Постанова

від 28.06.2023 по справі 522/11290/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/685/23

Справа № 522/11290/19

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Хухрова С.В.,

представника ТОВ «Інвест Лімітед Компані» адвоката Чукітової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Науменка А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дютайв», Товариства з обмеженою відповідальністю «П.А.Ф. ЛТД», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Лімітед Компані», третя особа - Державний реєстратор Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Шевченко Максим Олександрович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха Сергій Сергійович, про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування реєстраційних дій,

встановив:

08.07.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Дютайв», ТОВ «П.А.Ф.ЛТД», ОСОБА_2 , ТОВ «Інвест Лімітед Компані», за участі третьої особи - Державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Шевченка М.О., за участі третьої особи - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розсохи С. С., (т1, а.с.2-19) в якому просила:

1) визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 159,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Інвест Лімітед Компані» у власність ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру, загальною площею 159,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наступні записи про реєстрацію права власності:

- запис про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 159,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Дютайв», внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Шевченко М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45481044 від 12.02.2019 року, 12:32:21, (номер запису про право власності: 30249706, дата час державної реєстрації: 11.02.2019 13:18:14);

- запис про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 90,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Дютайв» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763426551101), внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Шевченко М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45485683 від 12.02.2019 року, 14:56:15 (номер запису про право власності: 30253963, дата та час державної реєстрації: 12.02.2019 12:35:08);

- запис про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 69,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763438551101 за ТОВ «Дютайв», внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Шевченко М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45485920 від 12.02.2019 року, 15:02:26, (номер запису про право власності: 30254188, дата та час державної реєстрації: 12.02.2019 12:35:38);

- запис про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 90,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763426551101) за ТОВ «П.А.Ф. ЛТД», внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Шевченко М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45510944 від 13.02.2019 року, 16:20:04, (номер запису про право власності: 30277794, дата та час державної реєстрації: 12.02.2019 року 16:13:42);

- запис про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 69,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763438551101) за ТОВ «П.А.Ф.ЛТД», внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Шевченко М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45511355 від 13.02.2019 року, 16:31:34, (номер запису про право власності: 30278206, дата та час державної реєстрації: 12.02.2019 року 16:14:14);

- запис про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 90,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763426551101) за ОСОБА_2 , внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розсохи С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45894202 від 11.03.2019 року, 17:49:07, (номер запису про право власності: 30636507, дата та час державної реєстрації: 11.03.2019 року 16:27:16);

- запис про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 69,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763438551101) за ОСОБА_2 , внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розсохи С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45894424 від 11.03.2019 року, 18:03:46, (номер запису про право власності: 30636713, дата та час державної реєстрації: 11.03.2019 року 16:29:17);

- запис про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 90,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763426551101) за ТОВ «Інвест Лімітед Компані», внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розсохи С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46134992 від 25.03.2019 року, 21:15:57, (номер запису про право власності: 30861310, дата та час державної реєстрації: 25.03.2019 року 20:23:43);

- запис про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 69,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763438551101) за ТОВ «Інвест Лімітед Компані», внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Розсохи С.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46134983 від 25.03.2019 року, 21:11:41, (номер запису про право власності: 30861297, дата та час державної реєстрації: 25.03.2019 року 20:17:35).

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що майно вибуло з володіння позивачки без її волі та на підставі підроблених документів. При першому переході права власності до ТОВ «Дютайв», підставою переходу права власності вказано акт приймання-передачі нерухомого майна, завірений приватним нотаріусом Фроловою Р.В. та протокол, завірений приватним нотаріусом Фроловою Р.В., які, як зазначила позивачка, вона не підписувала та жодних дій у приватного нотаріуса Фролової Р.В. не вчиняла, а тому вважає що дані документи були підроблені, в тому числі підроблений і її підпис на цих документах. В подальшому квартира була поділена на два об`єкта нерухомості, по яким відбувся подальший перехід права власності, останнім набувачем якого є ТОВ «Інвест Лімітед Компані».

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 05 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено (т.3, а.с. 207-218).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 жовтня 2020 року, та постановлення нового, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (т.3, а.с. 228-240).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ТОВ «Інвест Лімітед Компані» адвоката Чукітової В.В.,колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання (т. 5, а.с. 15-20, 38), у тому числі заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 - через свого представника ОСОБА_3 , а також ТОВ «П.А.Ф. ЛТД», ОСОБА_2 , Шевченко М.О. - в порядку, передбаченому ч.1 ст. 131 ЦПК України, оскільки за зареєстрованим місцем свого перебування (проживання) відсутні (т.5, а.с.22-31, 39, 40), однак до суду не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, за виключенням представника ТОВ «Інвест Лімітед Компані» адвоката Чукітової В.В.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції більше 2-х років (т.4, а.с. 11-12), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанціїза участю представника ТОВ «Інвест Лімітед Компані» адвоката Чукітової В.В., у відсутність інших учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Заперечуючи проти вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 , представник ТОВ «Інвест Лімітед Компані» адвокат Чукітова В.В. зазначила, що реалізуючи свої виключні права на володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, 11.02.2019 року на підставі акту приймання-передачі та протоколу, ОСОБА_1 , передала спірне майно до статутного капіталу ТОВ «Дютайв», а відтак, втратила право звертатися до суду в порядку ст.392 ЦК України як власник, оскільки з 12.02.2019 року вона таким власником вже не була. Разом з тим, вказала, що посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що будь-яких документів щодо відчуження належної їй квартири вона не підписувала, є голослівним, не підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи. Крім того, вказала, що витребувати майно з чужого незаконного володіння може лише його власник, яким позивач вже не є. Більше того, вказала, що ТОВ «Інвест Лімітед Компані`є власником двох квартир площами 90,1 та 69,7 кв.м. кожна, і саме ці дві квартири перейшли у власність ТОВ «Інвест Лімітед Компані», а тому вимоги про витребування квартири площею 159,8 кв.м. є безпідставним, так як такої квартири взагалі не існує.

В ході розгляду справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одси від 05.03.2020 року (т.2, а.с.71-73) було задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Аветяна А.Г. про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: а) на квартиру, загальною площею 90,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763426551101); та б) на квартиру, загальною площею 69,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763438551101). Заборонено Міністерству юстиції України, його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним та приватним нотаріусам в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на внесення змін до відомостей про нерухоме майно, а саме: ) на квартиру, загальною площею 90,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763426551101); та б) на квартиру, загальною площею 69,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1763438551101).

Цією ж ухвалою було застосовано зустрічне забезпечення, шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0640 га з кадастровим номером 5110136900:26:011:0202, що розташована по АДРЕСА_2 , та належить позивачці ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2019 року, вартістю 1 251 575 грн.

В подальшому, ухвалами того ж суду від 26.05.2020 року здійснено заміну заходів зустрічного забезпечення по справі №522/11290/19 з накладення арешту на земельну ділянку на зобов`язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Приморського районного суду м. Одеси грошові кошти у розмірі 20 000 грн. протягом десяти календарних днів з дня винесення ухвали суду та зобов`язати позивача у вказаний строк надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Також, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті (т.2, а.с. 155-156, 157-158).

В рамках кримінального провадження № 62020150000000115, яке було відкрито за заявою ОСОБА_1 , 15.05.2020 року було здійснено експертизу та складено висновок експерта № 20-1973/1990 судово-технічної експертизи документів, за результатами якої встановлено, що підписи ОСОБА_1 на акті приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Дютайв» від 12.02.2019 та протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Дютайв» № 2/19 від 11.02.2019 виконані кожне, не рукописним способом, а виготовлені за допомогою пристрою з струминно-крапельним способом друку (кольоровий струминний принтер), а отже виконані невстановленими особами з підробленням підписів ОСОБА_1 (т., а.с.56-65).

Крім того, в рамках вищевказаного кримінального провадження була проведена судово-почеркознавча експертиза за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 62020150000000115 від 29.01.2020 року, за результатами якої Одеським НДІСЕ складено висновок експерта № 20-1974 від 14.08.2020 р., за яким, вирішити питання, чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 , у реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса Фролової Р.В., а також у наданих на експертизу аркушах із зразками почерку та підпису ОСОБА_1 та постанові слідчого про відібрання зрізків почерку самою ОСОБА_1 або іншою особою, не є можливим. Ці висновки суперечать попередньому експертному дослідженню, яким було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , у реєстрі нотаріальних дій приватного нотаріуса Фролової Р.В. ймовірно виконані самою Позивачкою, а ігнорування відповідачами численних вимог суду про витребування доказів може свідчити про небажання надати сфабриковані документи або ж взагалі про їх відсутність, в тому числі й спірного акту приймання-передачі нерухомого майна від 11.02.2019 року (т.3, а.с. 138-160).

Згідно висновку експертів у кримінальному провадженні№ 12019160500001037, проведеного 20.10.2020 року, тобто вже після 15 днів з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, копія якого мається в т.4 а.с.48-64, то колегія суддів зазначає, що вказаний висновок експертів наданий за результатами проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи у вищевказаному кримінальному провадженні.

Однак, матеріали справи не мають доказів того, що будь-кому по кримінальній справі пред`явлено обвинувачення, винесена ухвала про закриття провадження у кримінальній справі з тих чи інших підстав, або постановлений обвинувальний вирок.

Крім того, разом з відзивом на апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , представникТОВ «Інвест Лімітед Компані» адвокат Чукітова В.В. надала рецензію від 02.04.2021 року на вищевказаний висновок експертів, складеного кандидатом юридичних наук експертом вищого класу Бондар М.Є., яка була атестована за спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів».

Згідно цієї рецензії додаткова судова експертиза, за результатами якої складений висновок експертів у кримінальному провадженні № 12019160500001037, проведена неповно і є недостатньо обґрунтованою (т.4, а.с.123-135).

З цих підстав, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне враховувати в якості доказів у справі як вищевикладений висновок експертів, так і рецензію на цей висновок, в сукупності з іншими доказами, які маються в матеріалах справи.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що вищевказане нерухоме майно перейшло у власність ТОВ «Дютайв» шляхом внесення до статутного капіталу товариства та входу позивачки ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ «Дютайв», що підтверджується актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Дютайв» від 12 лютого 2019 року (т.3, а.с.20).

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, до ТОВ«Інвест Лімітед Компані» перейшло право власності на 2 квартири: №24 та АДРЕСА_4 .

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно запису про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 159,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Дютайв», внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Шевченка М.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45481044 від 12.02.2019 року, 12:32:21, (номер запису про право власності: 30249706, дата час державної реєстрації: 11.02.2019 13:18:14);

З інформаційних довідок №165703007 і №165715218 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.05.2019 року вбачається, що право власності на квартиру №24 , та квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 90,1 кв.м., а також 69,7 кв.м., відповідно, було зареєстроване 12.02.2019 року за ТОВ «Дютайв» (код ЄДРПОУ 42803658) на підставі висновку щодо можливості поділу, виданого ТОВ «Обласне БТІ» 11.02.2019 року.

В подальшому, на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.02.2019 року власником вказаних квартир стало ТОВ «П.А.Ф. ЛТД» (код ЄДРПОУ 42817084) (т.1, а.с.23, 32).

11.03.2019 року між ТОВ «П.А.Ф. ЛТД» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено Договори купівлі-продажу вищевказаних квартир №24 та № 24а (т.1, а.с. 22, 30).

І лише згодом, а саме 25.03.2019 року ТОВ «Інвест Лімітед Компані» набуло право власності на ці дві квартири: №24 та №24а , на підставі цивільно-правової угоди, а саме договору задоволення вимог іпотекодержателя за реєстровим №2070, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Розсохою С.С. 25.03.2019 року (т.1, а.с.25, 33).

Таким чином, позивачка і заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 а також її представник адвокат Аветян А.Г. не надали суду доказів того, що 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 не була у нотаріуса Фролової Р.В. під час складання акту приймання-передачі нерухомого майна і передачі цього майна в уставний фонд ТОВ «Дютайв» (т.3, а.с.20).

Суд зазначив, що директор та засновник ТОВ «Дютайв» ОСОБА_6 вказав, що 12.02.2019 року ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В., власноруч підписала акт приймання-передачі нерухомого майна від 12.02.2019 року з ТОВ «ДЮТАЙВ», а також протокол №2/19 від 11.02.2019 року ТОВ «Дютайв» (т.3, а.с.20-21, 22-23).

Більше того, у заяві, яка посвідчена приватним нотаріусом Дімітровою Т.А. та зареєстрована в реєстрі за №2139, ОСОБА_6 вказав, що перед підписанням вищевказаних документів, вони тепло спілкувалися з ОСОБА_1 , довго спілкувалися з нотаріусом, яка роз`яснювала положення статутних документів та правові наслідки таких дій.

Стосовно висновку спеціаліста Коструб А.М . Української експертної компанії №33 від 12.03.2020 року, згідно якого підпис від імені ОСОБА_1 у копії (технічному зображенні) акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «ДЮТАЙВ» від 12 лютого 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та зареєстрований в реєстрі за №№143, 144, ймовірно виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.3, а.с.12-17), то колегія суддів зазначає наступне.

Так, ст. 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. За змістом ч. 6 ст. 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Разом з тими, згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Однак у висновку спеціаліста Коструб А.М. від 12.03.2020 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Крім того, п. 1.1. Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Проте, у висновку спеціаліста вказано, що дослідження проведено на підставі копій документів, які являють собою технічні зображення.

Пунктом 1.3. Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта), повинен (на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи.

Відповідно до п. 1.5. Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок спеціаліста Української експертної компанії Коструб А.М. , складений на підставі дослідження копії відповідних Акту та протоколу, у якості зразків: інформативна добровільна згода пацієнта на лікування від 26.06.2014 року та договір про надання медичних послуг №292567 від 20.09.2019 року та експериментальні зразки підпису на 3 аркушах.

Тобто, суд обґрунтовано виходив із того, що такий вільний зразок як інформативна добровільна згода складена в 2014 році не відповідає часу виконання досліджуваного документу. При цьому слід зазначити, що як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.

У даній справі висновок спеціаліста складено на підставі одного вільного зразка та експериментальні зразки - на трьох аркушах. Більше того, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а висновок спеціаліста Коструб А.М. від 12.03.2020 року вказує на ймовірність того, що підпис виконано не ОСОБА_1 та спеціаліст зазначив, що для вирішення питання в категоричній формі можливо надати за наявності в розпорядження спеціаліста оригіналів досліджуваних документів.

Також суд першої інстанції обгрунтовано допитав в якості свідка приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролову Р.В., під час судового засідання 28.07.2020 року по справі № 522/11288/19, стенограму показань та диск з технічним записом якого оглянуто та прослухано судом в рамках даної цивільної справи, за згодою сторін, де вона підтвердила, що 12 лютого 2019 року нею було посвідчено два документи: акт та протокол при цьому зміст тексту нотаріус не перевіряла так як цього не вимагає чинне законодавство України. Пояснила, що за зустріч з нотаріусом через її помічника домовлявся представник юридичної особи. Пояснила, що після того як 12 лютого нею було посвідчено два документи, то вже наступного дня нею був посвідчений протокол про вихід ОСОБА_1 з ТОВ «Дютайв».

Всі вищевикладені обставини, в своїй сукупності свідчать про те, що позивачка ОСОБА_1 була присутня під час вчинення нотаріальної дії з посвідчення підписів позивачки та директора і засновника ТОВ «Дютайв» на акті та протоколі, про що вказано вище.

Суд правильно вказав, що ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також відповідно до ст.41 Конституції України та за змістом ст.ст. 316, 321, 328 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності у набувача за договором, у відповідності до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

Суд першої інстанції правильно вказав, що за правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; або, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, як було вказано вище, позов про визнання права власності може пред`являти виключно власник такого майна. Відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Тобто, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій від третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно, у зв`язку з чим підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.

застосування такого способу захисту прав, як звернення з позовом про визнання права на речові права, можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах. Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

Суд правильно зазначив, що квартира загальною площею 159,8 кв.м., яка знаходилася за адресою: АДРЕСА_2 , вибула з власності ОСОБА_1 12.02.2019 року.

Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем на спірну квартиру у встановленому законом порядку не набуте, вимоги ОСОБА_1 щодо визнання її власником квартири не ґрунтуються на законі.

Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволені вони бути не можуть.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

За змістом ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння. Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCUv. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (зокрема: GLADYSHEVA v. RUSSIA, № 7097/10, ЄСПЛ, віл 06 грудня 2011 року; PCHELINTSEVA AND OTHERS v. RUSSIA, № 47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13,15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи і було вказано вище, квартира була поділена на два об`єкти: квартиру №24 та квартиру №24-а , тому фактично об`єкт позову про витребування майна відсутній, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.07.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький