Рішення

від 10.07.2023 по справі 120/3812/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 липня 2023 р. Справа № 120/3812/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілана НВП" (вул. Привокзальна, 75А, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000)

до: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на траснпорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018)

про: визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілана НВП" (далі - позивач) з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на траснпорті (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 08.11.2022 року №337731 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.; стягнення на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України 8500 грн. на відшкодування адміністративно-господарського штрафу, сплаченого на підставі постанови від 08.11.2022 року №337731.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем 08.11.2022 року прийнято постанову №337731 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8 500 грн. На переконання позивача, така постанова прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зокрема, позивач вказує, що під час рейдової перевірки уповноваженими особами враховано відомості із товарно-транспортної накладної від 15.09.2022 № 7, в якій як автомобільного перевізника, замовника та вантажовідправника зазначено позивача. Водночас позивач зауважує, що він не формував вказану товарно-транспортну накладну, не здійснював відправлення вантажу згідно з даною товарно-транспортною накладною, не уклав жодних правочинів з ТОВ «ТІС-ЗЕРНО», яке зазначено як вантажоодержувач в даній накладній, в тому числі з перевезення вантажів, не має договірних відносин з власником та водієм перевіреного посадовими особами транспортного засобу та не має жодного відношення до даної господарської операції. З огляду на викладене, позивач вважає постанову від 08.11.2022 року №337731 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 12.04.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

26.04.2023 року за вх.№20195/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що 16.09.2022 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській та Херсонських, АР Крим областях проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовувався перевізником ТОВ «Ілана НВП». Посадовими особами було виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, зокрема, зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів на одиничну вісь 12.41 тон при допустимих 11.500 тон. Під час проведення рейдової перевірки водієм ОСОБА_1 було надано товарно-транспортну накладу №7 де в графі "автомобільний перевізник" зазначено ТОВ «Ілана НВП». За результатами проведеної перевірки, посадовими особами було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №339726 від 16.09.2022 року, акт про перевищення транспортних засобом нормативних габаритних параметрів №0056219 від 16.09.2022 року, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0063113 від 16.09.2022 року. Відповідач зауважує, що позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Розгляд справи здійснювався за участі представника позивача, проте будь-яких пояснень, а також жодних підтверджуючих документів, що дане товариство не є перевізником, останнім не було надано. Позивач не скористався своїм правом надати належні докази щодо спростування відносно правопорушення. В результаті розгляду справи, було прийняте рішення про винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №337732 від 08.11.2022 року, за порушення ч. 1 абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення встановлених законодавством габаритно- вагових норм від 5 % при перевезенні подільного вантажу. Відповідач звертає увагу на те, що позивачем до позову додано заяву про вчинення злочину, а саме підроблення товарно-транспортної накладної №7, яка датована 04.04.2023 року, тобто вже після проведення розгляду справи. На переконання відповідача, вказана заява не спростовує того, що по ТТН автомобільним перевізником є ТОВ "Ілана НВП". Водночас, лише після набрання законної сили вироком у кримінальному провадженні щодо вчинення злочину, можна стверджувати про підробку вищевказаної товарно-транспортної накладної. Враховуючи викладене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

02.05.2023 року за вх.№21583/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Так, позивач зазначає, що про винесення відповідачем оскаржуваної постанови щодо суб?єкта господарювання, який не виконував перевезення вантажів на момент перевірки свідчить те, що позивач не брав участі у господарській операції, в рамках якої виконувалось перевезення вантажу, а саме не укладав договору перевезення, договору поставки товару (вантажу) або іншого правочину з ТОВ «ТІС-ЗЕРНО», пов?язаного з даною господарською операцією та не видавав товарно-транспортну накладну від 15.09.2022 року №7; водій ОСОБА_1 , який здійснював керування транспортним засобом марки DAF/ KOGEL 19.414 за реєстраційним номером НОМЕР_3 на момент проведення перевірки та надавав уповноваженим особам відділу товарно-транспортну накладну від 15.09.2022 року №7, не перебував і не перебуває у трудових або цивільно-правових відносинах з позивачем; товарно-транспортна накладна від 15.09.2022 року №7 не містить всіх реквізитів, встановлених вимогами Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, а саме відсутній підпис уповноваженої особи ТОВ «Ілана НВП» та найменування вантажу. Позивач вказує, що в товарно-транспортній накладній уповноваженою особою ТОВ «Ілана НВП» зазначено комерційного директора Гетьманчука Г.М., проте в штатному розписі ТОВ «Ілана НВП», затвердженому директором ТОВ «Ілана НВП» від 01.10.2022 року, відсутня посада комерційного директора, а ОСОБА_2 не перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Ілана НВП»; транспортний засіб марки DAF/ KOGEL 19.414 за реєстраційним номером АТ3962XK не перебуває у власності або в користуванні позивача. Позивач також зауважує, що суб?єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є автомобільний перевізник, який безпосередньо виконував перевезення вантажів на момент проведення перевірки. Проте позивач не здійснював вантажні перевезення та не є автомобільним перевізником у даній господарській операції, а, отже, не може нести адміністративно-господарську відповідальність за правопорушення, зафіксоване актом проведення перевірки №339726 від 16.09.2022 року.

04.05.2023 року за вх.№22150/23 до суду від третьої особи надійшло клопотання про залучення Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

04.05.2023 року за вх.№22153/23 до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо заявлених позовних вимог.

08.05.2023 року за вх.№23044/23 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

09.05.2023 року за вх.№23272/23 до суду від представника позивача надійшла заява про долучення доказів направлення відповіді на відзив третій особі.

29.05.2023 року за вх.№28384/23 до суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії листа Управління карного розшуку ГУНП в Одеській області від 11.05.2023 року.

05.06.2023 року за вх.№29945/23 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

28.06.2023 рок до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою суду від 28.06.2023 року у задоволенні клопотання про залучення Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відмовлено.

Ухвалою суду від 28.06.2023 року у задоволенні заяви про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

16.09.2022 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , з напівпричепом KOGEL реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .

За результатами проведеної перевірки уповноваженими особами складено акт №339726 від 16.09.2022 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Так, під час перевірки виявлено порушення позивачем п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме при нормативному навантаженні на одиночну вісь 11,50 тон фактичне навантаження становило 12, 41 тон, що підтверджується довідкою №0063113 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та актом №0056219 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

В акті №339726 зафіксовано пояснення водія щодо виявленого порушення, зокрема, ним зазначено про те, ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а тому відбулось його переміщення.

08.11.2022 року відповідачем, у відповідності до положень Порядку № 1567, проведено розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту № 339726 від 16.09.2022 року.

Розгляд справи відбувся за участі представника позивача.

За наслідками проведеного розгляду справи, винесено постанову від 08.11.2022 року №337731 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн. за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.

16.01.2023 року Хмільницьким відділом державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70756522 з виконання постанови відповідача від 08.11.2022 №337731.

Позивач сплатив штраф у розмірі 8500,00 грн., виконавчий збір у розмірі 850,00 грн. та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 166 грн. 08.02.2023, що підтверджується платіжним документом №69 від 08.02.2023 року.Конец формыкуоку

Не погоджуючись з постановою відповідача від 08.11.2022 №337731, з метою її скасування та стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України 8500 грн. на відшкодування адміністративно-господарського штрафу, сплаченого на підставі постанови від 08.11.2022 року №337731 вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону №2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Як зазначено у п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року № 1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) (назва Постанови в редакції Постанови КМУ № 79 від 02.02.2022).

П. 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з п. 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Приписами п. 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 17-22 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку. Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком. У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог ст. 1 Закону N 2344-III - автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до ст. 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами ст. 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Одночасно, суд звертає увагу, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

На підставі абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників.

Відтак, спірним питанням у межах даної адміністративної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником у розумінні Закону № 2344-III.

З матеріалів справи судом встановлено, що 16.09.2022 року під час проведення посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області рейдової перевірки водієм ОСОБА_1 було надано товарно-транспортну накладу №7, де в графі "автомобільний перевізник" зазначено ТОВ «Ілана НВП».Конец формы

За результатами проведеної перевірки, посадовими особами було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №339726 від 16.09.2022 року, акт про перевищення транспортних засобом нормативних габаритних параметрів №0056219 від 16.09.2022 року, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0063113 від 16.09.2022 року.

08.11.2022 року відповідачем проведено розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту № 339726 від 16.09.2022 року та винесено постанову від 08.11.2022 року №337731 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн. за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.

Як зазначалось, згідно ст. 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Приписами п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997 року, визначено:

- перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми. яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

До матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну від 15.09.2022 року №7.

Крім того, суд наголошує, що за загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363, визначено, що товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Судом встановлено, що автомобільним перевізником у товарно-транспортній накладній від 15.09.2022 року № 7 зазначено саме ТОВ «Ілана НВП».

Разом із тим будь-яких доказів про те, що ТОВ «Ілана НВП» має хоч якесь відношення як до транспортного засобу, що був об`єктом перевірки (транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL реєстраційний номер НОМЕР_2 ), так і до водія даного транспортного засобу ОСОБА_1 відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не здобуто та судом в процесі розгляду справи також не виявлено.

В силу вимог ст. 33 Закону N 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Матеріали справи не містять жодних доказів про те, що саме позивач здійснював перевезення спірного вантажу власним чи орендованим транспортним засобом на договірних умовах або іншим чином на законних підставах використовувало транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажу.

Враховуючи вищевикладене, надання позивачеві статусу автомобільного перевізника у спірній ситуації лише на підставі відомостей, зазначених в ТТН №7 від 15.09.2022 року за відсутності будь-яких інших доказів, які б підтверджували перевезення спірного вантажу саме позивачем, здійснено відповідачем передчасно та без належного з`ясування усіх обставин справи, оскільки, як вже зазначалось судом, товарно-транспортна накладна це документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Інших доказів, які б визначали за позивачем статус автомобільного перевізника під час перевезення вантажу 16.09.2022 року матеріали справи не містять, як і відсутні докази, які б підтверджували господарсько-правові відносини між позивачем та власником транспортного засобу, щодо якого здійснювалась перевірка, та/або між позивачем та водієм такого транспортного засобу.

Крім того, досліджуючи відповідність зазначеної накладної вимогам законодавства, суд зауважує, що в ній відсутні відомості щодо найменування вантажу та підпис відповідальної особи вантажовідправника.

Таким чином, товарно-транспортна накладна від 15.09.2022 року № 7 складена з порушенням вищевказаних вимог, адже в ній відсутні обов`язкові реквізити, що, в свою чергу, свідчить про її дефектність та неможливість бути достовірним доказом в даній справі.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної постанови відповідача від 08.11.2022 року №337731 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн, та відповідно про наявність підставі для її скасування.

Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також суд зауважує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Що стосується позовних вимог про стягнення на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України 8500 грн. на відшкодування адміністративно-господарського штрафу, сплаченого на підставі постанови від 08.11.2022 року №337731, то суд зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачає, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання ст. 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №446, розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за №1650/24182), є нормативно - правовим актом в розумінні ст. 117 Конституції України, який підлягає застосуванню судом відповідно до ч. 2 ст. 7 КАС України.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до п. 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

При цьому, повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

П. 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

У вказаному п. 5 Порядку №787 також зазначено, що подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку №787 подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 8 Порядку №787 подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Подання надається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до п. 10 Розділу І Порядку №787 подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

Аналіз положень вищезазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі підтвердження факту помилкової сплати коштів до бюджету, вони можуть бути повернуті за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про помилкове або надмірно зарахованих до бюджету платежів та інших доходів бюджеті.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 р. по справі №826/1460/16.

Враховуючи, що постанова на підставі якої позивачем сплачено адміністративно господарський штраф скасована в судовому порядку, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти підлягають поверненню позивачу за поданням відповідача, на підставі Порядку № 787.

Водночас, за відсутності звернення позивача до відповідача із відповідною заявою та власне подання відповідача, позовні вимоги про стягнення коштів є передчасними, а відтак відсутні підстави для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 684 грн. 20 коп.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 342 грн. підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997 року, Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, та ст. 2, 9, 77, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілана НВП" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на траснпорті, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на траснпорті від 08.11.2022 року №337731 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на траснпорті (місцезнаходження юридичної особи: пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілана НВП" судовий збір у сумі 1 342 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілана НВП" (вул. Привокзальна, 75А, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000, код ЄДРПОУ 42150883)

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 37979858)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 10.07.2023 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна