Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/6952/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/6952/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгфішер" про стягнення 216 268,24 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2023 року Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгфішер" (далі - Товариство) 216 268,24 грн, з яких: 118 765,00 грн - основна заборгованість, 59 154,74 грн - пеня, 34 160,50 грн - інфляційні втрати, 4 188,00 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 11 січня 2022 року № 1/23-11-22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 травня 2023 року було відкрито провадження у справі № 910/6952/23 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

1 червня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшов відзив на позовну заяву від 26 травня 2023 року, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог та повідомив про те, що заборгованість перед Підприємством у нього відсутня, з огляду на сплату 15 травня 2023 року суми основного боргу в розмірі 118 765,00 грн, що підтверджується доданою до відзиву копією платіжної інструкції від зазначеної дати № 22. Також Товариство вказувало на безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій та компенсаційних виплат за спірний період.

12 червня 2023 року на адресу суду надійшла заява Підприємства від 6 червня 2023 року № 04-7/26, у якій позивач повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 118 765,00 грн, у зв`язку з чим, керуючись приписами статей 46, 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статтею 7 Закону України "Про судовий збір", просив: стягнути з Товариства на свою користь 97 503,24 грн, з яких: 59 154,74 грн - пеня, 34 160,50 грн - інфляційні втрати, 4 188,00 грн - три проценти річних; закрити провадження в справі № 910/6952/23 в частині стягнення з відповідача судових витрат в сумі 3 244,02 грн. Крім того, Підприємство просило повернути йому з Державного бюджету України сплачений судовий збір у сумі 560,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 червня 2023 року закрито провадження в цій справі в частині стягнення з Товариства на користь Підприємства 118 765,00 грн основної заборгованості в зв`язку з добровільною сплатою відповідачем цієї суми після відкриття провадження в справі та повернуто позивачу сплачену за дану позовну вимогу суму судового збору в розмірі 560,02 грн.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даного спору по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

2 вересня 2021 року між Підприємством та Товариством було укладено договір про відшкодування витрат за використану електричну енергію № 1/23-11-22, за умовами якого останнє зобов`язалося відшкодувати позивачу витрати за використану електричну енергію в межах 30 кВт потужності силових та освітлювальних електроприймачів (по ІІІ категорії надійності споживачів згідно з "Правилами улаштування електроустановок") у приміщеннях, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Московська, 8, корпус № 22, літера "Г" (пункт 1.1. договору).

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 3.1. договору кількість використаної енергії визначається згідно показань лічильників. Кількість використаної електричної енергії вказується в актах приймання-передавання енергоресурсів, що складаються представниками сторін.

За умовами пункту 3.2. даного правочину вартість 1 кВт/год електричної енергії визначається згідно калькуляції, складеною Підприємством, і може змінюватись по причині різних факторів, зокрема, у зв`язку зі зміною зазначених тарифів у встановленому нормативними документами уповноважених державних органів порядку і є обов`язковими для сторін даного договору з моменту введення їх у дію без додаткового погодження сторонами.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що авансовий платіж за використану електричну енергію в розмірі 50% Товариство здійснює до 15 числа поточного місяця за результатами використаної електричної енергії попереднього місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури, виставленого на підставі акту приймання-передавання енергоресурсів.

Орієнтовна вартість договору на 2022 рік становить 401 097,60 грн з ПДВ у кількості 80 000 кВт/год (пункт 3.9. правочину).

Відповідно до пунктів 8.1. та 8.2. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони встановлюють, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення з 1 січня 2022 року.

Як вбачається із матеріалів справи, у січні 2022 року відповідачем було використано електричну енергію на загальну суму 118 765,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передавання енергоресурсів від 31 січня 2022 року на вищевказану суму.

1 березня 2023 року Підприємство звернулося до відповідача з претензією № 04-7/6, у якій просило погасити вказану суму основної заборгованості, а також сплатити штрафні санкції та компенсаційні виплати, нараховані на цю заборгованість, на загальну суму 91 380,55 грн. Вказана претензія отримана Товариством 8 березня 2023 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101046634978, однак була залишена без відповіді та задоволення.

Разом із цим, судом встановлено, що після звернення Підприємства до суду з даним позовом відповідач 15 травня 2023 року повністю сплатив зазначену суму наявної у нього спірної основної заборгованості.

Даний факт визнається позивачем та підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 15 травня 2023 року № 22 на суму 118 765,00 грн.

Оскільки, на думку позивача, Товариство розрахувалося з ним з порушенням строків, визначених умовами договору, Підприємство просило суд стягнути з відповідача 34 160,50 грн інфляційних втрат, 59 154,74 грн пені та 4 188,00 грн трьох процентів річних, нарахованих на вказану суму основного боргу за період з 14 лютого 2022 року по 19 квітня 2023 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин зобов`язані виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 3.3. договору, який регулює порядок розрахунків за використану електричну енергію, сторони прямо визначили, що остаточний розрахунок здійснюється відповідачем протягом 5 банківських днів після отримання ним від позивача відповідного рахунку-фактури.

У своєму позові Підприємство вказувало на те, що на основі підписаного сторонами акту приймання-передавання енергоресурсів від 31 січня 2022 року на суму 118 765,00 грн, ним, на виконання умов договору, було виставлено Товариству рахунок-фактуру від 8 лютого 2022 року № 9553 на суму 118 765,00 грн.

Разом із цим, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем чи безпосереднього отримання відповідачем вищевказаного рахунку-фактури.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження факту надсилання Підприємством та отримання Товариством відповідного рахунку-фактури у заявлений позивачем період, суд, з урахуванням приписів статті 79 ГПК України, дійшов висновку про недоведеність останнім обставин порушення відповідачем строків відшкодування витрат за використану ним електричну енергію за січень 2022 року.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Підприємства про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу за період з 14 лютого 2022 року по 19 квітня 2023 року, є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 10 липня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко