Постанова

від 08.06.2023 по справі 392/1095/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2023 року м. Кропивницький

справа № 392/1095/22

провадження № 22-ц/4809/645/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування",

відповідачі - Смолінська селищна рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2023 року у складі головуючої судді Кавун Т. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

10.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" (далі ТОВ "Укрлітійвидобування") звернулось до суду з позовом до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , в якому просило скасувати рішення №130 Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 21.05.2021 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0 га із них: площею 2,0 га рілля для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3523182400:02:001:0278 за рахунок земель житлової та громадської забудови та земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, витребувати на користь ТОВ «Укрлітійвидобування» із незаконного володіння у ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3523182400:02:001:0278, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61819471 від 24.11.2021 державного реєстратора Войщик А. Г. Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 18.04.2012 між ТОВ "Укрлітійвидобування" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163, посвідчений приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області, а право власності зареєстровано у відділі Держкомзему Маловисківського району Кіровоградської області 15.06.2012, про що свідчить напис, вчинений на Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ 558021 від 07.06.2011.

У вересні 2022 року звернувся до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, однак отримав відмову, у зв`язку із відсутністю в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163.

26.09.2022 державним кадастровим реєстратором прийнято рішення №РВ-7100128392022 про відмову у внесенні відомостей до ДЗК з тих підстав, що розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. В рішенні зазначено про перетин земельної ділянки, відомості про котру мали бути внесені в ДЗК за заявою товариства, з ділянкою 3523182400:02:001:0278. Площа співпадає на 99,0424%.

Крім того, позивач отримав відповідь з даного приводу від ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, де зазначено, що згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю за ОСОБА_3 (первинним власником земельної ділянки) зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №558021 від 07.06.2011 за № 352318241000302 на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Відомості про вказану земельну ділянку у 2013 році, відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного Земельного кадастру, з Державного реєстру земель не були перенесені до Державного земельного кадастру. Також з відповіді ГУ Держгеокадастру встановлено, що на місці розташування даної земельної ділянки зареєстровано іншу земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:01:0278 площею 2,0 га на підставі «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Копанської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61819471 від 24.11.2021, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:001:0278, зареєстровано за ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:001:0278 послугувало Рішення №130 Смолінської селищної ради від 21.05.2021.

Враховуючи інформацію надану ГУ Держгеокадастру з Державного земельного кадастру щодо наявності на місці земельної ділянки з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163 зареєстрованої земельної ділянки з кадастровим номером 3523182400:02:001:0278 (площа співпадає зазначених ділянок на 99,0424%), ТОВ «Укрлітійвидобування» вважає, що його право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163 порушено прийняттям Смолінською селищною радою Рішення №130 від 21.05.2021 незаконного в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0 га кадастровий номер 3523182400:02:001:0278 та реєстрацією ОСОБА_1 права власності на передану йому дану земельну ділянку.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2023 року позов задоволено.

Скасовано рішення №130 Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 21.05.2021 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0 га із них: площею 2,0 га рілля для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3523182400:02:001:0278 за рахунок земель житлової та громадської забудови та земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Витребувано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер: 3523182400:02:001:0278.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61819471 від 24.11.2021 державного реєстратора Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щопозивач правомірно набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 18.04.2012, укладений між ТОВ «Укрлітійвидобування» та ОСОБА_4 , та державний акт на право власності на земельну ділянку є чинними.

Відомості щодо земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності позивача, з 01.01.2013 року до Державного земельного кадастру не були перенесені з Державного реєстру земель, відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051. З вини посадових осіб, відбулося співпадання на 99, 0424 % площ земельних ділянок, що належить позивачу з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163 та наданої у власність ОСОБА_1 з кадастровим номером 3523182400:02:001:0278, чим допущено порушення права позивача на вільне користування, розпорядження його власністю, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Семенов Є. О. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що у позивача відсутня документація із землеустрою, на підставі якої було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №558021 первісному власнику ОСОБА_3 .

Судом не враховано, що ОСОБА_3 набув право власності на землю не на підставах, передбачених законом, оскільки отримання земельної ділянки без проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і його подальшого затвердження органом державної влади є прямим порушенням закону.

Зазначає, що 01.01.2013 позивач мав внести відомості про своє право власності на спірну земельну ділянку до Державного земельного кадастру та зареєструвати відповідне право, але не зробив цього.

На думку відповідача, на момент подання позовної заяви право власності на земельну ділянку у позивача не підтверджене, і відповідно не виникло права на звернення до суду (ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач не зареєстрував своє право власності на земельну ділянку, не вніс до Державного земельного кадастру відомості щодо неї, і тим самим діяв недобросовісно, внаслідок чого відповідачі розумно покладалися на те, що земельна ділянка є вільною.

Звертає увагу на не співпадіння площ земельних ділянок.

Земельна ділянка із кадастровим номером 3523182400:02:001:0278, що належить ОСОБА_1 , не є тотожною земельній ділянці із кадастровим номером 3523182400:02:000:5163, що належить позивачу, що виключає можливість її витребування із чужого «незаконного володіння», як про це зазначено в оскарженому рішенні.

Вважає за необхідне застосувати до даного спору правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, зокрема зазначені в П. 7.9: "Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18).

П. 8.1. Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав.

П. 8.2. Зазначені правові висновки є актуальними для правовідносин, що встановлені у цій справі, виходячи з принципу дії закону в часі, а обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.»

Суд проігнорував зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду і скасував рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, хоча це рішення вичерпало свою дію.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представникаадвоката Семенова Є. О., які підтримали доводи апеляційної скарги, представника Смолінської селищної ради адвоката Шевченка М. Л., який погодився з доводами апеляційної скарги, представника позивача адвоката Тютюника Р. В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Розпорядженням голови Маловисківської РДА Кіровоградської області від 05.05.2011 №318-р затверджено проект землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) загальною площею 121,79 га, для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Ленінської сільської ради (за межами населеного пункту), згідно з додатком, а також передано у власність земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (резервного фонду) загальною площею 121,79 га для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Ленінської сільської ради (за межами населеного пункту), згідно з додатком (а.с.100).

Відповідно до додатку до розпорядження голови Маловисківської РДА від 05.05.2011 року №318-р до списку громадян, яким надається згода на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства включено ОСОБА_3 , із площею земельної ділянки, що надається 2 га (а.с.101).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №558021 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,0 га, що розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163, право власності набуто на підставі розпорядження голови Маловисківської РДА від 05.05.2011 за №318-р (а.с 5-6).

Приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу 30.09.2011 за №1140 посвідчено договір міни на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 . Перехід права власності за договором міни зареєстровано в Поземельній книзі 11.04.2012 за реєстровим номером 3523182400020005163301.

18.04.2012 між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрлітійвидобування» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки ТОВ «Укрлітійвидобування» придбало у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га, яка розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523182400:02:000:5163. Вказана земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_2 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області 30.09.2011, реєстровий номер 1140, зареєстрованого в Поземельній книзі про земельну ділянку 11.04.2012 за №3523182400020005163301. Договір посвідчено Приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Сосновським А. В. і зареєстровано в реєстрі за №281 (а.с.9-10).

Згідно напису в державному акті на право власності на земельну ділянку відомості щодо права власності ТОВ «Укрлітійвидобування» на вказану земельну дялянку зареєстровано 15.06.2012 відділом Держкомзему у Маловисківському районі Кіровоградської області в Поземельній книзі за реєстровим номером 3523182400020005163302 (а. с. 5-6).

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №11225850 від 18.04.2012 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0 га розташованої на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрлітійвидобування» посвідчено 18.04.2012 року приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу, номер у реєстрі нотаріальних дій 281 (а.с.7).

Згідно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №64906758 від 23.09.2022 державним реєстратором відмовлено в проведені державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163 за ТОВ «Укрлітійвидобування», оскільки відсутні відомості в ДЗК про дану земельну ділянку (а.с.11).

З урахуванням протоколу №ПП-7100076392022 проведення перевірки електронного документа та викопіювання з кадастрової карти (а.с.14), рішенням №РВ-7100128392022 від 26.09.2022 відмовлено ТОВ «Укрлітійвидобування» у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а саме перетин ділянок з ділянкою 3523182400:02:001:0278, площа співпадає на 99,0424 (а.с.12-13).

Згідно витягу з рішення Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №130 від 21.05.2021 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га із них: площею 2, 0 га рілля для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3523182400:02:001:0278 за рахунок земель житлової та громадської забудови та земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: с. Гаївка Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с.16).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на підставі рішення Смолінської селищної ради №130 від 21.05.2021 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:001:0278 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Смолінської ТГ Новоукраїнського району Кіровоградської області за ОСОБА_1 (а.с.19-20).

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.10.2022 (а.с.17-18), Головним управлінням Держгеокадастру встановлено, що згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю за ОСОБА_3 зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №558021 від 07.06. 2011 за № 352318241000302 на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Однак, відомості про вказану земельну ділянку у 2013 році з Державного реєстру земель не були перенесені до Державного земельного кадастру. Також, встановлено за наявною у відділі інформацією, згідно даних Державного земельного кадастру на місці розташування вищевказаної земельної ділянки зареєстрована інша земельна ділянка з кадастровим номером 3523182400:02:001:0278 площею 2,0 га на підставі «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Копанської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області» та рішення сесії Копанської сільської ради №892 від 19.10.2020 року. Смолінською селищною радою від 18.11.2021 за реєстраційним номером земельної ділянки в державному реєстрі речових прав №45248271 зареєстроване речове право на майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:001:0278.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 12 ЗК України зазначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частини першої статті 81 ЗК України).

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Ці положення конкретизовано у частині першій статті 153 ЗК України, за якою власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведений висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/1413/19 та від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до приписів ст.ст. 125, 126 ЗК України, в редакції на момент виникнення правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою. При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку.

Згідно постанови КМУ №449 від 02.04.2002 року (втрата чинності 23.07.2013 року) установлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 року «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об`єднання земельних ділянок.

З набранням чинності 01.01.2013 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051 постанова КМУ від 09.09.2009 року №1021 втратила чинність.

Відповідно до тимчасового порядку ведення державного реєстру земель затвердженого Наказ Держкомзему України 02.07.2003 N 174 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N 641/7962, ( в редакції на момент набуття права власності позивачем на земельну ділянку) поземельна книга - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК.

Реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до п.10 Перехідних положень Закону України «Про державний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний кадастр», в редакції станом на 31.12.2011, державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 7 даного Закону передбачено повноваження органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, серед яких і внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані в межах районів, сіл, селищ, міст; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані в межах районів у місті, а також сіл, селищ, міст, розташованих в межах міста Севастополя; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні.

Згідно ч.4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Встановлено, що ТОВ "Укрлітійвидобування" є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським А. В., зареєстрованого в реєстрі за № 281, ТОВ "Укрлітійвидобування" купило у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

З написів, що містяться на Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 558021, видно, що відомості про зміну власниказемельної ділянки з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163 внесено до Поземельної книги, право власності ТОВ "Укрлітійвидобування" на вказану земельну ділянку зареєстровано відділом Держкомзему у Маловисківському районі 12 червня 2012 року за реєстровим № 3523182400020005163302.

В порушення Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, з 01.01.2013 відомості щодо належної ТОВ "Укрлітійвидобування" земельної ділянки до Державного земельного кадастру не перенесені з Державного реєстру земель.

21.05.2021 Смолінською селищною радою Новоукраїнського району Кіровоградської області прийнято рішення №130 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3523182400:02:001:0278.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3523182400:02:001:0278, яка за вказаним рішенням Смолінської селищної ради передана у власність ОСОБА_1 , фактично знаходиться в межах (співпадіння 99,0424 %) земельної ділянки з кадастровим номером 3523182400:02:000:5163, загальною площею 2,0 га, належної позивачу ТОВ "Укрлітійвидобування".

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що виділення спірної земельної ділянки у власність іншій особі, зокрема відповідачу ОСОБА_1 є неправомірним, оскільки державний акт та договір купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі яких позивач є власником земельної ділянки є чинними, а також державна реєстрація спірної земельної ділянки на ім`я відповідача ОСОБА_1 проведена без урахування того, що на той час вказана земельна ділянка не була вільною, її значна частина (99,0424 %) перебувала у приватній власності позивача, а тому наявність державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку на ім`я відповідача порушує права позивача.

Відповідно до вказаного, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що порушені права ТОВ "Укрлітійвидобування" підлягають поновленню шляхом скасування незаконного рішення Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №130 від 21.05.2021 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0 га із них: площею 2,0 га рілля для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3523182400:02:001:0278 за рахунок земель житлової та громадської забудови та земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, та витребування на користь позивача із незаконного володіння у ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер: 3523182400:02:001:0278.

Проте, не можна погодитись із висновками суду про необхідність скасування рішення державного реєстратора Войщик А. Г. Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61819471 від 24.11.2021.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (постанова Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 128/3851/14-ц, провадження № 61-1405св19).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У даному випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України, оскільки фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 126 ЗК право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (№ 1952-IV).

Згідно із частинами другою, третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Положеннями цього Закону визначено порядок державної реєстрації прав, який включає перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав або прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта статті 18 Закону № 1952-IV).

Частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом, відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно та наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

- під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора вбачається, що одним з його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати за потреби подання додаткових документів тощо.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

Судом не враховано, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 24.11.2021, яка діяла на час внесення оскарженого запису державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

У даному випадку наявність судового рішення про витребування на користь позивача із незаконного володіння відповідача земельної ділянки, кадастровий номер: 3523182400:02:001:0278, буде правомірною підставою для проведення державним реєстратором речового права ТОВ "Укрлітійвидобування" на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, оскаржене судове рішення в частині задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61819471 від 24.11.2021 державного реєстратора Войщик А. Г. Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення суду про відмову у задоволені вказаної позовної вимоги.

В іншій частині рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2023 рокупідлягає залишенню без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375ЦПК України.

За результатом апеляційного розгляду судове рішення в частині задоволення однієї позовної вимоги (немайнової вимоги, з якою звернулась юридична особа) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасоване з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги. Отже, відповідач ОСОБА_1 має право на пропорційну компенсацію за рахунок позивача судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. В іншій частині судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Тобто, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України на користь відповідача з позивача підлягає стягненню 3721,50 грн (11164,5 : 3) витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.156).

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2023 року в частині задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61819471 від 24.11.2021 державного реєстратора Войщик А. Г. Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

В іншій частині рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2023 року залишити без змін.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлітійвидобування" на користь ОСОБА_1 - 992,40 грн сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко