Рішення

від 29.05.2023 по справі 465/3127/21

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3127/21

2/465/315/23

РІШЕННЯ

Іменем України

29.05.2023 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартинишин М.О.

за участю секретаря Оверко Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирногобудинку «Гетьмана Сулими» про зобов`язання вчинити дії(усунути перешкоди у користуванні майном)

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд із позовом до відповідача, до якого просить зобов`язати ОСББ «Гетьмана Сулими» ЄДРПОУ 39493970, адреса: 79041, м. Львів, Франківський район, вул. Сулими, буд. 19 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні її майном (житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 ) шляхом демонтажу та усунення самовільно встановлених контейнерів для твердих побутових відходів, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 на прибудинковій території будинку, який перебуває у обслуговуванні ОСББ «Гетьмана Сулими» ЄДРПОУ 39493970.

Свої вимоги мотивують тим, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 у житловому однокімнатному будинку, який належить їй на праві приватної власності.

Відповідачем ОСББ «Гетьмана Сулими» ЄДРПОУ 39493970, що знаходиться за адресою: 79041, м. Львів, Франківський район, вул. Сулими, буд. 19, керівником якого виступає ОСОБА_2 , здійснено облаштування майданчика з контейнерами для твердих побутових відходів образу навпроти її житлового будинку з порушенням санітарних норм та обмежень. Зокрема, відповідачем було розташовано контейнери для збору твердих побутових відходів на відстані близько 11 метрів від входу до житлового будинку позивача, відтак вказані дії порушують її право на належне користування її власністю, оскільки таке розташування контейнерів для твердих побутових відходів призводить до поширення неприємного запаху, сприяє збільшенню популяції комах, що, беручи до уваги неприпустиму близькість розташування контейнерів до місця проживання позивача обумовлює постійне виникнення у неї побутових незручностей. Підтвердження факту розташування відповідачем контейнерів для збору твердих побутових відходів, як і зонування їх розташування встановлюється результатами проведеного позивачем експертного дослідження

Вказує, що відповідач всупереч вимогам Рішення Львівської міської ради №890 від 17.10.2003 року «Про затвердження Правил збирання, зберігання, перевезення, утилізації та захоронення відходів у місті Львові», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Правил утримання житлових та прибудинкових територій», затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України №76 від 17.05.2005р., «Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць», які затверджені Наказом міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011року № 145 було без отримання відповідного розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради облаштовано контейнери для твердих побутових відходів на площі прибудинкової території житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 з порушенням допустимої відстані від прилеглих житлових будинків, що істотно порушує її позивача на якісне користування власністю створюючи побутові перешкоди для такого користування.

Неодноразові її звернення до відповідача з метою усунення описаних порушень не дали бажаного ефекту, відтак досудове врегулювання спору є неможливим.

У зв`язку з чим вважає, що її право та інтереси порушені, а тому вона змушена звернутись до суд за захистом такого. Просить позов задоволити.

Ухвалою суддівід 18.06.2021року відкритопровадження усправі,розгляд якоївизначено здійснюватиза правиламизагального позовногопровадження.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

Ухвалою суду від 16.12.2021 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 29.05.2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по даній справі відмовлено.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлявся належним чином, однак по справі подали клопотання та заяву про розгляд даної справи за їх відсутності, позов підтримують та просять його задоволити.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є співвласником даного майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності(а.с.7) на квартиру(будинок) № НОМЕР_1 від 13.01.1998 року, копіє паспорта громадянина України(а.с.8) та рішенням Франківського районного суду м.Львова у справі №465/5767/16-ц.

На прибудинковій території будинку, який перебуває у обслуговуванні ОСББ «Гетьмана Сулими» встановленні контейнери для твердих побутових відходів, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , приводу яких виник між сторонами спір.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з статті 50 Конституції Україникожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

За приписами ч. 1 ст. 270 ЦК України, фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.

За змістом частини 1статті 293 ЦК Українифізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.

Частиною 2статті 293 ЦК Українипередбачено, що діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Цими нормами роз`яснено що діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Відповідно до частини 4статті 293 ЦК Українифізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Згідно з пункту «а»ст.14Закону України«Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства у сфері поводження з відходами мають право на безпечні для їх життя та здоров`я умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами.

Відповідно дост. 35-1 Закону України «Про відходи»житлові масиви і внутрішньо дворові території, дороги загального користування та інші об`єкти благоустрою населених пунктів, а також місця проведення масових заходів обладнуються контейнерними майданчиками.

Відповідно до п.а) ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Згідно ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Так, з відповіді Франківської районної адміністрації Львівської міської раи№35-вих.-2117 від 14.01.2021 року(а.с.24) вбачається, що розташування контейнерів для твердих побутових відходів за адресою: АДРЕСА_2 зокрема було ЛКП «Навколо базару», погоджено розпорядженням Франківської районної адміністрації від 04.04.2014 року №166.

Як вбачається із розпорядженням Франківської районної адміністрації від 04.04.2014 року №166 «Про погодження розташування контейнерного майданчика для збору твердих побутових відходів на вул. І Сулими,19»(а.с.28), що було розглянуто лист ЛКП «Навколо базару», враховуючи подані документи та висновок міжвідомчої комісії:

1.Затверджено висновок міжвідомчої комісії(протокол від 25.03.2014р. №9 § 2)про погодженнямісця розташування контейнерного майданчика для збору твердих побутових відходів на АДРЕСА_2 згідно з поданою схемою.

2.Дозволено ЛКП «Навколо базару» розмітити контейнерний майданчик для збору твердих побутових відходів згідно з поданою схемою на АДРЕСА_2 .

3.Зобов`язано директора ЛКП «Навколо базару» при експлуатації контейнерного майданчика дотримуватись санітарно-технічних та протипожежних норм.

4.Контроль за виконанням розпорядження покладено на заступника голови районної адміністрації покладено на заступника голови районної адміністрації з питань житлово-комунального господарства.

Однак із звернення ЛКП «Навколо базару» від 21.03.2014 року про надання дозволу на розташування контейнерного майданчика за адресою АДРЕСА_2 вбачаються, що в такому зверненні міститься виправлення, які внесені у машинописний текст ручкою щодо точної адреси розташування контейнерів, зокрема: номер будинку «9» виправлено на «19»(а.с.29).

Водночас, у відповідності до плану-схеми(а.с.30-31), підтверджується той факт, що розташування майданчика погоджувалось щодо сусідніх житлових будівель, а саме: будівель під номерами 5 та 9.

Згідно з відповіддю Головного управління Держспоживслужби у Львівській області №27-1-15/504 від 28.01.2021 року(а.с.23) вбачається, що розташування майданчика для збору твердих побутових відходів за адресою: АДРЕСА_2 погоджено територіальним управлінням Держсанепідемслужби(лист №47 від 16.01.2014 року), при цьому зазначено, що здійснювалось визначення відстаней від контейнерів до межуючи будинків під номерами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Однак щодо відстані такого будинку до будинку АДРЕСА_5 не зазначено.

Разом з тим, у справі відсутні будь-які дозвільні документи, щодо надання відповідачу ОСББ «Гетьмана Сулими» для встановлення контейнерів для твердих побутових відходів, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 .

Натомість висновком експерта №1260 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за заявою від ОСОБА_1 складеного 21.04.2021 року підтверджується, що розташування майданчика із сміттєвими баками на території багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 по відношенню до самого житлового будинку, а також по відношенню до одноповерхового з мезоніном житлового будинку АДРЕСА_2 , за якого відстань від сміттєвих баків до стіни житлового будинку АДРЕСА_5 з розташованим на ній віконним прорізом приміщення кухні становить 9,20 м.(нормативний розмір площі контейнерного майданчика - 11,0 м.; нормативна відстань до вікон житлового будинку 20,0 м.), не відповідає вимогам будівельних і санітарних норм на дату проведення експертизи, на підставі основних позицій ДБН Б.2.2-12-2019 «Планування та забудова території», а саме: п.6.129, табл..6.5 «…Площа контейнерних майданчиків для збирання побутових відходів та відстань їх розміщення від вікон житлових та громадських будинків». Розташування майданчика зі сміттєвими баками на території багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 не відповідає «Схемі розташування майданчика для розміщення контейнерів твердих побутових відходів по АДРЕСА_2 », розробленого архітектором Нарольським Р.Н.

Відповідно до ст.110ЦПК України висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу.

Таким чином, кожен доказ у справі, у тому числі висновок експертизи, підлягає оцінці в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Суд вважає, що даний висновок експерта проведений належно судовим експертом Перекрьостовим В.М., який має відповідну освіту та кваліфікацію, достатній стаж експертної роботи, обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, підстав сумніватися в компетентності і незацікавленості експерта, який підготував висновок, у суду немає.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що висновок експерта є належним та допустимим доказом по справі та відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно Рішення Львівської міської ради №890 від 17.10.2003 року «Про затвердження Правил збирання, зберігання, перевезення, утилізації та захоронення відходів у місті Львові» встановлено наступний порядок узгодження локації для розміщення та подальшої експлуатації місць для збирання побутових відходах у м. Львові:

«4.3. Місця розміщення майданчиків для відходів (контейнерів) та під`їзні шляхи до них.

4.3.1. Майданчики для встановлення контейнерів повинні бути віддалені від житлових будинків, дитячих установ, спортивних майданчиків та від місць відпочинку населення, на відстані не менше ніж 20 м, але не більше ніж 100 м. Розмір майданчиків повинен бути розрахований для встановлення необхідної кількості контейнерів.

Для контейнерів у подвір`ях повинні бути виділені спеціальні майданчики з тіньової сторони дворових територій з водонепроникаючим покриттям, загородженні зеленими насадженнями або сітчастою, цегляною чи бетонною огорожею. Розташування, розміри і оформлення майданчиків повинні забезпечувати вільний проїзд спецавтотранспорту, відповідати умовам завантаження.

Власник або користувач земельної ділянки, обслуговуючі організації та інші суб`єкти сфери поводження з відходами погоджують місце розташування майданчиків для встановлення контейнерів або місце тимчасового зберігання відходів у міжвідомчій комісії при районній адміністрації з обов`язковою участю представника СЕС»

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» N 2807-IV від 06.09.2005 р., благоустрій населених пунктів передбачає:

1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів;

2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;

3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» N 2807-IV від 06.09.2005 р.,, управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» N 2807-IV від 06.09.2005 р., організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно ст. 23 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» N 2807-IV від 06.09.2005 р., до об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування. Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.

Згідност. 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» N 2807-IV від 06.09.2005 р., утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Згідно з ст. 33 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» N 2807-IV від 06.09.2005 р., у сфері благоустрою населених пунктів діє система нормативів, що встановлюється у сфері землеустрою, містобудування, озеленення територій, утримання будинків і споруд, освітлення територій, а також у галузі охорони здоров`я та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з ст. 38 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» N 2807-IV від 06.09.2005 р., контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цьогоЗакону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

Контроль у сфері благоустрою населених пунктів згідно ч.1 ст. 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Таким чином, з вищенаведених норм діючого законодавства вбачається, що, питання щодо організації та управління об`єктами у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, до якого, між іншим, також входить і вирішення питання щодо розташування контейнерів для побутових відходів на прибудинковій території певного об`єкту, а також здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг входить виключно до відання виконавчих органів міських рад, рішення яких щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань збирання, транспортування, утилізація та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин.

Відповідно до п.п. 3.6.5 та 3.6.6 Правил утримання житлових та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України №76 від 17.05.2005р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, під`їзди до місць, де встановлені контейнери і стаціонарні сміттєзбиральники, повинні освітлюватися і мати тверді покриття з урахуванням розвертання машин і випуску стріли підйому контейнеровоза або маніпулятора. Сміттєзбірники необхідно розміщувати на відстані від вікон та дверей жилих будинків не менше 20 м, але не більше 100 м, від вхідних під`їздів.

Відповідно до Державних санітарних норм та правил утримання, територій населених місць, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2011 року за №457/19195 затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 №145, на виконання статті27«Основ законодавства України про охорону здоров`я», статті1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення",статті 4 Закону України "Про благоустрій населених пунктів»,статті 24 Закону України "Про відходи", встановлено вимоги до санітарного очищення територій населених місць, а також правила виконання робіт з належного прибирання об`єктів благоустрою та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері благоустрою населених пунктів і поводження з відходами.

Відповідно до пункту 2.8. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України 17.03.2011 № 145контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

П. 2.9. санітарних норм - Місця розташування контейнерних майданчиків на об`єктах благоустрою населених пунктів визначаються у складі проектів будівництва житлових і громадських будівель і споруд, а для території садибної забудови - у складі проектів детальних планів цих територій.

Отже,забезпечення місцярозташування контейнернихмайданчиків навідстані неменше 20 м.кв. від житлових та громадських будівель і споруд (п.2.8) здійснюється лише при проектування забудови відповідної території (п.2.9).

П. 2.10. санітарних норм - У виняткових випадках в районах забудови, що склалася, де немає можливості дотримання відстаней, зазначених у пункті 2.8 Санітарних норм, місця розташування контейнерних майданчиків встановлюються комісією за участю посадових осіб спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури і державної санітарно-епідеміологічної служби, а також представників балансоутримувача будинку та органу самоорганізації населення. Комісією складається акт довільної форми щодо місця розташування контейнерного майданчика, який підписується всіма членами комісії у чотирьох примірниках для кожної із сторін.

За такихобставин,суд вважає,що розташування спірних контейнерних майданчиків для збору побутових відходів на відстані меншій 20 м. від місця проживання позивача указаним вище вимогам не відповідає, що підтверджується вищевказаними доказами про відсутність належних дозвільної документації у відповідача для встановлення контейнерів для твердих побутових відходів за адресою їх актуального розміщення, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, відповідач всупереч вимогам Рішення Львівської міської ради №890 від 17.10.2003 року «Про затвердження Правил збирання, зберігання, перевезення, утилізації та захоронення відходів у місті Львові», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Правил утримання житлових та прибудинкових територій», затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України №76 від 17.05.2005р., «Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць», які затверджені Наказом міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року № 145 здійснено розташування контейнернихмайданчиківдля твердих побутових відходів на площі прибудинкової території житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 без належних дозвільних документів та з порушенням допустимої відстані від прилеглих житлових будинків, що істотно порушує права позивача на якісне користування власністю створюючи побутові перешкоди для такого користування.

Відповідно до статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше(ст.104 ЗК України).

Позивач з метою захисту свого права неодноразово звертався до органу місцевого самоврядування та інших компетентних органів, однак її право не було захищено в адекватний встановлений законодавством спосіб.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт порушення відповідачем вказаних норм законодавства та її законних прав власника.

Натомість відповідач всупереч ст.81 ЦПК України не надав суду доказів на спростування доводів позивача.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на життя охороняється законом. Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Відповідно до першого речення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В свою чергу положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 р. передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, у п.77 справи «Дземюк проти України» (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a51) Європейський суд з прав людини вказав: як Суд зазначав у низці своїх рішень, скарги за статтею 8 Конвенції подавалися у різних випадках, коли висловлювалося занепокоєння щодо довкілля (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), заява № 55723/00, п. 68, ECHR 2005-IV). Проте для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції (див. рішення від 9 грудня 1994 року у справі «Лопес Остра проти Іспанії» (Lopez Ostra v. Spain), п. 51, Series А № 303-С, та вищенаведене рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), пп. 69-70). Тому для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (див. рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії» (Ivan Atanasov v. Bulgaria), заява № 12853/03, п. 66). У зв`язку з цим Суд у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України» ((Dubetska and Others v. Ukraine), заява № 30499/03, пп. 110 та 113) встановив, що забруднення води є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя.

Відповідно до ч. 2 ст.16ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є визнання права, припинення дії, яка порушували право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гетьмана Сулими» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні її майном за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу та усунення самовільно встановлених контейнерів для твердих побутових відходів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 на прибудинковій території будинку, який перебуває у обслуговувані Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гетьмана Сулими», оскільки є єдиним можливим способом захисту порушених прав позивача, а тому позов підставний, слід його задовольнити.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати по справі у розмірі 4 408 гривень, що складається із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908 грн.(а.с.1) та понесені позивачем витрати за проведення експертизи у розмірі 3500 грн.(а.с.21)

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гетьмана Сулими» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні її майном за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу та усунення самовільно встановлених контейнерів для твердих побутових відходів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 на прибудинковій території будинку, який перебуває у обслуговувані Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гетьмана Сулими».

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 4 408 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гетьмана Сулими», Код ЄДРПОУ 39493970, місцезнаходження: м. Львів вул. Сулими, буд. 19.

Дата складення повного судового рішення - 08.06.2023 року.

Суддя Мартинишин М.О.