Рішення

від 10.07.2023 по справі 420/11921/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11921/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з адміністративним позовом до державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» у задоволенні запиту на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 №4, що викладена у листі від 12.05.2023 №01-11/90;

зобов`язати державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 28.04.2023 №4 та надати повну і достовірну інформацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із запитом на публічну інформацію від 28.04.2023 № 4. Листом від 12.05.2023 № 01-11/90 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача з підстав того, що інформація особисто не стосується позивача та не є такою, що становить суспільний інтерес.

Дії відповідача щодо відмови у наданні запитуваної інформації позивач вважає протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 29.05.2023 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Станом на дату розгляду справи відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» із запитом на інформацію, у якому просив надати інформацію про нараховану та виплачену заробітну плату В.О. директора «ДССС «Затока» МОЗ України» (код ЄДРПОУ 01981997) ОСОБА_3 за період із 01.01.2022 по дату отримання даного запиту. Інформацію надати із розбивкою помісячно.

На запит щодо надання інформації про нараховану та виплачену заробітну ОСОБА_4 директора ДЗ ДССС «Затока» ОСОБА_3 за період часу з 01.01.2022 року по дату отримання запиту державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України листом від 12.05.2023 № 01-11/90 повідомив, що інформацією з обмеженим доступом, відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», є: конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Запитувана інформація не стосується ОСОБА_1 особисто та не є такою, що становить суспільний інтерес.

На підставі норми статті 19 Конституції України, пункту 3 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ОСОБА_1 відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації.

Не погоджуючись із тим, що йому відмовлено у наданні запитуваної інформації, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Пунктом 1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, запит на інформацію має за мету забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Закону України «Про доступ до публічної інформації», та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Судом встановлено, що 28.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до ДЗ «ДССС «Затока» МОЗ України із запитом на отримання публічної інформації стосовно надання відомостей щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати в.о. директора ОСОБА_3 за період із 01.01.2022 по дату отримання запиту.

Відповідач листом від 12.05.2023 № 01-11/90 відмовив у наданні запитуваної інформації на підставі пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у зв`язку з тим, що запитувана інформація не стосується позивач та не є такою, що становить суспільний інтерес

Згідно з приписами ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Положеннями статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено види інформації, до якої може бути застосовано обмеження в доступі:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для такого обмеження.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно з приписами статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Оскільки, обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», то відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що обмеження доступу до публічної інформації є необґрунтованим.

Крім того, відмовляючи у наданні запитуваної інформації відповідач посилається на п. 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яким передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що надання доступу до інформації передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок відповідачем не надано.

За таких обставин, відповідач безпідставно відмовив у задоволенні запиту на публічну інформацію.

Отже, в ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено протиправні дії, які полягають у відмові позивачу надати інформацію на його запит.

Оскільки судом встановлені протиправні дії відповідача щодо відмови у наданні інформації на запит, наслідком встановлення таких дій є зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на інформацію відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати повну та достовірну інформацію, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем ще не вчинено жодної дії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача будуть порушені.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

За таких обставин, позовна вимога про зобов`язання відповідача надати повну та достовірну інформації задоволенню не підлягає як передчасна, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Підстави для розподілу судових витрат по сплату судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, то суд враховує клопотання позивача про те, що він має намір на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України подати докази на підтвердження розміру цих витрат. Таким чином, це питання буде вирішено в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 371 КАС України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Оскільки рішення прийнято у справі, визначеній п. 1 ч. 1 ст.263 КАС України, тому згідно з ч.1 ст. 371 зазначеного Кодексу підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні запиту на публічну інформацію від 28.04.2023 № 4.

Зобов`язати державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська, 3, код ЄДРПОУ 01981997) повторно розглянути запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання публічної інформації від 28.04.2023 № 4 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний