Постанова

від 18.05.2023 по справі 910/3438/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

Cправа № 910/3438/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України": Черея О. В.,

Святюка Євгенія Петровича: Галя А. М.,

Швець Людмили Юріївни: Солом`яного В. Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023

у складі колегії суддів: Остапенка О. М. - головуючого, Полякова Б. М., Пантелієнка В. О.

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022

у складі судді Паська М. В.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Ліквідатор Товариства щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство звернувся до суду із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника учасників та керівників Товариства, внаслідок дій/бездіяльності яких, зокрема, вчинення у період збитковості господарської діяльності Товариства та тяжкого його фінансового становища дій з укладення кредитних договорів, які призвели до збільшення кредиторської заборгованості Товариства та його неплатоспроможності.

2. Суд першої інстанції у задоволенні заяви ліквідатора відмовив з посиланням на те, що на час порушення справи про банкрутство були відсутні норми про притягнення осіб до субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства.

3. Апеляційний господарський суд не погодився з місцевим господарським судом щодо відмови у задоволенні заяви ліквідатора з підстав відсутності на момент порушення провадження у справі норм, які регулюють субсидіарну відповідальності, однак визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зазначеної заяви ліквідатора, проте з підстав недоведення ліквідатором вчинення визначеними ним особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності Товариства.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання щодо наявності підстав для задоволення заяви ліквідатора у цій справі про покладення субсидіарної відповідальності на учасників та керівників Товариства.

5. Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень щодо неї

6. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 910/3838/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" (далі - ТзОВ "Фактор Коммерс", боржник) про банкрутство, порушене ухвалою від 12.03.2013.

7. 19.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора ТзОВ "Фактор Коммерс" - арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича (далі - ліквідатор ТзОВ "Фактор Коммерс"/боржника Реверук П. К.) від 19.01.2022 вих. № 02-75/66 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, в якій він просив суд:

- покласти солідарно субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТзОВ "Фактор Коммерс" у зв`язку з доведенням його до банкрутства на учасників та керівників ТзОВ "Фактор Коммерс", а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукор торг плюс" (далі - ТзОВ "Цукор торг плюс"), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 );

- стягнути солідарно з ТзОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТзОВ "Фактор Коммерс" суму в розмірі 523 608 628,32 грн.

8. Заява ліквідатора ТзОВ "Фактор Коммерс" Реверука П. К. мотивована доведенням боржника до банкрутства внаслідок дій/бездіяльності його учасників та керівників визначених в заяві, які, незважаючи на обізнаність з тяжким фінансовим становищем товариства, збитковістю його господарської діяльності, відсутністю в товариства доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), продовжили вживати дії (укладали договори), що призвели до збільшення кредиторської заборгованості ТзОВ "Фактор Коммерс" внаслідок чого воно стало неплатоспроможним та було визнано банкрутом.

9. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 щодо вимог заяви ліквідатора ТзОВ "Фактор Коммерс" Реверука П. К. заперечують, зазначаючи, зокрема, що в період виконання ОСОБА_3 повноважень керівника боржника та перебування ОСОБА_1 в складі учасників боржника ТзОВ "Фактор Коммерс" працювало лише з прибутком та станом на 2008 рік податкової заборгованості в сумі 190 млн грн у нього не існувало, оскільки лише у 2013 році було прийняте рішення суду про стягнення донарахованих сум по акту перевірки. Крім того, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 просять застосувати до вимог заяви ліквідатора боржника Реверука П. К. позовну давність, яка на момент звернення ліквідатора із зазначеною заявою до суду сплинула, оскільки свій перебіг позовна давність бере з моменту прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яку в цій справі було прийнято 20.10.2014.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

10. Ухвалою від 25.10.2022 Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви ліквідатора ТзОВ "Фактор Коммерс" Реверука П. К. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ТзОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та солідарне стягнення з них на користь боржника 523 608 628,32 грн.

11. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що на час порушення провадження у справі про банкрутство боржника не існувало норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб до відповідальності за доведення боржника до банкрутства, а отже була відсутня цивільна відповідальність в рамках справи про банкрутство боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.03.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/3438/13 змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції своєї постанови. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/3438/13 залишив без змін.

13. Апеляційний господарський суд висновок суду першої інстанції щодо відсутності на момент порушення провадження норм про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності визнав помилковим, зазначивши, що питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), так і за статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) має тотожне правове регулювання, а тому відмова суду першої інстанції у задоволенні поданої ліквідатором заяви з наведених в ухвалі мотивів є безпідставною та необґрунтованою.

14. Водночас, суд апеляційної інстанції визнав відсутніми підстави для задоволення заяви ліквідатора ТзОВ "Фактор Коммерс" Реверука П. К. про покладення субсидіарної відповідальності дійшовши висновку, що покладені в основу заяви обставини не доводять наявність умислу у діях колишніх керівників та учасників ТзОВ "Фактор Коммерс" в доведенні до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, а також їх вини, що виключає можливість покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства на осіб визначених ліквідатором в заяві.

15. Окрім того, апеляційний господарський суд визнав відсутніми підстави для розгляду заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про застосування позовної давності до заявлених вимог заяви ліквідатора боржника, оскільки відмовив у задоволенні заяви ліквідатора з підстав її необґрунтованості та недоведеності.

16. Ураховуючи, що допущені порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не призвели до прийняття неправильного по суті рішення, суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частини оскарженої ухвали та виклав її в редакції, наведеній у постанові та в решті ухвалу залишив без змін.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

17. 04.04.2023 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", скаржник) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви ліквідатора ТзОВ "Фактор Коммерс" Реверука П. К. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на осіб, визначених в цій заяві.

Рух касаційної скарги

18. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/3438/13 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023.

19. 24.04.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання АТ "Укрексімбанк" та поновив йому строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі № 910/3438/13 за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк"; призначив розгляд касаційної скарги на 18.05.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.05.2023.

20. У судове засідання з`явилися представники АТ "Укрексімбанк", ОСОБА_3

та ОСОБА_1 , які надали пояснення щодо поданої касаційної скарги у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження

(АТ "Укрексімбанк")

21. АТ "Укрексімбанк" в якості підстави касаційного оскарження оскаржених судових рішень посилається на приписи пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням чого в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, зокрема, таке:

- апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги АТ "Укрексімбанк" послався на постанови Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), від 07.04.2021 у справі № 911/1815/17, від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20), не врахувавши висновки, які наведені в зазначених постановах щодо можливості притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства до субсидіарної відповідальності;

- суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду викладених у постановах від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15 про те, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно; особа, яка притягається до субсидіарної відповідальності повинна доказати відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства;

- апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків, надавши невірну оцінку доказам та встановив відсутність в матеріалах справи належних й допустимих доказів доведення боржника до банкрутства;

- суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про ненаведення ліквідатором будь-яких беззаперечних обставин та ненадання ним доказів, які свідчили б про вчинення відповідачами дій, що призвели чи могли призвести до банкрутства боржника. Водночас апеляційний господарський суд не врахував змісту наданого звіту за результатами проведеного аналізу фінансового-господарської діяльності боржника, а також залишив поза увагою, що визнані і не погашені вимоги тільки скаржника складають 230 444 792,11 грн;

- суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях не врахували пояснення кредиторів, ліквідатора, всіх обставин справи в сукупності, що призвело до невірної оцінки доказів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Ліквідатор ТзОВ "Фактор Коммерс" Реверук П. К.)

22. Ліквідатор ТзОВ "Фактор Коммерс" Реверук П. К. у поясненнях у справі підтримує доводи касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" та просить суд її задовольнити повністю.

( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 )

23. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у спільно поданих до суду письмових поясненнях на касаційну скаргу не погоджується із доводами скарги АТ "Укрексімбанк" та просить суд залишити її без задоволення, оскільки наведені скаржником вимоги в касаційній скарзі є необґрунтованими та не враховують всі досліджені та доведені обставини справи у судах попередніх інстанцій. Саме ліквідатор боржника має довести наявність обставин і дій/бездіяльності суб`єктів субсидіарної відповідальності, які були спрямовані на шкоду інтересам боржника та кредиторів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

24. Вирішуючи наведене в пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його банкрутства

25. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

26. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

27. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

28. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

29. Згідно із абзацом першим частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

30. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

31. Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

32. Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

33. Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

34. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

35. Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

36. До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

37. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

38. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

39. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

40. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

41. У справі, яка переглядається ліквідатор боржника Реверук П. К. в якості підстав покладення субсидіарної відповідальності на ТзОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначив, що внаслідок дій/бездіяльності зазначених осіб (учасників та керівників боржника), які, незважаючи на обізнаність з тяжким фінансовим становищем товариства, збитковістю його господарської діяльності, відсутністю у нього доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), продовжили вживати дії (укладали договори), відбулося збільшення кредиторської заборгованості ТОВ "Фактор Коммерс" в результаті чого воно стало неплатоспроможним та було визнано банкрутом.

42. В обґрунтування наведеного ліквідатор у поданій заяві навів положення статуту боржника, зазначив перелік керівників та засновників, які у свій час приймали участь в управлінні боржником, обставини виникнення заборгованості перед АТ "Укрексімбанк" та ДПІ у Печерському районі м. Києва, яка встановлена та підтверджена судовими рішеннями, а також навів перелік інших кредиторів боржника, вимоги яких були заявлені та визнані судом у справі № 910/3438/13.

43. Водночас, як свідчать установлені судом апеляційної інстанції обставини справи, ліквідатор не надав належних та допустимих доказів, які би достеменно підтверджували вину визначених ліквідатором осіб в заяві у доведенні юридичної особи ТзОВ "Фактор Коммерс" до неплатоспроможності.

44. Апеляційний господарський суд установив, що ліквідатор боржника у цій справі лише констатував наявність заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство ТзОВ "Фактор Коммерс", засновниками та керівниками якого були певні особи. Однак, ліквідатор не зазначив, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю зазначених вище осіб.

45. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що в матеріалах справи міститься звіт ТзОВ "Юридична група "Пріорітет" від 06.11.2020 за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, відповідно до висновків, викладених у пунктах 4, 5 та 6 якого:

- в діяльності ТзОВ "Фактор Коммерс" не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства. В результаті проведеного аналізу встановлено, що станом на останню звітну дату коефіцієнт забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами та коефіцієнт покриття не перевищує одиницю при нульовій рентабельності, а отже, ознак фіктивного банкрутства не виявлено. Також, оскільки рішення суду про порушення справи про банкрутство було прийнято за заявою кредиторів, а не за заявою службових осіб підприємства-боржника, це теж підтверджує висновок про відсутність ознак фіктивного банкрутства;

- згідно даних проведеного аналізу не вбачаються ознаки дій з доведення до банкрутства, оскільки рівень забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами за період проведення аналізу залишався дуже низьким, розмір чистих активів товариства протягом аналізованого періоду мав від`ємне значення, значення всіх показників у проміжку трьох років були практично однаковими, що вказує на відсутність підстав для притягнення відповідальних осіб боржника чи його засновників до субсидіарної відповідальності;

- відсутня інформація відносно надання боржником недостовірних відомостей про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, які свідчать про його фінансовий або майновий стан, який фактично характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, тобто ознаки дій з приховування банкрутства відсутні.

46. Апеляційний господарський суд урахував, що протоколом засідання комітету кредиторів боржника від 09.11.2020 № 09/11/20 більшістю голосів присутніх кредиторів взято до уваги відповідний звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Фактор Коммерс" на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства та за наслідками аналізу його висновків вирішено не заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, з огляду на відсутність на те відповідних підстав. При цьому, суд апеляційної інстанції зважив, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування, що узгоджується із правовою позицією Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.

47. Жодних інших доводів та доказів щодо доведення ТзОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та/або ОСОБА_5 боржника до стану неплатоспроможності, як установив суд апеляційної інстанції, ліквідатор боржника не надав, так само як і не надав жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності ТзОВ "Фактор Коммерс".

48. Ураховуючи наведене, суд вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви ліквідатора боржника та покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТзОВ "Фактор Коммерс" на ТзОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

49. Водночас суд звертає увагу, що положення частини другої статті 61 КУзПБ закріплюють та гарантують ліквідатору боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, право на звернення до господарського суду із заявою про покладення на винних осіб за доведення боржника до банкрутства субсидіарної відповідальності, що є реалізацією принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.

50. Однак таке звернення ліквідатора боржника має бути аргументованим, містити виклад обставин з наданням підтверджуючих доказів, які свідчать про наявність стверджуваного правопорушення зі сторони особи (осіб) винних за твердженням ліквідатора у доведенні боржника до банкрутства. Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства. Саме на ліквідатора як заявника відповідно до приписів частини другої статті 61 КУзПБ, статей 74, 76, 77 ГПК України покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями чи бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для наслідків боржника у вигляді неплатоспроможності, відсутності у нього активів для задоволення вимог визнаних судом кредиторів.

51. Формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов`язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності - створення легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення дій "про людське око") за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв`язку між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства.

52. Наведене не може слугувати підставою для скасування судових рішень про відмову в покладенні субсидіарної відповідальності за формально поданою заявою ліквідатора, однак, вочевидь, що такі дії ліквідатора мають підлягати критичній оцінці щодо дотримання ним принципу безсумнівної повноти дій при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.

53. Як свідчать встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, ліквідатором ТзОВ "Фактор Коммерс" Реверуком П. К. не доведено належними та допустимими доказами стверджуваних ним обставин доведення діями чи бездіяльністю визначених ним осіб в заяві боржника до банкрутства, а заява ліквідатора не містить конкретних дій/бездіяльності щодо кожної осіб, які за його твердженням зумовили погіршення фінансово-господарського становища боржника.

54. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 № 911/101/21 (911/3174/21)).

55. Доводи скаржника зазначених висновків апеляційного господарського суду не спростовують, оскільки в цілому зводяться до суб`єктивного тлумачення визначених КУзПБ умов для покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство без урахування умов та підстав за яких саме такий вид відповідальності може бути застосований до осіб винних у доведенні боржника до банкрутства та обставин наведених ліквідатором боржника в обґрунтування вимог поданої ним до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

56. Крім того неаргументованими є доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки у справах наведених скаржником у касаційній скарзі та справі, яка переглядається, є різними встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів.

57. Решта аргументів скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

58. Разом з тим суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

59. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

60. За наведеного, суд не надає юридичний аналіз доводам скаржника щодо наданої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі.

61. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

62. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Щодо суті касаційної скарги

63. Доводи АТ "Укрексімбанк" наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій - постанови апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції (мотивувальну частину якої викладено в редакції постанови суду апеляційної інстанції).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

65. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

66. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами попередніх інстанцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги АТ "Укрексімбанк" та залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції (мотивувальну частину якої викладено в редакції постанови суду апеляційної інстанції).

Щодо судових витрат

67. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

68. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

69. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку належить до об`єктивної сторони цього правопорушення за відсутності якого покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб унеможливлюється.

70. Формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов`язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності - створення легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення дій "про людське око") за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв`язку між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства.

71. Формально подана ліквідатором заява не може слугувати підставою для її задоволення та/або для скасування судових рішень про відмову в покладенні субсидіарної відповідальності, однак, вочевидь, що такі дії ліквідатора мають підлягати критичній оцінці щодо дотримання ним принципу безсумнівної повноти дій при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/3438/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/3438/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков