Постанова

від 26.06.2023 по справі 922/2116/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. Харків Справа № 922/2116/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Істоміна О.А.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи: від позивача - не з`явився; від відповідача -Хоменко Є.О;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Технік - магістраль" м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 року у справі №922/2116/22 (повний текст складено та підписано 06.02.2023 року),

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ", м.Запоріжжя,

до - Приватного підприємства "Технік - магістраль", м.Харків,

про - стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ" (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Технік - магістраль" (далі-Відповідач) про стягнення з останнього суми основного боргу у розмірі 696 267,31 грн, 30% річних у розмірі 162 288,50 грн, інфляційних витрат у розмірі 149 504,48 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 15 120,90 грн.

Рішенням господарського Харківської області від 25.01.2023 року у справі №922/2116/22 вищезазначені позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу у розмірі 646 267, 31 грн, 30% річних у розмірі 162 288,50 грн, інфляційні витрати у розмірі 149 504,48 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 120,90 грн. Провадження в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 50 000,00 грн - закрито.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішенням скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги Відповідача зводяться до неврахування та ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки форс - мажорним обставинам, які унеможливили виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №5/2802 від 28.02.2020 року в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого Позивачем товару. На думку Відповідача, оскільки листом Торгово промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1. засвідчено форс-мажорні обставини військову агресію російської федерації проти України та як результат введення на території України воєнного стану, тому наявні підстави до звільнення Відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов спірного зобов`язання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2023 року у справі №922/2116/22 та встановлено сторонам строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідних заяв, клопотань та заперечень в межах даної справи.

До Східного апеляційного господарського суду 27.04.2023 року від Відповідача через систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення в межах даної справи, за змістом яких Відповідач зазначив про наявність в даній ситуації підстав до зменшення штрафних санкцій.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване судове рішення без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 року, зокрема, призначено розгляд справи № 922/2116/22 на 26.06.2023 року о 10:45 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 131.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в даній справі призначеного на 26.06.2023 року о 10:45 год. в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеозв`язку Електронний суд.

Представник Відповідача в судовому засіданні надав пояснення та доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оспорюване рішення скасувати та ухвали нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, в тому числі, не приєднався до участі в режимі відеоконференції, але був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини.

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №5/2802 (надалі - Договір), за змістом якого Позивач зобов`язався передати у власність Відповідачу, а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором товар (надалі - товар).

Позивач, на виконання умов Договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 832 203,31 грн, що підтверджується наступним документами:

- видатковою накладною №X-1607/04 від 16.07.2021 на загальну суму 14 064,00 грн;

- видатковою накладною №X-1509/03 від 15.09.2021 та товарно-транспортною накладною №X-1509/03 від 15.09.2021 на загальну суму 329 589,00 грн;

- видатковою накладною №Х-0401/01 від 04.01.2022 та товарно-транспортною накладною №Х-0401/01 від 04.01.2022 на загальну суму 176 244,60 грн;

- видатковою накладною №X-1002/02 від 10.02.2022 та товарно-транспортною накладною №X-1002/02 від 10.02.2022 на загальну суму 194 404,98 грн;

- видатковою накладною №Х-1002/05 від 10.02.2022 та товарно-транспортною накладною №Х-1002/05 від 10.02.2022 на загальну суму 131 964,73 грн.

Означені накладні підписано уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками підприємств без жодних зауважень чи заперечень.

Позивачем також надано до суду рахунки на оплату, які були виставлені Позивачем Відповідачу на підставі вищезазначених накладних.

Відповідач свої зобов`язання за спірним Договором виконав частково, а саме:

- відповідно до платіжного доручення №661 від 25.10.2021, 25.10.2021 року сплатив Позивачу 100 000,00 грн з призначенням платежу "оплата за металопрокат згідно рахунку №Х-1509/09 від 15.09.2021, договору №5/2802 від 28.02.2020";

- відповідно до платіжного доручення №991 від 07.10.2022, 07.10.2022 сплатив Позивачу 50 000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за металопрокат згідно договору №5/2802 від 28.02.2020".

Як зазначає Позивач, оскільки призначення платежу за платіжним дорученням №991 від 07.10.2022 зазначено згідно договору №5/2802 від 28.02.2020, то частково цією оплатою було закрито заборгованість за попередню поставку товару за видатковою накладною №X-1607/04 від 16.07.2021 у розмірі 14 064,00 грн., а решта у розмірі 35 936,00 грн. покрила заборгованість згідно видаткової накладної №Х-1509/03 від 15.09.2021.

На підставі означеного у Відповідача перед Позивачем станом на 12.10.2022 утворилася заборгованість у сумі 696 267,31 грн, що й стало підставою звернення останнього до суду з відповідною позовною заявою про стягання означеної суми, а також нарахованих на неї на підставі умов Договору 30% річних у розмірі 162 288,50 грн та 149 504,48 грн інфляційні витрат.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції не скористався.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення Відповідачем умов Договору в частині своєчасної та повної оплати поставленого Позивачем товару, що стало наслідком задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу у розмірі 646 267,31 грн, 30% річних у розмірі 162 288,50 грн та інфляційних витрат у розмірі 149 504,48 грн.

В ході розгляду означеної справи на підставі наданого Позивачем платіжного доручення №84 від 23.12.2022 судом першої інстанції було встановлено факт часткової сплати Відповідачем 23.12.2022 боргу у сумі 50 000,00 грн.

Означене стало підставою до закриття провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки товару, факт укладення спірного договору сторонами не оспорюється.

Відповідно до статті 265 ГК України одна сторона - постачальник- зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець - прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить ст. 712 ЦК України, відповідно ч. 2 якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до матеріалів справи на виконання Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 832 203,31 грн згідно видаткових накладних №X-1509/03 від 15.09.2021 на суму 329 589,00 грн, №Х-0401/01 від 04.01.2022 на суму 176 244,60 грн, №X-1002/02 від 10.02.2022 на суму 194 404,98 грн., №Х-1002/05 від 10.02.2022 на суму 131 964,73 грн.

Вказаний товар було прийнято уповноваженим представником Відповідача без жодних зауважень чи заперечень, що підтверджується матеріалами справ.

Пунктом 1 ст.691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що покупець сплачує 100% вартості товару, визначеної у відповідній видатковій накладній, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.

Будь-яких специфікацій, які б обумовлювали інший порядок оплати товару - сторонами до господарського суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, умови пункту 2.2. Договору та зміст видаткових накладних, Відповідач повинен був здійснити остаточний платіж за отриманий товар у наступні строки:

- згідно видаткової накладної №X-1509/03 від 15.09.2021 та товарно-транспортної накладної №X-1509/03 від 15.09.2021 у розмірі 329 589,00 грн. у строк до 15.10.2021;

- згідно видаткової накладної №Х-0401/01 від 04.01.2022 та товарно-транспортної накладної №Х-0401/01 від 04.01.2022 у розмірі 176 244,60 грн. у строк до 03.02.2022;

- згідно видаткової накладної №X-1002/02 від 10.02.2022 та товарно-транспортної накладної №X-1002/02 від 10.02.2022 у розмірі 194 404,98 грн. у строк до 12.03.2022;

- згідно видаткової накладної №Х-1002/05 від 10.02.2022 та товарно-транспортної накладної №Х-1002/05 від 10.02.2022 у розмірі 131 964,73 грн. у строк до 12.03.2022.

Проте, з матеріалів справи вбачається факт лише часткової оплати Відповідачем поставленого Позивачем товару, а саме:

- відповідно до платіжного доручення №661 від 25.10.2021, 25.10.2021 Відповідач сплатив Позивачу 100 000,00 грн з призначенням платежу "оплата за металопрокат згідно рахунку №Х-1509/09 від 15.09.2021, договору №5/2802 від 28.02.2020";

- відповідно до платіжного доручення №991 від 07.10.2022, 07.10.2022 Відповідач сплатив Позивачу 50 000,00 грн з призначенням платежу "оплата за металопрокат згідно договору №5/2802 від 28.02.2020".

Як зазначив Позивач, відповідно до платіжного доручення №991 від 07.10.2022 сума оплати склала 50 000,00 грн, однак оскільки призначення платежу зазначено згідно договору №5/2802 від 28.02.2020, то частково цією оплатою було закрито заборгованість за попередню поставку товару за видатковою накладною №X-1607/04 від 16.07.2021 у розмірі 14 064,00 грн, а решта у розмірі 35 936,00 грн. покрила заборгованість згідно видаткової накладної №Х-1509/03 від 15.09.2021.

Також, 23.12.2022, тобто вже після відкриття провадження у цій справі, Відповідач здійснив часткову оплату боргу у сумі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним доручення №84 від 23.12.2022.

Означене стало підставою до закриття провадження в цій частині на підставі та в порядку вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Факт виконання спірного зобов`язання лише у вищезазначений частині Відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заперечується.

Враховуючи вищезазначене, а також неспростування Відповідачем факту наявності в нього перед Позивачем заборгованості за спірним Договором з оплати за товар у розмірі 646 267,31 грн, господарський суд дійшов обґрунтованого та законного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо нарахованих та заявлених до стягнення Позивачем в суді першої інстанції з Відповідача 30% річних у розмірі 162 288,50 грн та інфляційних витрат у розмірі 149 504,48 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення відсотків річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата відсотків річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом п.7.1. Договору сторони скористалися своїм правом встановлення 30% річних від простроченої суми, тобто відмінного від того розміру, який зазначений у статі 625 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, умови п. 7.1. Договору та факт неналежного виконання Відповідачем спірного зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого Позивачем товару, останній має законне та правомірне право здійснити нарахування на основну суму заборгованості 30% річних та інфляційних втрат.

Так, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних, наведений останнім в позовній заяві, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування Позивачем Відповідачу 30% річних у розмірі 162 288,50 грн та інфляційних витрат у розмірі 149 504,48 грн за неналежне виконання останнім умов спірного Договору - є таким, що відповідає умовам Договору, вимогам чинного законодавства та є арифметично та математично вірним, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Будь- яких заперечень щодо періоду нарахування означених сум, їх обґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи - Відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції надано не було.

Також матеріали справи не містять відповідного контррозрахунку Відповідача щодо як основної заборгованості, так і нарахованих на неї відсотків річних та інфляційних втрат. Доводів в цій частині також не містить і апеляційна скарга останнього.

Також колегія суддів звертає увагу, що предметом даної справи є стягнення основної суми заборгованості, відсотків річних та інфляційних втрат, що в силу вищенаведених вимог закону не є штрафними санкціями, а отже означені суми не підлягають зменшенню в порядку ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Щодо заперечень Відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за спірним Договором у зв`язку з існуванням форс мажорних обставин, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, які підтверджуються листом Торгово промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1., судова колегія зазначає наступне.

Пунктами 6.1, 6.3. Договору передбачено, що, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин, що знаходяться поза контролем цієї сторони. Факт настання форс-мажорних обставин підтверджується наданим сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (далі-Закон), Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Так, листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Проте, означений доказ підтверджує загально-відомий факт без зазначення причинно-наслідкового зв`язку із неможливістю виконання даного конкретного зобов`язання. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Разом з тим, будь-яких посилань на обставини, що унеможливили виконання саме спірного зобов`язання, Відповідачем в суді першої інстанції не наведено.

Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Крім того, спірний товар отриманий Відповідачем ще до початку військової агресії, обов`язок сплатити за нього в більшій його частині також був порушений Відповідачем до зазначеного моменту, лише за двома останніми накладними строк оплати перебіг 24.02.2022 року та становив 12.03.2022 року.

Матеріали справи не містять будь-яких належних доказів, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну неможливість виконання грошових зобов`язань Відповідача перед Позивачем саме за спірним Договором поставки.

Враховуючи вищезазначені висновки колегії суддів в межах даної справи, приписи чинного законодавства, а також встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості за Договором у розмірі 646 267,31 грн, 30% річних у розмірі 162 288,50 грн, інфляційних витрати у розмірі 149 504,48 грн та закриття провадження в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 50 000,00 грн на підставі вимог ст. п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2023 року у справі №922/2116/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати з розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Технік - магістраль" м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2023 року у справі №922/2116/22 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2023 року у справі №922/2116/22 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Приватне підприємство "Технік - магістраль" м.Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 26.06.2023 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 07.07.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна