Постанова

від 04.07.2023 по справі 904/2289/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2289/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі

судді - доповідача: Орєшкіної Е.В.

суддів Іванова О.Г., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Федотова О.П., посвідчення №069880 від 01.03.2023, прокурор відділу;

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: Замула Р.О., ордер АН 1155225 від 26.04.2023, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 (повне рішення складено 31.10.2022, суддя Ніколенко М.О.) у справі №904/2289/22

за позовом Керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Комунального закладу "Дніпровський фаховий мистецько - художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 45 638,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Комунального закладу "Дніпровський фаховий мистецько - художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані", в якому просив:

- визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 29.10.2020, № 4 від 30.10.2020, № 5 від 02.11.2020, № 6 від 30.11.2020 до договору №02/012020-ППГ від 11.02.2020, укладеного між Комунальним закладом "Дніпровський фаховий мистецько - художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" на користь Комунального закладу "Дніпровський фаховий мистецько - художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради надмірно сплачені грошові кошти в сумі 45 638,02 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 12 405,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим позивачем надмірно сплачено вартість газу на суму 45 638,02 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2289/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" на користь Комунального закладу "Дніпровський фаховий мистецько - художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради надмірно сплачені грошові кошти в сумі 45 638,02 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" на користь Дніпровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що оспорювані додаткові угоди є нікчемними в силу п. 1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі», тому визнання їх недійсними не є належним способом захисту порушеного права, водночас наявні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачених грошових коштів у сумі 45 638,02 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2289/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-при кожній зміні умов договору ціна за одиницю природного газу змінювалась не більше, ніж на 10% від попередньої ціни за одиницю;

-сума договору не збільшувалась, жодних порушень Закону України «Про публічні закупівлі» відповідачем не допущено;

-позивач не є органом державної влади, місцевого самоврядування, суб`єктом владних повноважень, тому у прокурора були відсутні підстави для звернення з позовом у цій справі в інтересах держави;

-суд мав залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2022 для розгляду справи № 904/2289/22 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Орєшкіна Е.В., судді Кощеєв І.М., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 зазначеною колегією суддів після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2289/22; зупинено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2289/22; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 02.05.2023.

16.03.2023 від керівника Правобережної прокуратури м. Дніпра до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2289/22 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 цього закону;

-спірні відносини пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, позивач не вжив жодних заходів до відновлення інтересів держави, тому підстави для звернення прокурора з позовом у справі є правомірними.

26.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" до Центрального апеляційного господарського суду надійшли пояснення, в яких відповідач зазначив, що вимогами чинного законодавства не передбачено, якими саме документами має бути підтверджено коливання ціни природного газу; в матеріалах справи відсутні докази, що сторонами договору були здійснені порушення при укладенні додаткових угод щодо збільшення ціни на природний газ та перевищені граничної норми збільшення ціни на 10% від попередньої ціни за одиницю такого товару.

01.05.2023 від Дніпропетровської обласної прокуратури до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №905/1907/21. Клопотання обґрунтоване тим, що серед питань, які будуть розглядатися Великою Палатою Верховного Суду у справі №905/1907/21, є питання, пов`язані з можливістю прокурора звертатися до суду в інтересах комунального закладу, тому висновки Великої Палати Верховного Суду матимуть суттєве значення для вирішення справи №904/2289/22.

У судовому засіданні 02.05.2023 розгляд справи був відкладений на 04.07.2023.

У судовому засіданні 04.07.2023 відповідач вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2289/22 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У судовому засіданні 04.07.2023 прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2289/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі позивача, наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Позивач явку представника в судове засідання 04.07.2023 не забезпечив, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900000151357.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч.3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст. 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті положення ч.2 ст. 19 Конституції України відсутність у Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи №904/2289/22, позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровський фаховий мистецько художній коледж культури» Дніпропетровської обласної ради з посиланням на його бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровський фаховий мистецько художній коледж культури» Дніпропетровської обласної ради, прокурор у позовній заяві стверджував, що у спірних правовідносинах позивач є розпорядником коштів обласного бюджету та стороною договору, тому укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави.

Судом встановлено, що за статутом Комунальний заклад «Дніпропетровський фаховий мистецько художній коледж культури» Дніпропетровської обласної ради є юридичною особою публічного права, яка здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, неприбутковою організацією, має відокремлене майно, веде самостійний баланс, має розрахункові та інші рахунки в установах Державної казначейської служби України та державних банків України. Безпосереднє управління діяльністю закладу здійснює директор. Майно закладу є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області й закріплюється за ним на праві оперативного управління. Джерелами формування майна закладу є майно, передане йому органом управління майном; обласні бюджетні кошти; освітні субвенції з державного бюджету; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; власні надходження; благодійні внески та гранти; придбане майно та кошти іншого підприємства, організації; інше майно та кошти, набуті на підставах, не заборонених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 55, ч.1 ст. 63 Господарського кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування» комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. Тобто позивач не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17).

За висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно п. 18 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за договором №02/012020-ППГ від 11.02.2020, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального закладу "Дніпровський фаховий мистецько - художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 226 , 231 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2289/22 підлягає скасуванню, а позов прокурора залишенню без розгляду.

Відповідно до ст. ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Правобережну окружну прокуратуру міста Дніпра.

Судовий збір за розгляд позовної заяви може бути повернутий судом в разі подання Дніпропетровською обласною прокуратурою клопотання про повернення судового збору за розгляд позовної заяви в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 129, п.2 ч.1 ст. 226, ст. ст. 269, 270, 275, 278, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2289/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 у справі №904/2289/22 скасувати.

Позов керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Комунального закладу "Дніпровський фаховий мистецько - художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у сумі 45 638,02 грн залишити без розгляду.

Стягнути з Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудкомпані" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 721,50 грн, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 10.07.2023.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.Г. Іванов