Ухвала

від 10.07.2023 по справі 260/5437/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 липня 2023 рокум. Ужгород№ 260/5437/22

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про самовідвід у розгляді справи № 260/5437/22, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Тячівської окружної прокуратури звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Рахівської міської ради Закарпатської області, яким просить визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти, культури, молоді та спорту Рахівської міської ради Закарпатської області щодо не приведення захисної споруди цивільного захисту населення із обліковим номером 26612 у належний для експлуатації стан, зобов`язавши Відділ освіти, культури, молоді та спорту Рахівської міської ради Закарпатської області привести захисну споруду цивільного захисту населення із обліковим номером 26612, яка знаходиться за адресою: вул. Миру, 26, м. Рахів Закарпатської області, у придатний для використання за цільовим призначенням стан (готовності до укриття), згідно Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року № 579.

Ухвалою суду від 23.01.2023 року позовну заяву керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області повернуто позивачеві (оскільки ухвалою суду від 21.12.2022 року таку залишено без руху для надання суду, зокрема, нормативно-правового обґрунтування щодо наявності законодавчо визначених підстав для звернення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області та, як наслідок, і прокурора саме з таким предметом позову; доказів звернення прокурора до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері для здійснення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України; доказів відмови у проведенні планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у межах даного предмету спору; доказів звернення до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області з вимогою подати відповідний позов та докази відмови суб`єкта публічного права вчинити такі дії; внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо або повідомити про причини і підстави невчинення таких дій, а також, чітко вказати в позовній заяві дату виявлення ним порушень інтересів держави та зазначити докази, якими цей факт підтверджується (та в разі пропуску тримісячного строку звернення до адміністративного суду прокурор має подати заяву про його поновлення, в якій зазначити поважні причини пропуску такого строку, з наданням доказів на їх підтвердження), в зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яка залишена без руху.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 року ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2022 року у справі № 260/5437/22 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Закарпатського окружного адміністративного суду.

10.07.2023 року суддею Рейті С.І. подано письмову заяву про самовідвід, оскільки розгляд ним цієї справи викликає сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, що виключає можливість брати участь в розгляді даної справи, що, в свою чергу, є обов`язковою підставою для самовідводу, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, виходячи з наступного.

У пункті 7 Правових висновків Верховного Суду про банкрутство за листопад-грудень 2018 року, суд визнав необхідним зауважити на тому, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Однак, в контексті вищевказаних висновків Верховного Суду, які є обов`язковими до врахування судом першої інстанції в силу вимог Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", прокурором не надано жодних доказів неналежного виконання своїх повноважень державним органом як і доказів звернення прокурора для вжиття таких заходів, оскільки у своєму зверненні прокурор не вимагав та не спонукав орган до вчинення будь-яких дій, а лише просив надати інформацію.

Відтак, ухвалою про залишення без руху позовної заяви прокурора зобов`язано надати суду докази неналежного виконання своїх повноважень державним органом, в зв`язку з чим прокурор набуває право на звернення до суду, чого ним не зроблено, що є обов`язковою підставою для повернення позовної заяви.

Розгляд справи після висловлення суддею думки щодо неможливості такого в зв`язку з відсутністю підстав для звернення з відповідним позовом прокурора в інтересах держави викликає сумніви в об`єктивності та неупередженості такого судді.

Крім того, в провадженні судді Рейті С.І. перебувала адміністративна справа № 260/4120/22 за позовом керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційного підприємства Хустської стоматологічної поліклініки Хустської міської ради, третя особа: Хустська міська рада про зобов`язання вчинити певні дії, ухвалою судді від 24.10.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху (з метою належного обґрунтування підстав звернення прокурора із цим позовом до суду в інтересах держави за наявності державного органу, уповноваженого здійснювати функції захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки) та ухвалою суду від 16.11.2022 року позовну заяву повернуто позивачеві (в зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яка залишена без руху), тобто, у вказаних справах абсолютно аналогічні підстави для залишення позову прокурора без руху та повернення йому позовної заяви.

При цьому, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2023 року ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 року про повернення позовної заяви у справі №260/4120/22 залишено без змін (тобто, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень), тому наявні підстави для повернення позовної заяви, на підставі п.7 ч.4 ст.169 КАС України, в аналогічній справі з аналогічних підстав.

Розглянувши заяву про самовідвід, дослідивши необхідні для прийняття рішення матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне заяву про самовідвід задовольнити, виходячи з наступного.

Підстави для самовідводу судді визначені у ст. 36 КАС України, та згідно ст. 36 цього Кодексу, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Статтею 40 КАС України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Поряд з тим, відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з`їздом суддів України 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Згідно з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема її п.6 ст.1, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даної заяви.

В той же час, у рішенні «Делькур проти Бельгії» від 17.01.1970 року Європейський суд з прав людини вказав, що за наявності підстав сумніватись у безсторонності судді, він повинен взяти самовідвід.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні («Кіпріану проти Кіпру», «П`єрсак проти Бельгії», «Грівз проти Сполученого Королівства»),

Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб`єктивний тест). У зв`язку з цим рішення про те. чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строк) незалежним і безстороннім судом.

Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи, зовнішня незалежність судді не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких прихильностей чи упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довір) до судової влади може бути підірвано». Отже є тісний зв`язок між незалежністю і об`єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом («Фіндлі проти Сполученого Королівства»).

Важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повніші вселяти населенню («Саінер проти Туреччини»), Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається («Кларк проти Сполученого Королівства»). Визначаючи, чи є суд незалежним. Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очалан проти Туреччини»). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Суддя, у відношенні якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід («Веттстейн проти Швейцарії», «Кастілло Альгар проти Іспанії». «П`єрсак проти Бельгії»).

За наведеного, лише розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом, є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Підставою заявлення суддею самовідводу, згідно поданої ним заяви, є сумніви в його об`єктивності та неупередженості при розгляді ним справи, в якій ним висловлена думка щодо неможливості такого розгляду, через висловлену ним позицію, що з урахуванням положень Кодексу цивільного захисту України та Закону України "Про прокуратуру" - право на звернення до суду в інтересах держави у правовідносинах щодо державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки може виникнути у прокурора лише у тому випадку, коли державний орган, не здійснює функції, передбачені законом. Однак, при зверненні до суду, прокурор, вказавши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ГУ ДСНС у Закарпатській області), не зазначив причини, які перешкоджають зазначеному уповноваженому органу держави виконувати покладені на нього функції державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, які реалізовуються, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідними вимогами, крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у спірних правовідносинах органи ДСНС не мали об`єктивної можливості у законодавчо встановленому порядку звернутися до суду з відповідним позовом про застосування заходів реагування для усунення виявлених порушень, а прокурор в межах своєї компетенції реагував щодо вказаного суб`єкта, при цьому, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку представництва ним інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Вищенаведене виключає можливість брати участь судді в розгляді даної справи, через можливі сумніви щодо його об`єктивності та неупередженості при розгляді справи, та вказана обставина є обов`язковою підставою для відводу (самовідводу) судді Рейті С.І.

Наслідки самовідводу судді передбачені ст.41 КАС України, зокрема, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 31, 36, 38-41, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву судді Рейті Сергія Івановича про самовідвід у розгляді справи № 260/5437/22 - задовольнити.

2. Матеріали справи № 260/5437/22 за позовом керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Рахівської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - передати до канцелярії Закарпатського окружного адміністративного суду для визначення судді для розгляду справи в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С.І. Рейті