Постанова

від 10.07.2023 по справі 911/801/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. Справа№ 911/801/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД"

на рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2023

у справі №911/801/22 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД"

про стягнення 80 790,41 грн

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 80790,41 грн заборгованості за договором поставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем укладено договір поставки №ІФ 21/2020 від 10.02.2020. За цим договором позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковою накладною №182 від 10.02.2022 на загальну суму 50004,00 грн та видатковою накладною №277 від 22.02.2022 на загальну суму 50004,00 грн, але відповідач оплатив товар лише частково в сумі 30000,00 грн, і таким чином згідно з актом звірки залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 70008,00 грн.

У зв`язку з неповною оплатою відповідачем вартості поставленого товару за договором позивач просить суд стягнути з відповідача 70008,00 грн основного боргу, а також 4020,91 грн пені, 6160,62 грн інфляційних втрат та 600,88 грн 3% річних згідно з розрахунком позивача, а всього разом 80790,41 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.03.2023 у справі №911/801/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Мойсеєва, 60, ідентифікаційний код 25266354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, ідентифікаційний код 34845075) 56008 (п`ятдесят шість тисяч вісім) грн 00 коп. основного боргу, 10743 (десять тисяч сімсот сорок три) грн 69 коп. пені, 1006 (одну тисячу шість) грн 15 коп. 3% річних, 10913 (десять тисяч дев`ятсот тринадцять) грн 04 коп. інфляційних втрат, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 56008,00 грн основного боргу, 10743,69 грн пені, 1006,15 грн 3% річних та 10913,04 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" подало апеляційну скаргу, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду; скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/801/22 від 17.03.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю; розгляд скарги провести з повідомленням (викликом) учасників справи; стягнути з позивача на користь відповідача (скаржника) понесені останнім судові витрати.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що позивачем не доведено факт настання терміну оплати. Крім того, відповідач зазначав, що позивачем не було надано, для долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди від 10.02.2023 №21/2020 до договору поставки, отже, на переконання відповідача не було двосторонньої згоди на внесення змін до Договору та не підписано обома сторонами додаткової угоди про зміну порядку здійснення розрахунків.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" у справі №911/801/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/801/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД".

Позивач не направив відзиву на апеляційну скаргу, отже справа розглядається судом за наявними матеріалами справи.

Крім того, 15.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за участю представників, однак колегією суддів дане клопотання не задовольняється, оскільки в ухвалі суду про відкриття провадження було зазначено, підстави перегляду рішення суду першої інстанції за правилами спрощеного провадження.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" (далі - покупець) укладено договір поставки від 10.02.2020 №ІФ 21/2020 (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно з видатковими накладними та заявками, що є невід`ємними частинами договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору ціна та загальна вартість товару, асортимент, кількість визначаються сторонами у відповідності з видатковими накладними на товар. Всі видаткові накладні, за якими постачальником був поставлений товар покупцю протягом строку дії договору, є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.2.3 договору в редакції додаткової угоди від 06.09.2021 до договору поставки ІФ 21/2020 від 10.02.2020 розрахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов договору, здійснюється шляхом оплати на банківський рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) календарних днів після дати відправки товару постачальником.

Відповідно до п.3.5 договору відпуск товару здійснюється на підставі видаткових накладних. Датою поставки партії товару та датою прийняття партії товару вважається дата видаткової накладної на відпуск товару покупцю.

Згідно з п.5.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку на умовах та в терміни відповідно до договору.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату за товар на умовах та в строки відповідно до умов договору (п.5.2 договору).

Відповідно до п.6.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за договором, винна сторона компенсує контрагенту понесені останнім збитки, включаючи прямий збиток, а також відшкодовує інші санкції, передбачені договором та чинним законодавством України.

Договір набирає чинності від дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання договору, термін його дії автоматично продовжується на кожний наступний рік (п.8.5 договору в редакції додаткової угоди від 06.09.2021 до договору поставки ІФ 21/2020 від 10.02.2020).

Стосовно тверджень відповідача у апеляційній скарзі, що відповідачем не підписувалась додаткова угода від 06.09.2021 до договору поставки ІФ 21/2020 від 10.02.2020, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявна копія даної угоди (т. 1 а.с. 13) з якої убачається, що на даній додатковій угоді стоїть підпис директора ТОВ "Колос ЛТД" та відповідно печатка підприємства.

На виконання умов указаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 100008,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 10.02.2022 №182 на суму 50004,00 грн та від 22.02.2022 №277 на суму 50004,00 грн. Перелічені документи підписані з боку позивача та відповідача, скріплені печаткою позивача та штампом відповідача, а їх належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи.

Судом першої інстанції було установлено, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар в загальній сумі 44000,00 грн, що не заперечується сторонами. За таких обставин сума основного боргу за указаним договором на час розгляду справи у суді першої інстанції становила 56008,00 грн.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст.712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого йому товару в повному обсязі, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Ураховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за укладеним договором своєчасно не виконав, заявлена до стягнення сума відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач правомірно звернувся до суду з заявленими вимогами про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 56008,00 грн, а позовні вимоги в указаній частині підлягають задоволенню в повному обсязі як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не спростовані.

Щодо заперечень відповідача у скарзі, які зводяться до того, що позивачем не доведено настання строку оплати товару, оскільки оплата товару у відповідності до умов укладеного між сторонами договору здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості партії товару (п.2.3 договору), а поставки товару 10.02.2022 та 22.02.2022 вочевидь здійснювалися поза межами дії договору, оскільки такий товар попередньо оплачено не було, суд зазначає наступне.

Пункт 2.3 договору діє в редакції додаткової угоди від 06.09.2021 до договору поставки ІФ 21/2020 від 10.02.2020, відповідно до якої розрахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов договору, здійснюється шляхом оплати на банківський рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) календарних днів після дати відправки товару постачальником. Тобто оплата за товар здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки позивачем відповідачу товару, які було здійснено 10.02.2022 та 22.02.2022.

Відтак, з огляду на положення укладеного між сторонами договору, а саме п.2.3 в редакції додаткової угоди від 06.09.2021 до договору поставки ІФ 21/2020 від 10.02.2020, відповідач повинен розрахуватись за товар поставлений 10.02.2022 - не пізніше 15.02.2022, та відповідно за товар поставлений 22.02.2022 - не пізніше 27.02.2022.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за укладеним договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10743,69 грн пені за загальний період прострочки з 16.02.2022 по 18.08.2022 відповідно до наданого до позовної заяви (заяви про зменшення позовних вимог) розрахунку.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.5.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає указаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 1006,15 грн 3% річних за загальний період прострочки з 16.02.2022 по 18.08.2022 та 10913,04 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 23.02.2022 по 18.08.2022.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає указаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З матеріалів справи слідує, що заперечуючи проти позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначає, що 24.02.2022 почалось збройне вторгнення РФ проти України, при цьому 28.02.2022 Торгово-промислова палата України визнала військову агресію РФ проти України форс-мажорною обставиною, надзвичайною, невідворотною та об`єктивною, що звільняє суб`єктів господарювання від відповідальності за неможливість виконання зобов`язань за договірними відносинами. Вказаний лист є загальнодоступним та діє на необмежене коло осіб. Так відповідач зазначає, що у відповідності до п.6.4 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у випадку виникнення обставин непереборної сили, що впливають на виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, зокрема воєнних дій. Крім того, відповідач зазначає, що суд має враховувати добросовісність відповідача під час виконання своїх зобов`язань за договором, з огляду на скрутне фінансове становище відповідача та необхідністю більшого часу для належного виконання своїх зобов`язань.

Згідно з п.6.4 договору сторона, винна в повному чи частковому невиконанні своїх зобов`язань за договором, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (катастроф природного та техногенного характеру, воєнних дій і та ін.), які перешкоджають або роблять неможливим виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до п.6.7 договору при настанні зазначених вище обставин непереборної сили сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна в п`ятиденний строк будь-яким способом сповістити про них іншу сторону з наступним доданням документів, виданих уповноваженими державними органами, які підтверджують факт настання зазначених обставин. У випадку недодержання зазначених умов сторона не вправі посилатись на форс-мажорні обставини.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно інформації, розміщеної на Веб-сайті Торгово-промислової палати України за посиланням: https://ucci.org.ua/naivazhlivishe/contacts-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin, Торгово-промислова палата України, ураховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Зазначене надає можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.

Отже, у зв`язку з повномасштабною збройною агресією РФ проти України, що почалась 24.02.2022, Торгово-промислова палата України, в межах своїх повноважень прийняла рішення, щодо спрощення процедури засвідчення форс-мажорної обставини та отримання відповідного сертифікату.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів наявності безпосереднього причинного зв`язку між повномасштабною збройною агресією РФ проти України та неможливістю відповідача виконати конкретне договірне зобов`язання, а спрощена процедура отримання документів на підтвердження настання форс-мажорних обставин не є безумовною підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання всіх зобов`язань. Суд також відмічає, що прострочення виконання зобов`язання виникло у відповідача ще з 16.02.2022, тобто до повномасштабної збройної агресії РФ проти України 24.02.2022.

Крім того, заперечуючи проти позовних вимог в частині нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій, останнім залишено поза увагою вимоги п.6.7 договору поставки від 10.02.2020 №ІФ 21/2020 щодо обов`язку відповідача в п`ятиденний строк будь-яким способом сповістити про форс-мажорні обставини іншу сторону з наступним доданням документів, виданих уповноваженими державними органами, які підтверджують факт настання зазначених обставин.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, щоб відповідач до того, як до нього було пред`явлено позов позивачем, посилався би на виникнення форс-мажорних обставин, зокрема повідомляв би позивача про настання у відповідача форс-мажорних обставин з наданням відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин. У відзиві на позовну заяву відповідач також не зазначає про вчинення ним вказаних дій, а лише посилається на загальновідомі обставини щодо прийняття Торгово-промисловою палатою України вищезазначеного рішення.

Крім того, з матеріалів убачається, що відповідач заперечуючи позовні вимоги зазначав, що у останнього зараз скрутне матеріальне становище та відсутність грошових коштів на його рахунках, однак не подав суду доказів на підтвердження указаних обставин.

При цьому, у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі 373/2054/16-ц передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 56008,00 грн основного боргу, 10743,69 грн пені, 1006,15 грн 3% річних та 10913,04 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 8000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу, суд керується п.2 ч.1 та п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн позивачем подано суду договір про надання правової допомоги від 04.01.2022 №3/22, укладений між Адвокатським об`єднанням "Перший правничий колегіум "Астрея" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз", додаткову угоду від 24.05.2022 №3 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2022 №3/22, додаткову угоду від 07.06.2022 №3-1 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2022 №3/22, ордер Серії АА №1228824 від 16.08.2022, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3286 від 24.04.2008, виданий Грищенюку Дмитру Ігоровичу.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги не заявлялось, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідає розміру, заявленому в попередньому (орієнтовному) розрахунку, наведеному в позові, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також ціною позову.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином ураховуючи вищенаведені обставини та задоволення позову, на користь позивача за рахунок відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2023 у справі №911/801/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД".

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2023 у справі №911/801/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2023 у справі №911/801/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос ЛТД".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов