Постанова

від 10.10.2023 по справі 540/8086/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/8086/21

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 10.07.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання повторно здійснити розрахунок, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

10 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. Начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 11.11.2021 року № 261 (пункт 5 абзац 3, 4) в частині стягнення суми із ОСОБА_1 у розмірі 806590,05 грн. за період навчання в університеті та в частині внесення суми у розмірі 806590,05 грн. до книги обліку нестач університету;

- зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба здійснити повторно розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання повторно здійснити розрахунок задоволений повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. Начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 11.11.2021 року № 261 (пункт 5 абзац 3, 4) в частині стягнення суми із ОСОБА_1 у розмірі 806590,05 грн. за період навчання в університеті та в частині внесення суми у розмірі 806590,05 грн. до книги обліку нестач університету.

Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба здійснити повторно розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Відповідно до довідки №4477 від 20.12.2017 р., ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 21.04.2017 р. по 28.06.2017 р. та з 28.06.2017 року по 30.08.2017 року.

ОСОБА_1 наказом Начальника Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба від 21.08.2017 №186 зарахований на посаду курсанта факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони.

21.08.2017 між старшим солдатом ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі Начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу.

03.03.2018 року ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

15.07.2021 року ОСОБА_1 направлено рапорт на ім`я Начальника навчального курсу майора ОСОБА_2 щодо клопотання про відрахування від подальшого навчання в університеті у зв`язку із розірванням контракту через відмову від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчального закладу відповідно до п.п.32 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.12.1997 року №490.

Зазначений рапорт 16.07.2021 року був погоджений та в подальшому направлений до Командування підготовки Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Проте, рішення щодо дострокового розірвання контракту та відрахування від подальшого навчання у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Командуванням Повітряних Сил Збройних Сил України прийнято 01.11.2021 року, тобто майже через 4 місяці. У цей період нараховувались витрати на утримання курсанта ОСОБА_1 .

У подальшому, 11.11.2021 року Наказом начальника Харківського національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба старшого матроса ОСОБА_1 , курсанта 541 навчальної групи 4-го курсу факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони університету (колишній військовослужбовець військової служби за контрактом) відповідно до підпунктів 3.2 та 3.9 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 року № 490, відраховано від подальшого навчання у зв`язку із розірванням контракту, через відмову від проходження військової служби на посадах офіцерського складу та після закінчення вищого навчального закладу та відповідно до пункту 36 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», припинити чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 12 листопада 2021 року.

Відповідно до пункту 227 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Цим же наказом стягнуто суму у розмірі 806590,05 гривень за період навчання в університеті, відповідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 та пункту 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суму у розмірі 806590,05 гривень внесено до книги обліку нестач університету.

Відповідно до загального розрахунку №839 від 19.11.2021 коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , фактичні витрати, пов`язані з утриманням складають: по грошовому забезпеченню - 693121 грн. 31 коп.; по продовольчому забезпеченню - 86796 грн. 65 коп.; по речовому забезпеченню - 5869 грн. 21 коп.; по медичному забезпеченню - 20802 грн. 88 коп.; по перевезенню - 0 грн. 00 коп.; по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 0 грн. 00 коп.

Розмір фактичних витрат по грошовому забезпеченню складає - усього 693121,31 грн.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону №2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок № 964.

Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку №964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою. Витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк; особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII - за весь період навчання. Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).

На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок № 419/831/240/605/537/219/534).

За змістом пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби, за визначений період навчання (у тому числі перебування на стажуванні, на лікуванні, на польовому виході тощо, за винятком терміну перебування у відпустках). У довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, за визначений період навчання до розрахунку береться різниця вартості норм харчування курсанта та військовослужбовця строкової військової служби. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби, про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення. При цьому для курсантів, які не вислужили встановленого законодавством строку строкової військової служби до вступу у ВНЗ, до розрахунку береться вартість речового майна та послуг лазне-прального забезпечення, отриманих лише за термін, що перевищує строк строкової військової служби, визначений статтею 23 Закону № 2232-XII. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться вартість отриманого речового майна, але пропорційно фактичному часу його використання. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби. Визначення залишкової вартості військового майна провадиться на підставі методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань. Вартість отриманих послуг лазне-прального забезпечення цією категорією осіб за визначений період навчання не відшкодовується. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, відшкодовують вартість фактично отриманих послуг за відповідний період навчання. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрати на медичне забезпечення за відповідний період навчання не відшкодовують, окрім витрат на проведення військово-лікарської комісії. Сума витрат на проведення військово-лікарської комісії утримується незалежно від періоду навчання. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, відшкодовують фактичні витрати на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрат на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання не відшкодовують. До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв відшкодовують за визначений період навчання, за винятком терміну перебування у відпустках. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за визначений період навчання не відшкодовують.

Порядок нарахування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Спір у цій справі виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на навчання ОСОБА_1 в Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба у зв`язку з достроковим розірванням укладеного між ними контракту з виключенням ОСОБА_1 із списків особового складу.

Як зазначалось вище, у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов`язки передбачені чинним законодавством України та контрактом.

У цій справі встановлено, що за умовами укладеного між відповідачем та Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 21.08.2017 року ОСОБА_1 зобов`язався відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованості чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу.

Також, судами встановлено, що ОСОБА_1 відраховано від подальшого навчання у зв`язку із розірванням контракту, через відмову від проходження військової служби на посадах офіцерського складу та після закінчення вищого навчального закладу та відповідно до пункту 36 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», припинити чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 12 листопада 2021 року.

Отже, чинність контракту було припинено 12.11.2021 року у зв`язку з відрахуванням відповідача з навчання через систематичне невиконання умов контракту.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що приписами пункту 13 Порядку № 260 передбачено, що виплачене грошове забезпечення військовослужбовця поверненню не підлягає.

Так, колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Згідно з частини 1 статті 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232 навчання курсантів вищих військових навчальних закладів є видом військової служби.

Положенням частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2211) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 3 статі 9 вказаного Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Отже, грошове забезпечення військовослужбовця за своєю правовою природою є винагородою за державну службу особливого характеру, і виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця, а не видом утримання військовослужбовця, як зазначено в Порядку №64.

У зв`язку з цим апеляційний суд вважає, що віднесення в Порядку №964 грошового забезпечення до одного з видів утримання військовослужбовця суперечить наведеним вище приписам чинного законодавства.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання цієї норми наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, за приписами п. 13 якого грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.

Отже, по суті Порядки №260 та №694 по різному регулюють спірні правовідносини щодо обов`язку повернення військовослужбовцем виплаченого йому грошового забезпечення, а відповідно і щодо можливості стягнення з військовослужбовця такого грошового забезпечення.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а та від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала з огляду на те, що суперечливе і неоднозначне регулювання спірних відносин порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у даній справі застосуванню підлягають саме норми Порядку №260, а не Порядку №964, а тому виплачене позивачу за час навчання грошове забезпечення відшкодуванню не підлягає.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко