Рішення від 03.07.2023 по справі 758/15703/17

Справа № 758/15703/17

Категорія 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Карпишиній К.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Ковгар Р.В.

представника відповідача Подільської РДА Швед А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації, Відділу з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати розпорядження відділу приватизації Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.10.1998 № 2227 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 02.11.1998 року відділом приватизації Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про посвідчення права спільної сумісної власності на квартиру (далі - спірна квартира) за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він на праві спільної сумісної власності є співвласником спірної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим на підставі розпорядження відділу приватизації Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.10.1998 № 2227.

На час видачі відповідного свідоцтва про приватизацію квартири він був повнолітнім, проте на час підготовки документів на приватизацію він був неповнолітнім, не цікавився та не був обізнаним у справах матері щодо приватизації квартири. Під час приватизації квартири він особисто своєї згоди на передачу йому у власність частини квартири не давав, його не повідомляли з даного приводу. Заяву - згоду на приватизацію квартири він не підписував. Весь цей час він вважав, що дана приватизована квартира є власністю лише матері. Документами про право власності на квартиру він ніколи не цікавився, з ними не ознайомлювався, а мати не пропонувала йому ознайомитись з цими документами. У серпні 2017 року, між позивачем та відповідачем 1 виник конфлікт, під час якого позивач дізнався про те, що можливо він є власником частини спірної квартири. Позивач впевнений у тому, що у подальшому він позбавлений права приймати участь у приватизації іншого житла, отримати компенсацію, що в свою чергу порушує та звужує його конституційні права. Видача свідоцтва про право власності на вказану квартиру обмежило його право на поліпшення житлових умов та реалізацію в майбутньому права на приватизацію. За вищевказаних обставин приватизацію квартири було проведено з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2017 дана цивільну справу розподілено головуючому судді ОСОБА_3.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 14.03.2018 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та призначено в судове засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2021, цивільну справу № 758/15703/17 (номер провадження 2/758/1053/21) передано судді Подільського районного суду м. Києва Петрову Д.В., оскільки суддю ОСОБА_3 згідно рішення Вищої ради правосуддя № 798/0/15-21 від 08.04.2021 звільнено з посади судді Подільського районного суду м. Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.

01 червня 2021 року ухвалою Подільського районного суду міста Києва прийнято справу до провадження, постановлено розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

26 жовтня 2021 року відповідач Подільська районна у місті Києві державна адміністрація подала відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, пославшись на таке. Так, 16 вересня 1998 року відповідач 1 звернулася із заявою до органу приватизації Подільської районної в місті Києві державної адміністрації щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджується, оскільки на той час позивач був неповнолітнім, тобто не мав повної цивільної дієздатності, саме відповідач 1 подала разом із заявою лише свою письмову згода наймача, оскільки саме вона на момент подачі документів була повнолітньою.

05 листопада 2021 року представник позивача подав відповідь на відзив.

17 листопада 2021 року відповідач Подільська районна у місті Києві державна адміністрація подала заперечення на відповідь на відзив, у якому обґрунтовує правомірність процедури проведення приватизації.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло, виданим згідно з розпорядженням відділу приватизації Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.10.1998 № 2227, квартира за адресою: АДРЕСА_1 . належить на праві спільної сумісної власності відповідачу 1 та членам її сім`ї, а саме: позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_1 .

Згідно із копією паспорта позивача встановлено, що він з 22 лютого 1982 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами другою, четвертою статті 9 Житлового кодексу визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації (далі - квартири (будинки)) належать: квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму; незаселені квартири, частини будинків, одноквартирні будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту та поточного звільнення. Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло на момент введення в дію цього Закону.

Згідно з положенням статті 64 Житлового Кодексу члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, умовою для здійснення приватизації житла є обов`язкова письмова згода всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, яка оформляється спільною заявою, а тимчасово відсутні дають письмове підтвердження.

Наслідком порушення вимог частини другої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є визнання приватизації недійсною.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 463/5150/15-ц (провадження № 61-43297св18).

Процедура передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян визначена Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення).

Згідно пункту 4 Положення передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (пункт 13 Положення).

За приписами пункту 17 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Перелік документів, надання яких є обов`язковим для здійснення приватизації, визначає пункт 18 Положень (в редакції, чинній на час приватизації спірної квартири).

До таких документів, зокрема, належать довідка про склад сім`ї та займані приміщення, та заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Згідно із пункту 19 Положень, довідка про склад сім`ї та займані приміщення береться громадянином на підприємстві (організації), що обслуговує жилий будинок, гуртожиток. У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які зареєстровані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

З матеріалів приватизаційної справи вбачається, що 16 вересня 1998 року відповідач 1 звернулася до органу приватизації із заявою про передачу в приватну власність їй та членам її сім`ї: позивачу та третій особі в рівних долях спірної квартири.

На підставі заяви, розпорядженням Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 26.10.1998 № 2227 задоволено заяву відповідача 1 на приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . та передано її у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та членам її сім`ї позивачу ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_1 в рівних долях.

Відповідно до положень частини першої статті 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

За змістом норм статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і об`єктивності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.

З аналізу матеріалів справи та норм чинного законодавства вбачається, що процедура приватизації спірної квартири відповідає вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. Твердження позивача про те, що він особисто не підписував заяву про приватизацію суд оцінює критично зважаючи на наступне.

Згідно із п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян за малолітніх та неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Суд встановив, що 16.09.1998 відповідачкою ОСОБА_2 було подано відповідну заяву. Згідно копії паспорту ОСОБА_1 наданої додатком до позовної заяви, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про те, що на момент подачі заяви йому було 17 років, отже факту набуття необхідного обсягу цивільної дієздатності за ч. 2 ст. 203 ЦК України не встановлено.

Натомість заява про приватизацію житла, на підставі якої винесено оскаржуване позивачем рішення та видано свідоцтво про право власності на житло, підписана всіма повнолітніми членами сім`ї (матір`ю позивача ОСОБА_2 ), що відповідає вимогам статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 19, 76-81, 89, 178, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації, Відділу з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач 1 - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- відповідач 2 - КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4-В;

- відповідач 3 - Подільська районна у місті Києві державна адміністрація Відділ з питань майна комунальної власності, місцезнаходження: 04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 2;

-третя особа - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ