Рішення
від 07.07.2023 по справі 810/2810/18
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2023 року справа №810/2810/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач та/або ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі відповідач та/або контролюючий орган) та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.09.2018 (т.1, а.с.114-115) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0012621309 від 27.06.2018;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф №0007081309 від 28.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007161309 від 28.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007121309 від 28.03.2018.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що висновки акту перевірки від 02.03.2018 №162/10-36-13-09/ НОМЕР_1 не відповідають фактичним обставинам справи, адже ФОП ОСОБА_1 не перевищено максимально граничний розмір доходу для платників єдиного податку третьої групи в розмірі 5 000 000,00 грн., оскільки дохід за 2016 рік, згідно декларації про доходи та майновий стан становить 4 991 910,59 грн. Наведене, у свою чергу, за висновками позивача, вказує на безпідставність тверджень контролюючого органу в частині порушення позивачем підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України та необхідність його переходу на іншу систему оподаткування.

Також ФОП ОСОБА_1 стверджує, що ГУ ДФС у Київській області невірно визначено перелік товарів, який включено до податкового кредиту та підтвердження реалізації яких не встановлено, наголошуючи, що всі товари були ним реалізовані, а факт реалізації підтверджується зареєстрованими податковими накладними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 відкрито провадження у справі № 810/2810/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

11.09.2018 до Київського окружного адміністративного суду від представника ГУ ДФС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву наполягає на тому, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки встановлено обставини заниження ФОП ОСОБА_1 валового доходу, що мало своїм наслідком заниження зобов`язань по сплаті єдиного соціального внеску. При цьому, представник ГУ ДФС у Київській області стверджує, що позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, не надано первинних документів під час проведення перевірки, а також зафіксовано неналежний облік товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог. Залишено без руху заяву про уточнення позовних вимог від 20.09.2018, надавши позивачу строк для усунення недоліків уточненої позовної заяви. Протягом п`яти календарних днів з дня отримання ухвали, постановленої за наслідками судового засідання 20.09.2018, позивачу необхідно надати: докази сплати судового збору у розмірі 137,99 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу). Повторно витребувано докази від позивача та від відповідача. Витребувано нові докази від позивача та від відповідача. Викликано у судове засідання, призначене на 20.11.2018 о 10 год. 00 хв. як свідків: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ). Продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів. Відкладено підготовче засідання на 20.11.2018 о 10.00 год.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з викликом свідків на 13.12.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 витребувано нові докази по справі від відповідача та відкладено підготовче засідання на 17.01.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з витребуванням доказів від відповідача на 12.02.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою позивача на 14.03.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з викликом свідків на 11.04.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з повторним викликом свідків на 02.05.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з клопотанням представника позивача на 28.05.2019.

В судовому засіданні 28.05.2019 сторонами по справі подано клопотання про закриття підготовчого провадження та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т. 10, а.с. 58-61).

Згідно із частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 закрито підготовче провадження, суд перейшов до розгляду справи №810/2810/18 по суті одразу після закриття підготовчого судового засідання 28.05.2019. Окрім цього, наведеною ухвалою ухвалено здійснити подальший розгляд адміністративної справи №810/2810/18 у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; дата запису: 18.06.2008; номер запису: 23540000000003886.

Основним видом діяльності Позивача за КВЕД 2010 є 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Крім цього, Позивач також здійснює інші види економічної діяльності, серед яких роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах та інші.

Позивач є платником податку на додану вартість з 01.07.2014, що підтверджується відомостями з реєстру платників податку на додану вартість за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/registers/pdv.

На підставі статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 09.02.2018 №253, №254 та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на I квартал 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за наслідком якої складено акт від 02.03.2018 №162/10-36-13-09/ НОМЕР_1 (далі акт перевірки) (т. 1, а.с. 22-59).

У висновках акту перевірки зафіксовано наступні порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, а саме (т. 1, а.с. 58-59):

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме обставини заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 152720,23 грн., в тому числі за 2015 рік 53 504,59 грн., за 2017 рік 99 215,64 грн.;

- пункту 292.2 статті 292 Податкового кодексу України, а саме заниження позивачем валового доходу отриманого за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 180040,29 грн. (без ПДВ) за 2016 рік в сумі 18 040,29 грн. (без ПДВ);

- пункту 2 частини 1 статті 7, статті 8, частини 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010, у зв`язку із чим встановлено порушення правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за 2015 рік і 22% за 2016 рік. Також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 занижено ЄСВ на загальну суму 107882,10 грн., в тому числі за 2015 рік 15053,19 грн., за травень 2017 92829,00 грн. за рахунок отримання чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 599920 грн. (з урахуванням максимальної величини за квітень серпень 2015 року в розмірі 20706,00 грн., за вересень-грудень 2015 року в сумі 23426,00 грн., за січень-квітень 2017 року в розмірі 40000,00 грн., за травень-листопад 2017 року в розмірі 42100,00 грн., за грудень 2017 року в розмірі 44050,00 грн.;

- пункту 198.5 статті 1698 Податкового кодексу України, а саме заниження ФОП ОСОБА_1 суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 у сумі 340412,00 грн., в тому числі за 2015 рік 6117,00 грн., 2016 рік 184056,00 грн., 2017 рік 110239,00 грн.4

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір від здійснення підприємницької діяльності на суму 12749,85 грн. (тут і надалі - висновки акту перевірки).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом від 23.03.2018 №1323/Ф/10-36-13-09 ГУ ДФС у Київській області повідомило скаржника про залишення висновків акту перевірки від 02.03.2018 №162/10-36-13-09/ НОМЕР_1 без змін (т. 1, а.с. 16-17).

В подальшому, на підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено наступні рішення:

1. рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0007091309 від 28.03.2018 (т. 1, а.с. 18), яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано штрафні санкції в розмірі 13 798,82 грн.

З урахуванням рішення ДПС України від 14.05.2018 №6908/Ф/99-99-11-02-25 (т. 1, а.с. 13-14) зазначене вище рішення скасовано.

ГУ ДФС у Київській області, на виконання рішення ДПС України від 14.05.2018 №6908/Ф/99-99-11-02-25, прийнято нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0012621309 від 27.06.2018, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі в сумі 13 798,82 грн. (далі оскаржуване та/або спірне рішення №1) (т. 1, а.с. 110).

2. вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф №0007081309 від 28.03.2018 (далі оскаржуване та/або спірне рішення №2, вимога) (т. 1, а.с. 19);

3. податкове повідомлення-рішення № 0007161309 від 28.03.2018, яким за порушення пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, з урахуванням положень пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язаннями у розмірі 152 720,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 38 180,06 грн. (далі оскаржуване та/або спірне рішення №3) (т. 1, а.с. 20);

4. податкове повідомлення-рішення № 0007121309 від 28.03.2018, яким за порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, з урахуванням положень пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 340412 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 85103 грн. (далі оскаржуване та/або спірне рішення №4) (т. 1, а.с. 21) (тут і надалі - спірні та/або оскаржувані рішення).

Позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Між тим, статтею 77 ПК України врегульовано порядок проведення документальних планових перевірок.

Так, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно із пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Суд зазначає, що позивач не вказує на порушення контролюючим органом порядку призначення та/або проведення документальної планової виїзної перевірки, а судом таких порушень не встановлено.

Отже, суд переходить до дослідження обставин наявності/відсутності порушень позивачем податкового законодавства, які покладені відповідачем в основу спірних рішень.

Суд вказує, що при розгляді даної адміністративної справи допитаний у судовому засіданні 02.05.2019 в якості свідка заступник начальника відділу аудиту ГУ ДФС у Київській області (території обслуговування: Бородянский, Вишгородський, Іванківський, Поліський райони, м. Ірпінь та Буча, смт Ворзель, Гостомель та Коцюбинське; з 2006 року ревізор; з 03.05.2018 посадова особа Управління аудиту ГУ ДФС у Київській області) ОСОБА_2 пояснив, що виїзна перевірка проходила в місці здійснення господарської діяльності позивача промисловий майданчик, розташований за адресою АДРЕСА_2 , де останній орендує склад, магазин роздрібної торгівлі з прилавками для продажу товарів для будівництва, ремонтних робіт, господарських потреб та господарського призначення, ремонту сантехніки, побутової хімії (фарби). Офісного приміщення не було. Приміщення магазину виходить на проїзну частину вул. Січнева, де на магазині наявна вивіска з рекламою продукції роздрібної торгівлі. Касовий апарат за весь період перевірки на даний магазин зареєстрований не був. У вказаному магазині здійснювалась діяльність юридичної особи -ТОВ «Дарвекс» (код ЄДРПОУ 40827326), засновником якої є ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що перевірка підприємства позивача проводилась у період з 12.02.2018 по 23.02.2018 за місцем здійснення його господарської діяльності, за результатами якої складено акт перевірки. На час здійснення перевірки магазин позивача був відкритий, там були 2-3 особи, не пов`язані з ФОП ОСОБА_1 . Покупці під час обстеження магазину, яке тривало близько години, заходили до магазину, але їм повідомлялось найманими працівниками, що магазин не працює. Сам ОСОБА_1 при перевірці присутній не був. Перевіркою встановлено, що доходу у вигляді готівки у позивача за період здійснення перевірки не було. При цьому свідок пояснив, що на спрощеній системі ведеться тільки книга обліку доходів, оскільки спрощена система не передбачає обліку витрат. По книзі обліку доходів сума отриманих доходів за період перевірки дорівнювала сумі отриманої виручки в безготівковій формі, що означає про відсутність доходів у готівці. За період з 2016 року щодо суми отриманого доходу встановлено сума перевищення доходів - 5 млн. Однак заяву позивач не подавав про перехід на загальну систему оподаткування і не подав податкову декларацію зі сплати 15% від суми перевищення доходу як суми єдиного податку.

Також свідок вказав, що в акті перевірки зазначено про те, що для визначення доходу за період перевірки використані: податкова декларація про майновий стан і декларація платника єдиного податку; відомості центральної бази даних фізичних осіб ДФС України за ознакою 15% «суми виплачених доходів»; банківські виписки; дані книги обліку доходів і витрат; первинні документи.

Кількість контрагентів, по яким з обліку витрат позивача виключено суми вартості придбаних товарів (робіт, послуг), в акті не зазначено, і не описані контрагенти, тому що це не стосується суті виявлених перевіркою порушень статті 292, пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Під час перевірки не було встановлено факту реалізації придбаних товарів та залишку їх на складах.

При цьому, свідок пояснив суду, що під час перевірки на підтвердження понесених витрат були надані наступні документи, та які були враховані:

- за 2015 рік документів на підтвердження витрат надано не було, у зв`язку з чим складено акт про ненадання документів від 23.02.2018, і тому за 2015 рік сума витрат була частково знята в сумі 298792,54 грн. Витрати на суму 48502,32 грн за 2015 рік були підтверджені (по ним документи були надані);

- за 2016 рік позивач перебував на спрощеній системі, тому облік витрат не передбачений як обов`язковий і не вівся;

- за 2017 рік подано документи, які підтверджують витрати на загальну суму 4377594,36 грн, які були враховані в повній сумі і їх заниження не встановлено.

Разом з цим, свідком було зазначено про те, що доходи за 2015 рік на загальну суму 368376,53 грн підтверджені повністю, порушень не встановлено. За 2016 рік платник перебував на спрощеній системі і не був платником податку з доходів фізичних осіб. Проте перевіркою було встановлено, що на підставі виписок банку позивач занизив загальну суму доходів на 126740,16 грн (доходи по банківським випискам) у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, як доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності - реалізації товарів.

Водночас, свідок вказав, що в 2016 році позивачем отримано поворотну фінансову допомогу, яку позивач був зобов`язаний повернути відповідно до Податкового кодексу України протягом календарного року. Договір про поворотну фінансову допомогу з ТОВ «Дарвекс» від 10.12.2016 укладено на суму 283000,00 грн, а отримано 155000,00 грн в 2016 році в грудні місяці. Ця сума не була включена в доходи протягом календарного року (тобто до грудня 2017 року) згідно вимог ПК України, яка обмежує терміни повернення поворотної фінансової допомоги фізичними особами-підприємцями, не зважаючи га умови договору, відповідно до якого термін повернення фінансової допомоги 25.06.2022.

Також під час перевірки встановлено порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування у зв`язку з перевищенням суми отриманого доходу у 5 млн, у разі чого останній зобов`язаний був з першого числа наступного звітного періоду перейти на іншу систему оподаткування (у даному випадку на загальну систему), оскільки сума перевищення встановлена на рівні 118650,75 грн станом на 31.12.2016. Тому з 01.01.2017 позивач мав перейти на загальну систему, але не перейшов, відповідної заяви не подавав, розрахунку суми перевищення в декларації платника єдиного податку за 2016 рік не зазначив і не сплатив 15% від суми перевищення.

Крім того, свідок пояснив, що позивачем не було подано декларацію про майновий стан за 2017 рік, оскільки сума доходів за 2017 рік була визначена позивачем та зазначена в декларації платника єдиного податку, і порушень при перевірці вказаної декларації встановлено не було.

Суд при вирішенні спору по суті враховує вказані пояснення свідка та зазначає, що як свідчить зміст акту перевірки за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, а за період з 01.10.2015 по 31.12.2018 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а саме III група платника єдиного податку, здійснював оптово-роздрібну торгівлю непродовольчими товарами (будівельні матеріали, електроінструмент та інше), надання послуг з ремонту (т. 1, а.с. 33).

В акті перевірки зафіксовано, що згідно наданих документів для перевірки: виписок банку, фактична сума доходу платника єдиного податку за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 складає 987208,00 грн. (без ПДВ), з 01.01.2016 по 31.12.2016 5118650,75 грн. (без ПДВ), чим встановлено порушення підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України, а саме ФОП ОСОБА_1 в IV кварталі 2016 року перевищено максимально-граничний розмір доходу для платників єдиного податку третьої групи в розмірі 5 000 000,00 грн, сума перевищення становить 118650,75 грн., що у свою чергу зобов`язує позивача у відповідності до частини 3 пункту 293.8 статті 293 ПК України перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПК України (т. 33-34).

Висновок щодо перевищення максимально-граничного розміру доходу для платників єдиного податку третьої групи в розмірі 5 000 000,00 грн. сформовано відповідачем, внаслідок формування висновків щодо заниження валового доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 126 740,16 грн. (без ПДВ), порушення щодо чого встановлено внаслідок порівняння доходу отриманого на розрахунковий рахунок та доходу, зазначеного в книзі обліку доходів та витрат та поданих звітів платника податків за перевіряємий період, а саме в грудні 2016 року ФОП ОСОБА_1 отримано грошові кошти на рахунок з призначенням платежу поворотна фінансова допомога в сумі 155 000,00 грн. від ТОВ «ДАРВЕКС», які у свою чергу, в порушення вимог частини 3 пункту 299.11 статті 292 ПК України не були ним повернуті на протязі 12 календарних днів, а тому зараховані до валового доходу платника податків.

Також в акті перевірки зафіксовано, що кошти, які надійшли як поворотна фінансова допомога в сумі 75000,00 грн. були зняті з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 , як дохід від підприємницької діяльності.

Надаючи оцінку вказаним твердженням контролюючого органу суд враховує наступне.

У відповідності до частини 1 пункту 291.2 статті 291 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно із пунктом 292.3 статті 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Пунктом 292.6 статті 292 ПК України регламентовано, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною 3 пункту 292.11 статті 292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що 12.12.2016 ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ «ДАРВЕКС» поворотну фінансову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.; 14.12.2016 5 000,00 грн.; 15.12.2016 30 000,00 грн.; 16.12.2016 10 000,00 грн.; 22.12.2016 5 000,00 грн.; 26.12.2016 35 000,00 грн.; 29.12.2016 40 000,00 грн.

Загальна сума отриманої фінансової допомоги позивачем ТОВ «ДАРВЕКС» протягом 2016 року становить 155 000,00 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку № НОМЕР_2 (т. 8, а.с. 163-179).

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_2 позивачем повернуто ТОВ «ДАРВЕКС» поворотну фінансову допомогу 22.02.2017 40000,00 грн. та 3 000, 00 грн. (т. 6, а.с. 210-211); 01.03.2017 у розмірі 10000,00 грн. (т. 6, а.с. 216); 06.09.2017 3 000,00 грн. (т. 7, а.с. 118); 21.09.2017 5 000,00 грн. (т. 7, а.с. 127).

Окрім цього, як вказує позивач поворотна фінансова допомога була повернута ТОВ «ДАРВЕКС» 22.09.2017 у розмірі 14870,00 грн., 35130,00 грн. 26.09.2017, 27.09.2017 40000,00 грн., 29.09.2017 20000,00 грн., 04.10.2017 22000,00 грн., 05.10.2017 50000,00 грн.

Доказів зворотного контролюючим органом до суду не надано.

Також судом встановлено, що протягом 2017 року від ТОВ «ДАРВЕКС» надійшла поворотна фінансова допомога, а саме: 13.04.2017 20 000,00 грн. (т. 6, а.с. 245); 10.08.2017 25 000 (т. 7, а.с. 99); 30.08.2017 65000,00 грн. (т. 7, а.с. 113); 06.09.2017 3000,00 грн. (т. 7, а.с. 118).

Звідси слідує, що протягом грудня 2016 жовтня 2017 року позивачем отримано від ТОВ «ДАРВЕКС» поворотної фінансової допомоги на загальну суму 263 000,00 грн. та повернуто таку фінансову допомогу у розмірі 263 000,00 грн.

Отже, з моменту отримання позивачем поворотної фінансової допомоги від ТОВ «ДАРВЕКС» до моменту її повернення не минуло більше 12 місяців, а відтак твердження контролюючого органу про зарахування до валового доходу ФОП ОСОБА_1 суми коштів у розмірі 126 740,16 грн. (без ПДВ) є безпідставними.

Як наслідок висновки ГУ ДФС у Київській області про заниження позивачем валового доходу є необґрунтованими.

У відповідності до пункту 293.3 статті 293 ПК України регламентовано, що відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Ставки, встановлені пунктами 293.3-293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом (ч. 3 п. 293.8 ст. 293 ПК України).

В силу вимог пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження обставини перевищення позивачем протягом календарного року обсягу доходу у 5000000 грн., висновки ГУ ДФУ у Київській області щодо застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків при сплаті єдиного податку за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 є помилковими.

Проаналізовані судом обставини свідчать про те, що ФОП ОСОБА_1 правомірно застосовано ставку єдиного податку, визначену пунктом 293.3 статті 293 ПК України, як платнику єдиного податку третьої групи, що безумовно свідчить про хибність висновків контролюючого органу в частині заниження останнім податкових зобов`язань по сплаті єдиного податку в сумі 18 040,29 грн. (без ПДВ).

У свою чергу, надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 28.03.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 190 900, 29 грн., із яких за основним платежем у розмірі 152 720, 23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 38 180, 06 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

У свою чергу, положеннями пункту 167.1 статті 167 ПК України регламентовано, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Разом з цим, положеннями пункту 167.1 статті 167 ПК України, у редакції чинній до 28.12.2015 ПК України було встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті.

Згідно із пунктами 177.2, 177.3 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

В силу вимог пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України, у редакції чинній до 21.12.2016 регламентував, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

За правилами пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 177.11 ст. 177 ПК України).

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що для визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб для фізичної особи-підприємця необхідно встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності. Загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, встановлюються на підставі даних Книги обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами щодо походження товару та документами щодо здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою-підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

Згідно змісту акту перевірки слідує, що на думку відповідача, позивачем порушено пункт 177.1 статті 177 ПК України шляхом заниження валового доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 4 928 792,36 грн. (без ПДВ) за 2017 рік. (т. 1, а.с. 29).

Окрім цього в акті перевірки сформовано висновки про те, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та за результатами перевірки за 2017 рік, встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 849990,54 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 298 792,54 грн. та за 2017 рік в сумі 551 198, 00 грн., чим порушено вимоги пункту 177.2 статті 177 ПК України, в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в підпунктах 2.1.2.1 та 2.1.2.2 пункту 2.1 розділу 2 акту перевірки (т. 1, а.с. 31).

Судом встановлено, що висновок відповідача про заниження позивачем суми чистого доходу за 2015 рік в сумі 298 792,54 грн. мотивований тим, що ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік в додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи віднесено суму витрат, які не підтверджені первинними документами, оскільки до перевірки не надано накладні, акти виконаних робіт за період з 01.01.2015 по 31.08.2015, що відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України не може відноситися до витрат, у зв`язку із відсутністю документу, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її оплати, про що складено акт про відсутність документів під час перевірки від 23.02.2018 (т. 1, а.с. 30).

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що ГУ ДФС у Київській області вважає, що позивачем за період з 01.01.2015 по 31.08.2015 не надано документального підтвердження понесених ним витрат.

При цьому, контролюючий орган посилається на акт про відсутність документів під час перевірки від 23.02.2018.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що в межах перевірки ГУ ДФС у Київській області було надано позивачу запит на отримання документів від 09.02.2018 №584/ФОП/10-36-13-09, який отримано ним 12.02.2018 (т. 1, а.с. 101-102); запит від 21.02.2018 №729/ФОП/10-36-13-09 (т. 1, а.с. 104).

ФОП ОСОБА_1 надано пояснення (т. 1, а.с. 104-106), у тому числі, але не виключно банківські виписки про рух коштів, книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, книгу обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, договори оренди приміщень, договори з покупцями та постачальниками, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки на оплату товарів та інше.

Зазначені пояснення долучені контролюючим органом до відзиву на позовну заяву.

Разом з цим, судом встановлено, що ані під час розгляду справи, ані до відзиву на позовну заяву ГУ ДФС у Київській області не долучено копію акту про відсутність документів під час перевірки від 23.02.2018, посилання щодо наявності якого міститься в акті перевірки.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів справи надано лише акт обстеження від 21.02.2018, відповідно до якого головними державними податковими ревізорами-інспекторами Сидоренком М.С. та Бондарем О.С. в присутності ФОП ОСОБА_1 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться приміщення магазину-офісу (складське приміщення) будівельних матеріалів та на території знаходиться майданчик, на якому розташовано складське приміщення. В магазині знаходиться товар, а саме фарби, побутова хімія, інструменти, товари для ремонту та будівництва, номенклатура товарів не є вичерпною. На майданчику та складі знаходиться готова продукція металопрокату, цемент (в мішках), водостічні системи, утеплювачі для будинків. Також в приміщенні офісу-магазину здійснює свою діяльність ТОВ «Дарвекс», де ФОП ОСОБА_1 є замовником. Копію вказаного акту обстеження від 21.02.2018 судом долучено до матеріалів справи (т.9. а.с.239).

При цьому ухвалою суду від 20.08.2018 від відповідача витребовувались докази, зокрема, копії запитів, актів про ненадання документів, на які посилається відповідач в акті перевірки. Відповідачем на виконання ухвали суду в зазначеній частині витребуваних доказів не надано.

Суд вказує, що контролюючий орган вважає, що позивачем не надано документу, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її оплати, проте не деталізовано яких операцій дані обставини стосуються.

Разом з цим, суд наголошує, що до перевірки позивачем, згідно із наявним в матеріалах справи поясненням, надавались, у тому числі виписки по банківським рахункам, договори з покупцями та постачальниками, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки на оплату товарів. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, який розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків (у розумінні статті 15 Податкового кодексу) (далі - платники податків) дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - законодавство з єдиного внеску) та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пункту 3-5 розділу II Порядку №727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку №727 акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.

У відповідності до пункту 1 розділу IV Порядку №727 залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать, зокрема, запити, надані (надіслані) посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання окремих документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки; акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації; опис отриманих копій документів.

За правилами підпунктів 11, 12 пункту 3 розділу III Порядку №727 загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити такі дані: інформація про запити, які у разі необхідності надані (надіслані) посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо.

Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Податкового кодексу; інформація про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

Акти, що засвідчують такі факти, складаються у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові керівника платника податків або уповноваженої ним особи та переліку ненаданих документів, а також причин відмови в їх наданні;

В силу вимог пункту 4 розділу III Порядку №727 описова частина акту (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану (переліку питань) перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються);

2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки;

Оцінюючи наявність/відсутність порушення в цій частині, суд акцентує увагу на тому, що ГУ ДФС у Київській області не конкретизовано, по яким саме операціям не було враховано витрати, не зазначено, які саме витрати не було враховано, а також не надано до суду акт про відсутність документів під час перевірки від 23.02.2018.

Окрім цього, акт перевірки не містить в собі і відомостей щодо того, які первинні документи були використані при проведенні перевірки, що унеможливлює встановлення судом обставин, які первинні документи ним досліджувалися.

Отже, на переконання суду, ГУ ДФС у Київській області, при формуванні висновку про не підтвердження документально витрат позивачем за період з 01.01.2015 по 31.08.2015, підійшов до даного питання формально, обмежившись зазначенням узагальнених висновків про наявність порушення, проте без деталізації, на підставі чого такі порушення були встановлені, у тому числі без зазначення обставин, про які судом вказано вище.

Аналогічні висновки суд застосовує і до витрат, понесених позивачем у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 та наголошує, що в цій частині ГУ ДФС у Київській області взагалі зазначив лише про суму підтверджених витрат у розмірі 4 377 594,36 грн. за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, проте не відобразив, які документи ним були використані для такого висновку.

При цьому, у наведеній частині відповідач зазначає про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік у сумі 551 198,00 грн., однак не відображає жодних відомостей (первинних документів тощо), які досліджувались ним в цій частині.

Суд наголошує, що декларація про доходи та майновий стан за 2017 рік позивачем до контролюючого органу не подавалась, з огляду на що не відображення ГУ ДФС у Київській області в акті перевірки інформації, на підставі яких документів ним було визначено витрати, які витрати є не підтвердженими, унеможливлює формування судом висновку про правомірність розрахунку визначеного контролюючим органом витрат за 2017 рік та, як наслідок тверджень про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого доходу за 2017 рік.

Окрім цього, суд акцентує увагу на тому, що твердження відповідача про необхідність зарахування до валового доходу ФОП ОСОБА_1 суми коштів у розмірі 126 740,16 грн. (без ПДВ), за наслідком дослідження питання щодо укладеного договору про поворотну фінансову допомогу також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, із мотивів, які викладені судом вище.

Отже, приймаючи до уваги вище викладене, суд вважає, що висновки ГУ ДФС у Київської області про заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 152720,23 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 53 504,59 грн., за 2017 рік в сумі 99 215,64 грн. (т. 1, а.с. 37) не підтверджені.

А тому суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від № 0007161309 від 28.03.2018 року.

Стосовно вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) Ф №0007081309 від 28.03.2018 у розмірі 107 882, 10 грн. та рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0012621309 від 27.06.2018 у розмірі 13 798, 82 грн. суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI, редакції, чинній на час існування спірних правовідносин).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У силу пункту 2 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Статтею 1 Закону №2464-VI визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки відповідач безпідставно дійшов висновку про перебування позивача на загальній системі оподаткування, заниження ним оподаткованого доходу та завищення витрат, висновки контролюючого органу, покладені в основу вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф №0007081309 від 28.03.2018 у розмірі 107 882, 10 грн. та рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0012621309 від 27.06.2018 у розмірі 13 798, 82 грн. не підтверджуються.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що спірне рішення №1 та оскаржуване рішення №2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку обставинам правомірності/неправомірності податкового повідомленню-рішенню № 0007121309 від 28.03.2018 суд зазначає про наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, у редакції чинній з 21.12.2016 до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Натомість положення вказаного пункту ПК України, у редакції чинній до 21.12.2016 передбачали, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України регламентовано, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Між тим, пункту 198.5 статті 198 ПК України у редакції чинній до 24.12.2015 регламентував, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 340 524,00 грн., в тому числі за 2015 рік 46 117,00 грн., за 2016 рік 184 056,00 грн., за 2017 рік 110 239,00 грн. (т. 1, а.с. 41).

Відповідно до змісту акту перевірки відповідач дійшов до висновку, що позивач в період з 01.01.2015 по 31.12.2017 включав до податкового кредиту накладні, які виписані на товар (перелік якого перелічений на 21-25 аркушах акту перевірки) (т. 1, а.с. 42-45), підтвердження реалізації яких в ході проведення перевірки не встановлено та не підтверджено їх використання у господарській діяльності.

У зв`язку із цим ГУ ДФС у Київській області вважає, що ФОП ОСОБА_1 формував податковий кредит за рахунок придбаних товарів, які не використовував у господарській діяльності, чим порушив норму пункту 198.5 статті 198 ПК України. Отже, платник у податкових деклараціях з ПДВ у складі податкового кредиту відобразив суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами у зв`язку з отриманням товару, який використовував не для забезпечення господарської діяльності, що не дає йому право на формування податкового кредиту (т. 1, а.с. 54).

Як наслідок контролюючий орган стверджує, що позивачем занижено суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 у сумі 340412,00 грн., в тому числі за 2015 рік 46117,00 грн., 2016 рік 184056,00 грн., 2017 рік 110239,00 грн. (т. 1, а.с. 56).

При наданні оцінки вказаним доводам відповідача, з урахуванням норм матеріального права, яке наведено вище, суд акцентує увагу на тому, що в межах даного порушення перевірці підлягають обставини використання/не використання позивачем у власній господарській діяльності товарів, перелік який вказаний в акті перевірки.

У той же час, суд зазначає, що перелік товарів, які на думку відповідача, не були використані позивачем у власній господарській діяльності не є вичерпним, що зафіксовано в акті перевірки.

Сам факт відсутності повного переліку облікованого товару в акті перевірки на переконання суду свідчить про вибіркове та, як наслідок, неповне дослідження контролюючим органом правильності ведення обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість.

Крім цього, акт перевірки містить загальне визначення періоду порушення позивачем податкового законодавства, а саме у період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та загальний перелік товарів, який, у свою чергу не є повним. Разом з тим, ГУ ДФС у Київській області не вказує в акті перевірки, який саме товар та до якого періоду придбання останній відноситься, що унеможливлює перевірку обставин використання/не використання ФОП ОСОБА_1 таких товарів у власній господарській діяльності.

Більше того, суд вказує, що згідно із вимогами підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Під час проведення перевірки контролюючий орган не здійснив інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей позивача для встановлення їх залишків, а тому сам факт наявності чи відсутності товарно-матеріальних цінностей не дає змоги встановити період набуття права власності на них та спосіб і обсяги їх використання (в господарській діяльності чи для реалізації).

Отже, зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що порушення в цій частині є не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Недоліки в частині відображення в акті перевірки певних відомостей, про які вказує суд вище, не дає фактичної можливості в повній мірі дослідити наявність/відсутність порушення як такого, адже є загальними, без деталізації та конкретизації періоду вчинення порушення щодо кожного товару або групи товарів, які за висновком ГУ ДФС у Київській області не були використані ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, за висновком суду спірне рішення №4 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги наведене суд прийшов до висновку, що відповідачем в порядку частини 2 статті 77 КАС України не надано належних та достатніх доказів на підтвердження доводів, які покладені ним в основу акту перевірки, у той час коли позивачем в повній мірі спростовано останні.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про не відповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо розміру судового збору суд вказує, що ФОП ОСОБА_1 заявлено майнові вимоги на загальну суму 738096,21 грн. та сплачено судовий збір у розмірі 7380,96 грн., що підтверджується: платіжними дорученнями №16 від 18.05.2018 на суму 1672,00 грн. (т. 1, а.с. 2); №19 від 22.06.2018 на суму 549,65 грн. (т. 1, а.с. 3); №17 від 18.05.2018 на суму 90,00 грн. (т. 1, а.с. 4); квитанцією №1-1136К від 20.07.2018 на суму 4 931,32 грн. (т. 1, а.с. 82) та платіжним дорученням №34 від 09.10.2018 на суму 137,99 грн. (т. 1, а.с. 2).

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, то сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню останньому за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0012621309 від 27.06.2018.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) Ф №0007081309 від 28.03.2018.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0007161309 від 28.03.2018.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0007121309 від 28.03.2018.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 7380,96 грн. (сім тисяч триста вісімдесят грн. 96 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 07.07.2023.

Суддя Кушнова А.О.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	07.07.2023
Оприлюднено	10.07.2023
Номер документу	112066610
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів

Кушнова А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.07.2023 по справі 810/2810/18КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —810/2810/18

Рішення від 07.07.2023

Рішення
від 07.07.2023 по справі 810/2810/18
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД