Постанова

від 06.07.2023 по справі 678/429/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 678/429/22

Провадження № 22-ц/4820/1138/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю прокурора Грамчук Т.А.,

відповідача-позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права приватної власності на гідроспоруду та повернення гідроспоруди до комунальної власності і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2023 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У квітні 2022 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (далі Рада) до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права приватної власності на гідроспоруду та повернення гідроспоруди до комунальної власності.

Прокурор зазначив, що 21 квітня 2016 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» (далі СТОВ «Мрія») та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач набув греблю ставу протяжністю 150 м у с. Рудня, Хмельницького (колишнього Летичівського) району, Хмельницької області. На підставі цього договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на греблю ставу, основні показники: споруда №1 водоскидна, ширина конструкції 6.00 м, довжина конструкції 16.00 м; споруда №2 водовипускна, матеріал конструкції залізобетонні труби діаметром 1.00 м, довжиною по 10.00 м, залізобетон, бетон, метал; споруда №3 дамба, довжина дамби 150 м, висота дамби 2.50-3.00 м, ширина дамби по верху 8.00-10.00 м, ширина дамби по низу 19.50 м, площа дамби 2925 кв.м, об`єм греблі 6260 куб. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1070165868230). Указана гребля ставу як приналежність до водойми розташована на земельній ділянці комунальної власності площею 86,0269 га із кадастровим номером 6823084600:06:016:0001 та входить до водного об`єкта Руднянського водосховища. Оскільки вказаний договір купівлі-продажу від 21 квітня 2016 року нотаріально не посвідчений, то він є неукладеним і нікчемним. У зв`язку з цим державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гідротехнічну споруду слід скасувати, а саму гідротехнічну споруду повернути в комунальну власність.

За таких обставин Прокурор просив суд скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на греблю ставу протяжністю 150 м, що розташована в с.Рудня, Хмельницького (колишнього Летичівського) району, Хмельницької області, на земельній ділянці з кадастровим номером 6823084600:06:016:0001 площею 86,0269 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1070165868230), припинивши право власності ОСОБА_1 та інші речові права на нерухоме майно, і повернути ОСОБА_1 на користь Ради цю греблю ставу.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, Ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

ОСОБА_1 зазначив, що 15 квітня 2016 року він придбав на біржі майно СТОВ «Мрія» в с. Рудня, Летичівського району, Хмельницької області, а саме плодові насадження площею 61,6 га та греблю ставу протяжністю 150 м. На підставі біржового протоколу 21 квітня 2016 року між позивачем і СТОВ «Мрія» в особі ліквідатора Іващука В.А. укладено договір купівлі-продажу майна. У жовтні 2016року право власності позивача на гідротехнічну споруду греблю ставу зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На час укладення між ним і СТОВ «Мрія» договору купівлі-продажу біржові угоди не підлягали нотаріальному посвідченню. Водночас сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору та відбулося його повне виконання, внаслідок чого цей договір є дійсним.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу майна від 21 квітня 2016 року, укладений між СТОВ «Мрія» в особі ліквідатора Іващука В.А. та ним щодо плодових насаджень площею 61,6 га та греблі ставу протяжністю 150 м у с. Рудня, Летичівського району, Хмельницької області.

Процесуальні дії суду першої інстанції

Ухвалою від 17 червня 2022 року суд об`єднав первісний позов Прокурора в інтересах держави в особі Ради та зустрічний позов ОСОБА_1 в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2023 року первісний позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на греблю ставу протяжністю 150 м, що розташована у с. Рудня Хмельницького (колишнього Летичівського) району Хмельницької області, на земельній ділянці з кадастровим номером 6823084600:06:016:0001 площею 86,0269 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1070165868230), із припиненням права власності ОСОБА_1 та інших речових прав на вказане нерухоме майно.

Визначено ОСОБА_1 повернути Летичівській об`єднаній територіальній громаді в особі Ради греблю ставу протяжністю 150 м, що розташована у с. Рудня Хмельницького (колишнього Летичівського) району Хмельницької області, на земельній ділянці з кадастровим номером 6823084600:06:016:0001 площею 86,0269 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1070165868230).

В зустрічному позові відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури 4962 грн судового збору за подання позову.

Суд керувався тим, що на час паювання майна Спілки селян-власників ім.Щорса смт. Летичів гребля ставу належала до об`єктів соціально-культурної сфери, не підлягала паюванню та мала бути передана безоплатно в комунальну власність, а СТОВ «Мрія» не була власником цієї гідроспоруди та не мала права на її відчуження. Гребля ставу є нерухомим майном, внаслідок чого договір її купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки СТОВ «Мрія» та ОСОБА_1 не дотрималися нотаріальної форми посвідчення договору, то укладений ними 21 квітня 2016 року договір купівлі-продажу майна є нікчемним. У зв`язку з цим державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гідротехнічну споруду слід скасувати, а греблю ставу повернути в комунальну власність. У спірних правовідносинах порушені інтереси держави в особі Ради, тому прокурор вправі звертатися до суду з позовною заявою на захист цих інтересів і здійснювати представництво держави в суді. Водночас прокурором обрано ефективний спосіб захисту порушеного права, а підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що гідротехнічна споруда гребля ставу як самостійний об`єкт, а не приналежність до Руднянського водосховища, перебувала на балансі та у власності СТОВ «Мрія», яке правомірно відчужило її ОСОБА_1 . Ця обставина встановлена рішенням суду у господарській справі та не повинна доказуватися. На час укладення між СТОВ «Мрія» і ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майна угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу майна та відбулося його повне виконання, то такий договір є дійсним. Прокурор обрав неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права, а позовна давність за цими вимогами сплила. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не врахував правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість первісного позову Прокурора та безпідставність зустрічного позову ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своїх відзивах на апеляційну скаргу Прокурор і Рада просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми статей 391, 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та не дотримався приписів статті 4ЦПК України.

У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині задоволення позову про повернення греблі ставу в комунальну власність підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині вимог нового судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За договором про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності, від 30 березня 2000 року громадяни співвласники майнових паїв передали СТОВ «Мрія» майно, отримане ними в результаті паювання майна Спілки селян-власників ім. Щорса смт. Летичів, у користування. До переліку спільного майна, що належало до соціально-культурної сфери та не підлягало паюванню, включена гребля ставу в с. Рудня, Летичівського району, Хмельницької області, вартістю 4375 грн.

Розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі Райдержадміністрація) від 18 червня 2009 року №272/2009-р передано ОСОБА_3 із земель державної власності земельну ділянку водного фонду, розташовану під водним об`єктом (ставом) площею 86,03 га, в тому числі 76,43 га під водним дзеркалом, 1,02 га під греблею, 8,58 га під чагарником у прибережній смузі, на території Руднянської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, біля с. Рудня, в оренду строком на 20 років для рибогосподарських потреб.

На підставі цього розпорядження 20 листопада 2009 року Райдержадміністрація та ОСОБА_3 уклали договір оренди земель водного фонду, який 14 грудня 2009року був зареєстрований у Летичівському районному відділі Хмельницької регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за №040975700074. У подальшому цій земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 6823084600:06:016:0001.

22 грудня 2021 року Хмельницька міська рада зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності в особі Ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6823084600:06:016:0001 (номер запису про право власності 45970649) і право ОСОБА_3 на її оренду (номер запису про інше речове право 45970935).

15 квітня 2016 року Першою українською міжрегіональною товарною біржею проведено аукціон з продажу майна СТОВ «Мрія». Відповідно до протоколу проведення аукціону №16/12 ОСОБА_1 придбав плодові насадження на площі 61,6 га та греблю ставу протяжністю 150 м у с. Рудня, Летичівського району, Хмельницької області, за 23100 грн.

Згідно договору купівлі-продажу майна від 21 квітня 2016 року, укладеного між СТОВ «Мрія» в особі ліквідатора Іващука В.А. та ОСОБА_1 у простій письмовій формі та засвідченого Першою українською міжрегіональною товарною біржею в особі директора ОСОБА_4 , СТОВ «Мрія» зобов`язалося передати у власність ОСОБА_1 вказані плодові насадження та греблю ставу, а той оплатити вартість майна. При цьому СТОВ «Мрія» гарантувало, що майно, яке є предметом продажу за даним договором, обліковується на його балансі і є його власністю (пункт 1.1). Водночас сторони визначили, що усі витрати, пов`язані з укладанням та нотаріальним посвідченням цього договору, бере на себе покупець (пункт 11), а договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (пункт 12.1).

22 квітня 2016 року СТОВ «Мрія» та ОСОБА_1 підписали передавальний акт щодо вказаного майна, а 31 жовтня 2016 року Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області зареєструвала право власності ОСОБА_1 на греблю ставу протяжністю 150 м у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 17176631).

Внаслідок реєстрації 30 листопада 2016 року змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на греблю ставу, основні показники: споруда №1 водоскидна, ширина конструкції 6.00 м, довжина конструкції 16.00 м; споруда №2 водовипускна, матеріал конструкції залізобетонні труби діаметром 1.00 м, довжиною по 10.00 м, залізобетон, бетон, метал; споруда №3 дамба, довжина дамби 150 м, висота дамби 2.50-3.00 м, ширина дамби по верху 8.00-10.00 м, ширина дамби по низу 19.50м, площа дамби 2925 кв.м, об`єм греблі 6260 куб. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1070165868230).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19 вересня 2016 року (справа №2/5025/1355/12) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс СТОВ «Мрія» с. Рудня Летичівського району Хмельницької області та ліквідовано це сільськогосподарське товариство.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо права власності на греблю ставу

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 12, 21 Закону України від 7 лютого 1991 року №697-ХІІ «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, згідно яких громадянин набуває право власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об`єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об`єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 14 лютого 1992 року №2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі Закон №2114-ХІІ) колективне сільськогосподарське підприємство (надалі підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

За змістом статті 7 Закону №2114-ХІІоб`єктами праваколективної власностіпідприємства єземля,інші основніта оборотнізасоби виробництва,грошові тамайнові внескийого членів,вироблена нимипродукція,одержані доходи,майно,придбане назаконних підставах.Об`єктами прававласності підприємстває такожчастки умайні таприбутках міжгосподарськихпідприємств таоб`єднань,учасником якихє підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

В силу статті 9 Закону №2114-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Пай є власністю члена підприємства. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Відповідно до статті 31 Закону №2114-ХІІ реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду. Об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено пунктом 2 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року №1253 (далі Порядок), об`єктами передачі згідно з цим Порядком, зокрема, є: зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування об`єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо); внутрішньогосподарські меліоративні системи внутрішньогосподарська меліоративна мережа з об`єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств.

Із пунктів 3, 7 Порядку слідує, що рішення про передачу об`єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, районною, якщо об`єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об`єкт знаходиться в межах території двох і більше районів. Передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Акт складається у чотирьох примірниках та підписується головою і членами комісії. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд.

Підставами набуття права власності є передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно, стає його власником. Право колективної власності, виникає, зокрема, на підставі добровільного об`єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об`єднань.

Об`єктом права колективної власності підприємства може бути майно, придбане на законних підставах. Майно у такому підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. У разі виходу з підприємства громадянин має право на виділення належної йому частки-паю натурою, грішми або цінними паперами.

У процесі паювання підприємства об`єкти соціальної сфери, до яких, у тому числі, належать зовнішні мережі, інженерні будівлі та споруди, меліоративні системи, передаються безоплатно до комунальної власності.

Зібрані докази вказують на те, що гідротехнічна споруда гребля ставу с.Рудня, Летичівського району, Хмельницької області, належала Спілці селян-власників ім. Щорса смт. Летичів як об`єкт соціальної сфери на праві спільної часткової власності.

Ця гребля є приналежністю до водного об`єкта Руднянського водосховища.

За цивільно-правовим договором Спілка селян-власників ім. Щорса смт.Летичів передала СТОВ «Мрія» греблю ставу для використання. Водночас матеріали справи не містять даних про перехід права власності на греблю ставу від Спілки селян-власників ім. Щорса смт. Летичів до СТОВ «Мрія». У зв`язку з цим під час реорганізації підприємства гребля ставу підлягала передачі в комунальну власність.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що СТОВ«Мрія» не набуло право власності на спірну греблю ставу.

Доводи ОСОБА_1 по те, що гребля ставу належала на праві власності СТОВ «Мрія» є необґрунтованими.

Факт перебування греблі ставу на балансі СТОВ «Мрія» не є безспірною ознакою його права власності на майно, оскільки баланс підприємства це форма бухгалтерського обліку, визначення складу, вартості та обсягу зобов`язань на конкретну дату, тобто баланс підприємства не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства.

Ухвала Господарського суду Хмельницької області від 19 вересня 2016 року у справі №2/5025/1355/12 не встановлює факт набуття СТОВ «Мрія» права власності на греблю ставу як преюдиційну обставину. Господарський суд не досліджував цю обставину, а лише констатував факт продажу ліквідатором греблі ставу третій особі в порядку процедури банкрутства. До того ж, у господарській справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, беруть участь різні особи.

Отже, судове рішення у справі №2/5025/1355/12 не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від доказування обставин набуття права власності на греблю ставка.

Доводи ОСОБА_1 на преюдиційність обставин справи є необґрунтованими.

б) щодо договору купівлі-продажу майна

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

В силу частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Із положень статті 209 ЦК України слідує, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Як передбаченостаттею 215ЦК України,підставою недійсностіправочину єнедодержання вмомент вчиненняправочину стороною(сторонами)вимог,які встановленічастиною першою-третьою,п`ятою ташостою статті203цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Із положень статті 657 ЦК України слідує, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

В силу статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Як передбачено статтею 1 Закону України від 10 грудня 1991 року №1956-ХІІ «Про товарну біржу» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; Закон №1956-ХІІ ), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Згідно зі статтею 15 Закону №1956-ХІІ біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди,зареєстровані набіржі,не підлягаютьнотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Невідповідність вчиненого правочину нормам закону є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Загальною умовою чинності правочину є його вчинення у формі, встановленій законом. У письмовій формі мають вчинятись усі правочини між юридичними та фізичними особами. Водночас, правочини, вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Укладення сторонами договору з недодержанням обов`язкової нотаріальної форми його посвідчення тягне за собою недійсність такого договору через невідповідність його вимогам закону. Цей договір є нікчемним, а визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

За своїм правовим визначенням договір купівлі-продажу є угодою між учасниками цивільних відносин, за умовами якої відбувається обмін товару на гроші. Як правило продавцем за договором купівлі-продажу може бути лише власник майна.

Одним із договорів, який підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, є договір купівлі-продажу нерухомого майна (об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення).

Купівля-продаж товарів на біржах (укладення біржових угод) урегульовано Законом 1956-ХІІ, який є спеціальним законом щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України та загальним законом щодо правил укладення цивільних договорів. У свою чергу, щодо питання форми посвідчення біржових угод спеціальним законом є ЦК України. З цього випливає, що положення статті 15 Закону 1956-ХІІ по відношенню до угод по відчуженню нерухомого майна мають загальний характер, а закон спеціальний переважає закон загальний (див. постанову Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 квітня 2020 року у справі №754/1466/15-ц).

Як висновок, договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений сторонами на біржі у простій письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню.

Докази у справі вказують на те, що 21 квітня 2016 року СТОВ «Мрія» в особі ліквідатора Іващука В.А. та ОСОБА_1 у простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна. Цей договір був зареєстрований біржею та не посвідчений нотаріально. До того ж, СТОВ «Мрія» не було власником відчужуваної греблі ставу та не могло виступати продавцем за цим договором.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що СТОВ «Мрія» та ОСОБА_1 не дотрималися нотаріальної форми посвідчення договору, внаслідок чого укладений ними 21 квітня 2016 року договір купівлі-продажу майна є нікчемним, а відтак не може бути визнаний дійсним.

Доводи апеляційної скарги про законність укладеного між СТОВ «Мрія» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу майна не відповідає фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Посилання ОСОБА_1 на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року (справа №569/6427/16), щодо визнання дійсним договору у разі недодержання сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення є безпідставними, оскільки в цій справі та справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.

Так, у названій справі Верховний Суд, не погодившись з висновком апеляційного суду щодо фіктивності договору купівлі-продажу виробничого приміщення, укладеного сторонами у простій письмовій формі, зазначив, що тлумачення статті 220 ЦК України свідчить, що рішення суду про визнання договору дійсним при недодержанні сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору «зцілює» тільки таку ваду як відсутність нотаріального посвідчення договору. І, відповідно, не виключається визнання договору недійсним, який був визнаний дійсним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення, як такого, що вчинений на шкоду кредитору (фраудаторний договір).

За змістом указаної правової позиції Верховного Суду не виключається можливість визнання судом дійсним договору, який не був посвідчений нотаріально, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору та відбулося його повне або часткове виконання, і одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення договору, але за умови, що в іншій частині цей договір відповідає вимогам закону.

Натомість, у справі яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлено, що укладений 21 квітня 2016 року між СТОВ «Мрія» в особі ліквідатора Іващука В.А. та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майна не відповідає таким вимогам, оскільки продаж греблі ставу здійснено не її власником.

в) щодо скасування державної реєстрації права власності на гідроспоруду

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних відносин; Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини першої статті 4, частини 1 статті 5 Закону №1952-ІV державній реєстрації прав підлягає право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

В силу частини першої статті 27 Закону №1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Статтею 26 Закону №1952-ІV унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

У частині третій зазначеної норми визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому законом (таким законом є Закон №1952-ІV).

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі договору, предметом якого є таке майно.

Скасування за судовим рішенням документів, на підставі яких здійснена державна реєстрація речового права особи на нерухоме майно, тягне за собою припинення цього права.

Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно набув право власності на греблю ставу за нікчемним правочином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування державної реєстрації цього права.

Суд першої інстанції правомірно керувався тим, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на греблю ставу перешкоджає її передачі у комунальну власність відповідно до Порядку, а тому порушене право Летичівської об`єднаної територіальної громади в особі Ради підлягає захисту.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаного висновку суду.

г) щодо повернення гідроспоруди в комунальну власність

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статті 321 ЦК України, згідно яких право власності є непорушним. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як передбачено статтями 387, 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що порушене суб`єктивне право підлягає примусовому захисту.

У розумінні закону, право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним.

Такими способами захисту порушеного права є вимога власника про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Ці способи захисту порушеного права можуть бути поєднані з кондикційним зобов`язанням особи, яка безпідставно набула майно, повернути його власнику. Серед іншого, власник майна може звернутися до суду з вимогою до іншої особи про вчинення певних дій для запобігання цьому порушенню.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Отже, лише власник майна має право на витребування майна від іншої особи, яка заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза її волею. При цьому між власником і володільцем майна (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з його володінням.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику або законному володільцю (користувачу), посилання позивача на належне йому право користування, володіння і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

За своєю правовою природою вищевказані способи захисту порушеного права є взаємовиключними.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023року (справа №488/2807/17), визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 23листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 72)).

Із матеріалів справи слідує, що Прокурор пред`явив до суду позов в інтересах держави в особі Ради про повернення ОСОБА_1 греблі ставу в комунальну власність. Отже, фактично Прокурором заявлено негаторний позов в інтересах Летичівської об`єднаної територіальної громади в особі Ради.

Територіальна громада не є володільцем спірної греблі ставу, але має можливість набути це право відповідно до Порядку, внаслідок чого до державного реєстру речових прав буде внесено запис про право власності територіальної громади на гідротехнічну споруду. Після цього власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов`язані із позбавленням його володіння спірною греблею ставу.

Отже в цій частині вимог Прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, а тому його позов про повернення ОСОБА_1 греблі ставу в комунальну власність не підлягає задоволенню.

ґ) щодо позовної давності

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.

Законом установлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки ОСОБА_1 незаконно зареєстрував право власності на греблю ставу, то має місце триваюче порушення права Летичівської об`єднаної територіальної громади в особі Ради на набуття у володіння спірної гідротехнічної споруди.

Прокурор вправі був заявити позов на захист інтересів держави упродовж всього часу, доки триває порушення цих прав, оскільки постійно відкладається початковий момент перебігу позовної давності і до таких вимог позовна давність не може бути застосована.

Отже, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Доводи апеляційної скарги про сплив позовної давності не ґрунтуються на чинному законі та фактичних обставинах справи.

3 Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та зробив помилковий висновок про обґрунтованість позову в частині повернення гідроспоруди до комунальної власності, а тому в цій частині ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

В позові Прокурора в інтересах держави в особі Ради до ОСОБА_1 про повернення гідроспоруди до комунальної власності слід відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Первісний позов Прокурора задоволено в частині вимоги немайнового характеру про скасування державної реєстрації права приватної власності на гідроспоруду, а тому з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Хмельницької області слід присудити судовий збір за подання позову у розмірі 2481 грн.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи відмовлено в позові Прокурора про повернення греблі ставу в комунальну власність, то з Прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3721 грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (2481?150%).

Враховуючи вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову та присудити з Прокуратури Хмельницької області на користь останнього судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1240 грн 50 коп. (3721,50-2481).

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 21 березня 2023 року частині задоволення позову про повернення греблі ставу скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат змінити.

В позові першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури про повернення ОСОБА_1 на користь Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області греблі ставу протяжністю 150метрів, що розташована в селі Рудня, Хмельницького району, Хмельницької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1070165868230), відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (місцезнаходження 29000, місто Хмельницький, провулок Військоматський, 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02911102) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1240гривень 50 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 липня 2023 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Ходоровський І.Б.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 5