Постанова

від 25.05.2023 по справі 902/207/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року

м. Київ

Справа № 902/207/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

арбітражний керуючий Томашук Микола Савелійович (особисто, в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко"

на постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023

у складі колегії суддів: Павлюк І. Ю. (головуючої), Тимошенка О. М., Коломис В. В.

та на постанову Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023

у складі судді Лабунської Т. І.

у справі за заявою Фермерського господарства "РОДИНА Н. С."

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля"

про банкрутство

Вступ

1. У справі про банкрутство за результатами процедури розпорядження майном арбітражний керуючий-розпорядник майна боржника звернувся до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, до якого додав звіт про свою діяльність та інші документи на підтвердження неоплатності боржника.

2. Місцевий господарський суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, визнав боржника банкрутом, зазначивши з цього питання, зокрема, що за результатами оцінки поданих розпорядником майна документів та з урахуванням рішення зборів кредиторів установлено неоплатність боржника (недостатність майна для задоволення вимог кредитора); наявність непогашених грошових вимог перед кредиторами, які визнані судом; перевищення зобов`язань боржника над його наявним майном (перевищення пасивів над активами); відсутність заяв від можливих інвесторів, що у сукупності дає підстави для визнання боржника банкрутом.

3. Один з кредиторів оскаржив у касаційному порядку судові рішення першої та апеляційної інстанцій, не погодившись з висновком про неоплатність боржника та стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 2, 6, 44, 49, 58 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) при оцінці обставин справи та неповне дослідження судами доказів.

4. З урахуванням висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги Верховний Суд у цій справі вирішив питання:

- застосування приписів статей 2, 6, 44, 49, 58 КУзПБ при наданні господарським судом оцінки результатів процедури розпорядження майном щодо необхідності переходу в ліквідаційну процедуру.

5. Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги та залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

6. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.04.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" (далі - ТОВ Фірма "Поділля"), визнано вимоги кредитора - Фермерського господарства "РОДИНА Н. С. 2 521 500,00 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Томашука М. С.

Короткий зміст і підстави заяви про визнання грошових вимог

7. 23.01.2023 до Господарського суду Вінницької області від арбітражного керуючого Томашука М. С. надійшли такі документи:

- звіт від 23.01.2023 № 02-01/06 про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень розпорядника майна ТОВ Фірма "Поділля";

- звіт від 23.01.2023 № 02-01/07 про діяльність розпорядника майна ТОВ Фірма "Поділля" та фінансовий стан ТОВ Фірма "Поділля";

- клопотання від 23.01.2023 № 02-01/08 про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Томашука М. С.;

- заява від 23.01.2023 № 02-01/09 на участь у справі про банкрутство.

8. Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання банкрутом ТОВ Фірма "Поділля" арбітражний керуючий зазначив, зокрема, що за результатами роботи з інвентаризації майна боржника та аналізу фінансового - господарського стану з`ясовано, що ТОВ Фірма "Поділля" має ознаки поточної неплатоспроможності і характеризується ознаками критичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства. Зборами кредиторів прийнято рішення звернутися до суду з клопотанням про визнання ТОВ Фірма "Поділля" банкрутом та уповноважено розпорядника майна боржника на таке звернення.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. На підставі поданих розпорядником майна ТОВ Фірми "Поділля" документів судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, таке.

10. Розпорядником майна було проведено роботу з інвентаризації майна ТОВ Фірма "Поділля".

11. Під час заходів з інвентаризації було виявлено майнових активів із залишковою вартістю 802 700,00 грн.

12. Розмір грошових вимог кредиторів у справі про банкрутство становить 15 958 871,27 грн.

13. Розпорядником майна було встановлено, що вартість рухомого майна та обладнання, яке було передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Терра Крафт" (далі - ТОВ "Терра Крафт") на момент передачі його в оренду (14.04.2021) за даними бухгалтерського обліку становило 6 821 605,02 грн

14. Інвентаризація цього майна не проводилась через судове рішення у справі № 902/863/20, яким заборонено ТОВ Фірма "Поділля", а також будь-яким іншим третім особам без виключення, від імені та в інтересах власника або щодо нього, вчиняти дії щодо перешкоджання ТОВ "Терра Крафт" в користуванні майном.

15. Аналіз фінансового стану ТОВ Фірма "Поділля" показав, що підприємство має занижений рівень ліквідності. Власні оборотні активи підприємства мають від`ємне значення і за останній рік склали - 13 725,2 тис. грн.

16. В результаті аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища ТОВ Фірми "Поділля" та його становища на ринках, встановлено, що ТОВ Фірми "Поділля" має ознаки поточної неплатоспроможності та характеризується ознаками критичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства. При цьому, ймовірність банкрутства ТОВ Фірми "Поділля" дуже висока.

17. На адресу розпорядника майна заяв про участь у санації ТОВ Фірма "Поділля" не надходило.

18. Боржник не здійснює фінансово-господарську діяльність та не представляється можливим поновити його господарську діяльність, у зв`язку з чим ТОВ Фірми "Поділля" неспроможне відновити свою платоспроможність.

19. У звіті розпорядником майна зазначено, що від імені боржника необхідно вчинити дії щодо повернення майна з оренди ТОВ "Терра Крафт" та виставлення вимог щодо оплати орендної плати, а також питання відшкодування завданої шкоди боржнику шляхом ініціювання солідарної та/або субсидіарної відповідальності винних осіб в доведенні до банкрутства боржника, що необхідно та можливо зробити виключно в ліквідаційній процедурі ТОВ Фірма "Поділля".

20. 20.01.2023 відбулося засідання зборів кредиторів боржника, під час якого розпорядник майна боржника доповів про виконану роботу у справі № 902/207/22 та надав на розгляд кредиторів аналіз фінансово-господарського стану ТОВ Фірма "Поділля".

21. Згідно з протоколом зборів кредиторів від 20.01.2023 № 2 кредитори ухвалили рішення звернутися до Господарського суду Вінницької області з клопотанням про визнання ТОВ Фірма "Поділля" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відтак уповноважено розпорядника майна на таке звернення.

22. Згідно з протоколом зборів комітету кредиторів від 20.01.2023 № 2 комітетом було ухвалено рішення про прийняття до відома та схвалення звіту про діяльність розпорядника майна ТОВ Фірма "Поділля" за період з 13.04.2022 по 20.01.2023; роботу розпорядника майна ТОВ Фірма "Поділля" арбітражного керуючого Томашука М. С. визнано задовільною та такою, що відповідає вимогам КУзПБ і не порушує прав боржника та його кредиторів; звіт про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство ТОВ Фірма "Поділля" прийнято до відома без зауважень; на виконання прийнятих загальними зборами кредиторів та комітетом кредиторів рішень уповноважено розпорядника майна підготувати, підписати та подати до суду клопотання про визнання ТОВ Фірми "Поділля" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора боржника.

23. Арбітражний керуючий за результатами аналізу отриманих від боржника документів щодо звернення стягнення на майно ТОВ Фірма "Поділля" в межах виконавчого провадження з`ясував, що:

- ТОВ "Терра Крафт" стало кредитором ТОВ Фірма "Поділля" вчинивши наступні дії, зокрема, рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 у справі № 902/213/20 було стягнуто з ТОВ Фірма "Поділля" на користь ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" 1 188 147,94 грн основного боргу; 237 629,58 грн штрафу та 213 827,13 грн процентів річних, нарахованих за період з 11.10.2019 по 24.02.2020; 24 594,07 грн - судових витрат зі сплати судового збору. Нараховано на суму заборгованості 1 188 147,94 грн (або її непогашену частину) та стягнути з ТОВ Фірма "Поділля" на користь ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006": 48% річних за кожен день прострочення перерахування грошових коштів у сумі 1 188 147,94 грн протягом періоду з 25.02.2020 до моменту виконання судового рішення в частині їх повної сплати;

- ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.10.2020 у справі № 902/213/20 замінено ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" його правонаступником - ТОВ "Терра Крафт";

- на підставі зазначених вище рішень приватним виконавцем Вінницького виконавчого округу Собчуком В. В. за заявою ТОВ "Терра Крафт" було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу у справі № 902/213/20;

- при здійсненні цього виконавчого провадження 20.10.2020 накладено арешти на все нерухоме майно ТОВ Фірма "Поділля" , а саме на:

* об`єкт нерухомого майна що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, с. Голодьки , вул. Подільська, б.6В, загальною площею 9 236,6 кв. м (цех з переробки);

* об`єкт нерухомого майна що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, с. Голодьки , вул. Миру, б. 105В, загальною площею 3 840,0 кв. м (тракторна бригада);

* об`єкт нерухомого майна що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, с. Голодьки , вул. Кармелюка, б.21В, загальною площею 220,9 кв. м (будинок пасічника);

* об`єкт нерухомого майна що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, с. Голодьки , вул. Подільська, б.5а, загальною площею 137,7кв. м (контора);

- це майно було описано і арештовано 22.10.2020 та передано на відповідальне зберігання стягувачу ТОВ "Терра Крафт" в особі заступника директора Законтного О. О.;

- у межах виконавчого провадження протягом 2021-2022 нерухоме майно було реалізовано до відкриття процедури банкрутства та частково після порушення справи про банкрутство ТОВ Фірма "Поділля", оскільки торги було розпочато до порушення справи про банкрутство, однак у зв`язку із введенням воєнного стану їх було зупинено та поновлено вже після порушення справи про банкрутство (мораторій на дану примусову реалізацію не розповсюджувався;

- грошові кошти від реалізації майна були направлені на погашення вимог стягувачів ТОВ Фірма "Поділля" у виконавчому проваджені;

- грошові кошти від продажу майна, які надійшли після порушення справи про банкрутство були розподілені приватним виконавцем Собчуком В. В., а розрахунок із кредиторами відображено в реєстрі вимог кредиторів.

24. Крім того, арбітражним керуючим було встановлено, що 07.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (далі - ТОВ "Цефей-Еко") та ТОВ "Голденкерн" було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 07/04/2020-ФП за яким ТОВ "Голденкерн" відступив ТОВ "Цефей-Еко" право вимоги до ТОВ Фірма "Поділля" на загальну суму 12 774 877,92 грн.

25. На забезпечення виконання зобов`язань перед новим кредитором 09.04.2020 між ТОВ Фірма "Поділля" та ТОВ "Цефей-Еко" було укладено договір застави незавершеного виробництва № 09/04-20 ФП, згідно з яким ТОВ Фірма "Поділля" передано в заставу ТОВ "Цефей-Еко" незавершене виробництво, посіви майбутнього урожаю на посівних площах відповідно до додатку 1 до договору, а також усю зібрану сільськогосподарську продукцію, що вирощена на посівних площах відповідно до додатку 1 до договору на загальну суму 7 207 000,00 грн.

Предметом договору застави визначено наступне:

- незавершене виробництво (посіви) озимої пшениці вартістю 3 237 000,00 грн, яка засіяна на земельних ділянках ТОВ Фірма "Поділля" площею 118,9919 га та розташовані на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької обл.;

- незавершене виробництво (посіви) гарбуза вартістю 3 970 000,00 грн, яка засіяна на земельних ділянках ТОВ Фірма "Поділля" площею 203,574 га та розташовані на території Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької обл.

26. Тобто всі посіви ТОВ Фірма "Поділля" були передані в заставу ТОВ "Цефей-Еко" 09.04.2020.

27. У зв`язку із невиконанням ТОВ Фірма "Поділля" зобов`язань щодо погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ "Цефей-Еко" то протягом 2020 року ТОВ "Цефей-Еко" було вчинено дії щодо отримання у власність всього вирощеного урожаю ТОВ Фірма "Поділля", а саме озимої пшениці та гарбуза.

28. Також, у провадженні Господарського суду Вінницької області перебували справи № 902/925/20 та № 902/991/20 за позовом ТОВ "Цефей-Еко" до ТОВ Фірми "Поділля" про звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на предмет застави.

29. Під час розгляду цих справ було забезпечено позов ТОВ "Цефей-Еко" до ТОВ Фірми "Поділля" за час існування якого ТОВ "Цефей-Еко" було зібрано та прийнято у власність весь урожай гарбуза ТОВ Фірми "Поділля" 2020 року, внаслідок чого боржник був позбавлений всього вирощеного урожаю у 2020 році та як наслідок і всіх обігових коштів, які ТОВ Фірми "Поділля" могли бути отримані від реалізації вирощеного урожаю.

30. За таких обставин з 2020 року ТОВ Фірми "Поділля" було позбавлено можливості виплачувати заробітну плату працівникам та орендну плату пайовикам за використання земельних ділянок.

31. Станом на 2020 рік розмір невиплаченої орендної плати пайовикам становив 1 089 000,00 грн.

32. За неможливості виплачувати орендну плату пайовикам за використання розпайованої землі, ТОВ Фірми "Поділля" було прийнято рішення про дострокове припинення договорів оренди землі із пайовиками, на вимогу пайовиків шляхом укладання додаткових угод про дострокове припинення договорів оренди землі.

33. У 2021 році ТОВ Фірма "Поділля" не здійснювало обробіток земельних ділянок, оскільки вони всі були передані громадянам пайовикам та повернуті орендодавцям.

34. Земля ТОВ Фірма "Поділля" в суборенду не передавалась, відомості про осіб, які здійснювали користування землею, оренду якої припинено боржником, у останнього відсутні.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

35. Постановою Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 у справі № 902/207/22 про банкрутство ТОВ Фірма "Поділля", серед іншого, затверджено звіт арбітражного керуючого (розпорядника майна) Томашука М. С. від 23.01.2023 № 02-01/07 про виконану роботу в ході процедури розпорядження майном у справі № 902/207/22; припинено процедуру розпорядження майном боржника; визнано ТОВ Фірма "Поділля" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута Томашука М. С.

36. Мотивуючи це рішення місцевий господарський суд зазначив, зокрема, що за результатами оцінки поданих розпорядником майна документів та з урахуванням рішення зборів кредиторів судом установлено неоплатність боржника (недостатність майна для задоволення вимог кредитора); наявність непогашених грошових вимог перед кредитором, які визнані судом; перевищення зобов`язань боржника над його наявним майном (перевищення пасивів над активами); відсутність заяв від можливих інвесторів, що у сукупності дає підстави для визнання ТОВ Фірма "Поділля" банкрутом.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

37. Постановою Північного-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Цефей-Еко" залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 у справі № 902/207/22 залишено без змін.

38. Апеляційний суд повною мірою погодився з висновками першої інстанції, констатувавши, зокрема, що застосування до боржника процедури розпорядження майном відновлення платоспроможності не дало, отже погашення вимог кредиторів можливе лише через застосування до ТОВ Фірма "Поділля" ліквідаційної процедури, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не спростовують встановлених обставин справи.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Рух касаційної скарги

39. 25.04.2023 ТОВ "Цефей-Еко" звернулося до Верховного Суду з касаційної скаргою на постанову Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 902/207/22.

40. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/207/22 визначено склад суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.04.2023.

41. Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Цефей-Еко", призначено справу до розгляду на 25.05.2023, надано строк учасникам справи для подання відзиву на касаційну скаргу.

42. У судове засідання 25.05.2023 учасники справи, окрім арбітражного керуючого, своїх представників не направили.

43. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

44. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 25.05.2023, обов`язковою не визнавалася.

45. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні за наявного складу її учасників.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

46. У касаційній скарзі ТОВ "Цефей-Еко" просить скасувати Постанову Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 902/207/22, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

47. В обґрунтування касаційної скарги касант стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відтак, зазначає в якості підстав касаційного оскарження:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цієї підстави на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 2, 6, 44, 49, 58 КУзПБ, а саме без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 911/2672/17, від 19.09.2019 у справі № 910/9136/18, від 09.10.2019 у справі № 910/12349/18, від 23.01.2020 у справі № 924/1155/18, від 14.04.2021 у справі № 904/1693/19, від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16, від 29.07.2021 у справі № 925/409/20, від 31.05.2022 у справі № 9005/2852/16;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України через встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, без належного дослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Арбітражний керуючий)

48. У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор боржника Томашук М. С. просить залишити її без задоволення, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, та надає докладні пояснення щодо фінансово-господарського стану боржника і вжитих ним, як розпорядником майна, заходів, зокрема щодо: проведення фінансово-господарського аналізу стану боржника; щодо відсутності підстав для оспорення в порядку статті 42 КУзПБ правочинів з розірвання боржником договорів оренди земельних ділянок; неможливості санації боржника за відсутності відповідних пропозицій від кредиторів та інших осіб.

(Фермерське господарство "РОДИНА Н. С.")

49. Ініціюючий кредитор у відзиві на касаційну скаргу стверджує про її необґрунтованість та зазначає. що суди попередніх інстанцій належно оцінили фінансово-господарський стан боржника та, з урахуванням інтересів кредиторів, дійшли правильних висновків про визнання банкрутом ТОВ Фірма "Поділля".

(ТОВ "КРУПНЯК АГРО")

50. У відзиві на касаційну скаргу голова комітету кредиторів (ТОВ "КРУПНЯК АГРО") просить у задоволенні касаційної скарги відмовити стверджуючи про правильність висновків місцевого та апеляційного господарських судів та відповідність їх висновків усталеній судовій практиці з питань оцінки результатів процедури розпорядження майна боржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

51. Щодо наведеного у пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.

52. З урахуванням доводів касаційної скарги предметом касаційного перегляду є судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду в частині визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури.

53. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в цій частині з огляду на таке.

54. Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

55. Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

56. За частиною першою статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

57. Відповідно до частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

58. Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

59. Отже, саме суд у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.

60. Тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статтею 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (див. Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19).

61. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

62. Наявність рішення зборів кредиторів (комітету кредиторів у разі делегування таких повноважень) про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже частиною четвертою статті 49 КУзПБ законодавцем надано право суду навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою (див. постанову Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 918/420/16).

63. За статтею 1 КУзПБ банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

64. Відповідно до частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

65. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

66. Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

67. Відповідно до частини першої статті 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

68. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.

69. Тож завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 ГК України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

70. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі (див. постанови Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 910/21400/17 та від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17).

71. Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (див. постанову Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16).

72. Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника має містити відомості про актив боржника, такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури, у подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду у судовому засіданні у справі про банкрутство.

73. Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.

74. Тлумачення положень КУзПБ свідчить, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов`язком розпорядника майна боржника, визначеним пунктом 5 частини третьої статті 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19, від 23.12.2023 у справі № 924/1155/18). Відсутність аналізу та дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника на момент вирішення питання про запровадження у справі про банкрутство судової процедури ліквідації суперечить норми КУзПБ.

Щодо суті касаційної скарги

75. У справі, що розглядається суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у підсумковому засіданні дійшов висновку про перехід до наступної судової процедури (ліквідаційної), встановивши таке:

- розпорядник майна боржника здійснив аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища ТОВ Фірми "Поділля" та його становища на ринках, провів роботу з інвентаризації майна боржника та звітував за свою діяльність перед кредиторами;

- під час заходів з інвентаризації майна боржника було виявлено майнових активів із залишковою вартістю 802 700,00 грн;

- боржником передано в оренду ТОВ "Терра Крафт" рухоме майно та обладнання вартістю 6 821 605,02 грн за даними бухгалтерського обліку на момент передачі в оренду (14.04.2021), проте інвентаризація цього майна не проводилась через судове рішення у справі № 902/863/20, яким заборонено ТОВ Фірма "Поділля", а також будь-яким іншим третім особам без виключення, від імені та в інтересах власника або щодо нього, вчиняти дії щодо перешкоджання ТОВ "Терра Крафт" в користуванні орендованим майном;

- у межах виконавчого провадження про стягнення коштів на користь ТОВ "Терра Крафт" за рішеннями у справі № 902/213/20 протягом 2021-2022 належне ТОВ Фірма "Поділля" нерухоме майно було реалізовано до відкриття процедури банкрутства та частково після порушення справи про банкрутство ТОВ Фірма "Поділля", оскільки виконавче провадження перебувало на стадії реалізації майна;

- всі посіви ТОВ Фірма "Поділля" за договором застави незавершеного виробництва від 09.04.2020 № 09/04-20 ФП були передані в заставу ТОВ "Цефей-Еко", яким вчинено дії щодо отримання у власність всього вирощеного урожаю ТОВ Фірма "Поділля", а саме озимої пшениці та гарбуза на підставі ухвал про забезпечення позову у справах № 902/925/20 та № 902/991/20;

- з 2020 року ТОВ Фірми "Поділля" було позбавлено можливості виплачувати заробітну плату працівникам, а також орендну плату пайовикам за використання земельних ділянок внаслідок чого станом на 2020 рік розмір невиплаченої орендної плати пайовикам становив 1 089 000,00 грн;

- за неможливості виплачувати орендну плату на вимогу пайовиків боржником укладено додаткові угоди з орендодавцями про дострокове припинення договорів оренди землі, що використовувалася ТОВ Фірма "Поділля" у господарській діяльності;

- у 2021 році ТОВ Фірма "Поділля" не здійснювало обробіток земельних ділянок, оскільки вони всі були передані пайовикам та повернуті орендодавцям, земля ТОВ Фірма "Поділля" в суборенду не передавалася;

- результати аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища ТОВ Фірми "Поділля" та його становища на ринках засвідчують, що ТОВ Фірма "Поділля" має ознаки поточної неплатоспроможності та характеризується ознаками критичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства, ймовірність банкрутства ТОВ Фірма "Поділля" дуже висока;

- боржник не здійснює фінансово-господарську діяльність та не видається можливим поновити його господарську діяльність, у зв`язку з чим ТОВ Фірма "Поділля" неспроможне відновити свою платоспроможність;

- аналіз фінансового стану ТОВ Фірма "Поділля" показав, що у боржника занижений рівень ліквідності, а його власні оборотні активи мають від`ємне значення і за останній рік склали - 13 725,2 тис. грн;

- розмір грошових вимог кредиторів у справі про банкрутство становить 15 958 871,27 грн;

- заяв про участь у санації ТОВ Фірма "Поділля" не надходило;

- згідно з протоколом зборів кредиторів від 20.01.2023 № 2 кредитори ухвалили рішення звернутися до Господарського суду Вінницької області з клопотанням про визнання ТОВ Фірма "Поділля" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відтак уповноважено розпорядника майна на таке звернення;

- згідно з протоколом зборів комітету кредиторів від 20.01.2023 № 2 комітетом було ухвалено рішення про прийняття до відома та схвалення звіту про діяльність розпорядника майна ТОВ Фірма "Поділля" за період з 13.04.2022 по 20.01.2023; роботу розпорядника майна ТОВ Фірма "Поділля" арбітражного керуючого Томашука М. С. визнано задовільною та такою, що відповідає вимогам КУзПБ і не порушує прав боржника та його кредиторів; звіт про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство ТОВ Фірма "Поділля" прийнято до відома без зауважень; на виконання прийнятих загальними зборами кредиторів та комітетом кредиторів рішень уповноважено розпорядника майна підготувати, підписати та подати до суду клопотання про визнання ТОВ Фірми "Поділля" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора боржника;

- на виконання рішення кредиторів розпорядник майна боржника 23.01.2023 звернувся до Господарського суду Вінницької області із клопотанням від 23.01.2023 № 02-01/08 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

- строк процедури розпорядження майном ТОВ Фірма "Поділля", що раніше був продовжений судом, завершується на день підсумкового засідання 24.01.2023.

76. Отже, за результатами оцінки поданих розпорядником майна звіту про його діяльність та фінансовий стан боржника, клопотання про визнання банкрутом ТОВ Фірма "Поділля", аналізу фінансового стану боржника станом на 01.01.2022 та ймовірності його банкрутства судами попередніх інстанцій правильно враховано:

- суттєве перевищення пасивів (15 958 871,27 грн грошових вимог кредиторів ) над активами боржника (активи із залишковою вартістю 802 700,00 грн та передане в оренду майно ТОВ "Терра Крафт" (вартістю 6 821 605,02 грн на 14.04.2021), вибуття із володіння рухомого і нерухомого майна, зокрема на виконання рішення суду, що свідчить про недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, отже неоплатність;

- нездійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Фірма "Поділля" та неможливість на належному рівні поновити його господарську діяльність через вибуття з володіння боржника виробничих приміщень, оборотних активів та засобів виробництва, а також земельних ділянок внаслідок припинення оренди на вимогу орендодавців через неоплату;

- відсутність заяв від можливих інвесторів, пропозицій щодо санації боржника, що свідчить про неможливість застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури банкрутства;

- наявність непогашених грошових вимог перед кредитором, які визнані судом;

- ухвалені та оформлені належним чином рішення зборів і комітету кредиторів про звернення до господарського суду із клопотанням про визнання ТОВ Фірма "Поділля" банкрутом та введення процедури ліквідації боржника;

- сплив строку процедури розпорядження майном боржника.

77. Таким чином за результатами дослідження і оцінки наведених вище обставин, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що фінансово-господарські показники ТОВ Фірма "Поділля" свідчать про наявність ознак неоплатності боржника та про неможливість застосування іншої судової процедури, крім ліквідаційної щодо боржника, що є підставою для визнання ТОВ Фірма "Поділля" банкрутом.

78. При цьому, посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду, як обґрунтування касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не спростовує зазначених підстав для визнання банкрутом ТОВ Фірма "Поділля", адже висновки судів у оскаржуваних рішеннях відповідають зазначеним касантом правовим позиціям Верховного Суду тією мірою якою ці позиції застосовні за фактичних обставин і особливостей цієї справи.

79. Відхиляючи посилання скаржника на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів касаційної інстанції зазначає таке.

80. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

81. У цій частині доводи касаційної скарги ТОВ "Цефей-Еко" ґрунтуються на твердженнях про неповноту судового розгляду через неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, що за твердженням скаржника, є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

82. Водночас, за змістом цієї норми підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

83. Керуючись наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Цефей-Еко" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно відмовити, позаяк судом касаційної інстанції посилання скаржників на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу визнано необґрунтованими.

84. Решта доводів касанта, що стосуються з`ясування фактичних обставин справи та аналогічні за змістом обґрунтуванню апеляційної скарги, самі по собі не можуть бути підставою для скасування судового рішення і не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, були розглянуті під час апеляційного перегляду справи та правильно відхилені апеляційним судом, відтак колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для їх переоцінки.

85. З огляду на викладене та враховуючи приписи статті 300 ГПК України, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання ТОВ Фірма "Поділля" банкрутом та вважає, що доводи касаційної скарги ТОВ "Цефей-Еко" не знайшли свого підтвердження в якості підстави для скасування оскаржуваних рішень.

86. Тому касаційна скарга ТОВ "Цефей-Еко" є необґрунтованою, а правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

87. Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

88. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

89. Тому, аргументи скаржника стосовно ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки окремим фактам і доказам, що за своєю суттю зводяться до вимоги про переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, виходять за межі повноважень касаційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

90. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

91. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

92. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ТОВ "Цефей-Еко" належить залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 та у справі № 902/207/22 - без змін.

Щодо судових витрат

93. Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

94. Завдання підсумкового засідання суду полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 ГК України, відповідно до положень частини четвертої якої суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

95. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 та у справі № 902/207/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков