Рішення

від 03.08.2023 по справі 420/11921/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11921/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

03 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 у справі № 420/11921/23 позов ОСОБА_1 до державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні запиту на публічну інформацію від 28.04.2023 № 4.

Зобов`язано державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська, 3, код ЄДРПОУ 01981997) повторно розглянути запит ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання публічної інформації від 28.04.2023 № 4 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

20.07.2023 ОСОБА_1 (далі - заявник), в інтересах якого діє адвокат Тараненко Мирослав Олександрович, звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвалою суду від 21.07.2023 заяву про ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Станом на дату розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення відповідач заперечення щодо даної заяви не надав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Рішенням суду від 10.07.2023 позов ОСОБА_1 до державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

При цьому, судом при ухвалені судового рішення від 10.07.2023 в адміністративній справі не вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із наміром позивача на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України подати докази на підтвердження розміру цих витрат.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Судом встановлено, що 19.05.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Тараненком Мирославом Олександровичем укладено договір № 4 про надання правової допомоги.

Згідно п. 4.1, 4.2 договору № 4 від 19.05.2023 року розмір гонорару Адвоката за даним договором є фіксованим та складає 6000 (шість тисяч) гривень.

Клієнт зобов`язаний оплатити гонорар у повністю готівковим способом, протягом 2-х днів після отримання рішення суду.

Відповідно до акту приймання передачі наданих послуг № 1 від 14.07.2023 адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги: правова допомога згідно із договором про надання правової допомоги № 4 від 19.05.2023. Загальна вартість послуг складає 6000 (шість тисяч) грн.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору, позивачем надано звіт про виконання договору про надання правової допомоги № 4 від 14.07.2023 та довідку про отримання коштів № 1 від 14.07.2023.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, - суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги частково необґрунтованим та, як наслідок, завищеним, а відтак і таким, що підлягає зменшенню. Розумно обґрунтованими, на думку суду, є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, оскільки дана сума є співмірною до предмету спору і ціни позову, складності даної справи та об`єму виконаних робіт.

У тому числі суд враховує, що ця справа за своїм предметом та згідно із пунктом 2 частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, яка за прямими приписами статті 263 КАС України розглядається виключно за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та передбачає подання обмеженої кількості заяв по суті справи. Крім того, характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають здобуття та дослідження значного обсягу доказів, а правова оцінка обставин справи та нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини не є складною.

Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути з державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Затока» Міністерства охорони здоров`я України» (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська, 3, код ЄДРПОУ 01981997) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний