грн.

У поданій апеляційній скарзі загальноосвітня середня школа І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району міста Києва просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивачки судові витрати, посилаючись на те, що позивачкою та її представником не доведено невідповідність наказів про відсторонення від роботи нормам Конституції України та чинному законодавству, оскільки не надано доказів того, що позивачка має протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Відповідач стверджує, що Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі і дітей. При цьому з аналогічних підстав, з метою дотримання протиепідемічних заходів для уникнення закриття усієї школи на карантин, було відсторонено ряд інших працівників.

Відповідач вважає, що право позивачки на працю у навчальному закладі було обмежено тимчасово, з огляду на суспільні інтереси внаслідок її відмови від обов`язкового щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та ненадання доказів наявності в неї протипоказань до вакцинації.

Відповідач посилається на те, що позивачкою було пред`явлено позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи до загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району міста Києва, яка не є належним відповідачем, оскільки нарахування та виплату заробітної плати здійснює Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, а тому школа не є належним відповідачем в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, та стягнути з відповідача судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5 000грн, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що її відсторонення було здійснено з порушенням відповідного порядку, встановленого чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України, а також за відсутності об`єктивних підстав та виправдань превалювання принципу важливості суспільних інтересів над особистими правами особи. Крім того, відповідачем не доведено, що відсутність у неї вакцинації, коли вона є практичним психологом (не вчителем) і працювала дистанційно, могло спричинити шкоду здобувачам освіти або іншим особам.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Котлубовської І.В., яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Трегубенко С.В., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 5 липня 2021 року позивачка прийнята на посаду практичного психолога загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району міста Києва.

5 листопада 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та попереджено, що у разі ненадання до 5 листопада 2021 року документу, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або міжнародного, внутрішнього сертифікату або іноземного сертифікату, що підтверджує вакцинацію, або медичного висновку про наявність протипоказань до проведення відповідних профілактичних щеплень, 8 листопада 2021 року вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

Згідно акту від 5 листопада 2021 року позивачкою не було надано документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або медичної довідки, встановленого зразка про наявність протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Наказом № 98-к/тр директора шкоди № 169 від 5 листопада 2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення.

За твердженням позивачки з вказаними документами її було ознайомлено 17 листопада 2021 року.

Згідно наказу № 22-к/тр від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 допущено до роботи з 15 лютого 2022 року у зв`язку з усуненням причин, що зумовили відсторонення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення позивача від роботи здійснено з порушенням відповідного порядку, встановленого чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України, а також за відсутності об`єктивних підстав та виправдань превалювання принципу важливості суспільних інтересів над особистими правами особи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлено права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Статтею 1 Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я є Міністерство охорони здоров`я України.

Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних

службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Зі змісту підпункту 1 пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 вбачається, що керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66).

Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац шостий частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції № 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 зазначено, що «відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника».

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 вказала, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести не вакцинований працівник.

Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження «COVID-19», зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Як виняток, не вакцинований працівник може бути допущений до роботи, якщо надасть роботодавцю медичний висновок про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

При цьому саме працівник має надати роботодавцю документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Позивачка працювала на посаді практичного психолога загальноосвітньої середньої школи.

Під час апеляційного розгляду позивачка підтвердила, що у коло її обов`язків входило спілкування, як з педагогічними працівниками, так і з учнями школи, а відтак вона є учасником освітнього процесу.

Враховуючи характер обов`язків практичного психолога, які пов`язані з об`єктивною необхідністю особисто контактувати з дітьми, за поясненнями позивачки, наданими у апеляційному суді, позивачка підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не надала ні медичного документу про наявність протипоказань проти вакцинації, ні сертифікату про проходження вакцинації, що відповідно до зазначеного вище законодавства було її обов`язком, у зв`язку з чим відповідач обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення або надання документів у підтвердження наявності протипоказань до такого щеплення.

Доводи позовної заяви, що позивачка не мала фізичної можливості пройти повний курс вакцинації або надати довідку про наявність протипоказань проти щеплення з моменту попередження про обов`язкове профілактичне щеплення і до моменту відсторонення від роботи, на думку колегії суддів, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки на час подання даної позовної заяви позивачкою не пройдено щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, а також не надано довідки про наявність протипоказань проти щеплення, що свідчить про свідому відмову позивачки про проходження щеплення.

Крім того, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 був опублікований та мав загальновідомий характер.

При цьому, доводи позовної заяви зводяться до того, що оскаржуваний наказ про відсторонення позивачки від роботи не відповідає положенням законодавства, оскільки вона не має обов`язку робити щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, а у відповідача відсутні повноваження для відсторонення її від роботи.

Разом з цим, необхідно зазначити, що держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивачки на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка відмовилася від обов`язкового щеплення.

В постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 130/3223/21 зазначив, що «в оцінці правомірності відсторонення позивача від роботи за встановлених фактичних обставин справи Верховний Суд врахував, що держава зобов`язана здійснити ефективні заходи - зокрема, правове регулювання та відповідну адміністративну практику - з метою захисту людини і суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України COVID-19. Через поширення хвороби під загрозою опинилося життя і здоров`я людей, фундаментальні конституційні цінності. Під час протидії пандемії право на життя і право на охорону здоров`я є найбільш тісно пов`язаними.»

Виходячи з вищевикладеного, необхідність контактування позивачки з дітьми, що підвищує ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно прийняв рішення про відсторонення позивачки від роботи.

З огляду на те, що за позивачкою на період відсторонення зберігалося робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновилося одразу після усунення причин, що зумовили її відсторонення від роботи та після її допуску до роботи (виконання робіт), порушення права позивачки на працю, передбаченого у статті 43 Конституції України, відсутні.

Аналогічні правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 697/2357/21, від 24 квітня 2023 року у справі № 177/1639/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 461/9584/21.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем прав позивачки при відстороненні її від виконання обов`язків практичного психолога загальноосвітньої середньої школи № 169, так як суд не врахував, що відсутність підтвердження факту проходження працівником обов`язкового щеплення або відсутність медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації є підставою для його відсторонення.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для скасування наказу та встановленням судом обставин, які вказують на правомірність відсторонення позивачки від роботи, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ст. 235 КЗпП України.

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував правові висновки Верховного Суду у даній категорії справ, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району міста Києва задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до загальноосвітньої середньої школи І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району міста Києва про скасування наказу, поновлення на роботі та зобов`язання відповідача відшкодувати невиплачену заробітну плату залишити без задоволення.

Сплачений загальноосвітньою середньою школою І-ІІІ ступенів №169 Шевченківського району міста Києва судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4465грн 90коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 7 липня 2023 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення24.05.2023
Оприлюднено10.07.2023
Номер документу112066406
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —761/712/22

Ухвала від 21.11.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Романишена І. П.

Ухвала від 15.11.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Романишена І. П.

Ухвала від 31.10.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Романишена І. П.

Постанова від 20.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротенко Євген Васильович

Ухвала від 11.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротенко Євген Васильович

Ухвала від 03.10.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротенко Євген Васильович

Ухвала від 11.09.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротенко Євген Васильович

Постанова від 24.05.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рейнарт Ійя Матвіївна

Ухвала від 15.05.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рейнарт Ійя Матвіївна

Ухвала від 16.03.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рейнарт Ійя Матвіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні