Постанова

від 23.10.2023 по справі 910/6952/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2023 р. Справа№ 910/6952/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023

у справі №910/6952/23 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгфішер"

про стягнення 216 268,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгфішер" 216 268,24 грн, з яких: 118 765,00 грн - основна заборгованість, 59 154,74 грн - пеня, 34 160,50 грн - інфляційні втрати, 4 188,00 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 11.01.2022 № 1/23-11-22.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 закрито провадження в справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгфішер" на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" 118 765,00 грн основної заборгованості, в зв`язку з добровільною сплатою відповідачем цієї суми після відкриття провадження в справі та повернуто позивачу сплачену за дану позовну вимогу суму судового збору в розмірі 560,02 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 відмовлено у задоволені позову.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 11.01.2022 № 1/23-11-22, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №910/6952/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач наголошує на тому, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушення норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, а також висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку позивача, недоведеними є факти про відмову в стягненні 59 154,74 грн - пені, 34 160,50 грн - інфляційних втрат, 4 188,00 грн- трьох процентів річних.

Також, позивач вважає, що відповідач свій обов`язок щодо своєчасної оплати використаної електричної енергії не використав, чим допустив прострочення виконання зобов`язання. Отже до відповідача мають бути застосовані наслідки у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Узагальнений виклад позиції відповідача

Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/6952/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у справі №910/6952/23, вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

14 серпня 2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6952/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/6952/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02 вересня 2021 року між Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінгфішер" укладено договір про відшкодування витрат за використану електричну енергію № 1/23-11-22, за умовами якого останнє зобов`язалося відшкодувати позивачу витрати за використану електричну енергію в межах 30 кВт потужності силових та освітлювальних електроприймачів (по ІІІ категорії надійності споживачів згідно з "Правилами улаштування електроустановок") у приміщеннях, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Московська, 8, корпус № 22, літера "Г" (пункт 1.1. договору).

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 3.1. договору, кількість використаної енергії визначається згідно з показаннями лічильників. Кількість використаної електричної енергії вказується в актах приймання-передавання енергоресурсів, що складаються представниками сторін.

За умовами пункту 3.2. даного правочину, вартість 1 кВт/год електричної енергії визначається згідно з калькуляцією, складеною Підприємством, і може змінюватись по причині різних факторів, зокрема, у зв`язку зі зміною зазначених тарифів у встановленому нормативними документами уповноважених державних органів порядку і є обов`язковими для сторін даного договору з моменту введення їх у дію без додаткового погодження сторонами.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що авансовий платіж за використану електричну енергію в розмірі 50% Товариство здійснює до 15 числа поточного місяця за результатами використаної електричної енергії попереднього місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури, виставленого на підставі акту приймання-передавання енергоресурсів.

Орієнтовна вартість договору на 2022 рік становить 401 097,60 грн з ПДВ у кількості 80 000 кВт/год (пункт 3.9. правочину).

Відповідно до пунктів 8.1. та 8.2. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення з 01.01.2022.

Як вбачається із матеріалів справи, у січні 2022 року відповідачем використано електричну енергію на загальну суму 118 765,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передавання енергоресурсів від 31.01.2023 на вищевказану суму.

01 березня 2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 04-7/6, у якій просив погасити вказану суму основної заборгованості, а також сплатити штрафні санкції та компенсаційні виплати, нараховані на цю заборгованість, на загальну суму 91 380,55 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 08.03.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0101046634978, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Разом із цим, судом встановлено, що після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач 15.05.2023 повністю сплатив зазначену суму наявної у нього спірної основної заборгованості.

Даний факт визнається позивачем та підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 15.05.2023 № 22 на суму 118 765,00 грн.

За таких обставин, на думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінгфішер" розрахувалося з ним з порушенням строків, визначених умовами договору. Виходячи з цього Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 34 160,50 грн інфляційних втрат, 59 154,74 грн пені та 4 188,00 грн трьох процентів річних, нарахованих на вказану суму основного боргу за період з 14.02.2023 по 19.04.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 відмовлено у задоволені позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин зобов`язані виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою подачі позову було те, що відповідач не виконував зобов`язань за договором про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 11.01.2022 № 1/23-11-22.

Між сторонами підписаний акт приймання-передавання енергоресурсів від 31.01.2022 на суму 118 765,00 грн. На виконання умов договору, виставлено відповідачу рахунок-фактуру від 08.02.2023 № 9553 на суму 118 765,00 грн.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що авансовий платіж за використану електричну енергію в розмірі 50% сторона-2 (відповідач) здійснює до 15 числа поточного місяця за результатами використаної електричної енергії попереднього місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури, виставленого на підставі акту приймання-передавання енергоресурсів.

Рахунок-фактуру від 08.02.2023 позивач, як вбачається з матеріалів справи відповідачу не надсилав.

Вказані твердження Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" про прострочення виконання зобов`язання договору не підтверджується. Оскільки претензію від 01.03.2023 № 04-7/6, у якій позивач просив погасити вказану суму основної заборгованості, а також сплатити штрафні санкції та компенсаційні виплати, надіслав відповідачу, а останній отримав 08.03.2023. Підтвердження наявні у матеріалах справи.

Після отримання позовної заяви, відповідач 15.05.2023 повністю сплатив суму наявної у нього спірної основної заборгованості після належного його повідомлення.

За наведених обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави не приймати до уваги належність та своєчасність виконання договору пункту 3.3 оскільки, остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури, виставленого на підставі акту приймання-передавання енергоресурсів.

При цьому, судом першої інстанції вірно відхилено вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суму основного боргу за період з 14.02.2023 по 19.04.2023.

Як було вищевказано, позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 11.01.2022 № 1/23-11-22 в сумі 216 268,24 грн, з яких: 118 765,00 грн - основна заборгованість, 59 154,74 грн - пеня, 34 160,50 грн - інфляційні втрати, 4 188,00 грн - три проценти річних.

В свою чергу, колегія суддів зауважує на тому, що позивачем не надано ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції доказів того, що позивачем надсилався рахунок-фактура від 08.02.2023 на адресу відповідача.

15 травня 2023 відповідач виплатив позивачу основну суму заборгованості в сумі, що підтверджується платіжним дорученням №22 від 15.05.2023, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 11.01.2022 № 1/23-11-22, виплативши позивачу спірну основну заборгованість у сумі 118 765,00 грн, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 59 154,74 грн - пені, 34 160,50 грн - інфляційних втрат, 4 188,00 грн- трьох процентів річних, не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, зокрема з тим, що враховуючи, що відповідачем виплачено позивачу суму основної заборгованості після отримання рахунку-фактури, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, доводи позивача по суті його скарги, в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/6952/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі №910/6952/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6952/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова