Ухвала

від 24.07.2023 по справі 420/16171/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16171/23

УХВАЛА

24 липня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Марія» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2023 року до суду звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство «Марія» із позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі Відповідач 1, ГУ ДПС в Одеській області) та до Державної податкової служби України (далі - Відповідач 2, ДПС України), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішенні відповідача-1 №7657359/30747570 від 17.11.2022 року та зобов`язати відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 21.10.2022 року №14 датою її подання;

- визнати протиправним та скасувати рішенні відповідача-1 №7657360/30747570 від 17.11.2022 року та зобов`язати відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 24.10.2022 року №15 датою її подання;

- визнати протиправним та скасувати рішенні відповідача-1 №7657361/30747570 від 17.11.2022 року та зобов`язати відповідача-2 зареєструвати податкову накладну від 27.10.2022 року №16 датою її подання.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року позов залишено без руху.

20.07.2023 року представником позивача надано заяву на усунення недоліків в додатках до якої міститься заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду представником позивача зазначено, що з моменту введення в Україні воєнного стану були обстріли Одеської області протягом 2022-2023 років, повітряні тривоги, та це є підтвердженими даними, щодо існування реальної небезпеки для життя людей при виконанні робіт, зокрема при знаходженні у офісних та адміністративних приміщеннях, що також зумовило неможливість своєчасного здійсненні підготовки документів для подання позовної заяви. Також позивач послався на продовження в Україні карантинних заходів та на відсутність керівника, пов`язана з необхідністю відновлення роботи позивача, укладення нових контрактів.

За таких підстав представник позивача просив суд поновити строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивачем в адміністративному порядку оскаржується рішення відповідача-1 винесені 17.11.2022 року.

Разом з тим, до суду з даним адміністративним позовом Приватне сільськогосподарське підприємство «Марія» звернулось лише 05.07.2023 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Голдер проти Сполученого Королівства»).

Згідно з ч.ч.1-2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ті факти про які, представник позивача вказує у заяві про поновлення строку, не є непереборною обставиною з підстав якої позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України, з огляду на таке.

Щодо посилання позивача на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, то суд зазначає, що питання поновлення строку на звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду у всіх абсолютно випадках.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 10.03.2023 року по справі №540/1285/22.

Так, стосовно посилань представника позивача на відрядження керівника підприємства позивача, то суд зауважує, що таке було у період з 06.02.2023 р. по 12.05.2023 р. При цьому, що заважало звернутись у інші періоди суду не зазначено, зокрема з 18.11.2022 року по 05.02.2023 року.

Крім того, позивачем не обґрунтовано чим саме перебування у відрядженні керівника підприємства заважало такому керівнику здійснити певні дії щодо захисту порушених на його думку прав та інтересів свого підприємства. Адже, як вбачається з доданих договорів до справи які вчинені у період відрядження керівника підприємства позивача, такі вчинялись зокрема на території України, зокрема у містах Києві та Дніпрі.

Більш того з наказу №125-к/вд від 05.02.2023 року вбачається зокрема те, що фактично керівника підприємства відряджено у загальній кількості на 65 календарних днів до м. Дніпро та на 29 календарні дні до м. Києва, проте, що саме вчинялось в такі календарні дні (що саме слугувало непереборною обставиною для звернення до суду з урахуванням навіть такого тривалого відрядження по території України) представником позивача не обґрунтовано, з чим пов`язана така кількість календарних днів враховуючи укладення лише 3-х договорів та що саме у наведені календарні дні заважало керівнику звернутись до суду (або до адвоката) з даним адміністративним позовом .

Крім того суд також враховує наявність у наказі №125-к/вд від 05.02.2023 року пункту, яким передбачено, що на період відрядження виконання обов`язків директора будуть здійснюватись ним дистанційно. Тобто позивач міг вчиняти відповідні дії щодо звернення в т.ч. в дистанційному порядку та надавати відповідні доручення робітникам підприємства, а також супроводжувати їх у виникаючих питаннях, та враховуючи те, що позов поданий за допомогою системи «Електронний суд» ніщо не заважало подати позов з будь-якого місця перебування.

Тобто в даному випадку це не може вважатись непереборною обставиною

Також позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, що карантинні заходи заважали саме позивачу звернутись до суду з даним адміністративним позовом, оскільки представником позивача наведено лише загальні відомості, які не дають можливості встановити зв`язок введення карантинних заходів з пропуском строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку на звернення з позовом до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду. При цьому позивачем на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/16171/23, як необґрунтована, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ч.2.ст. 123 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Марія» про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «Марія» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу без розгляду.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

СуддяЕ.А.Іванов