Постанова

від 06.07.2023 по справі 910/12701/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2023 р. Справа№ 910/12701/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

без виклику сторінза апеляційною скаргою ТОВ "Біоконтакт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023

у справі №910/12701/22 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом ТОВ "Біоконтакт"

до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Теплоенергосервіс"

про стягнення 20 166,66 грн

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст поданої заяви

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплоенергосервіс" 20 166,66 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №14/07 від 14.07.2022 в частині реєстрації податкової накладної у встановлений строк.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 8 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Судові витрати покладено на позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлюючи відповідальність продавця у виді штрафу у розмірі суми ПДВ, вказаної в незареєстрованій податковій накладній, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію замовнику негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання продавцем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання покупцем у зв`язку із цим податкового кредиту. При цьому, суд першої інстанції послався на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у справах від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17, від 07.02.2019 у справі №913/272/18.

Тобто, передбачена п.3.3 договору відповідальність продавця не пов`язана із виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, 12.04.2023 (згідно з відомостями відділення поштового зв`язку) ТОВ "Біоконтакт" звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Також скаржник просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

19.04.2023 (через Електронний суд) від представника відповідача до суду апеляційної інстанції надійшло заперечення проти відкриття апеляційного провадження. Заперечення обґрунтовані тим, що позивач не надає обґрунтованих підстав та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Подавши апеляційну скаргу 12.04.2023, скаржник подав скаргу протягом двадцяти днів з дня отримання оскаржуваного рішення, а тому клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги підлягає задоволенню.

Суд дослідивши підстави, на які посилається відповідач в запереченнях проти відкриття апеляційного провадження від 19.04.2023, а саме, що скаржник повинен був ознайомитися з рішенням суду першої інстанції через систему "Електронний суд", як ознайомився сам відповідач, дійшов висновку, що наведені заперечення не приймаються судом та підлягають відхиленню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Біоконтакт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 залишено без руху та запропоновано скаржнику сплати судовий збір.

12.05.2023 (через електронну пошту) до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію № 184 від 11.05.2023. Заяву подано в строк, встановлений судом.

12.05.2023 (засобами поштового зв`язку) до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію № 184 від 11.05.2023. Заяву подано в строк, встановлений судом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що обидві заяви про усунення недоліків від 12.05.2023 однакові за змістом, подані лише різними шляхами.

15.05.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Біоконтакт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/12701/22. Поновлено ТОВ "Біоконтакт" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/12701/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовані норми матеріального права та звертає увагу суду на те, що сторони шляхом вільного волевиявлення, враховуючи принцип свободи договору, закріплені в Господарському та Цивільному кодексах, уклали договір № 14/07 від 14.07.2022 та визначили його умови (в тому числі щодо необхідності реєстрації податкової накладної та відповідальності продавця за невиконання таких зобов`язань);

Скаржник наголошує, що відповідач визнає факт укладення договору та включення до нього умов, що стали підставою стягнення штрафу, зокрема пункту 3.3 № 14/07 від 14.07.2022.

Більше того, скаржник зазначає, що відповідач підтверджує факт відсутності реєстрації податкової накладної, що є порушенням договірного зобов`язання, передбаченого пунктом 3.2 договору № 14/07 від 14.07.2022.

А тому, за доводами скаржника, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення штрафу є безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Також скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 року по справі № 925/556/21 та вказує про необхідність її застосування при розгляді даної справи.

А тому скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вказаних висновків щодо застосування норм права. Та враховуючи зазначене, просив скасувати таке рішення з ухваленням нового - задоволення позовних вимог.

5. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених у ній доводів

23.05.2023 (через Електронний суд) на адресу суду апеляційної інстанції надійшов від відповідача відзив на апеляційну скаргу, який прийнятий в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у поданому відзиві вважає, що доводи позивача про те, що ТОВ «ВКФ «Теплоенергосервіс», в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та умов Договору №14/07 від 14.07.2022, не виконав свого обов`язку зі складення та реєстрації податкових накладних, безпідставними, оскільки невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на постачальника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» обґрунтовує відзив тим, що позивачем не подано належних та достатніх доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі 20 166,66 грн, не подано належних та достатніх доказів здійснення ним всіх необхідних заходів з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з не зарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ, відповідно до чинного податкового законодавства, термін, який встановлений податковим законодавством для розблокування податкової накладної (протягом 365 календарних днів з моменту її заблокування) не сплив. Відповідач вважає, що підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Біоконтакт» немає, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також відповідач мотивує відзив тим, що вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції ухвалено з урахуванням норм матеріального і процесуального права, ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим. А тому просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «БІОКОНТАКТ» без задоволення, а судове рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 року у справі № 910/12701/22 - без змін.

Північний апеляційний господарський суд дослідивши поданий відзив на апеляційну скаргу відповідачем, вважає його доводи обґрунтованими в частині того, що відповідачем не було порушено умов договору, відповідач не ухилявся від свого зобов`язання зареєструвати податкову накладну, проте внаслідок дій неправомірних дій податкової інспекції реєстрація податкової накладної, яка була подана до уповноваженого органу, у передбачені ПК України, терміни, була зупинена. Після зупинення реєстрації податкової накладної, відповідач подавав пояснення та скарги, тобто вчиняли всі дії з метою реєстрації податкової накладної податковою інспекцією.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

14.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплоенергосервіс" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоконтакт" (надалі - покупець) укладено договір №14/07 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити твердопаливну продукцію, найменування товару ДК 021:2015 - 09110000-3 Тверде паливо, а саме "Брикети торфові у біг-бегах" (далі - товар), покупець купує у постачальника товар у кількості 20 тонн шляхом самовивозу зі складу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Є. Харченка, буд. 34, постачальник зобов`язується відвантажити товар не пізніше ніж через сім днів з моменту оплати (п.п.1.1, 1.2, 1.3).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість поставленого товару згідно доданих до неї специфікацій (п.2.3 договору).

Продавець зобов`язаний надати покупцю за першою подією (отримання грошей чи відвантаження товару) податкову накладну складену в електронній формі, оформлену відповідно до правил, встановлених Податковим кодексом України. Оформлена продавцем податкова має бути зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, визначені у п.201.10 ст.201 ПКУ. У разі порушення продавцем вказаного обов`язку, продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі суми ПДВ, вказаної в незареєстрованій податковій накладній, протягом 60 календарних днів після спливу термінів реєстрації (п.п. 3.2, 3.3 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 29.07.2022 (п. 7.1 договору).

У специфікації №1 до договору сторони погодили, зокрема, вид товару, кількість та вартість товару, що поставляється на суму 121 000,00 грн.

На виконання умов договору покупцем було сплачено попередню оплату за товар на суму 121 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2497 від 20.07.2022.

При цьому постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 117 587,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №39 від 20.07.2022 на вказану суму.

Втім реєстрація вказаної податкової накладної відповідно до квитанції №9157095127 від 12.08.2022 зупинена з посиланням на п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п. 8 Критеріїв ризикованості платника податку, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Станом на дату винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції податковий орган рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, виписаної відповідачем в ході виконання договору поставки, не прийняв.

05.11.2022 позивач направив відповідачу претензію про оплату штрафу на суму 20 166,66 грн.

У відповіді на претензію № 03/11 від 10.11.2022 відповідач зазначив про відсутність підстав для нарахування позивачем штрафу на визначену суму.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

За змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач вважає, що спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації електронних податкових накладних по факту отриманого ним платежу за послуги, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ.

Як було зазначено вище, п.п. 3.2, 3.3 договору передбачає, що продавець зобов`язаний надати покупцю за першою подією (отримання грошей чи відвантаження товару) податкову накладну складену в електронній формі, оформлену відповідно до правил, встановлених Податковим кодексом України. Оформлена продавцем податкова має бути зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, визначені у п.201.10 ст.201 ПКУ. У разі порушення продавцем вказаного обов`язку, продавець зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі суми ПДВ, вказаної в незареєстрованій податковій накладній, протягом 60 календарних днів після спливу термінів реєстрації

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз. 1). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз 2). Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз.3). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абз. 19).

Таким чином, положення п. 201.10 ст. 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи), при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Так, Верховний Суд у постанові відступив від висновку, викладеного у п. 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17, згідно з яким передбачалось, що відповідно до положень абз. 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у виді штрафу у розмірі податкової ставки ПДВ від вартості продукції, щодо якої допущено таке невиконання, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку із цим податкового кредиту.

Тобто, передбачено в укладеному між сторонами договору №14/07 від 14.07.2022 в частині реєстрації податкової накладної у встановлений строк відповідальність продавця не пов`язана із виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17, від 07.02.2019 у справі №913/272/18.

Як зазначалося вище, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у справах №913/272/18, № 908/3565/16, № 917/799/17, № 908/2060/18.

Отже, за змістом статей 173, 174 Господарського кодексу України не здійснення реєстрації податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням відповідачем установленого порядку здійснення господарської діяльності, оскільки такий обов`язок виникає у відповідача на підставі податкового законодавства.

А тому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника та враховує доводи відзиву в цій частині, що в даному випадку відсутність реєстрації податкової накладної не є підставою для стягнення штрафу, оскільки суд першої інстанції та апеляційної інстанції встановив, що відповідачем здійснювались всі можливі дії для реєстрації податкової накладної, а тому відсутня бездіяльність відповідача, що виключає можливість притягнення до відповідальності відповідача шляхом стягнення штрафу з останнього.

Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Водночас, Північний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ в сумі 20 166,66 грн., враховуючи, що відповідачем на виконання умов договору у строк, визначений податковим законодавством, було подано до Державної податкової служби України податкову накладну № 9157095127 від 12.08.2022, втім реєстрація вказаної податкової накладної було зупинено, проте остання не була прийнята контролюючим органом.

06.12.2022 рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄДРПН відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДРПН.

Також, рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника № 188020 від 26.12.2022 визнано невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

При цьому відповідачем було подано адміністративний позов до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасувати рішення № 24745/39343817/2 від 10.03.2023 Державної податкової служби України в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якого скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» було залишено без задоволення та рішення комісії №7782303/39343817 регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.12.2022 було залишено без змін, та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 20.07.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Теплоенергосервіс» на суму 20 166, 66 грн, зареєстровану податковою за № 9157095127, датою її фактичного подання, тобто 12.08.2022.

Станом на дату ухвалення постанови, рішення адміністративної справи відсутнє у єдиному державному реєстрі судових рішень.

Тобто, у даному випадку, відповідачем вчинені всі дії для реєстрації податкової накладної.

Судом апеляційної інстанції не встановлено бездіяльність відповідача, оскільки ним було вчинено ряд дій для оплати суми податкового кредиту з ПДВ в сумі 20 166,66 грн.

Також, суд апеляційної інстанції визнає нерелевантним посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Великої палати Верховного суду від 01.03.2023 по справі № 925/556/21, оскільки як вбачається з наведеної постанови, між ВП «Імпульс Плюс» та ГУ ДПС виникли правовідносини щодо стягнення збитків.

В свою чергу, як вже зазначалось судом апеляційної інстанції, у дані справі між ТОВ "Біоконтакт" та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Теплоенергосервіс" виникли правовідносини щодо стягнення штрафу, таким чином постанова Великої палати Верховного суду від 01.03.2023 по справі № 925/556/21 не стосується предмету спору у даній справі. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються як необґрунтовані.

Отже, враховуючи положення податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, Північний апеляційний господарський суду вважає, що у даній справі необхідним фактором для стягнення штрафу є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути заява із скаргою на відповідача, подана позивачем з податковою декларацією до контролюючого органу, акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів позивачем до матеріалів справи не надано.

Північний апеляційний господарський суд, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що доводи скаржника в частині щодо визнання відповідачем факту укладення договору та те, що відповідач підтверджує факт відсутності реєстрації податкової накладної - є обґрунтованими, однак не є підставою для задоволення апеляційної скарги через вище встановлене.

Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та обставин даної справи, які правильно та в повній мірі були встановлені судом першої інстанції. А тому інші доводи скаржника відхиляються через необґрунтованість.

Зважаючи на викладене, проаналізувавши зазначені положення чинного законодавства з урахуванням встановлених обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення з боку відповідача для настання відповідальності у вигляді відшкодування штрафу. Отже, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "Біоконтакт" у даній справі.

В тому числі відсутні підстави і для задоволення апеляційної скарги позивача.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/12701/22 про відмову у задоволенні позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Біоконтакт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.0 3.2023 у справі № 910/12701/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі № 910/12701/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на ТОВ "Біоконтакт".

4. Матеріали справи № 910/12701/22 повернути до місцевого господарського суду.

5. Поновити дію рішення, зупиненого ухвалою від 15.05.2023.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич