Рішення

від 10.07.2023 по справі 540/8086/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/8086/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання повторно здійснити розрахунок,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. Начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 11.11.2021 року № 261 (пункт 5 абзац 3, 4) в частині стягнення суми із ОСОБА_1 у розмірі 806590,05 грн. за період навчання в університеті та в частині внесення суми у розмірі 806590,05 грн. до книги обліку нестач університету;

зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба здійснити повторно розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

У даному випадку виник спір пов`язаний з питаннями реалізації прав та обов`язків особи, яка перебувала на посаді публічної служби, зокрема питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до спору про відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, після звільнення військовослужбовця з військової служби.

Навчання курсантів вищих військових навчальних закладів є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду військової служби.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Стягнення коштів є втручанням у право власності на майно, а саме конвенційне право мирно володіти своїм майном.

Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, позивач, перебуваючи на публічній службі за контрактом був відрахований від подальшого навчання у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем та небажанням продовжувати навчання.

Вказані обставини стали підставою для припинення (розірвання) Контракту про проходження військової служби (навчання), якій був чинним до 12.11.2021 року включно.

Наслідки дострокового розірвання контракту за таких умов для курсанта встановлені частиною десятою статті 25 Закону №2232-ХІІ та передбачають відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Законами України не наведений перелік витрат, пов`язаних із утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, у зв`язку із чим має місце невідповідність закону критерію якості та передбачуваності для особи.

Також, Закон №2232-ХІІ, або інші закони, не встановлюють обов`язку відшкодування грошового забезпечення військовослужбовця у разі припинення військової служби.

Умови спірного відшкодування установлені Порядком N 964 та Наказом N 491, які передбачають здійснення відшкодування у розмірі фактичних витрат пов`язаних із утриманням під час навчання, зокрема, по грошовому забезпеченню.

При цьому, пунктом 13 Порядку N 260 встановлено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає.

Таким чином, у законах України є відсутніми умови щодо відшкодування, повернення правильно обрахованих та виплачених сум грошового забезпечення військовослужбовця, у тому числі з підстав розірвання контракту, звільнення з військової служби, навіть з підстав притягнення до відповідальності за тяжкі злочини, у зв`язку із чим позивач вважає умови Порядку №964, Наказу №419 такими, що мають дискримінаційні ознаки, а також такими, що не відповідають нормам вищою юридичної сили - частині третій статті 17, статтям 22, 41, 43 Конституції України, статті 25 Закону №2232-ХІІ, статті 16 Закону 31934-ХІІ, статтям 2, 9 Закону №2011-XII.

Оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, вважаю, що виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця.

Зазначене також підтверджується тим фактом, що у оскаржуваному наказі також вказано та встановлено вислугу років - а саме, загальна - 06 років 00 місяців 03 дні.

Таким чином, позивач вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, як особі, яка перебувала на публічній службі, у частині відшкодування сум грошового забезпечення у розмірі 693121 грн. 31 коп., оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі.

Окрім того, при виданні наказу від 11.11.2021 року № 261 відносно ОСОБА_1 не враховано того факту, що останній є учасником бойових дій.

З посиланням на висновок, який містить Постанова від 28 жовтня 2021 року у справі за №520/15103/2020 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, позивач стверджує, що наявні підстави лише для стягнення витрат по продовольчому забезпеченню у розмірі 86796,65 грн. речовому забезпеченню у розмірі 5869,21 грн., по перевезенню - 0 грн. 00 коп., по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 0 грн. 00 коп. на загальну суму - 92665.86 у разі документального підтвердження відповідачем, щодо відповідності розрахунків вищенаведеним вимогам законодавства.

Процесуальні дії

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 року №11/0/9-22, відповідно до ч.7 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підсудність судових справи Херсонського окружного адміністративного суду та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справи - Одеський окружний адміністративний суд.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2023 року, адміністративну справу №540/8086/21 передано на розгляд судді Потоцькій Н.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 року прийнято до провадження справу №540/8086/21 в порядку спрощеного позовного провадження.

10.04.2023 року за вхід.№11179/23 надійшли пояснення відповідача з додатками письмових доказів, в яких останнім наголошується на правомірності наказу, оскільки під час видання наказу університет керувався вимогами ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до довідки №4477 від 20.12.2017 р., ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 21.04.2017 р. по 28.06.2017 р. та з 28.06.2017 року по 30.08.2017 року.

ОСОБА_1 наказом Начальника Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба від 21.08.2017 №186 зарахований на посаду курсанта факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони.

21.08.2017 між старшим солдатом ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу.

03.03.2018 року ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

15.07.2021 року ОСОБА_1 направлено рапорт на ім`я Начальника навчального курсу майора ОСОБА_2 щодо клопотання про відрахування від подальшого навчання в університеті у зв`язку із розірванням контракту через відмову від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчального закладу відповідно до п.п. 32 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.12.1997 року №490.

Зазначений рапорт 16.07.2021 року був погоджений та в подальшому направлений до Командування підготовки Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Проте, рішення щодо дострокового розірвання контракту та відрахування від подальшого навчання у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Командуванням Повітряних Сил Збройних Сил України прийнято 01.11.2021 року, тобто майже через 4 місяці. У цей період нараховувались витрати на утримання курсанта ОСОБА_1 .

У подальшому, 11.11.2021 року Наказом начальника Харківського національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба старшого матроса ОСОБА_1 , курсанта 541 навчальної групи 4-го курсу факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони університету (колишній військовослужбовець військової служби за контрактом) відповідно до підпунктів 3.2 та 3.9 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 року № 490, відраховано від подальшого навчання у зв`язку із розірванням контракту, через відмову від проходження військової служби на посадах офіцерського складу та після закінчення вищого навчального закладу та відповідно до пункту 36 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», припинити чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 12 листопада 2021 року.

Відповідно до пункту 227 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Цим же наказом стягнуто суму у розмірі 806590,05 гривень за період навчання в університеті, відповідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 та пункту 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суму у розмірі 806590,05 гривень внесено до книги обліку нестач університету.

Відповідно до загального розрахунку №839 від 19.11.2021 коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , фактичні витрати, пов`язані з утриманням складають: по грошовому забезпеченню - 693121 грн. 31 коп; по продовольчому забезпеченню - 86796 грн. 65 коп.; по речовому забезпеченню - 5869 грн. 21 коп.; по медичному забезпеченню - 20802 грн. 88 коп.; по перевезенню - 0 грн. 00 коп.; по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 0 грн. 00 коп.

Розмір фактичних витрат по грошовому забезпеченню складає - усього 693121,31 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. (далі Закон № 2232-XII)

За правилами ч.3 та 5 ст.25 Закону № 2232-XII зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань; з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року затверджений Порядок №964, згідно з п. 3, 4 якого відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, зокрема з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 (далі Порядок розрахунку витрат).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

За змістом пункту 2.1.4 Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

Приписами пункту 2.1.5 Порядку розрахунку витрат визначено, що витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).

Відповідно до пункту 2.1.6 Порядку розрахунку витрат до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Відповідачем надані відповідні розрахунки витрат, пов`язаних з навчанням позивача.

Як зазначалось вище, позивач послався, зокрема на те, що він є учасником бойових дій, а тому звільнений від оплати за навчання.

Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII) держава забезпечує учасникам бойових дій, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 цього Закону, та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах

За умовами ч. 8 ст. 12 Закону № 3551 державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних в закладах освіти; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян, зокрема учасникам бойових дій для здобуття професійно-технічної та вищої освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 975 (далі Порядок №975), який набрав чинності з 1 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 державна цільова підтримка надається у вигляді: 1) повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів у разі зарахування вступників на навчання за державним (регіональним) замовленням відповідно до цих Порядку та умов, а також умов та правил прийому на навчання до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти на відповідний рік; 2) часткової оплати навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів шляхом надання особам, зарахованим на навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти; 3) першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення; 4) соціальної стипендії для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання, згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1045; 5) безоплатного забезпечення підручниками за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти; 6) безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти; 7) безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках або проживання у студентських гуртожитках з пільговою оплатою для осіб, які навчаються за денною формою навчання.

Отже, ні Закон № 3551, ні Порядок № 975 не містять норми стосовно звільнення учасників бойових дій від відшкодування витрат на навчання у випадку дострокового розірвання контракту, а тому позивач помилково вважає, що витрати на медичне забезпечення відшкодуванню не підлягають.

При цьому, позивач не заперечує, що у даних правовідносинах наявні підстави лише для стягнення витрат по продовольчому забезпеченню у розмірі 86796,65 грн.; речовому забезпеченню у розмірі 5869,21 грн., по перевезенню - 0 грн. 00 коп., по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 0 грн. 00 коп. на загальну суму - 92665.86 грн.

Стосовно виплаченого позивачу за час навчання грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону № 2232 навчання курсантів вищих військових навчальних закладів є видом військової служби.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.3 ст.9 зазначеного Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Отже, грошове забезпечення військовослужбовця за своєю правовою природою, є винагородою за державну службу особливого характеру, і виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця, а не видом утримання військовослужбовця, як зазначено в Порядку №964.

У зв`язку з цим суд вважає, що віднесення в Порядку № 964 грошового забезпечення до одного з видів утримання військовослужбовця суперечить наведеним вище приписам чинного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання цієї норми наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, за приписами п. 13 якого грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.

Отже, по суті Порядки № 260 та № 694 по різному регулюють спірні правовідносини щодо обов`язку повернення військовослужбовцем виплаченого йому грошового забезпечення, а відповідно і щодо можливості стягнення з військовослужбовця такого грошового забезпечення.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а та від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20 сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала з огляду на те, що суперечливе і неоднозначне регулювання спірних відносин порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Отже, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі застосуванню підлягають саме норми Порядку №260, а не Порядку №964, а тому виплачене позивачу за час навчання грошове забезпечення відшкодуванню не підлягає.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 2-9, 44, 242, 246, 250, 251, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання повторно здійснити розрахунок - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. Начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 11.11.2021 року № 261 (пункт 5 абзац 3, 4) в частині стягнення суми із ОСОБА_1 у розмірі 806590,05 грн. за період навчання в університеті та в частині внесення суми у розмірі 806590,05 грн. до книги обліку нестач університету.

Зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба здійснити повторно розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 293, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба (адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, ЄДРПОУ 24980799, електронна пошта: info@hups.mil.gov.ua; ug.hups@ukr.net; офіційна електронна адреса: www.hups.mil.gov.ua)

Головуючий суддя Потоцька Н.В.