Рішення

від 07.07.2023 по справі 552/3604/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3604/22

Провадження № 2/552/123/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

07.07.2023 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Кондри Ю.Ю.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Полтава в судовому засіданні цивільну справу № 552/3604/22 за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 12.07.2022 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач в 2022 році дізнався про наявність арешту, відомості про який внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 9591003 від 05.03.2010 та перенесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 41083141, який перешкоджає йому вільно розпорядитися своїм майном.

Зазначав, що відносно нього, як боржника, відсутні виконавчі провадження.

В поданій до суду позовній заяві просив скасувати арешт, накладений на підставі постанови серії АА №012512 від 05.03.2010, виданої Орджонікідзевський відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №41083141 від 19.03.2021, перенесений з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі запису №9591003 від 05.03.2010.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.07.2022 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач Індустріальний відділ ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 04.07.2023 подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на даний час в провадженні відділу відсутні відкриті виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 , а для отримання інформації щодо підстав накладення арешту необхідно звернутися до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», але позивач своїм правом не скористався. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник позивача просив суд проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 на підставі дубліката свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , виданий 08.02.2007 відділом приватизації житлового фонду Управління майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради.

Також встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме та реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, саме щодо фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , внесено інформацію щодо реєстрації обтяження, номер запису про обтяження 41083141, вид обтяження арешт нерухомого майна, на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер АА№012512 від 05.03.2010, видавник Орджонікідзевський ВДВС Харківського МУЮ.

Звертаючись до суду з даним позовом та обираючи на власний розсуд спосіб захисту свого права, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що наявність запису про обтяження нерухомого майна перешкоджає розпорядитися своїм майном.

Разом з тим, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону обтяження - це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Статтею 12 зазначеного Закону передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Судом встановлено, що щодо нерухомого майна, яким є квартира АДРЕСА_1 , зареєстровано обтяження, накладене органами Державної виконавчої служби в ході здійснення виконавчих проваджень.

Позивач в поданій до суду позовній заяві, звертаючись до суду з позовними вимогами до одного органу ДВС, просить суд скасувати арешт.

Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинний на час накладення арешту) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріали справи не містять жодних даних про те, що постанови державних виконавців, на підставі яких було внесено відомості про накладення заборони на нерухоме майно, втратили чинність чи були оскаржені у встановленому законом порядку.

Таком відсутні підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 , як боржник, виконав свої зобов`язання, які було забезпечено накладенням арешту на його майно.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції станом на час вирішення справи, яка передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Матеріалами справи встановлено, що підставами для обтяження нерухомого майна, належного позивачу ОСОБА_1 , є постанова державних виконавців в рамках виконавчих проваджень.

Але звертаючись до суду з даним позовом, позивач не пред`являє позовні вимоги до осіб, в інтересах яких було накладено арешт на майно, та які є належними відповідачами у справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено правовий висновок про те, що орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним судом 07 грудня 2022 року у справі № 359/3609/19, провадження № 61-18794св20 (ЄДРСРУ № 107878102).

Оскільки в даній справі предметом спору є вимога про звільнення майна з-під арешту, позов пред`явлено до органу ДВС, а не до належних відповідачів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арештує повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних ОСОБА_1 до Індустріального відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, код ЄДРПОУ 44045454.

Повне судове рішення складено 07.07.2023.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко