Ухвала

від 10.07.2023 по справі 420/16171/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16171/23

УХВАЛА

10 липня 2023 рокум. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А. розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Марія» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

05.07.2023 року до суду звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство «Марія» із позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі Відповідач 1, ГУ ДПС в Одеській області) та до Державної податкової служби України (далі - Відповідач 2, ДПС України), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішенні відповідача-1 №7657359/30747570 від 17.11.2022 року та зобов`язати відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 21.10.2022 року №14 датою її подання;

- визнати протиправним та скасувати рішенні відповідача-1 №7657360/30747570 від 17.11.2022 року та зобов`язати відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 24.10.2022 року №15 датою її подання;

- визнати протиправним та скасувати рішенні відповідача-1 №7657361/30747570 від 17.11.2022 року та зобов`язати відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 27.10.2022 року №16 датою її подання.

Згідно ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог встановлених ст.ст.106-161 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивачем в адміністративному порядку оскаржується рішення відповідача-1 винесені 17.11.2022 року.

Разом з тим, до суду з даним адміністративним позовом Приватне сільськогосподарське підприємство «Марія» звернулось лише 05.07.2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

При цьому у позові позивач зазначив певні обставини та просив про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що з моменту введення в Україні воєнного стану були обстріли Одеської області протягом 2022-2023 років, повітряні тривоги, та це є підтвердженими даними, щодо існування реальної небезпеки для життя людей при виконанні робіт, зокрема при знаходженні у офісних та адміністративних приміщеннях, що також зумовило неможливість своєчасного здійсненні підготовки документів для подання позовної заяви.

За таких підстав представник позивача просив суд поновити строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо посилання позивача на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, то суд зазначає, що питання поновлення строку на звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду у всіх абсолютно випадках.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 10.03.2023 року по справі №540/1285/22.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Голдер проти Сполученого Королівства»).

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Так, стосовно посилань представника позивача на відрядження керівника підприємства позивача, то суд зауважує, що таке було у період з 06.02.2023 р. по 12.05.2023 р. При цьому, що заважало звернутись у інші періоди суду не зазначено, зокрема з 18.11.2022 року по 05.02.2023 року.

Крім того, позивачем не обґрунтовано чим саме перебування у відрядженні керівника підприємства заважало такому керівнику здійснити певні дії щодо захисту порушених на його думку прав та інтересів свого підприємства. Адже, як вбачається з доданих договорів до справи які вчинені у період відрядження керівника підприємства позивача, такі вчинялись зокрема на території України, зокрема у містах Києві та Дніпрі.

Більш того з наказу №125-к/вд від 05.02.2023 року вбачається зокрема те, що фактично керівника підприємства відряджено у загальній кількості на 65 календарних днів до м. Дніпро та на 29 календарні дні до м. Києва, проте, що саме вчинялось в такі календарні дні (що саме слугувало непереборною обставиною для звернення до суду з урахуванням навіть такого тривалого відрядження по території України) представником позивача не обґрунтовано, з чим пов`язана така кількість календарних днів враховуючи укладення лише 3-х договорів та що саме у наведені календарні дні заважало керівнику звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того суд також враховує наявність у наказі №125-к/вд від 05.02.2023 року пункту, яким передбачено, що на період відрядження виконання обов`язків директора будуть здійснюватись ним дистанційно. Тобто позивач міг вчиняти відповідні дії щодо звернення в т.ч. в дистанційному порядку та надавати відповідні доручення робітникам підприємства, а також супроводжувати їх у виникаючих питаннях.

Тобто в даному випадку це не може вважатись непереборною обставиною

Також позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, що карантинні заходи заважали саме позивачу звернутись до суду з даним адміністративним позовом, оскільки представником позивача наведено лише загальні відомості, які не дають можливості встановити зв`язок введення карантинних заходів з пропуском строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку на звернення з позовом до суду.

Таким чином позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом з іншими причинами пропуску строку звернення до суду.

Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду усунення недоліків про які йдеться в даній ухвалі суду.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв`язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв`язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Марія» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути, визначенні даним судовим рішенням недоліки, та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.А. Іванов