Рішення

від 07.07.2023 по справі 240/18848/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року м. Житомир

справа № 240/18848/22

категорія 11400000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Заступника керівника Коростенської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації до Овруцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Заступник керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Овруцької міської ради щодо неукладення охоронного договору на об"єкт культурної спадщини, пам"ятку архітектури місцевого значення - Купецький особняк ХІХ століття з охоронним №226, який знаходиться за адресою: м.Овруч, вул. Тараса Шевченка, 37-4;

- зобов"язати Овруцьку міську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини, пам`ятку місцевого значення Купецький особняк ХІХ століття з охоронним №226, який знаходиться за адресою: м.Овруч, вул. Тараса Шевченка, 37-4, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності №05/2587 від 21.07.2016 у комунальній власності територіальної громади в особі Овруцької міської ради Житомирської області перебуває об`єкт культурної спадщини - Купецький особняк ХІХ століття, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №76 від 18.02.2000 вказаний об`єкт взято на облік та охорону під №226 як пам`ятка архітектури місцевого значення. Відповідно до листа Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації №314-1.17-04-22 від 19.07.2022 охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення (Купецький особняк ХІХ століття) по вул. Тараса Шевченка, 37-4, у м.Овручі не укладався.

Таким чином, вказана пам`ятка місцевого значення, що становить виняткову культурну цінність, перебуває без належного захисту зі сторони держави від пошкодження, руйнування або знищення, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів з метою укладення охоронного договору. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 позовну заяву Заступника керівника Коростенської окружної прокуратури повернено позивачу без розгляду.

Відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2022 апеляційну скаргу Заступника керівника Коростенської окружної прокуратури задоволено: ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року скасовано, справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі не надіслав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у комунальній власності територіальної громади в особі Овруцької міської ради Житомирської області з 21.09.2016 перебуває об`єкт культурної спадщини - нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, 37/4.

На підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №76 від 18.02.2000 вказаний об`єкт взято на облік та охорону під №226, як пам`ятка архітектури місцевого значення.

Відповідно до листа Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації №314-1.17-04-22 від 19.07.2022 охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення, зокрема Купецький особняк, у м. Овручі не укладався.

Як зазначено позивачем, відсутність укладеного охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури місцевого значення також підтверджується листом Овруцької міської ради від 14.07.2022 вих.№ 02-09/1220, де зазначено що паспортизація нежитлового приміщення - купецького особняка не проводилась. Також не укладався охоронний договір між органом охорони культурної спадщини та власником.

Коростенською окружною прокуратурою 24.12.7.2021 та 14.12.2022 у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено повідомлення за №52-87-6963 вих.21 та №52-88-3220 вих.22 на адресу Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації щодо збереження об`єктів культурної спадщини територіальної громади міста в особі Овруцької міської ради, в тому числі щодо укладення охоронного договору на приміщення Купецького особняку.

У листі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації №314-1.17-04-22 від 19.07.2022 зазначено, що кошти обласного бюджету спрямовуються на утримання бюджетних установ обласного значення та виконання заходів, передбачених програмами, які затверджені обласною радою. Затвердженою обласною радою програмою по КПКВК МБ "Інші заходи в галузі культури і мистецтв" в обласному бюджеті на 2022 рік видатків для сплати судового збору для подання позовних заяв не передбачено.

Таким чином, приміщення Купецького особняку, яке становить виняткову культурну цінність, вже більше п"яти років, маючи власника, залишається без захисту та укладеного охоронного договору, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан, що і стало підставою звернення з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо підстав позову, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі - Закон №1805-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1805-ІІІ культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами (ч. 6 ст. 3 Закону №1805-ІІІ).

Відповідно до підпунктів 1, 6, 17 частини 1 статті 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Статтею 23 Закону №1805-ІІІ передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

За правилами частин 3, 4 статті 23 Закону №1805-ІІІ порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч. 1 ст. 24 Закону №1805-ІІІ).

Згідно із положеннями статті 25 Закону №1805-ІІІ надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.

Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 затверджено Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768), пунктом 2 якого регламентовано, що власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Водночас, у пункті 5 Порядку №1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яток охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно із пунктом 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1805-ІІІ консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Як зазначалось раніше, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у комунальній власності територіальної громади в особі Овруцької міської ради Житомирської області з 21.09.2016 перебуває об`єкт культурної спадщини - нежитлове приміщення Купецького особняку, ХІХ століття побудови, яка розташована за адресою: вул.Тараса Шевченка, буд.37/4.

На підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації № 76 від 18.02.2000 вказаний об`єкт взято на облік та охорону під №226 як пам`ятка архітектури місцевого значення.

Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Такий висновок підтверджується й судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі 826/4605/16 вказав, що у п. 5 Порядку зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`ятко-охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, Овруцька міська рада протягом одного місяця з моменту набуття права власності на пам`ятку культурної спадщини була зобов`язана укласти охоронний договір.

В свою чергу, всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідачем протягом місяця з моменту набуття права власності на об`єкт культурної спадщини - нежитлове приміщення Купецького особняку, ХІХ століття побудови, яке розташована за адресою: вул.Тараса Шевченка, буд.37/4, так і станом на сьогодні, не виконано обов`язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини на вказану пам`ятку архітектури.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Право українського народу на збереження архітектурних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України, а саме визначено, що культурна спадщина охороняється законом.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Подібний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18.

Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам`яткоохоронного законодавства шляхом укладення ним охоронного договору з метою встановлення режиму використання вказаної пам`ятки архітектури та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав, необхідно зобов`язати Овруцьку міську раду укласти з Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

У рішенні Конституційного Суду від 08.04.1999 №3-рп/99 досліджувалось поняття "інтереси держави", зокрема вказано, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Отже, державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах.

Згідно з вимогами ч. 3, ч. 4 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як зазначено вище, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам`яткоохоронного законодавства шляхом укладення ним охоронного договору на об`єкт культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Станом на час розгляду справи, доказів вжиття заходів щодо оформлення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини відповідач до суду не надав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та підтверджені доказами, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що позивачем понесені судові витрати лише зі сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов Заступника керівника Коростенської окружної прокуратури (вул.Героїв Чорнобиля, 10, Коростень, Коростенський район, Житомирська область,11501, код ЄДРПОУ 02909950) в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (вул.Мала Бердичівська, 25, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 44668226) до Овруцької міської ради (вул. Тараса Шевченка, 31 а, Овруч, Коростенський район, Житомирська область, 11101, код ЄДРПОУ04053370 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Овруцької міської ради щодо неукладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, пам`ятку архітектури місцевого значення - Купецький особняк ХІХ століття з охоронним номером 226, який знаходиться за адресою: м.Овруч, вул. Тараса Шевченка, 37-4.

Зобов`язати Овруцьку міську раду протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини, пам`ятку архітектури місцевого значення - Купецький особняк ХІХ століття з охоронним номером 226, який знаходиться за адресою: м.Овруч, вул. Тараса Шевченка, 37-4, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 07 липня 2023 року.

Суддя А.В. Горовенко