Рішення

від 04.07.2023 по справі 200/13551/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2023 року Справа№200/13551/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Дяченка А.В.,

за участю:

позивача не з`явився,

представника відповідача-1 Бишовець В.А.,

представника відповідача-2 Кір`якова А.С.,

третьої особи Маринушкіна А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач-1, Депаратмент), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач-2, КП «Київблагоустрій»), за участю третьої особи ОСОБА_2 про:

-визнання протиправним та скасування рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням № 064-5677 від 13 вересня 2021 року;

-визнання протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу на підставі доручення (рішення) від 13 вересня 2021 року № 064-5677 Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та припису від 06 вересня 2021 року № 2127234 об`єкту нерухомого майна капітальної споруди нежитлової будівлі №368-1 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

-стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальної шкоди в розмірі 1865400 грн.;

-стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) моральної шкоди у розмірі 98000 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь витрати, пов`язані із визначенням та складанням Звіту майнової шкоди у розмірі 5000 грн. та витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що 13 вересня 2021 року уповноваженими особами КП «Київблагоустрій» здійснено демонтаж конструктивних елементів капітальної споруди об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який з 13 вересня 2021 року належить ОСОБА_1 .

Вказані дії були проведені відповідачем-2 на підставі рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням № 064-5677 від 13 вересня 2021 року та припису від 06 вересня 2021 року № 2127234.

Позивач вважає рішення відповідача-1 № 064-5677 від 13 вересня 2021 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято поза межами повноважень Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), без перевірки статусу будівлі (тимчасова споруда чи капітальна будівля). Зазначає, що на час ухвалення вказаного рішення, об`єкт мав статус нерухомого майна, відносно якого здійснено відповідну державну реєстрацію, виготовлено технічний паспорт.

Також позивач вважає протиправними дії відповідача-2 щодо демонтажу об`єкту на підставі наведених документів, оскільки, відповідач стверджує, що його працівниками здійснювався демонтаж будівельних матеріалів за вказаною адресою, а не капітальної споруди, яка належить позивачу. Разом з тим, у разі виявлення факту самочинного будівництва, повноваження щодо вжиття дій, спрямованих на усунення порушень має Держархбудінспекція, оскільки самочинне будівництво є порушенням містобудівної діяльності, а не благоустрою. Зазначає, що на час ухвалення рішення про демонтаж, відповідач-2 мав документи, які підтверджують належність споруди до капітальної.

Вказаними рішеннями та діями відповідачів позивача було позбавлено права власності та відповідно завдано матеріальну шкоду, яка згідно проведеної оцінки склала 1865400 грн.

Крім того, відповідачами була завдано позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінює в 98000 грн. Вказана сума обґрунтована тим, що руйнація об`єкта нерухомості відбулась свавільно, перед великою кількістю людей. У результаті неправомірних дій позивач відчуває приниження, перебуває у стані тривоги та страху. Відчуття несправедливості та переживання привели до порушення попереднього укладу життя, порушився сон, почались систематичні головні болі.

29 листопада 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому відповідач-2 заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що на виконання положень Правил благоустрою м. Києва, 06 вересня 2021 року інспектором було проведено перевірку правомірності розміщення будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами проведення якої, складено припис № 2127234. Приписом запропоновано надати дозвільну документацію на зайняття території об`єкту благоустрою під розміщення будівельних матеріалів. Припис було вручено ОСОБА_2 , однак позивачем також визнано факт отримання припису, що підтверджується ним у позові. 13 вересня 2021 року Департаментом міськогоблагоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було прийнято рішення № 064-5677 яким надано доручення КП «Київблагоустрій» вжити заходи шляхом демонтажу будівельних матеріалів. На виконання рішення відповідача-1, 13 вересня 2021 року у період з 10:00 по 20:00 було здійснено демонтаж будівельних матеріалів, а саме: газоблоку, бетону, дерева. Відповідач-2 зазначає, що КП «Київблагоустрій» не є контролюючим органом у сфері благоустрою та не приймає рішень про демонтаж елементів благоустрою, а тільки здійснює перевірки розміщення елементів та виносить приписи з метою усунення порушень. Також КП «Київблагоустрій» фактично забезпечує Департамент матеріально-технічною базою для можливості здійснення демонтажних робіт та не є органом, що здійснює демонтаж. Таким органом є Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Наведене вказує на відсутність правових підстав для застосування до відповідача-2 ст. 1166 ЦК України. Крім того, заявлені позивачем вимоги не відповідають положенням діючого законодавства, зокрема, статті 25 Бюджетного кодексу України.

Також відповідач-2 зазначає, що земельна ділянка з площею 0,6853 га за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Лариси Руденко, 6а (кадастровий номер 8000000000:90:012:0001) перебуває у користуванні ТОВ «Парк Сервіс-7». На вказані земельній ділянці знаходиться багатоповерхнева нежитлова будівля шість поверхів якої, займають гаражні бокси. Таким чином, приміщення № 368-1 за адресою: м. Київ, вул. Руденко Лариси, 6а, реєстраційний номер 2359677080000, є складовою частиною багатоповерхневої будівлі, а не окремо розташованою спорудою на яку посилається позивач.

13 вересня 2021 року між третьої особою та позивачем укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, у відповідності до положень якого, третя особа передала, а позивач прийняв нежитлову будівлю № 368-1, що знаходиться за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., вул. Лариси Руденко, 6а, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.05.2021 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2359677080000. Позивач став власником цього об`єкту 13 вересня 2021 року об 18:18:59. При цьому, демонтаж об`єкту було здійснено в період 10:00 по 20:00. Отже, укладання вищенаведеного договору виключає демонтаж відповідачем-2 об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 235967708000, оскільки станом на момент укладення договору об`єкт існував та був переданий від третьої особи до позивача. Крім того, 09 червня 2021 року у третьої особи припинилось право власності на об`єкт нерухомого майна № 2359677080000 внаслідок його знищення, що є предметом розгляду справ № 640/17282/21 та № 753/15287/21.

Крім того, відповідач-2 зазначив, що у третьої особи/позивача відсутні докази завершення будівництва, введення об`єкту в експлуатацію, в тому числі право на виконання будівельних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт нежитлової будівлі №368-1 із заміною піно блоку та частковою заміною вимощення фундаменту за адресою: 02140, м. Київ, вул. Руденко Лариси, 6а, приміщення 368-1», що підтверджується повідомленнями про початок виконання будівельних робіт № КВ051210822120, КВ 051210830746, КВ051210905199, які повернуто на доопрацювання та наявністю судового спору у справі №200/12874/21. Матеріали справи не містять доказів подання/реєстрації позивачем чи третьою особою декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що виключає прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Позивачем/третьою особою не надано до суду доказів, які підтверджують, що будівництво спірної будівлі здійснювалось позивачем/третьою особою за наявності необхідної містобудівної документації у відповідності до вимог чинного законодавства та на земельній ділянці, оформленій за позивачем/третьою особою у відповідності до вимог ЗК України. Також у позивача/третьої особи відсутнє право власності/користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, на думку відіповідача, позивачем не доведено наявність права власності на об`єкт нерухомого майна, оскільки відсутні докази наявності права власності/користування земельної ділянкою та введення об`єкта в експлуатацію, що відповідно до ст. 376 ЦК України є наслідком самочинного будівництва. У позивача/третьої особи, яка без належних правових підстав здійснила самочинне будівництво, відсутні підстави для відшкодування шкоди завданої діями відповідачів, оскільки понесенню збитків передували неправомірні дії самого позивача/третьої особи.

Також відповідач-2 зауважив на тому, що об`єкту «нерухомого майна» приміщення 368-1 не була присвоєна поштова адреса, що унеможливлює ідентифікації будівлі на місцевості. Технічний паспорт від 13 вересня 2021 року, виданий ПП «Геоінвент +» не є достовірним доказом, оскільки неможливо протягом одного дня провести технічну інвентаризацію, в тому числі скласти технічний паспорт, щодо об`єкта, який знаходиться на відстані 320 км від місцезнаходження виконавця. Технічний звіт від 13 вересня 2021 року також є неналежним та недостовірним доказом, оскільки клас наслідків визначено наявною у третьої особи проектною документацією; відсутні докази введення в експлуатацію споруди, третя особа та експерт будівельник проводили дослідження разом, але в різні дати. Також є недостовірним доказом звіт про оцінку майна, оскільки оцінювачем не досліджено наявність права власності/користування земельною ділянкою позивачем, докази введення в експлуатацію, неможливо порівняти об`єкт самочинного будівництва з об`єктами нерухомого майна, об`єкти порівняння мають різну ступінь готовності та обсяг підведених комунікацій.

Враховуючи викладене, відповідач-2 вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

30 листопада 2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначено, що капітальна споруда нежитлова будівля №368-1 за адресою: АДРЕСА_2 є окремою від багатоповерхового гаражу, а відсутність поштової адреси не є аргументом для заперечення у особи права власності на майно.

Виконуючи доручення від 13 вересня 2021 року про руйнацію будівлі, відповідач-2 мав всі необхідні документи, які вказують на право виконання будівельних робіт, а також, що споруда є нерухомим майном. Зазначене свідчить про свідоме та умисне ухвалення рішення про знесення будівлі. З метою визначення відношення будівлі до капітальних споруд, експертом Юрченком В.Г. було виготовлений звіт, виходячи зі змісту якого, будівля № 368-1 є капітальною спорудою. Зазначає, що дії відповідачів, здійсненні не в межах їх повноважень.

01 грудня 2021 року до суду надійшов відзив від Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідно до п. 4 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12 вересня 2021 року, відповідно до експертної грошової оцінки предмета іпотеки, сторони оцінюють предмет іпотеки в розмірі 200000 грн. В обґрунтування суми матеріальної шкоди, позивач надає звіт про оцінку майнової шкоди завданої власнику нежитлової будівлі № 368-1. Дослідивши зміст Звіту, слідує, що жоден з обраних об`єктів для порівняльного аналізу не співпадає за технічними характеристиками з об`єктом за адресою: АДРЕСА_2 , а отже такий звіт не є належним доказом в обґрунтування суми стягнення матеріальних збитків.

Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач-1 зазначив, що позивачем не доведені всі обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, не надано обґрунтований розрахунок матеріальної шкоди, не надано доказів, які підтверджують спричинення моральної шкоди. Також підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача-1 відсутні оскільки не надано доказів її заподіяння саме Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Демонтаж об`єкту було виконано КП «Київблагоустрій».

Стосовно законності користування земельною ділянкою, відповідач-1 зазначив, що позивачем не додано жодного доказу щодо права володіння/розпорядження земельною ділянкою. Положення чинного законодавства не передбачають такої підстави виникнення права власності, як його державна реєстрація, оскільки державна реєстрація права власності є лише засвідченням державою вже набутого особою права, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Щодо посилання позивача на повідомлення про початок будівельних робіт, відповідач-1 зазначив, що всі три подані третьою особою повідомлення, повертались замовнику з підстав, що інформація в повідомленні зазначена некоректно та не в повному обсязі, останнє не внесено до Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відносно обставин справи зазначив наступне.

06 червня 2021 року інспектором КП «Київблагоустрій» проведено перевірку правомірності розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 та винесено припис № 2119532 власнику будівлі ОСОБА_2 з пропозицією надати дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди.

09 червня 2021 року ОСОБА_2 надано заяву про підтвердження права власності на гараж, до якої долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_2 , приміщення 368-1.

09 червня 2021 року Департаментом у зв`язку із невиконанням вимог вказаного припису прийнято рішення у формі доручення № 065-3318.

09 червня 2021 року проведено демонтаж споруди, про що складено акт № 65/1.

15 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладно договір іпотеки.

22 липня 2021 року ОСОБА_2 через портал електронних послуг «Портал Дія» до відповідного органу архітектурно-будівельного контролю направлено повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

30 серпня 2021 року вказане повідомлення повернуто на доопрацювання.

30 серпня 2021 року ОСОБА_2 через портал електронних послуг «Портал Дія» до відповідного органу архітектурно-будівельного контролю направлено повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

02 вересня 2021 року вказане повідомлення повернуто на доопрацювання.

05 вересня 2021 року ОСОБА_2 через портал електронних послуг «Портал Дія» до відповідного органу архітектурно-будівельного контролю направлено повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

06 вересня 2021 року інспектором КП «Київблагоустрій» проведено перевірку правомірності розміщення будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_2 та винесено припис № 2127234 власнику будівлі ОСОБА_2 з пропозицією надати дозвільну документацію на зайняття території об`єкту благоустрою під розміщення будівельних матеріалів.

10 вересня зазначене вище повідомлення повернуто на доопрацювання.

13 вересня 2021 року Департамент видав доручення № 064-5677.

13 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Ухвалою суду від 01 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20 грудня 2021 року.

16 грудня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач заперечував проти тверджень відповідача-2, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові та зазначив, що позивач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка має кадастровий номер 8000000000:90:012:001, а отже має законодавчо визначене право на користування земельною ділянкою, на якій розташована його будівля. Зауважує, що доданих до позову акт демонтажу будівлі не підписано позивачем, складений відповідачами одноособового, без залучення свідків. Разом з тим, вказаний акт містить адресу місця розташування будівлі АДРЕСА_2 .

Зазначає, що відповідачами не надано доказів, що будівля позивача не є капітальною спорудою. Спірне рішення прийнято відповідачем щодо демонтажу тимчасової споруди, однак, матеріалами встановлено, що будівля позивача не є тимчасовою спорудою, а є результатом капітального будівництва. Відтак є очевидною відсутність підстав для демонтажу об`єкту і відповідно порушення проведення такої процедури, що і є мотивами заявленого позову.

20 грудня 2021 року до суду надійшло заперечення Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на відповідь на відзив, в якому відповідач заперечував проти тверджень позивача, викладених у відповіді на відзив, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та зазначив, що демонтовані відповідачем-2 будівельні матеріали знаходились на земельній ділянці площею 2,3072 га на АДРЕСА_3 , яка обліковується за комунальним підприємством «Управління житлового господарства» Дарницького району м. Києва, що в свою чергу виключає порушення прав позивача на демонтаж так званої «Будівлі». Відповідач також зазначає, що позивачем не надано доказів існування права власності/користування земельною ділянкою, а відсутність існування такого права, унеможливлює виникнення об`єкта нерухомого майна. Також відсутність у третьої особи права власності/користування земельною ділянкою унеможливлює перехід відповідного права до позивача, що в тому числі свідчить про відсутність кадастрового номеру в договорі про задоволення вимог іпотеко держателя від 13 вересня 2021 року № 8191. Зауважує, що акт демонтажу складений у відповідності до п. 13.3.3 Правил благоустрою міста Києва, а відсутність підпису власника будівельних матеріалів пов`язана з відсутністю даної особи під час демонтажу будівельних матеріалів.

22 грудня 2021 року до суду надійшло заперечення позивача на клопотання відповідача-2 від 14 грудня 2021 року про долучення доказів.

22 грудня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач заперечував проти тверджень відповідача-1, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що факт знищення предмету іпотеки не доводить, що порушуються права і інтереси відповідача-1 щодо правовідносин за іпотекою, оскільки ці правовідносини виникають між іпотекордержателем та іпотекодавцем.

Позивач, належним чином повідомлений про дату,час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача -1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та надав пояснення, аналогічні наданим у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та надав пояснення, аналогічні наданим у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судовому засіданні позов підтримала.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 261706886, 15 червня 2021 року приватним нотаріусом зареєстровано іпотеку, № 42518124. Підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер 5129, виданий 15.06.2021, Ковальчук С.П. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58765970 від 15.06.2021, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Відомості про основне зобов`язання: строк виконання зобов`язання 15.06.2022, розмір основного зобов`язання 100000 грн. Відомості про суб`єктів: іпотекодержатель ОСОБА_1 , іпотекодавець ОСОБА_2 .

06 вересня 2021 року Комунальним підприємством «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було вчинено припис № 2127234 яким запропоновано надати дозвільну документацію на зайняття території об`єкту благоустрою під розміщення будівельних матеріалів та повідомлено про вжиття заходів, передбачених законодавствам у разі невиконання вимог припису.

06 вересня 2021 року на вказаний припис ОСОБА_2 направив пояснення, згідно яких споруда про яку йдеться в приписі є нерухомим майном щодо якого здійснена реєстрація права приватної власності у встановленому законом порядку та є капітальною спорудою (реєстраційний номер КП "Київблагоустрій" 222/6202 від 07.09.2021).

13 вересня 2021 року Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено доручення, яким визначено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою, зазначених в таблиці, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 , припис № 212734 від 06.09.2021 р.

13 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на умовах якого передбачено, що іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає у власність предмет іпотеки, нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля № 368-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв.м., право власності на яку зареєстровано з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.05.2021, номер запису 41970702, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2359677080000. Експертна грошова оцінка предмета іпотеки оцінена в 200000 грн. відповідно до Звіту про оцінку майна від 13 вересня 2021 року, зробленого ТОВ «АРХЕКСПЕРТУС». Право власності на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя після нотаріального посвідчення цього договору з моменту державної реєстрації відповідно до чинного законодавства України.

13 вересня 2021 року у період з 10:00 год. по 20:00 год. було проведено демонтаж об`єкту та складено акт № К-271.

За замовленням ОСОБА_2 з метою оцінки вартості майнової шкоди, 30 вересня 2021 року ТОВ «Гарант-Експертиза» було проведено оцінку об`єкта та складено Звіт про оцінку майнової шкоди завданої власнику нежитлової будівлі №368-1, загальною площею 35,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1. відповідно до висновків якого, вартість завданої майнової шкоди становить 1865400 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 5 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Згідно з частинами 2, 4 статті 28 Закону № 3038-VI, тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання вказаних норм наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, було затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі - Порядок № 244, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 2.30-2.31 Порядку передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС (тут і надалі під ТС мається на увазі тимчасова споруда) така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється.

У свою чергу, відповідно до статті 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 № 2807-IV (надалі - Закон №2807-IV), управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Згідно з частинами 1-2 статті 10 Закону № 2807-IV, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (пункт 2), а до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад - забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів (пункт 1).

Підпунктом 6.7 пункту 6 Положення про Департамент, що затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 94 від 27.01.2011, Департамент має право здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.

Підпунктом 13.3.1 пункту 13.3 розділу ХІІІ Правил благоустрою міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту, структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП "Київблагоустрій" вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

На підставі аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що Департамент наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та здійснювати відповідний демонтаж виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні чинного законодавства.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №826/27173/15 також був викладений висновок про те, що Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та надавати відповідні доручення виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні законодавства, зокрема, Правил благоустрою.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною 3 статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Цим положенням Конституції України кореспондують положення статей 319, 328 Цивільного кодексу України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами 1-2 статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

При цьому, пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що нерухоме майно, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття певною особою речових прав на таке нерухоме майно.

Як встановлено судом у рішенні від 23.11.2021 в адміністративній справі № 200/12874/21, що ОСОБА_2 є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі №368-1, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 9 червня 2021 року № 260778840.

Як вже зазначалось судом раніше, згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, 15 червня 2021 року приватним нотаріусом зареєстровано іпотеку, № 42518124. Підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер 5129, виданий 15.06.2021, Ковальчук С.П. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексним номер 58765970 від 15.06.2021, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Відомості про основне зобов`язання: строк виконання зобов`язання 15.06.2022, розмір основного зобов`язання 100000 грн. Відомості про суб`єктів: іпотекодержатель ОСОБА_1 , іпотекодавець ОСОБА_2 .

13 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на умовах якого передбачено, що іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає у власність предмет іпотеки, нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля № 368-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв.м., право власності на яку зареєстровано з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.05.2021, номер запису 41970702. Експертна грошова оцінка предмета іпотеки оцінена в 200000 грн. відповідно до Звіту про оцінку майна від 13 вересня 2021 року, зробленого ТОВ «АРХЕКСПЕРТУС». Право власності на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя після нотаріального посвідчення цього договору з моменту державної реєстрації відповідно до чинного законодавства України.

Також про вказане свідчить технічний паспорт вказаної споруди від 13.09.2021, виготовлений ПП «Геоінвент+», у якому, зокрема, зазначено щодо наявності у споруди залізобетонного фундаменту.

Разом з тим, твердження відповідача-2 щодо неможливості виготовлення технічного паспорту вказаної споруди за один день, суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, будівля за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1 не є тимчасовою спорудою.

Відповідно до ч. 2ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Разом з тим, самого лише посилання Департаменту на той факт, що спірній споруді не присвоювалася поштова адреса, недостатньо для визнання її тимчасовою спорудою у розумінні ст.1Закону № 2807-IVта для цілей застосування порядку демонтажу згідно п. 13 Правил №1051/1051.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідачів не було правових підстав для демонтажу зазначеної будівлі.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинству України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що третьою особою надавались КП "Київблагоустрій" пояснення щодо приналежності споруди до об`єктів капітального будівництва, проте вказані пояснення останніми враховано не було.

Доказів вчиненення відповідачами будь-яких дій на встановлення обставин, які було зазначено ОСОБА_2 на виконання припису відповідачами до суду не надано.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку щодо протиправності спірного доручення № 064-5677 від 13 вересня 2021, та, як наслідок, протиправності дій КП «Київблагоустрій» щодо демонтажу будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку доводам Депаратменту щодо відсутності у ОСОБА_3 дозволу на початок будіництва об`єкту за класом наслідків СС1 та права власності чи користування земельною ділянкою, на якій було розміщено зазначену вище споруду.

Як вже зазначалось судом раніше, Департамент наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та здійснювати відповідний демонтаж виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні чинного законодавства.

Таким чином, виносячи спірне рішення, відповідач-1 мав пересвідчитись щодо віднесення вказаної споруди до тимчасових споруд.

Відповідачем-1 до відзиву додано, зокрема, лист Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 01.07.2021, реєстраційний номер 222/4511, та надано на запит КП «Київблагоустрій» від 14.06.2021 № 222-3778, відповідно до якого на час надання відповіді контролюючим органом не видавались та не реєструвались документи, що дають право на проведення підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, як встановлено судом з рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 200/12874/21, ОСОБА_2 (далі за текстом вказаного рішення Позивач) подав до відповідача 22 серпня 2021 (а не 22 липня 2021 року, як зазначив відповідач-1 у відзиві) через портал електронних послуг «Портал Дія» повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яке зареєстроване системою за № КВ051210822120.

Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради 30 серпня 2021 року повернуто на доопрацювання повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СГ1) від 22 серпня 2021 року № КВ051210822120.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 26 липня 2022 року.

Вказані факти та їх послідовність також зазначено відповідачем-1 у цій справі у поданому ним відзиві.

Таким чином, первинно ОСОБА_2 звернувся до відповідного органу із повідомленням про початок будівництва 22 серпня 2021 року.

Враховуючи наведене, додані до відзиву відповідачем-1 документи не стосуються будівлі, яку було демонтовано КП «Київблагоустрій» 13 вересня 2021 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що доказів визнання зазначеного вище договру про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним або розірваним станом на час демонтажу належної позивачеві споруди, сторонами до суду не надано.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальної шкоди в розмірі 1865400 грн. суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 234/14299/15-ц Суд дійшов висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень, й вони мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Так, причиною збитків, пов`язаних із демонтажем майна позивача є дії щодо демонтажу цього майна. При цьому, як зазначалось вище,підставою для вчинення дій щодо демонтажу цього майна слугувало оскаржуване доручення Департаменту, тобто таке не є безпосередньою підставою завдання збитків, так як є виключно підставою для вчинення відповідними особами, які, власне, і може бути розцінено, як безпосередня причина збитків.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 826/14017/17.

На підставі Статуту КП «Київблагоустрій», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21 лютого 2007 року № 167 (далі - Статут), метою діяльності КП «Київблагоустрій», зокрема, є здійснення заходів, які забезпечують дотримання юридичними та фізичними особами Правил, у тому числі шляхом внесення приписів та складання протоколів про адміністративні правопорушення.

КП «Київблагоустрій» підпорядковане Департаменту з питань, визначених чинним законодавством та цим Статутом (пункт 2.2 Статуту).

Вирішуючи спір по суті, суд керується позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 грудня 2019 року 826/10228/17, у якій Суд в аналогічному спорі дійшов висновку, що повноваження КП "Київблагоустрій" у частині забезпечення благоустрою міста Києва передбачені Положенням про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення), затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 27 січня 2011 року № 94 та делеговані КП "Київблагоустрій", які були реалізовані ним у цій справі як владні управлінські функції при виконанні рішення Департаменту.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення з КП "Київблагоустрій" матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На обгрунтування завданої матеріальної шкоди позивачем до суду надано Звіт про оцінку майнової шкоди, завданої власнику нежитлової будівлі № 368-1 загальною площею 35,8 кв.м розташованої за адресою: м. Київ, вул. Руденко Лариси, 6а, приміщення 368-1, проведеної ТОВ «Гарант-експертиза» (далі Звіт).

Як встановлено судом з поданого Звіту, оцінку проведено на підставі Договору про надання послуг щодо незалежної оцінки № 1-30.09.2021 від 30 вересня 2021 року (далі Договір).

Суд вважає за необхідне зазначити, що замовником оцінки відповідно до вказаного Звіту визначено ОСОБА_2 , тобто, третю особу.

Відповідно до розділу 5 Звіту, оцінювачем використано порівняльний підхід. В якості об`єкта порівняння обрано комерційні будівлі, розташовані в житлових масивах Дарницького району міста Києва.

Пунктом 6 Звіту визначено, що при виборі об`єктів-порівняння для оцінюваного об`єкту оцінювачем, зокрема, враховувались призначення об`єкта нерухомості, місце розташування об`єкту, розташування входу до приміщень.

У якості об`єктів-порівняння оцінювачем обрано п`ять приміщень, призначених для комерційного використання.

Разом з тим, у відповідності до висновку вказаного Звіту, при оцінці майнової шкоди, оцінювачем викладено застереження щодо опрацьованих документів до оцінки та візуального огляду об`єкта.

У вказаних застереженнях оцінювач виходив, зокрема, з того, що будівля може використовуватись для комерційного використання, у зв`язку із чим будівля оцінювалась як комерційний об`єкт нерухомості.

Також оцінювачем зазначено, що на момент проведення оцінки будівлю демонтовано, у зв`язку із чим використано фотофіксацію неушкодженого об`єкту з наданих замовником фотографій.

За результатами проведення оцінки оцінювачем визначено завдану матеріальну шкоду у розмірі 1865400,00 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що будь-яких доказів використання нежитлової будівлі №368-1 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1 для комерційної діяльності позивачем до суду не надано.

Крім того, для проведення оцінки завданої шкоди надано фотофіксацію об`єкта із встановленими пластиковими вікнами.

Втім, відповідно до Акту описку об`єкту № К-271, демонтаж був проведений частково, вікна демонтовані власником самостійно.

Таким чином, суд доходить до висновку, що Звіт грунтується на припущеннях оцінювача, які не знайшли підтвердження у результаті розгляду справи.

Таким чином, вказаний Звіт суд до уваги не приймає.

Також до уваги суд не приймає до уваги висновок експертного дослідження Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13.12.2021 № СЕ-19/111-21/52750-БТ, який КП «Київблагоустрій долучено до матеріалів справи 22 грудня 2021 року, оскільки у вказаному дослідженні експерт надавав висновок щодо споруди, яку демонтовано 09 червня 2021 року.

Крім того, як вже зазначалось судом раніше, 13 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на умовах якого передбачено, що іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає у власність предмет іпотеки, нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля № 368-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1, загальною площею 35,8 кв.м., право власності на яку зареєстровано з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.05.2021, номер запису 41970702. Експертна грошова оцінка предмета іпотеки оцінена в 200000 грн. відповідно до Звіту про оцінку майна від 13 вересня 2021 року, зробленого ТОВ «АРХЕКСПЕРТУС».

Будь-яких інших доказів, які б могли підтвердити заявлений позивачем розмір матеріальної шкоди, як-то: чеки на придбання будівельних матеріалів, договори про надання послуг з будівництва, акти виконаних робіт, сторонами до суду не надано.

За таких обставин, суд доходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача в цій частині та стягнення з КП «Київблагоустрій» на його корить матеріальної шкоди у розмірі 200000 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 та від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17.

Зокрема, Суд зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

При цьому, слід виходити з презумпції того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

На обґрунтування розміру заподіяння моральної шкоди позивач зазначив, зокрема, щодо виникнення психологічних розладів, через що останній вимушений був приймати заспокійливі препарати.

Суд зазначає, що до позовної заяви позивачем не додано будь-яких документальних підтверджень зазначених ним обставин, зокрема, медичних виписок, лікарській рецептів, доказів придбання лікарських засобів.

Втім, суд враховує факт того, що позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна, зареєстрованого у встановленому чинним законодавством порядку, та, навіть, будучи обізнаним щодо наявності спірного доручення про демонтаж зазначеної будівлі мав законні сподівання на невчинення неправомірних дій відповідачів щодо демонтажу споруди, оскільки останні не були повномочні щодо прийняття спірного рішення та вчинення відповідних дій на його виконання.

Разом з тим, враховуючи обставини справи, наявність матеріальної шкоди, протиправність оскаржуваного рішення та дій відповідачів, а також ступінь їх вини у вчиненні протиправних дій, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 грн. з кожного.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь витрати, пов`язані із визначенням та складанням Звіту майнової шкоди у розмірі 5000 грн.

Разом з тим, вказаний Звіт судом до уваги не прийнято, а його висновки не покладено в основу судового рішення.

За таких обставин суд доходить до висновку, що в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Відповідно до квитанції № 0.0.2293849413.1 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14074 грн.

Ухвалою суду від 28 січня 2022 року повернуто позивачеві надмірно сплачений до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11350 грн., згідно квитанції № 0.0.2293849413.1.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене судові витрати у розмірі 2179,20 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача у рівних частках, тобто, по 1089,60 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням № 064-5677 від 13 вересня 2021 року.

Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу на підставі доручення (рішення) від 13 вересня 2021 року № 064-5677 Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та припису від 06 вересня 2021 року № 2127234 об`єкту нерухомого майна капітальної споруди нежитлової будівлі №368-1 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1.

Стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, ЄДРОПУ: 26199708) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, ЄДРПОУ: 34926981) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, ЄДРОПУ: 26199708) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, ЄДРПОУ: 34926981) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1089,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, ЄДРОПУ: 26199708)) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1089,60 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 04 липня 2023 року.

Повний текст рішення складено 07 липня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.І. Грищенко