Постанова

від 28.02.2024 по справі 810/2810/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2810/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.09.2018 (т. 1, а.с. 114-115) просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0012621309 від 27.06.2018;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф № 0007081309 від 28.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007161309 від 28.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007121309 від 28.03.2018.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що висновки акта перевірки від 02.03.2018 № 162/10-36-13-09/ НОМЕР_1 не відповідають фактичним обставинам справи, адже ФОП ОСОБА_1 не було допущено перевищення максимального граничного розміру доходу для платників єдиного податку третьої групи в розмірі 5000000,00 грн., оскільки дохід за 2016 рік, згідно декларації про доходи та майновий стан становить 4991910,59 грн. Наведене, вказує на безпідставність висновків контролюючого органу в частині порушення позивачем підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України та необхідність його переходу на іншу систему оподаткування. Також, відповідачем було невірно визначено перелік товарів, який включено до податкового кредиту та підтвердження реалізації яких не встановлено, наголошуючи, що всі товари були ним реалізовані, а факт реалізації підтверджується зареєстрованими податковими накладними.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0012621309 від 27.06.2018.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) Ф №0007081309 від 28.03.2018.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0007161309 від 28.03.2018.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0007121309 від 28.03.2018.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.02.2024.

02.02.2024, під № 4196 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. (а.с. 121-124 т. 10)

21.02.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 28.02.2024, продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

Представники відповідача (апелянта) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити, надавши пояснення.

У судовому засіданні 28.02.2024 представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

28.02.2024 судом оголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; дата запису: 18.06.2008; номер запису: 23540000000003886.

Так, основним видом діяльності позивача за КВЕД 2010 є 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Крім цього, позивач також здійснює інші види економічної діяльності, серед яких, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах та інші.

Позивач є платником податку на додану вартість з 01.07.2014.

Відповідно до направлень від 09.02.2018 № 253, № 254 та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на I квартал 2018 року, Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за наслідком якої, складено акт від 02.03.2018 № 162/10-36-13-09/ НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 22-59).

У висновках акту перевірки зафіксовано наступні порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, а саме (т. 1, а.с. 58-59):

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме обставини заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 152720,23 грн., в тому числі за 2015 рік - 53 504,59 грн., за 2017 рік - 99 215,64 грн.;

- пункту 292.2 статті 292 Податкового кодексу України, а саме заниження позивачем валового доходу отриманого за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 180040,29 грн. (без ПДВ) - за 2016 рік в сумі 18 040,29 грн. (без ПДВ);

- пункту 2 частини 1 статті 7, статті 8, частини 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010, у зв`язку із чим встановлено порушення правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за 2015 рік і 22% за 2016 рік. Також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 занижено ЄСВ на загальну суму 107882,10 грн., в тому числі за 2015 рік - 15053,19 грн., за травень 2017 - 92829,00 грн. за рахунок отримання чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 та за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 599920 грн. (з урахуванням максимальної величини за квітень - серпень 2015 року в розмірі 20706,00 грн., за вересень-грудень 2015 року в сумі 23426,00 грн., за січень-квітень 2017 року в розмірі 40000,00 грн., за травень-листопад 2017 року в розмірі 42100,00 грн., за грудень 2017 року в розмірі 44050,00 грн.;

- пункту 198.5 статті 1698 Податкового кодексу України, а саме заниження ФОП ОСОБА_1 суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 у сумі 340412,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 6117,00 грн., 2016 рік - 184056,00 грн., 2017 рік - 110239,00 грн.4

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого занижено військовий збір від здійснення підприємницької діяльності на суму 12749,85 грн. (тут і надалі - висновки акту перевірки).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких, листом від 23.03.2018 № 1323/Ф/10-36-13-09 ГУ ДФС у Київській області, повідомило скаржника про залишення висновків акту перевірки від 02.03.2018 № 162/10-36-13-09/ НОМЕР_1 без змін (т. 1, а.с. 16-17).

У подальшому, на підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено наступні рішення:

1. рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0007091309 від 28.03.2018 (т. 1, а.с. 18), яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції в розмірі 13798,82 грн.

З урахуванням рішення ДПС України від 14.05.2018 № 6908/Ф/99-99-11-02-25 (т. 1, а.с. 13-14) зазначене вище рішення скасовано.

ГУ ДФС у Київській області, на виконання рішення ДПС України від 14.05.2018 № 6908/Ф/99-99-11-02-25, прийнято нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0012621309 від 27.06.2018, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі в сумі 13798,82 грн. (т. 1, а.с. 110).

2. вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф №0007081309 від 28.03.2018 (т. 1, а.с. 19);

3. податкове повідомлення-рішення № 0007161309 від 28.03.2018, яким за порушення пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, з урахуванням положень пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язаннями у розмірі 152720,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 38 180,06 грн. (т. 1, а.с. 20);

4. податкове повідомлення-рішення № 0007121309 від 28.03.2018, яким за порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, з урахуванням положень пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 340412 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 85103 грн. (т. 1, а.с. 21)

Вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що недоліки в частині відображення в акті перевірки відомостей, обставин, тобто вибіркового та поверхневого аналізу результатів перевірки, не дає фактичної можливості в повній мірі дослідити наявність/відсутність порушень як таких, адже висновки акта перевірки є загальними, без деталізації та конкретизації періоду вчинення порушення, на противагу чому, доводи позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду данного спору.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки судом не було враховано, що (а.с. 81-85 т. 10): податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

ГУ ДПС зазначає, що в акті перевірки зафіксовано, що позивачем завищено витрати пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності на загальну суму 298792, 54 грн, а саме: за 2015 рік в сумі 298792,54 грн., а саме, до перевірки взагалі не було надано документи, що підтверджують зміст господарської операції за червень, липень, серпень 2015 року.

Також, в акті перевірки зафіксовано, що позивачем не надано накладні, акти виконаних робіт за період з 01.01.2015 року по 31.08.2015 року у зв`язку з відсутністю документу, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її оплати. В акті перевірки також зафіксовано, що позивачем не підтверджено витрати у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року у розмірі 4377594,36 грн. (аркуш 9 акта перевірки). В акті перевірки зафіксовано, що позивачем не надано накладні, акти виконаних робіт за період з 01.01.2015 року по 31.08.2015 року у зв`язку з відсутністю документу, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її оплати (аркуш 9 акта перевірки). Факт ненадання документів, які підтверджують витрати позивача за червень, липень, серпень 2015 року зафіксовано у висновку на заперечення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

В акті перевірки також зафіксовано, що позивачем не підтверджено витрати у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року у розмірі 4377594, 36 грн. Відповідач зазначає, що у разі незгоди з висновками акта перевірки, платник податків не позбавлений можливості подати заперечення на акт перевірки та надати документи, які на думку контролюючого органу не були надані до перевірки, дане твердження знаходить своє відображення у нормах Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи позивач, же не вчиняв будь-яких дій, які передбачені нормами Податкового кодексу, щодо надання (надіслання) ним первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів до контролюючого органу ні під час перевірки, ні під час розгляду заперечень.

Суд першоі інстанції обмежився посиланням на формальний підхід до складання акта перевірки, без дослідження змісту акта перевірки та перевірки документів, які входять до предмету доказування, що свідчить про формальний підхід під час прийняття рішення у даній справі.

ГУ ДПС зазначає, що контролюючим органом було досліджено та проаналізовано всі надані до перевірки та до заперечень документи, та в результаті дослідження наданих документів, контролюючий орган дійшов висновків викладених в акті перевірки.

Відповідач зазначає, що ним під час перевірки було досліджено всі надані первинні документи та Єдиний реєстр податкових накладних, згідно до сукупного аналізу наявних доказів, контролюючий орган дійшов до висновку викладеного в акті перевірки, проте як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанпїї, судом не здійснено комплексне дослідження доказів та ніяким чином не спростовано доводи контролюючого органу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно змісту ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абзацу одинадцятого статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Так, за частиною другою статті 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Під час розгляду данного спору в суді першої інстанції було допитано свідків, та допитаний у судовому засіданні 02.05.2019 в якості свідка заступник начальника відділу аудиту ГУ ДФС у Київській області (території обслуговування: Бородянский, Вишгородський, Іванківський, Поліський райони, м. Ірпінь та Буча, смт Ворзель, Гостомель та Коцюбинське; з 2006 року - ревізор; з 03.05.2018 - посадова особа Управління аудиту ГУ ДФС у Київській області) ОСОБА_3 пояснив, що виїзна перевірка проходила в місці здійснення господарської діяльності позивача - промисловий майданчик, розташований за адресою АДРЕСА_1 , де останній орендує склад, магазин роздрібної торгівлі з прилавками для продажу товарів для будівництва, ремонтних робіт, господарських потреб та господарського призначення, ремонту сантехніки, побутової хімії (фарби). Офісного приміщення не було. Приміщення магазину виходить на проїзну частину вул. Січнева, де на магазині наявна вивіска з рекламою продукції роздрібної торгівлі. Касовий апарат за весь період перевірки на даний магазин зареєстрований не був. У вказаному магазині здійснювалась діяльність юридичної особи - ТОВ «Дарвекс» (ЄДРПОУ 40827326), засновником якої є ОСОБА_1 .

Також, свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що перевірка підприємства позивача проводилась у період з 12.02.2018 по 23.02.2018 за місцем здійснення його господарської діяльності, за результатами якої складено акт перевірки. На час здійснення перевірки магазин позивача був відкритий, там були 2-3 особи, не пов`язані з ФОП ОСОБА_1 . Покупці під час обстеження магазину, яке тривало близько години, заходили до магазину, але їм повідомлялось найманими працівниками, що магазин не працює. Сам ОСОБА_1 при перевірці присутній не був. Перевіркою встановлено, що доходу у вигляді готівки у позивача за період здійснення перевірки не було. При цьому свідок пояснив, що на спрощеній системі ведеться тільки книга обліку доходів, оскільки спрощена система не передбачає обліку витрат. По книзі обліку доходів сума отриманих доходів за період перевірки дорівнювала сумі отриманої виручки в безготівковій формі, що означає про відсутність доходів у готівці. За період з 2016 року щодо суми отриманого доходу встановлено сума перевищення доходів - 5 млн. Однак заяву позивач не подавав про перехід на загальну систему оподаткування і не подав податкову декларацію зі сплати 15% від суми перевищення доходу як суми єдиного податку.

Крім того, свідок вказав, що в акті перевірки зазначено про те, що для визначення доходу за період перевірки використані: податкова декларація про майновий стан і декларація платника єдиного податку; відомості центральної бази даних фізичних осіб ДФС України за ознакою 15% «суми виплачених доходів»; банківські виписки; дані книги обліку доходів і витрат; первинні документи.

Кількість контрагентів, по яким з обліку витрат позивача виключено суми вартості придбаних товарів (робіт, послуг), в акті не зазначено, і не описані контрагенти, тому що це не стосується суті виявлених перевіркою порушень статті 292, пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Під час перевірки не було встановлено факту реалізації придбаних товарів та залишку їх на складах.

При цьому, свідок пояснив суду, що під час перевірки на підтвердження понесених витрат були надані наступні документи, та які були враховані: за 2015 рік - документів на підтвердження витрат надано не було, у зв`язку з чим складено акт про ненадання документів від 23.02.2018, і тому за 2015 рік сума витрат була частково знята в сумі 298792,54 грн. Витрати на суму 48502,32 грн за 2015 рік були підтверджені (по ним документи були надані); за 2016 рік - позивач перебував на спрощеній системі, тому облік витрат не передбачений як обов`язковий і не вівся; за 2017 рік - подано документи, які підтверджують витрати на загальну суму 4377594,36 грн, які були враховані в повній сумі і їх заниження не встановлено.

Разом з цим, свідком було зазначено про те, що доходи за 2015 рік на загальну суму 368376,53 грн підтверджені повністю, порушень не встановлено. За 2016 рік платник перебував на спрощеній системі і не був платником податку з доходів фізичних осіб. Проте перевіркою було встановлено, що на підставі виписок банку позивач занизив загальну суму доходів на 126740,16 грн (доходи по банківським випискам) у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, як доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності - реалізації товарів.

Водночас, свідок вказав, що в 2016 році позивачем отримано поворотну фінансову допомогу, яку позивач був зобов`язаний повернути відповідно до Податкового кодексу України протягом календарного року. Договір про поворотну фінансову допомогу з ТОВ «Дарвекс» від 10.12.2016 укладено на суму 283000,00 грн, а отримано 155000,00 грн в 2016 році в грудні місяці. Ця сума не була включена в доходи протягом календарного року (тобто до грудня 2017 року) згідно вимог ПК України, яка обмежує терміни повернення поворотної фінансової допомоги фізичними особами-підприємцями, не зважаючи га умови договору, відповідно до якого термін повернення фінансової допомоги - 25.06.2022.

Також, під час перевірки встановлено порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування у зв`язку з перевищенням суми отриманого доходу у 5 млн, у разі чого останній зобов`язаний був з першого числа наступного звітного періоду перейти на іншу систему оподаткування (у даному випадку - на загальну систему), оскільки сума перевищення встановлена на рівні 118650,75 грн станом на 31.12.2016. Тому, з 01.01.2017 позивач мав перейти на загальну систему, але не перейшов, відповідної заяви не подавав, розрахунку суми перевищення в декларації платника єдиного податку за 2016 рік не зазначив і не сплатив 15% від суми перевищення.

Крім того, свідок пояснив, що позивачем не було подано декларацію про майновий стан за 2017 рік, оскільки сума доходів за 2017 рік була визначена позивачем та зазначена в декларації платника єдиного податку, і порушень при перевірці вказаної декларації встановлено не було.

Під час розгляду данного спору, та прийняття рішення у справі, судом було враховано вказані пояснення свідка, при цьому, як свідчить зміст акту перевірки за період з 01.01.2015 по 30.09.2015, ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, а за період з 01.10.2015 по 31.12.2018 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а саме III група платника єдиного податку, здійснював оптово-роздрібну торгівлю непродовольчими товарами (будівельні матеріали, електроінструмент та інше), надання послуг з ремонту (т. 1, а.с. 33).

В акті перевірки зафіксовано, що згідно наданих документів для перевірки: виписок банку, фактична сума доходу платника єдиного податку за період з 01.10.2015 по 31.12.2015 складає 987208,00 грн. (без ПДВ), з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 5118650,75 грн. (без ПДВ), чим встановлено порушення підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України, а саме ФОП ОСОБА_1 в IV кварталі 2016 року перевищено максимально-граничний розмір доходу для платників єдиного податку третьої групи в розмірі 5000000,00 грн, сума перевищення становить 118650,75 грн., що у свою чергу зобов`язує позивача у відповідності до частини 3 пункту 293.8 статті 293 ПК України перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПК України (т. 33-34).

Висновок щодо перевищення максимально-граничного розміру доходу для платників єдиного податку третьої групи в розмірі 5 000 000,00 грн. сформовано відповідачем, внаслідок формування висновків щодо заниження валового доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 126 740,16 грн. (без ПДВ), порушення щодо чого встановлено внаслідок порівняння доходу отриманого на розрахунковий рахунок та доходу, зазначеного в книзі обліку доходів та витрат та поданих звітів платника податків за перевіряємий період, а саме в грудні 2016 року ФОП ОСОБА_1 отримано грошові кошти на рахунок з призначенням платежу поворотна фінансова допомога в сумі 155 000,00 грн. від ТОВ «ДАРВЕКС», які у свою чергу, в порушення вимог частини 3 пункту 299.11 статті 292 ПК України не були ним повернуті на протязі 12 календарних днів, а тому зараховані до валового доходу платника податків.

Також в акті перевірки зафіксовано, що кошти, які надійшли як поворотна фінансова допомога в сумі 75000,00 грн. були зняті з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 , як дохід від підприємницької діяльності.

У відповідності до частини 1 пункту 291.2 статті 291 ПК України, доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно із пунктом 292.3 статті 292 ПК України, до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

За змістом п. 292.6 ст. 292 ПК України, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 3 п. 292.11 ст. 292 ПК України, до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Слід звернути увагу на те, що 12.12.2016 ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ «ДАРВЕКС» поворотну фінансову допомогу у розмірі 30000,00 грн.; 14.12.2016 - 5000,00 грн.; 15.12.2016 - 30000,00 грн.; 16.12.2016 - 10000,00 грн.; 22.12.2016 - 5000,00 грн.; 26.12.2016 - 35000,00 грн.; 29.12.2016 - 40000,00 грн.

Загальна сума отриманої фінансової допомоги позивачем ТОВ «ДАРВЕКС» протягом 2016 року становить 155000,00 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку № НОМЕР_2 (т. 8, а.с. 163-179).

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_2 позивачем повернуто ТОВ «ДАРВЕКС» поворотну фінансову допомогу 22.02.2017 - 40000,00 грн. та 3000, 00 грн. (т. 6, а.с. 210-211); 01.03.2017 у розмірі 10000,00 грн. (т. 6, а.с. 216); 06.09.2017 - 3000,00 грн. (т. 7, а.с. 118); 21.09.2017 - 5000,00 грн. (т. 7, а.с. 127).

Окрім цього, як вказує позивач, поворотна фінансова допомога була повернута ТОВ «ДАРВЕКС» 22.09.2017 у розмірі 14870,00 грн., 35130,00 грн. - 26.09.2017, 27.09.2017 - 40000,00 грн., 29.09.2017 - 20000,00 грн., 04.10.2017 - 22000,00 грн., 05.10.2017 - 50000,00 грн.

Доказів зворотного контролюючим органом не надано як під час розгляду спору в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду.

Протягом 2017 року від ТОВ «ДАРВЕКС» надійшла поворотна фінансова допомога, а саме: 13.04.2017 - 20 000,00 грн. (т. 6, а.с. 245); 10.08.2017 - 25 000 (т. 7, а.с. 99); 30.08.2017 - 65000,00 грн. (т. 7, а.с. 113); 06.09.2017 - 3000,00 грн. (т. 7, а.с. 118).

Звідси слідує, що протягом грудня 2016 - жовтня 2017 року позивачем отримано від ТОВ «ДАРВЕКС» поворотної фінансової допомоги на загальну суму 263000,00 грн. та повернуто таку фінансову допомогу у розмірі 263000,00 грн.

Отже, з моменту отримання позивачем поворотної фінансової допомоги від ТОВ «ДАРВЕКС» до моменту її повернення не минуло більше 12 місяців, а відтак, твердження контролюючого органу про зарахування до валового доходу ФОП ОСОБА_1 суми коштів у розмірі 126740,16 грн. (без ПДВ) є безпідставними, з огляду на що, висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу, є необґрунтованими та не ґрунтується на встановлених обставинах та доказах.

За правилами п. 291.4 статті 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження обставини перевищення позивачем протягом календарного року обсягу доходу у 5000000 грн, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що висновки відповідача щодо застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків при сплаті єдиного податку за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 є помилковими, з огляду на що, позивачем було правомірно застосовано ставку єдиного податку, визначену пунктом 293.3 статті 293 ПК України, як платнику єдиного податку третьої групи, що свідчить про хибність висновків контролюючого органу в частині заниження останнім податкових зобов`язань по сплаті єдиного податку в сумі 18040,29 грн. (без ПДВ).

Відповідно до змісту пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

У свою чергу, положеннями пункту 167.1 статті 167 ПК України, регламентовано, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Разом з цим, положеннями пункту 167.1 статті 167 ПК України, у редакції чинній до 28.12.2015 ПК України, було встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті.

Згідно із пунктами 177.2, 177.3 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

У силу вимог пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; 177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України, у редакції чинній до 21.12.2016, регламентував, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

За правилами пункту 177.10 статті 177 ПК України, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 177.11 ст. 177 ПК України).

З наведеного слідує, що для визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб для фізичної особи-підприємця, слід встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності. Загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, встановлюються на підставі даних Книги обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами щодо походження товару та документами щодо здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою-підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

Згідно змісту акта перевірки, на думку відповідача, позивачем порушено пункт 177.1 статті 177 ПК України шляхом заниження валового доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 4928792,36 грн. (без ПДВ) за 2017 рік. (т. 1, а.с. 29). Окрім цього, в акті перевірки сформовано висновки про те, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та за результатами перевірки за 2017 рік, встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 849990,54 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 298792,54 грн. та за 2017 рік в сумі 551198, 00 грн., чим порушено вимоги пункту 177.2 статті 177 ПК України, в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в підпунктах 2.1.2.1 та 2.1.2.2 пункту 2.1 розділу 2 акту перевірки (т. 1, а.с. 31).

Судом першої інстанції було встановлено, що висновок відповідача про заниження позивачем суми чистого доходу за 2015 рік в сумі 298792,54 грн. мотивований тим, що ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік в додатку 4 до податкової декларації про майновий стан і доходи віднесено суму витрат, які не підтверджені первинними документами, оскільки до перевірки не надано накладні, акти виконаних робіт за період з 01.01.2015 по 31.08.2015, що відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України не може відноситися до витрат, у зв`язку із відсутністю документу, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її оплати, про що складено акт про відсутність документів під час перевірки від 23.02.2018 (т. 1, а.с. 30).

Колегія суддів зазначає про те, що відповідач вважає, що позивачем за період з 01.01.2015 по 31.08.2015, не надано документального підтвердження понесених ним витрат, що підтверджується і актом про відсутність документів під час перевірки від 23.02.2018.

Під час апеляційного розгляду, сторонни також посилались на вказані обставини, при цьому, апеллянтом не було надано вказаного акта, а представник позивача стверджував про надання до перевірки всіх запитуваних документв, на користь чого, свідчить та обставина, що відповідач не надає акта про недання документів, хоча на нього посилається.

У межах перевірки ГУ ДФС у Київській області було надано позивачу запит на отримання документів від 09.02.2018 №584/ФОП/10-36-13-09, який отримано ним 12.02.2018 (т. 1, а.с. 101-102); запит від 21.02.2018 №729/ФОП/10-36-13-09 (т. 1, а.с. 104).

ФОП ОСОБА_1 надано пояснення (т. 1, а.с. 104-106), у тому числі, але не виключно банківські виписки про рух коштів, книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, книгу обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, договори оренди приміщень, договори з покупцями та постачальниками, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки на оплату товарів та інше.

Разом з цим, відповідачем не долучено копію акта про відсутність документів під час перевірки від 23.02.2018, посилання щодо наявності якого міститься в акті перевірки ні під час розгляду данного спору в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду. Відповідачем також не було деталізовано яких операцій дані обставини стосуються, разом з цим, до перевірки позивачем надавались, у тому числі виписки по банківським рахункам, договори з покупцями та постачальниками, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки на оплату товарів. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Тож, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не конкретизовано, по яким саме операціям не було враховано витрати, не зазначено, які саме витрати не було враховано, а також не надано до суду акт про відсутність документів під час перевірки від 23.02.2018, тому при формуванні висновку про не підтвердження документально витрат позивачем за період з 01.01.2015 по 31.08.2015, відповідач підійшов до даного питання формально, обмежившись зазначенням узагальнених висновків про наявність порушення, проте без деталізації, на підставі чого такі порушення були встановлені, у тому числі без зазначення обставин. Аналогічні висновки суд застосовні, у данному випадку, і до витрат, понесених позивачем у період з 01.01.2017 по 31.12.2017, позаяк, і в цій частині відповідач зазначив лише про суму підтверджених витрат у розмірі 4377594,36 грн. за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, проте не відобразив, які документи ним були використані для такого висновку. При цьому, відповідач зазначає про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік у сумі 551198,00 грн, однак не відображає жодних відомостей (первинних документів тощо), які досліджувались ним в цій частині.

Отже, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що доводи контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 152720,23 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 53504,59 грн., за 2017 рік в сумі 99215,64 грн. (т. 1, а.с. 37) не підтверджені належним чином та ґрунтуються на припущеннях, тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0007161309 від 28.03.2018, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки відповідач безпідставно дійшов висновку про перебування позивача на загальній системі оподаткування, заниження ним оподаткованого доходу та завищення витрат, висновки контролюючого органу, покладені в основу вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф № 0007081309 від 28.03.2018 у розмірі 107882,10 грн та рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0012621309 від 27.06.2018 у розмірі 13798, 82 грн. не підтверджуються.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 340524,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 46117,00 грн., за 2016 рік - 184056,00 грн., за 2017 рік - 110239,00 грн. (т. 1, а.с. 41).

Відповідно до змісту акта перевірки, відповідач дійшов до висновку, що позивач в період з 01.01.2015 по 31.12.2017 включав до податкового кредиту накладні, які виписані на товар (перелік якого перелічений на 21-25 аркушах акту перевірки) (т. 1, а.с. 42-45), підтвердження реалізації яких в ході проведення перевірки не встановлено та не підтверджено їх використання у господарській діяльності.

У зв`язку із цим, відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 формував податковий кредит за рахунок придбаних товарів, які не використовував у господарській діяльності, чим порушив норму пункту 198.5 статті 198 ПК України. Отже, платник у податкових деклараціях з ПДВ у складі податкового кредиту відобразив суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами у зв`язку з отриманням товару, який використовував не для забезпечення господарської діяльності, що не дає йому право на формування податкового кредиту (т. 1, а.с. 54).

Як наслідок, контролюючий орган стверджує, що позивачем занижено суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 у сумі 340412,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 46117,00 грн., 2016 рік - 184056,00 грн., 2017 рік - 110239,00 грн. (т. 1, а.с. 56).

У той же час, слід врахувати те, що перелік товарів, які на думку відповідача, не були використані позивачем у власній господарській діяльності не є вичерпним, що зафіксовано в акті перевірки. Сам факт відсутності повного переліку облікованого товару в акті перевірки свідчить про вибіркове та, як наслідок, неповне дослідження контролюючим органом правильності ведення обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість. Крім цього, важливим є те, що акт перевірки містить загальне визначення періоду порушення позивачем податкового законодавства, а саме у період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та загальний перелік товарів, який, у свою чергу не є повним. Разом з тим, відповідач не вказує в акті перевірки, який саме товар та до якого періоду придбання останній відноситься, що унеможливлює перевірку обставин використання/не використання ФОП ОСОБА_1 таких товарів у власній господарській діяльності. До того ж, під час проведення перевірки контролюючий орган не здійснив інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей позивача для встановлення їх залишків, а тому, сам факт наявності чи відсутності товарно-матеріальних цінностей не дає змоги встановити період набуття права власності на них та спосіб і обсяги їх використання (в господарській діяльності чи для реалізації). Отже, порушення в цій частині є не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Колегія суддів констатує, що недоліки в частині відображення в акті перевірки відомостей, обставин, тобто вибіркового та поверхневого аналізу результатів перевірки, не дає фактичної можливості в повній мірі дослідити наявність/відсутність порушень як таких, адже висновки акта перевірки є загальними, без деталізації та конкретизації періоду вчинення порушення.

Зважаючи на наведене, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги контролюючого органу не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Викладені в апеляційній скарзі доводи, не знайшли належного та достатнього пояснення у судовому засіданні, при цьому, останні фактично є відображенням висновків самого акта перевірки, проте, без надання відповідних доказів цьому.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови складено 01.03.2024.