Рішення

від 05.07.2023 по справі 120/766/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 липня 2023 р. Справа № 120/766/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Маслоід О.С.,

за участі секретаря судового засідання: Сомик Ю.О.,

представника позивача: Руснака В.О.

представників відповідача: Чайки В.Р., Стадник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" (вул. Калинова, 131, с. Медвеже Вушко, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23226)

до:Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про: визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро 2012» (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень від 04.01.2023 року № 0000810703, 0000820703.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають дійсності та спростовуються первинними документами, податкові накладні зареєстровані. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.02.2023року позовну заяву залишено без руху.

14.02.2023 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

20.02.2023 року ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження, судове засідання призначено на 14.03.2023 року.

У судовому засіданні було з`ясовано про відсутність усіх заяв по суті, судове засідання відкладено на 04.04.2023 року.

14.03.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає про необґрунтованість позовних вимог. Відповідач вказує, що в ході перевірки встановлена нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Агро-Байків», оскільки вказане підприємств не декларувало господарських правовідносин щодо перевезення. Крім цього, відповідач направив запит до ТОВ «Агро-Байків» щодо надання інформації, на який отримало відповідь- пояснення та первинні документи. Але відповідач вказує, що відносно ТОВ «Агро-Байків» є рішення про відповідність критеріям ризиковості від 30.06.2022 року, у 2021 році підприємство було на загальній системі оподаткування, не було с/г товаровиробником, земельна ділянка площею 167,5 га орендована підприємством лише з 01.07.2021 року, відповідно на цій ділянці не можливо було вже посіяти сою. У ТОВ «Агро-Байків» відсутні трудові ресурси, матеріальні активи, основні засоби, ним не здійснювалось нарахування та перерахування заробітної плати. У 2021 році підприємство здійснювало придбання сої у кількості лише 6, 1 тонн у ризикового контрагента, у не платників ПДВ сою не придбавало. Надані підприємством пояснення суперечать податковій інформації стосовно наявності у користуванні земельних ділянок та трудових ресурсів. Відповідач також наводить відомості щодо спростування інформації, наведеній ТОВ «Агро-Байків» у письмових поясненнях стосовно придбання с/г техніки, оренди складських приміщень.

У судовому засіданні 04.04.2023 року сторони надавали пояснення по суті спірних правовідносин, задавали запитання, судове засідання відкладено на 18.04.2023 року.

У судову засіданні 18.04.2023 року сторони додатково надавали пояснення, судом розпочато дослідження доказів, судове засідання відкладено на 23.05.2023 року.

У судовому засіданні 23.05.2023 року судом продовжувалось дослідження доказів по справі, судове засіданні відкладено на 07.06.2023 року.

У судовому засіданні 07.06.2023 року продовжувалось дослідження доказів по справі, судове засіданні відкладено на 14.06.2023 року.

У судовому засіданні 14.06.2023 року судом продовжувалось дослідження доказів по справі, судове засіданні відкладено на 05.07.2023 року.

У судовому засіданні 05.07.2023 року судом закінчено дослідження доказів у справі, сторони надавали пояснення у зв`язку із дослідженням доказів, судом оголошено про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Дослідивши усі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін по справі та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

У період з 15.11.2022 року по 23.11.2022 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства України при декларуванні за липень та серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ), у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, яке зазначене з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства України при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету № 10645/02-32-07-03/37618449 від 30.11.2022 року.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту неправомірно включено суми ПДВ по взаємовідносинам ТОВ «Агро Байків» (далі контрагент позивача) за лютий 2022 року на суму 486406,78 грн. Згідно висновків вказаного акту перевірки виявлено порушення позивачем положень п. 185.1. ст. 185, п. 198.1., 198.3, 198,6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1., 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за серпень 2022 року на суму 36360 грн. та завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2022 року на суму 93925 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення 19.2.2022 року, які рішенням від 29.12.2022 року залишені без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 04.01.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000810703, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 36360 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% згідно п. 123.3. ст. 123 ПК України на суму 18180 грн. та № 0000820703, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на 93925 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 30.11.2022 року № 10645/02-32-07-03/37618449 від 30.11.2022 року, суд зазначає наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Міністерства

фінансів України 20 серпня 2015 року № 727 (надалі - Порядок). Відповідно до п. 2 Порядку акт - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати.

Тобто акт є службовим докуменом, який лише підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов`язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

Дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки.

Враховуючи викладене, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника податків.

З урахуванням цього, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків.

Таким чином, діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема, із складання акту перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах, відповідно позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права та позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2023 року № 0000810703, 0000820703, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

П.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

П.185.1. ст. 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно п.198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до вимог п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

П. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу ; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

П. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм доводить, що податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого періоду. При позитивному значенні суми, вона підлягає сплаті до бюджету у визначені строки. На дату виникнення податкових зобов`язань, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку платник податку (продавець) зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у визначеному порядку, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений термін та надати покупцю за його вимогою. Така податкова накладна є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та складу витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі ст. 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 року у справі № 160/3364/19 вказала, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами надані наступні документи.

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Агро Байків» 27.12.2021 року був укладений договір поставки за № 27/122021. Специфікаціями до вказаного договору 1,2,3,4 від 27.12.2021 року, 28.12.2021 року, 29.12.2021 року та 30.12.2021 року відповідно визначено, що постачання сої здійснюється у загальній кількості 252,3 тонни. На виконання умов договору позивачем були надані наступні первинні та інші документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, зареєстровані у встановленому порядку податкові накладні.

Під час судового розгляду справи судом з`ясовано, що предметом договору є соя урожаю 2021 року, між сторонами відсутня дебіторська та кредиторська заборгованість.

У акті перевірки відповідачем вказано, що з податкової інформації ним встановлено, що контрагент позивача не декларував жодних господарських та цивільно правових відносин щодо послуг перевезення з ТОВ «КСТ - транс», ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , які зазначені перевізниками у ТТН, декларує тільки з ТОВ «Д Транс - транс», який є ризиковим. Таким чином, відповідач вказує на відсутність факту перевезення.

Під час проведення перевірки відповідачем також надавався ряд запитів до державних органів, органів місцевого самоврядування та ТОВ «Агро Байків», на які отримано відповіді.

Так від ГУ ДПС у Тернопільській області, в якій контрагент позивача перебуває на обліку, відповідачем отримано відповідь, що він має у користуванні земельні ділянки загальною площею 303,45 га, до липня 2021 року у нього не обліковувалось об`єктів щодо оподаткування за формою 20 ОПП, відповідно нього існує рішення про відповідність критеріям ризиковості від 30.06.2022 року № 27523, у період 2021 року він не був с/г товаровиробником, у нього відсутні нематеріальні активи, основні фонди, трудові ресурси. Реєстрація податкових накладних щодо постачання сої позивачеві була зупинена. Податковим органом також встановлено, що контрагентом позивача у 2021 році було придбано сою у кількості 6,1 тонн у ризикового контрагента, він не здійснював також придбання сої у неплатників ПДВ.

Відповідачем також отримано відповіді від Дубровицької міської ради Рівненської області, що між нею та ТОВ «Агро Байків» у 2021 році не зареєстровано господарських відносин; від Бережанської міської ради Тернопільської області, Микулинецької селишної ради Тернопільської області, Товстенської селищної ради Тернопільської області, Бородянської селищної ради Київської області, Лановецької міської ради Тернопільської області, Золотниківської сільської ради Тернопільської області, що у 2021 році ТОВ «Агро Байків» на їх територіях не здійснювало господарську діяльність.

Крім цього, відповідачем отримано відповідь від ТОВ «Агро Байків» від 29.11.2022 року, який надав письмові пояснення щодо господарської операції із позивачем, первинні та інші документи, які на його думку, можуть підтвердити реальність її виконання. Вказані відомості проаналізовані були відповідачем та встановлено відсутність реальності здійснення господарської операції.

Так до матеріалів справи надані вказані письмові пояснення та документи контрагента позивача, в яких він вказує, що у 2022 році підприємство є товаровиробником, має у суборенді земельні ділянки. Вказує, що ним була придбана відповідна с/г техніка для проведення с/г діяльності, насіння для посіву, добрива та засоби захисту рослин, орендовані складські приміщення. Сою було реалізовано позивачеві, яка була вирощена на орендованих землях у Львівській області, доставка продукції здійснювалась перевізником ТОВ «КСТ - транс». Вказує своїх контрагентів, у яких закупав насіння, добрива, які надавали послуги обробки землі та збирання врожаю. ТОВ «Агро Байків» також надав первинні документи та відповідну звітність, на підтвердження наявності у нього земельних ділянок та об`єктів оподаткування за формою 20 ОПП.

Під час судового розгляду справи системно проаналізовано наведені пояснення і документи та судом встановлено, що у користуванні ТОВ «Агро Байків» дійсно перебувають земельні ділянки Тернопільської, Рівненської, Львівської областей. Але він власно зазначає, що соя, яка була реалізована позивачеві, була вирощена тільки на землях у Львівській області, а саме, на земельній ділянці площею 167,5 га. Але, при цьому, договір оренди землі з Новокалинівською міською радою Самбірського району Львівської області щодо оренди вказаної земельної ділянки був укладений 30.06.2021 року. Згідно п. 29 вказаного договору орендар має право приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди. Інших умов щодо можливості використання орендованої земельної ділянки до укладання вказаного договору він не містить.

Суд також зазначає, що доказів державної реєстрації вказаного договору до матеріалів сторонами не надано, ТОВ «Агро Байків» до відповіді від 29.11.2022 року також не надано.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ТОВ «Агро Байків» мало можливість приступити до використання вказаної земельної ділянки лише з 01.07.2021 року, без врахування факту державної реєстрації договору оренди. Додатково суд зазначає, що період здійснення посівних робіт по сої припадає на квітень, травень місяці кожного календарного року, відповідно контрагент позивача не мав можливості здійснити посівні роботи сої на вказаній земельній ділянці і відповідно не міг отримати врожай сої 2021 року.

Суд також наголошує на тому, що з огляду на дату укладання договору оренди 30.06.2021 року, контрагент позивача не міг і у 2020 році отримати урожай сої.

За таких обставин, суд зазначає про суттєву суперечливість пояснень ТОВ «Агро Байків» тим документам, які надані ним та позивачем до матеріалів справи, на підтвердження реальності господарської операції між ними.

Суд також вказує на те, що з матеріалів справи (відповіді органів самоврядування Рівненської області, Тернопільської області, Київської області) вбачається, що і на інших земельних ділянках ТОВ «Агро Байків» не здійснював господарську діяльність по вирощуванню сої у період 2021 року. Під час судового розгляду справи судом з`ясовано, що відповідачем згідно реєстру речових прав було встановлено місце розташування земельних ділянок, які були орендовані контрагентом позивача, і саме на адреси таких органів місцевого самоврядування ним направлялись письмові запити.

До матеріалів справи надані звіти ТОВ «Агро Байків» про посівні площі с/г культур під урожай за формою 4-сг за 2021 рік та звіт по формі 29-сг за 2021 рік, з яких вбачається наявність земельної ділянки у Львівській області лише площею 167,5 га. А з повідомлення про об`єкти оподаткування по формі 20 ОПП від 02.07.2021 року вбачається наявність інших земельних ділянок у товариства, але суд не приймає до уваги їх наявність, оскільки ТОВ «Агро Байків» самостійно було наголошено про вирощення сої на території Львівської області і, як вже зазначалось, на території інших областей ним не здійснювалась сільськогосподарська діяльність.

Крім цього, ТОВ «Агро Байків» у своїх поясненнях вказує на те, що у 2022 році був с/г виробником, а не у період 2021 року.

Суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься два рішення податкового органу від 30.06.2022 року за № 27523 та від 14.12.2021 року за № 70982 стосовно визначення відповідності ТОВ «Агро Байків» критеріям ризиковості платника податків, які є чинними і на теперішній час.

В цьому контексті, суд не приймає до уваги інші пояснення ТОВ «Агро Байків» та первинні документи, надані ним, оскільки вони суперечать вказаним обставинам стосовно фактичного вирощування урожаю сої.

Суд не приймає до уваги висновки податкового органу, які прийняті ним лише на підставі наявної у нього податкової інформації, оскільки дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Крім того, інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента платника податків по ланцюгах постачання, а також інформація надана іншими контролюючими органами не є належним доказом у розумінні КАС України, адже вона не ґрунтується на безпосередньому досліджені первинних документів. Більш того, такі дії не відповідають критерію юридичної значимості.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ним не було вчинено ніяких протиправних дій і він не може нести відповідальність на порушення своїм контрагентом податкового законодавства, а також за реальність господарських операції стосовно сої по ланцюгу постачання, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось судом, ним не було прийнято до уваги посилання податкового органу на податкову інформацію стосовно реальності господарських операцій по ланцюгу постачання та на порушення ТОВ «Агро Байків» вимог податкового законодавства. І відсутність неправомірних дій позивача, сама по собі, не приймається судом до уваги, оскільки судом встановлено відсутність самого факту вирощування урожаю сої, який повинен був бути предметом за договором постачання від 27.12.2021 року за № 27/122021, укладеним між позивачем та ТОВ «Агро Байків». І такий факт (відсутність факту вирощування урожаю сої) встановлений з пояснень та документів, наданих саме ТОВ «Агро Байків».

Судом також врахована стала судова практика стосовно того, що законодавством України не передбачено обов`язку платника податку - позивача (одержувача товару) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність саме податковий облік певного платника податків - позивача від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Але тут мова йдеться саме про податковий облік.

І суд звертає увагу, що все вищеперераховане має місце бути лише у разі підтвердження самого факту отримання товарно-матеріальних цінностей та реальності господарської операції.

По даній справі такого факту під час судового розгляду справи не встановлено, навпаки, матеріалами справи підтверджується відсутність факту вирощування сої - предмету договору постачання, тобто від самого початку вказана спірна господарська операція не могла відбутися між позивачем та ТОВ «Агро Байків», оскільки відсутній предмет договору.

У даному випадку, мова йдеться про прояв позивачем належної обачності. Дійсно на позивача не покладено саме обов`язок щодо з`ясування доброчесності свого контрагента. Але доброчесний платник податків здійснює свою господарську діяльність на свій власний ризик та на власні кошти і цілком закономірно, що він проявляє належну обачність під час здійснення такої господарської діяльності з метою уникнення можливості настання певних негативних наслідків за результатом такої діяльності. Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами і такі докази надані до матеріалів справи та спростовують реальність виконання господарської операції.

Суд не приймає посилання позивача на те, що надання ним податкових накладних по спірним правовідносинам та відсутність зупинення їх реєстрації у реєстрі є достатнім доказом реальності здійснення господарських операцій, з огляду на таке.

Дотримання норм цивільного або господарського права не означає автоматично реальності здійснення господарської операції». Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, навіть якщо сама по собі угода, яка укладається підприємством, законна, це ще не означає, що виконання щодо такої угоди теж реальне.

Таким чином, фактичне виконання операції щодо угоди є самостійним предметом дослідження судом під час вирішення справи по суті. Саме господарські операції, що здійснюються в процесі здійснення господарської діяльності, відображаються в первинних документах бухгалтерського обліку та інших документах, які фіксують відповідний рух матеріальних активів і грошових коштів.

Сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме факт отримання товару тим контрагентом, який вказаний в первинних документах. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 826/22154/15 (провадження № К/9901/5042/17).

За таких обставин, судом було здійснено комплексне дослідження усіх складових господарської операції за вказаним договором постачання, обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарської операції.

З аналізу наведених обставин, документів, інформації вбачається відсутність фактичного вирощування сої, відповідно відсутності фактичної передачі товару позивачеві, фактичного (реального) здійснення оподатковуваної операції, відповідно не підтвердження реального здійснення (виконання) спірної господарської операції.

Як вже зазначалось, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ, є факт реального здійснення операцій з придбання, у даному випадку, товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відтак, судом встановлено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності.

Таким чином, висновки податкового органу щодо вчинення позивачем податкового правопорушення, викладеного у акті перевірки, підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими.

Щодо правомірності застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог п. 123.3. ст.123 ПК України накладається штраф в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування за вчинення повторно протягом 1095 календарних днів платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що відносно позивача вже було прийнято податкове повідомлення рішення від 26.07.2022 року за № 0043280703, який позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за звітний податковий період січень 2022 року.

По даній же справі, як вже зазначалось, спірними податковими повідомленнями - рішеннями позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування та розмір від`ємного значення суми ПДВ за звітний податковий період серпень 2022 року.

За таких обставин, має місце наявність критерію повторності вчинення платником податків податкового правопорушення протягом 1095 днів.

Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

У контексті оцінки доводів сторін суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, спірні податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем з додержанням вимог, передбачених ст. 2 КАС України, відповідно є правомірними та не підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України та ст. 2, 73 - 77, 90, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-2012" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень відмовити

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро 2012" (вул. Калинова, 131, с. Медвеже Вушко, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23226, код ЄДРПОУ 37618449)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 10.07.2023 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна