Постанова

від 30.06.2023 по справі 926/665/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2023 р. Справа №926/665/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М.,

суддівБонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства ТРЕНД ОІЛ 2020 б/н та дати

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 суддя: Гончарук О.В. м. Чернівці, повний текст рішення складено 27.03.2023

у справі № 926/665/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія НАФТО-ОЙЛ, Кіровоградська область, м. Світловодськ

до відповідача Приватного підприємства ТРЕНД ОІЛ 2020, м. Чернівці

про стягнення 225 642,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

15.02.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «НАФТО ОЙЛ» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства ТРЕНД ОІЛ 2020 про стягнення заборгованості у розмірі 225 642,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «НАФТО ОЙЛ» та Приватним підприємством «ТРЕНД ОІЛ 2020» 01.06.2021 укладено договір поставки нафтопродуктів № 06-57НО. На виконання вищезгаданого договору, позивачем поставлено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 225 642,00 грн. Враховуючи порушення відповідачем зобов`язань по оплаті товару позивач звернувся до суду.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 року у справі №926/665/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «ТРЕНД ОІЛ 2020» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТО-ГРУП» - 225 642,00 грн. та 3 452,32 грн. судового збору.

В ході розгляду справи суд встановив, що 01.06.2021 між сторонами укладено договір (поставки нафтопродуктів) № 06-57НО. Відповідно до умов договору Постачальник (позивач) зобов`язувався передати у власність Покупця (відповідач), а Покупець зобов`язувався прийняти й оплатити нафтопродукти, іменовані надалі товар, відповідно до умов цього договору. Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару, відтак суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ПП «ТРЕНД ОІЛ 2020» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції пославшись на видаткові накладні № РН- 0000116 від 11.02.2022; № РН-0000084 від 27.01.2022; № РН-0000083 від 27.01.2022; № РН-0000082 від 27.01.2022; № РН-0000081 від 27.01.2022; № РН-0000080 від 27.01.2022; № РН-0001206 від 30.11.2021; № РН-0001205 від 30.11.2021; № РН- 0001204 від 30.11.2021 не встановив наявність у них всіх обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документа. Зокрема, встановлення посади і особи, яка підписала від імені ПП «ТРЕНД ОІЛ 2020» ці накладні, наявність печатки Підприємства, а також посилання у видаткових накладних на реквізити договору № 06-57НО від 01.06.2021. Крім того, поза увагою та оцінкою суду першої інстанції залишився і той факт, що загальна сума згідно вказаних накладних становить 229 653,00 грн., у той же час позивач просив стягнути менше 225 642,00 грн., проте не пояснив, а суд першої інстанції не встановив, як і коли ПП «ТРЕНД ОІЛ 2020» здійснило оплату за неприйнятий товар. Також скаржник покликається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, відповідно до якого визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Зазначені обставини (за змістом листа) є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення..

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою. Стверджує, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач не подавав суду відзиву на позовну заяву, інших документів по суті справи. Заперечення щодо факту поставки нафтопродуктів вперше зазначено відповідачем у апеляційній скарзі.

Позивач вважає необґрунтованим посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції факту визнання форс-мажорною обставиною військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану 24.02.2022. Наголошує, що постачання нафтопродуктів у справі щодо якого наявна заборгованість відбувалося до початку широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України.

Просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 року у справі № 926/665/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційне провадження у справі

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі № 926/665/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання на їх юридичні адреси ухвали Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 року у справі № 926/665/23.

На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги ПП «ТРЕНД ОІЛ 2020» на судове рішення у справі №926/665/23, яке є предметом оскарження.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заявляє клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: оригінал заяви свідка ОСОБА_1 від 16.06.2023; оригінали видаткових накладних № РН-0000116 від 11.02.2022, № РН-0000084 від 27.01.2022, № РН-0000083 від 27.01.2022, № РН-0000082 від 27.01.2022, № РН-0000081 від 27.01.2022, № РН-0000080 від 27.01.2022, № РН-0001206 від 30.11.2021, № РН-0001205 від 30.11.2021, № РН-0001204 від 30.11.2021; оригінали товарно-транспортних накладних № 116 від 11.02.2022, № 84 від 27.01.2022, № 83 від 27.01.2022, № 82 від 27.01.2022, № 81 від 27.01.2022, № 80 від 27.01.2022, № 1206 від 30.11.2021, № 1205 від 30.11.2021, № 1204 від 30.11.2021; копії податкової накладної № 148 від 11.02.2022 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 82 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 83 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 84 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 85 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 86 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 1380 від 21.12.2021 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 1377 від 21.12.2021 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 1379 від 21.12.2021 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 1376 від 21.12.2021 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 1378 від 21.12.2021 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 1365 від 17.12.2021 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 1305 від 30.11.2021 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 1306 від 30.11.2021 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 1307 від 30.11.2021 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної № 1308 від 30.11.2021 з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН; копії акцизної накладної форми «П» № 307 від 11.02.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 308 від 11.02.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 209 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 208 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 207 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 206 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 205 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 204 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 203 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 202 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 201 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 200 від 27.01.2022 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 2004 від 30.11.2021 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 2003 від 30.11.2021 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 2002 від 30.11.2021 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 2001 від 30.11.2021 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 2000 від 30.11.2021 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН, акцизної накладної форми «П» № 1999 від 30.11.2021 з квитанцією про реєстрацію є ЄРАН.

Розглянувши подане суду клопотання, апеляційний господарський суд залишає його без розгляду з підстав передбачених ч. 2 ст. 207 ГПК України, оскільки відповідачем не наведено поважних причин з яких вказане клопотання не було заявлено в підготовчому провадженні.

Обставини справи

01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «НАФТО-ОЙЛ» (Постачальник) та Приватним підприємством «ТРЕНД ОІЛ 2020» (Покупець) укладено договір № 06-57НО (поставки нафтопродуктів). Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити нафтопродукти, іменовані надалі товар, відповідно до умов цього договору.

За змістом пункту 1.2 договору номенклатура, кількість й ціна товару визначаються сторонами в рахунку-фактурі до цього договору.

Товар поставляється Покупцеві партіями на підставі погодженої заявки на умовах: EXW (естакада наливу), DDP (пункт призначення, вказаний Покупцем в заявці на відвантаження товару) (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору ціна товару встановлюється на умовах, передбачених у пункті 3.1 договору й узгоджуються сторонами в рахунку-фактурі до цього договору.

У відповідності до пункту 4.2 договору Покупець зобов`язується здійснити 100% передоплату за товар, або оплачує вартість поставленого товару в перебігу терміну 3 банківських днів з моменту підписання накладних про їх отримання Покупцем.

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку. Оплата здійснюється не пізніше наступного банківського дня з дати вчинення правочину (п. 4.3 договору).

Згідно із п. 4.4 договору датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні: № РН-0000116 від 11.02.2022; № РН-0000084 від 27.01.2022; № РН-0000083 від 27.01.2022; № РН-0000082 від 27.01.2022; № РН-0000081 від 27.01.2022; № РН-0000080 від 27.01.2022; № РН-0001206 від 30.11.2021; № РН-0001205 від 30.11.2021; № РН- 0001204 від 30.11.2021, згідно яких позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 229 653,00 грн. Дані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками юридичних осіб, наявні рахунки-фактур підписані позивачем та скріплені печаткою Товариства.

Сторонами на відповідні видаткові накладні підписані товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів.

Як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 31.03.2023 у ПП «ТРЕНД ОІЛ 2020» наявна заборгованість перед «ТК «НАФТО ОЙЛ» у розмірі 225 642,00 грн.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено судами, між сторонами 01.06.2021 укладено договір № 06-57НО (поставки нафтопродуктів). Відовідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити нафтопродукти, іменовані надалі товар, відповідно до умов цього договору.

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення закріплено в статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар (нафтопродукти) на загальну суму 229 653,00 грн., про що свідчать копії видаткових накладних підписаних сторонами і скріплених печатками юридичних осіб та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як зазначалось вище, п. 1.2 договору № 06-57НО (поставки нафтопродуктів) від 01.06.2021 сторони погодили, що номенклатура, кількість й ціна товару визначаються сторонами в рахунку-фактурі до цього договору. Обсяг заявки, прийнятої до виконання, визначається найменуванням товару і його кількістю, зазначеною в рахунку-фактурі (п. 3.2 договору).

З копій видаткових накладних: № РН-0000116 від 11.02.2022; № РН-0000084 від 27.01.2022; № РН-0000083 від 27.01.2022; № РН-0000082 від 27.01.2022; № РН-0000081 від 27.01.2022; № РН-0000080 від 27.01.2022; № РН-0001206 від 30.11.2021; № РН-0001205 від 30.11.2021; № РН- 0001204 від 30.11.2021 вбачається, що такі містять посилання на реквізити відповідних їм рахунків-фактур.

Отже, копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків-фактур, які містяться в матеріалах даної справи, підтверджують дійсність господарських операцій, а саме поставку позивачем нафтопродуктів відповідачу.

Як видно з матеріалів справи, а також зі змісту оскарженого судового рішення, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надавав письмового відзиву на позовну заяву. Справа вирішувалась судом відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

На спростування доводів позивача про невиконання ПП «ТРЕНД ОІЛ 2020» своїх зобов`язань за договором № 06-57НО (поставки нафтопродуктів) від 01.06.2021 щодо оплати вартості отриманого товару на загальну суму 225 642,00 грн. відповідач суду першої інстанції не надав.

Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції факту визнання форс-мажорною обставиною військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану 24.02.2022, виходячи з наступного.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнає форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, та підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання зa договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Таким чином, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Водночас, ПП «ТРЕНД ОІЛ 2020» не доведено на підставі належних та допустимих доказів факту неможливості виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару внаслідок введення воєнного стану, та наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та невиконанням зобов`язань.

Крім того, колегія суддів зауважує, що постачання позивачем нафтопродуктів відповідачу відбувалося до початку широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України, та до дня визнання цих обставин форс-мажором Торгово-промисловою палатою України.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 225 642,00 грн. заборгованості.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 року у справі №926/665/23.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

У даній справі суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ТРЕНД ОІЛ 2020 б/н та дати залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.03.2023 року у справі № 926/665/23 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий (суддя-доповідач)С.М. Бойко

СуддіТ.Б. Бонк

Г.Г. Якімець