Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/13175/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/13175/22За позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека", м. Київ

2. ОСОБА_1 , м. Полтава

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта", м. Київ

про стягнення 154 151,37 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.11.2022 року Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" (позивач) подала до Господарського суду міста Києва позовну заяву про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека" (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) суми виплаченої за банківською гарантією в розмірі 115 190,24 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 26 608,95 грн, суми 3% річних в розмірі 3 190,61 грн та пені в розмірі 9 161,57 грн.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/13175/22 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 12.12.2022 року було ухвалено звернутись Головного управління ДМС у Полтавській області щодо надання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

29.12.2022 року від Головного управління ДМС у Полтавській області до суду надійшов лист №5301.7-11240/53.1-22 від 21.12.2022 року із зазначенням, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 18.01.2023 року залишено позовну заяву Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" без руху та встановлено Акціонерному товариству "Банк інвестицій та заощаджень" строк на усунення недоліків позовної заяви.

30.01.2023 року позивачем до суду надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 28.03.2023, а також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дирекцію оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта".

24.03.2023 року від третьої особи до суду надійшли пояснення в яких зазначено, що рішенням №910/11279/21 від 11.10.2021 року позовні вимоги АТ «Укрпошта» задоволено та стягнуто з ТОВ «Охоронна агенція «Партнер» кошти, які останнім в повному обсязі сплачено.

Судове засідання 28.03.2023 року не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному, у зв`язку з чим ухвалою від 03.04.2023 року судове засіданяв справі призначено на 02.05.2023 року.

26.04.2023 року позивача до суду надійшло клопотання про участь в засіданні за допомогою відеоконференції.

Ухвалою від 01.05.2023 року клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

В судовому засіданні 02.05.2023 року розгляд справи відкладено до 04.07.2023 року.

В судове засідання 04.07.2023 року сторони не з`явились.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 04.07.2023 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2021 між Акціонерним товариством "Укрпошта" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека" (виконавець за договором) укладено договір про надання послуг № 03-11, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується на власний ризик, власними силами надати послуги, а саме: навантажувально-розвантажувальні послуги, переміщення та розстановка контейнерів, палет, ящиків, мішків з поштовими відправленнями, код ДК 021:2015:63110000-3 послуги з обробки вантажів (далі - послуги) згідно з технічною специфікацією (додаток № 1 до цього договору), а замовник прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього договору.

29.01.2021 Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (гарант) видано гарантію виконання зобов`язань № 898/21-ГВ, згідно з якою гарант безвідклично та безумовно зобов`язується виплатити на користь бенефіціара (Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі філії Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта") суму, що становить 107 494 грн 00 коп. після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал (Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека") не виконав або неналежно виконав свої зобов`язання за договором; відмови принципала від виконання будь-якого зобов`язання за договором; дії (бездіяльність) принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору. Гарант зобов`язаний розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму даної банківської гарантії у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання такої письмової вимоги бенефіціара.

Відповідно до умов гарантії від 29.01.2021 № 898/21-ГВ термін дії гарантії становить з 29.01.2021 та діє по 01.02.2022.

Відповідач-1 в порушення умов укладеного договору про надання послуг від 04.02.2021 № 03-11 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг.

13.04.2021 третя особа повідомила банк про порушення принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека") зобов`язань за договором про надання послуг 04.02.2021 № 03-11 та звернувся до банку з вимогою № 01-03-72, у якій просив виплатити належну йому гарантію у сумі 107 494 грн 00 коп. Дана вимога позивача була підписана директором І.В.Полікарповим.

За результатами розгляду вказаної вимоги банк листом від 26.04.2021 № 05-1/01/3260 відмовив бенефіціарові (Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі філії Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта") у її задоволенні, оскільки принципалом не порушено зобов`язань за договором про надання послуг 04.02.2021 № 03-11.

У зв`язку з відмовою банку у сплаті за Гарантією Бенефіціар звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Банку, за участю третьої особи - ТОВ «Охоронна агенція «Партнер Безпека», про стягнення 107 494,00 грн суми банківської гарантії, 3 357,35 грн пені, 1 397,42 грн інфляційних втрат та 671,47 грн 3% річних за Гарантією, що разом становить 112 920,24 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/11279/21 за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі філії Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта" до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека", про стягнення грошових коштів за банківською гарантією в розмірі 112 920,24 грн, що набрало законної сили з 02.11.2021, позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі філії Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта" суму коштів в розмірі 112 920,24 грн.

На виконання вказаного рішення, банком було сплачено суму за банківською гарантією в розмірі 115 190,24 грн (107 494,00 грн суми банківської гарантії, 3 357,35 грн пені, 1 397,42 грн інфляційних втрат, 671,47 грн 3% річних та 2 270,00 грн судового збору) за Гарантією, що підтверджується платіжним дорученням №2000208 від 24.11.2021.

Окрім того, 21.01.2021 року між АТ «Банк інвестицій та заощаджень» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено Договір поруки №898/21-ГВ-П, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення боржником, яким є ТОВ «Охоронна агенція «Партнер Безпека» взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з Договору про надання банківської гарантії №898/21-ГВ від 21.01.2021 року, укладеного між кредитором та боржником.

Позивач звернувся до відповідача-1 з регресною вимогою вих. №05-1/01/8647 від 25.11.2022 про відшкодування банку всіх витрат за Гарантією та сплату Банку 115 190,24 грн грошових коштів за гарантією.

Вказана вимога була надіслана 26.11.2021 року, що підтверджується описом вкладення у цінне відправлення №0103274767620 та фіскальним чеком від 26.11.2021, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, позивач звернувся до відповідача-2 з регресною вимогою вих. №05-1/01/8648 від 25.11.2022 про відшкодування банку всіх витрат за Гарантією та сплату Банку 115 190,24 грн грошових коштів за гарантією.

Вказана вимога була надіслана 26.11.2021 року, що підтверджується описом вкладення у цінне відправлення №0103274767611 та фіскальним чеком від 26.11.2021, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, регресна вимога позивача щодо сплати грошових коштів за гарантією була залишена відповідачами без відповіді та належного виконання, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.02.2021 між Акціонерним товариством "Укрпошта" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека" (виконавець за договором) укладено договір про надання послуг № 03-11, який за своєю природою є договором послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частини першої ст. 200 ГК України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пп. 9 п. 3 розділу І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Отже, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2021 у справі № 910/7575/20).

Частинами першою, другою та третьою ст. 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове, так і не грошове зобов`язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання.

При цьому відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії в розмірі, що не перевищує максимальний, який встановлений гарантією, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо) або відповідати за Принципала за порушення виконання зобов`язання.

Враховуючи приписи ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).

Відповідно до частини першої ст. 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Отже при вирішенні судами спору про стягнення коштів за гарантією суди мають з`ясувати у першу чергу, (1) чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а також мають встановити, (2) чи відповідала пред`явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога про сплату грошової суми або додані до неї документи умовам гарантії та (3) чи була подана ця вимога та додані до неї документи у межах строку дії гарантії (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19).

Як встановлено судом, 29.01.2021 Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (гарант) видано гарантію виконання зобов`язань № 898/21-ГВ, згідно з якою гарант безвідклично та безумовно зобов`язується виплатити на користь бенефіціара (Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі філії Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта") суму, що становить 107 494 грн 00 коп. після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал (Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека") не виконав або неналежно виконав свої зобов`язання за договором; відмови принципала від виконання будь-якого зобов`язання за договором; дії (бездіяльність) принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору. Гарант зобов`язаний розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму даної банківської гарантії у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання такої письмової вимоги бенефіціара.

Відповідно до умов гарантії від 29.01.2021 № 898/21-ГВ термін дії гарантії становить з 29.01.2021 та діє по 01.02.2022.

Як убачається з матеріалів справи, Бенефіціар звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Банку, за участю третьої особи - ТОВ «Охоронна агенція «Партнер Безпека», про стягнення 107 494,00 грн суми банківської гарантії, 3 357,35 грн пені, 1 397,42 грн інфляційних втрат та 671,47 грн 3% річних за Гарантією, що разом становить 112 920,24 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/11279/21 за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі філії Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта" до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека", про стягнення грошових коштів за банківською гарантією в розмірі 112 920,24 грн, що набрало законної сили з 02.11.2021, позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі філії Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта" суму коштів в розмірі 112 920,24 грн.

При цьому, у вказаному рішенні встановлено, що 13.04.2021 третя особа повідомила банк про порушення принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека") зобов`язань за договором про надання послуг 04.02.2021 № 03-11 та звернувся до банку з вимогою № 01-03-72, у якій просив виплатити належну йому гарантію у сумі 107 494 грн 00 коп. Дана вимога позивача була підписана директором І.В.Полікарповим.

За результатами розгляду вказаної вимоги банк листом від 26.04.2021 № 05-1/01/3260 відмовив бенефіціарові (Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі філії Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта") у її задоволенні, оскільки принципалом не порушено зобов`язань за договором про надання послуг 04.02.2021 № 03-11.

Також судовим рішенням від 11.10.2021 у справі №910/11279/21, яке набрало законної сили, підтверджено факт невиконання відповідачем обов`язку за Договором про надання послуг № 03-11 від 04.02.2021 року

Суд зазначає, що частиною другою ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 902/608/19).

Норми ст. 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», № 24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», № 3236/03 від 03.04.2008).

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у справі № 910/11279/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Обставини, які встановлені у вказаному судовому рішенні, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Судом у даній справі встановлено, що позивачем було сплачено суму в розмірі 115 190,24 грн (107 494,00 грн суми банківської гарантії, 3 357,35 грн пені, 1 397,42 грн інфляційних втрат, 671,47 грн 3% річних та 2 270,00 грн судового збору) за Гарантією, що підтверджується платіжним дорученням №2000208 від 24.11.2021.

Частиною першою ст. 569 ЦК України передбачено, що Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до п. 3.4.2. Договору гарантії, принципал (відповідач-1) зобов`язується протягом 2 банківських днів з моменту сплати гарантом грошових коштів по гарантії, на вимогу бенефіціара, та отримання від гаранта відповідної вимоги, відшкодувати гаранту в повному обсязі всі витрати. Датою отримання принципалом відповідної вимоги гаранта вважається дата передачі гарантом відповідної вимоги до відділення поштового зв`язку для відправлення принципалу на адресу, зазначену в Договорі, або дата, зазначена принципалом або уповноваженою ним особою на другому примірнику відповідної вимоги, під час безпосереднього отримання.

При цьому, 21.01.2021 року між АТ «Банк інвестицій та заощаджень» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено Договір поруки №898/21-ГВ-П, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення боржником, яким є ТОВ «Охоронна агенція «Партнер Безпека» взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з Договору про надання банківської гарантії №898/21-ГВ від 21.01.2021 року, укладеного між кредитором та боржником.

Пунктом 2.4. Договору поруки передбачено, що поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для боржника.

Божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. (п. 2.5. Договору поруки).

Позивач звернувся до відповідача-1 з регресною вимогою вих. №05-1/01/8647 від 25.11.2022 про відшкодування банку всіх витрат за Гарантією та сплату Банку 115 190,24 грн грошових коштів за гарантією.

Вказана вимога була надіслана 26.11.2021 року, що підтверджується описом вкладення у цінне відправлення №0103274767620 та фіскальним чеком від 26.11.2021, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, позивач звернувся до відповідача-2 з регресною вимогою вих. №05-1/01/8648 від 25.11.2022 про відшкодування банку всіх витрат за Гарантією та сплату Банку 115 190,24 грн грошових коштів за гарантією.

Вказана вимога була надіслана 26.11.2021 року, що підтверджується описом вкладення у цінне відправлення №0103274767611 та фіскальним чеком від 26.11.2021, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, регресні вимоги позивача щодо сплати грошових коштів за гарантією була залишена відповідачем без відповіді та належного виконання.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини другої ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Доказів погашення відповідачами суми, сплаченої банком за Банківською гарантією №898/21-ГВ від 21.01.2021 у розмірі 115 190,24 грн матеріали справи не містять, як не містять і жодних доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин.

Враховуючи викладене, з огляду на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відшкодувати позивачу, сплачені ним за Банківською гарантією грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 115 190,24 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідачів суми пені в розмірі 9 161,57 грн, розрахованої з 29.11.2021 року по 28.04.2022 року, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідачі свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконали, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 4.2. Договору гарантії, сторони домовились, що в разі порушення принципалом строків відшкодування гаранту витрат по гарантії, передбачених п. 3.4.2. даного Договору, принципал сплачує гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 5.2. Договору поруки сторони домовились, що поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору, виплачує кредитору пеню від загальної суми заборгованості боржника у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення з дня виникнення зобов`язання поручителя по погашенню заборгованості боржника до повного виконання забезпеченого порукою зобов`язання.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам, а тому до стягнення з відповідачів підлягає сума пені в розмірі 9 161,57 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 190,61 грн суми 3% річних та 26 608,95 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 3 190,61 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 26 608,95 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову в повному обсязі.

Судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідачів солідарно.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю "Охоронна агенція "Партнер Безпека" (ідентифікаційний код 43695725, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6А) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (ідентифікаційний код 33695095, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Ю.Іллєнка, 83-Д) суму коштів в розмірі 115 190,24 грн (сто п`ятнадцять тисяч сто дев`яносто гривень 24 копійки), суму пені в розмірі 9 161,57 грн (дев`ять тисяч сто шістдесят одна гривна 57 копійок), суму 3% річних в розмірі 3 190,61 грн (три тисячі сто дев`яносто гривень 61 копійка), суму інфляційних втрат в розмірі 26 608,95 грн (двадцять шість тисяч шістсот вісім гривень 95 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривна 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ