Рішення

від 10.07.2023 по справі 617/2100/20

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/2100/20

Номер провадження 2-др/948/2/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Кравець С.В.,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка заяву представника відповідача - ФОП ОСОБА_1 - адвоката Прасолова Ігоря Вадимовича про ухвалення додаткового рішення

в с т а н о в и в :

у листопаді 2022 року до Машівського районного суду з Вовчанського районного суду Харківської області надійшли матеріали цивільної справиза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантагро» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відділ державної реєстрації Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди.

22.06.2023р. у справі ухвалено рішення, а 27.06.2023 року представник відповідача-1 направив заяву про винесення додаткового рішення та стягнення на користь відповідача-1 витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 80 000, 00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України необхідності виклику сторін у судове засідання суд не вбачає, а відтак вважає за можливе розглянути справу без їх участі, у порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали цивільної справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, за рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 22.06.2023р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантагро» відмовлено (а.с.2, 4-6 т.3).

Відповідно до ч.8. ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До закінчення судових дебатів представник відповідача-1 зробив відповідну заяву, а 27.06.2023р., тобто протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення направив до суду відповідну заяву.

Інші учасники, яким представник відповідача-1 направив заяву з додатками заперечення не подали (а.с.22-23, 25).

Як видно з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 04.12.2020р., представник відповідача-1 адвокат Прасолов І.В. вступив в розгляд справи 25.03.2021р. на підставі договору та ордеру від 05.03.2021р., направив клопотання на відкладення судового засідання, а 08.04.2021р. подав заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яка була задоволена (а.с.160-163, 191-195 т.1).

На підтвердження понесених витрат надана додаткова угода від 05.04.2021р. (а.с.20 т.3) за якою сторони домовилися, що повна вартість наданих послуг сплачується клієнтом в місячний строк після набрання рішенням суду законної сили, а вартість послуг становить 80 000, 00 грн в суді першої інстанції (п.п.2.2., 2.3.)

З наданого адвокатом звіту про приймання-передавання наданих послуг від 26.06.2023р. вбачається, що в ході розгляду справи адвокат: вивчав надані матеріали та заслуховував пояснення; знайомився з матеріалами цивільної справи; здійснював аналіз законодавства та судової практики; надавав роз`яснення клієнту; підготував та подав відзив, заяви про участь в режимі відеоконференції; представляв інтереси в суді першої інстанції; склав та направив заяву про винесення додаткового рішення (а.с.21 т.3).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, зі змісту ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч.3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/.

Як видно з матеріалів цивільної справи, позов ТОВ «Сантагро» розглядався в порядку загального позовного провадження, стосується земельних відносин, у цій справі представник відповідача-2 брав участь у 6 судовий засіданнях, загальною тривалістю 4 год. 33 хв. (01.06.2021р. - 40 хв. (а.с.228 т.1), 22.06.2021р. - 15 хв. (а.с.6 т.2), 18.08.2021р. - 1 год. 19 хв. (а.с.17-18 т.2), 16.11.2021р. - 1 год. 24 хв. (а.с.51 т.2), 09.05.2023р. - 14 хв. (а.с.213-214 т.2), 22.06.2023р. - 41 хв.), справа для сторін має важливе значення

Отже, враховуючи те, що матеріали справи містять досить велику кількості документів для опрацювання, водночас відзив відповідачем-1 у справі був поданий з порушенням установленого строку, адвокат Прасолов І.В. приймав участь в режимі відеоконференції, що не потребувало значних витрат часу на прибуття до суду, а саме клопотання про відеоконференцію не є складним та складається лише з кількох речень, при цьому адвокат не визначив кількість годин витрачених на кожен з видів робіт та вартість кожного виду робіт, а тому суд вважає, що визначений до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, а тому суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 6 000,00 грн.

Отже, враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, а тому саме з позивача на користь відповідача-1 необхідно стягнути 6 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 270, 263-265, 354, 355 ЦПК України

у х в а л и в :

заяву представника відповідача-1 Прасолова І.В. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантагро» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В іншій частині заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В.Кравець