Ухвала від 15.01.2024 по справі 758/15703/17

УХВАЛА

15 січня 2024 року

м. Київ

справа № 758/15703/17

провадження № 61-17649ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації, Відділу з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шаповалов А. М., через засоби поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року в указаній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шаповалов А. М., залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, заявнику необхідно було надати до суду нову редакцію касаційної скарги із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету та зазначенням повноти підстав касаційного оскарження та їх нормативно-правового обґрунтування, сплатити судовий збір.

У грудні 2023 року, на виконання вимог ухвали, представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. надіслав до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги із зазначенням відомостей про наявність електронного кабінету у заявника та його представника, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору.

Разом із тим, касаційна скарга, яка надійшла до касаційного суду 29 грудня 2023 року на виконання вимог ухвали від 21 грудня 2023 року, не відповідає вимогам пункту 5 частини другоїстатті 392 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України.

У поданій касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.

Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.

Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.

Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник повинен зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, а також навести чіткі доводи висновкам судів попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає їх неправильність.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідних норм права.

Інших підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених статтею 389 ЦПК України, касаційна скарга, яка надійшла до касаційного суду 29 грудня 2023 року, не містить.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у ній обґрунтованих підстав касаційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд роз`яснює заявнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Оскільки заявником недоліки касаційної скарги усунено не у повному обсязі, вказане свідчить про невиконання ним вимог ухвали, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації, Відділу з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров