Постанова

від 27.09.2023 по справі 120/766/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/766/23 Головуючий у 1-й інстанції: Маслоїд О.С.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

27 вересня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

представника позивача - Русняка В.О.

представника відповідача - Чайки В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро 2012" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро 2012" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро 2012" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.01.2023 року № 0000810703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 36360 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% згідно п. 123.3. ст. 123 ПК України на суму 18180 грн. та № 0000820703, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на суму 93925 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати останнє та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в результаті призвело до невірного вирішення справи та прийняття протиправного рішення.

Так, на переконання апелянта, судом першої інстанції не було повно з`ясовано всі дійсні обставини справи та не надано оцінки всім долученим до матеріалів справи доказам, що в сукупності, на переконання апелянта, призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 2 КАС України.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі направлення від 15.11.2022 р. № 4305, виданого ГУ ДПС у Вінницькій області головному державному інспектору відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Ольгою Стадник, та наказу ГУ ДПС У Вінницькій області від 19.10.2022р. №3217к, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-2012» з питань дотримання податкового законодавства України при декларуванні за липень та серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ), у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, яке зазначене з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами проведеної перевірки складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства України при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету № 10645/02-32-07-03/37618449 від 30.11.2022 року.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту неправомірно, на його думку, включено суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-Байків» (далі контрагент позивача) за лютий 2022 року на суму 486406,78 грн. Згідно висновків вказаного акту перевірки виявлено порушення позивачем положень п. 185.1. ст. 185, п. 198.1., 198.3, 198,6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1., 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за серпень 2022 року на суму 36360 грн. та завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2022 року на суму 93925 грн.

Вказаний Акт перевірки був оскаржений позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до ГУ ДПС у Вінницькій області відповідних заперечень, які рішенням податкового органу № 28966/6/02-32-07-01-14 від 29.12.2022 року були залишені без задоволення, а висновки зроблені в Акті № 10645/02-32-07-03/37618449 від 30.11.2022 року без змін.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 04.01.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000810703, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 36360 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% згідно п. 123.3. ст. 123 ПК України на суму 18180 грн. та № 0000820703, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на 93925 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із власним контрагентом, а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими.

Відповідно до приписів ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України.

Так, підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно пп.14.1.181п.14.1ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відтак, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Разом з тим, судова колегія заважує, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з поставки сої між ТОВ "Євро - 2012" та ТОВ "Агро - Байків", які носять фіктивний характер, а тому не тягнуть за собою юридичних наслідків.

Надаючи правову оцінку питанню нереальності господарських операцій з ТОВ "Агро - Байків", судова колегія відзначає наступне.

27.12.2021 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Агро-Байків" (Постачальник) було укладено договір поставки №27/122021 (далі - Договір №27/122021), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність Покупця, а останній зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Товаром, що поставляється за вказаним договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

При цьому, відповідно p Розділом 2 Договору передбачено кількість, асортимент, якість, тара Товару .

Пунктом 3.1. Договору №27/122021 сторони погодили, що поставка товару здійснюється однією або кількома партіями, кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується в специфікаціях.

Поставка товару за договором здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у специфікаціях. Датою поставки партії товару вважається дата зазначена в видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковою накладною в пункті поставки зазначеному в п.3.2 даного договору (п.п. 3.2., 3.3 Договору №27/122021).

Відповідно до специфікації № 1 від 27.12.2021 року до Договору №27/122021, кількість поставки товару складає - соя 31 тон., загальною вартістю 493210 грн.;

Відповідно до специфікації №2 від 28.12.2021 р. до Договору №27/122021, кількість поставки товару складає - соя 45,62 тон., загальною вартістю 627074,73 грн.;

Відповідно до специфікації №3 від 29.12.2021 р. до Договору №27/122021, кількість поставки товару складає - соя 102,26 тон., загальною вартістю 14717287,71 грн.;

Відповідно до специфікації №4 від 30.12.2021 р. до Договору №27/122021, кількість поставки товару складає - соя 73,42 тон., загальною вартістю 997610,40 грн.

Так, на виконання умов Договору №27/122021 ТОВ "Агро - Байків" в грудні 2021 року здійснило поставку товару на користь позивача та оформило відповідні видаткові накладні (№198 від 27.12.2021 року на суму 492891,79 грн., в тому рахунку ПДВ 30530,57 грн., №199 від 28.12.2021 року на суму 714865,19 грн., в тому рахунку ПДВ 87790,46 грн., №200 від 29.12.2021 року на суму 408272,03 грн., в тому рахунку ПДВ 50138,67 грн., №201 від 30.12.2021 року на суму 1137275,86 грн., в тому рахунку ПДВ 139665,46 грн. та №202 від 30.12.2021 року на суму 1207436,07 грн., в тому рахунку ПДВ 148281,62 грн.).

Також, Постачальником у відповідності до умов Договору було складено та належним чином зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №7 від 27.12.2021 року, №8 від 28.12.2021 року, №9 від 29.12.2021 року, №10 від 30.12.2021 року та №11 від 30.12.2021 року).

Оплата за отриманий товар проведена позивачем у повному обсязі, що засвідчується наявними в матеріалах справи банківськими документами № 956 від 29.12.2021 на суму 432361,22 грн.; № 1 від 03.01.2022 на суму 60530,57 грн.; №3 від 12.01.2021 на суму 723137,22 грн.; № 13 від 25.01.2022 на суму 1207436,07 грн.; № 15 від 07.02.2022 на суму 850869,08 грн.; № 23 від 23.02.2022 на суму 100 000,00 грн.; № 34 від 08.03.2022 на суму 100 000,00 грн.; № 48 від 16.03.2022 на суму 148281,62 грн.; № 50 від 21.03.2022 на суму 139665,46 грн.; №52 від 22.03.2022 на суму 87790,48 грн.; №54 від 23.03.2022 на суму 60530,57 грн.; №55 від 24.03.2022 на суму 50138,67 грн.

Також судовою колегією достеменно встановлено, що на підтвердження поставки придбаного товару позивачем надано товарно-транспортні накладні №1 від 27.12.2021 року, №2 від 27.12.2021 року, №1 від 28.12.2021 року, №2 від 28.12.2021 року, №1 від 29.12.2021 року, №2 від 29.12.2021 року, №1, №2, та №3, №4, №5, №6 від 30.12.2021 року, згідно яких пунктом навантаження є Тернопільська обл., Липовецький р-н, м. Ланівці, вул. Вишневецька 2 б., пункт розвантаження - ТОВ «Євро - 2012», Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Медвеже Вушко, вул. Калинова, 131.

Окрім того, в розрізі здійсненого аналізу наданих позивачем доказів, судова колегія зауважує, що податковою перевіркою не спростовано факту належного вчинення та реєстрації податкових накладних ТОВ "Агро - Байків".

Тобто, правочин щодо поставки сої, укладений між ТОВ «Агро - Байків» та позивачем, фактично вже був предметом дослідження податкових органів, оскільки реєстрація податкових накладних була заблокована. І за результатами розгляду наданих ТОВ «Агро - Байків» документів, які підтверджують походження продукції, факт укладення договору поставки, транспортування товару, комісією було зроблено висновок про правомірність правочину і дозволено реєстрацію податкових накладних.

Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

Разом з тим, як в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, так і в Акті податкової перевірки позивача, основна увага приділена дослідженню правильності та повноті господарської діяльності саме ТОВ "Агро - Байків", а не безпосередньо позивача - ТОВ "Євро - 2012".

В ході розгляду справи, судом першої інстанції була надана оцінка поясненням "Агро - Байків" стосовно того, що соя, яка було реалізована позивачеві, була вирощена на земельній ділянці площею 167,5 га на території Новокалинівської міської ради Львівської області, яка була надана в оренду ТОВ "Агро - Байків" на підставі договору оренди від 30.06.2021 року, внаслідок чого зроблено висновок, що період здійснення посівних робіт по сої припадає на квітень та травень місяць кожного календарного року, і відповідно, контрагент позивача не мав можливості здійснити посів сої на вказаній ділянці та отримати врожай сої саме 2021 року.

Колегія суддів, не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки докази в підтвердження вказаного в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, як встановлено з наданих позивачем документів, договір оренди землі від 30.06.2021 року, укладений між ТОВ "Агро - Байків" та Новокалинівською міською радою Львівської області строком на 7 років станом на дату прийняття оскаржуваного рішення та на даний час є чинним.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що згідно Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році № 29-сг та Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року № 4 - сг, ТОВ "Агро - Байків" відзвітувало у відповідні інстанції про посівні площі 2021 року та зібраний у 2021 році врожай, а позивачу було надано всі необхідні документи, які підтверджують походження сої, що була предметом поставки Договору №27/122021.

Вказана обставина сторонами не заперечувалась, а судом першої інстанції досліджена не була.

Стосовно інших висновків суду першої інстанції про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агро - Байків" судова колегія зауважує, що нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №814/3617/14.

В даному випадку, судовою колегією достеменно встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивачем було надано усі необхідні первинні та інші документи, які супроводжували господарські операції між ним та ТОВ "Агро - Байків", та які повною мірою підтверджують виконання правочину щодо поставки сої.

Тобто, в даному випадку, на переконання судової колегії, судом першої інстанції безпідставно не враховано та не взято до уваги первинні бухгалтерські документи, які безумовно підтверджують реальне виконання договору поставки № 27/122021 від 27.12.2021 року, а саме: договір поставки, специфікації до договору, видаткові накладні, товаротранспортні накладні, які підтверджують поставку товару, факт здійснення повного розрахунку за поставлений товар, зареєстровані податкові накладні.

Наразі позивачем до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договору поставки № 27/122021 від 27.12.2021 року та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Відсутність у постачальників третьої чи четвертої ланки придбаного позивачем товару необхідних матеріальних ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, так як судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо такої поведінки його контрагента та злагодженість дій між ними.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 грудня 2019 у справі N 814/1439/17.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постанові від 06 листопада 2018 року у справі №820/10024/13-а.

Отже, з огляду на обставини справи, суд зауважує, що позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Судова колегія вкотре наголошує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі N П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі N 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі N 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі N 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі N 826/9039/16, від 10.09.2018 у справі N 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі N 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі N 810/2677/17, від 18.11.2019 у справі N 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі N 500/2733/18.

Згідно із п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Агро Байків» як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення господарських операцій як позивач так і його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались, жодні вироки суду про причетність цих осіб до протиправної діяльності також відсутні і доказів про їх наявність відповідач не надав.

Також суд враховує, що потреба в укладенні згаданого правочину поставки обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ТОВ «Євро 2012», що й власне підтверджується відповідними доказами, долученими до матеріалів справи.

Статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Також, у справі "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява N 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання".

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу N 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу N 1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, дослідивши подані позивачем документи як до суду першої інстанції, так і попередньо до контролюючого органу, судова колегія приходить до висновку, що документи, складені за результатами проведених операцій між позивачем та контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Наявність чи відсутність окремих документів, чи відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій (постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 809/2161/14 від 28.11.2018, постанова Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 826/7423/16 від 24.05.2019).

При цьому, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, ні судом першої інстанції, ні відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить до переконання про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та скасування винесених відповідачем податкових повідомлень - рішень.

З урахуванням встановлених у справі обставин та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов підлягав задоволенню.

Доводи апеляційної скарги позивача в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження, а тому така підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Разом з тим, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро 2012" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро 2012" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро 2012" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 04.01.2023 року № 0000810703 та № 0000820703.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 жовтня 2023 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.