Ухвала

від 04.07.2023 по справі 753/11203/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11203/23

провадження № 1-кс/753/2264/23

У Х В А Л А

"04" липня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_4 про відвід прокурора при розгляді клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 01.07.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100020000006, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні слідчого судді ОСОБА_1 перебуває клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 01.07.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100020000006, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

У судовому засіданні 04.07.2023 захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 подав заяву про відвід прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

В обґрунтування заяви адвокат ОСОБА_4 зазначає, що системне та грубе порушення вимог КПК України під час здійснення досудового розслідування та системне порушення прав ОСОБА_7 відбувається за сприяння прокурора у кримінальному провадженні, який покликаний забезпечити законність у кримінальному провадженні та який без законних підстав ініціює в суді розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яка в силу закону не набула статусу підозрюваного, мала бути звільнена з під варти 01.07.2023 о 15 год. 03 хв., при цьому погоджуючи завідомо недостовірні відомості щодо притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотиків, для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідчить про його упередженість, а тому відвід зазначеного прокурора є необхідною умовою забезпечення права на захист.

Прокурор ОСОБА_3 просив у задоволенні відводу відмовити у зв`язку з безпідставністю останнього. Наголосив, що Верховна Рада 27.07.2022 прийняла Закон «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану». Так, у разі наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють вручення затриманій особі письмового повідомлення про підозру у строки передбачені, встановлені статтею 278 КПК України, якщо такі процесуальні дії здійснюються в умовах воєнного стану, строк для вручення письмового повідомлення про підозру затриманій особі може бути продовжено до 48 годин (до змін - 72 годин). Відповідно, у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру упродовж 48 годин з моменту її затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Крім того, наголосив на тому, що вручення підозри із порушенням 24 годинного строку сталося також з об`єктивних причин: а саме необхідністю проведення експертизи патронів у вихідний день, коли на чергуванні в експертній установі є обмежена кількість експертів. Щодо ініціювання клопотання про обрання міри запобіжного заходу, то зазначене клопотання було затверджено після затвердження ним підозри ОСОБА_7 , яка була останньому пред`явлена слідчим пізніше в цей день. Наявність відомостей про притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотиків прокурор пояснив помилкою слідчого, оскільки в іншому по тексту клопотання дії ОСОБА_7 кваліфікуються саме за ч. 1 ст. 263 КК України

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Надаючи оцінку доводам заяви, визначеній підставі для відводу прокурора (п.3 ч.1 ст. 77 КПК України), слідчий суддя виходить з того, що порядок відводу слідчого від участі у кримінальному провадженні врегульований ч.1 ст. 77 КПК України, відповідно до якої прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов`язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України вбачається, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Практика Європейського Суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь - який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

А в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 3549/10 від 30 квітня 2015 року, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803 / 94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України », заява № 42310/04, параграфи 148, 149 ), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310 / 04, параграф 150).

В свою чергу, встановлення доказового значення тих чи інших відомостей є правом слідчого, прокурора; закон надає йому можливість оцінювати докази за своїм внутрішнім переконання з урахуванням всіх обставин кримінального провадження (ст. 94 КПК України).

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості прокурора, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи та/або об`єктивну неможливість його участі в цьому кримінальному провадженні. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями прокурора і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ`єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для судді, який розглядає заяву про відвід.

Враховуючи, що об`єктивних сумнівів щодо упередженості прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 в розумінні положень ст. 77 КПК України не вбачається, а доводи, викладені в заяві заявника, належного обґрунтування не знайшли, слід дійти висновку, що заява представника захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_4 про відвід прокурора задоволенню не підлягає.

Водночас, слідчий суддя зазначає, що непогодження сторони кримінального провадження з процесуальними діями прокурора не є підставою для відводу такого прокурора.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , та як наслідок встановлено, що підстави, згідно із правилами КПК України, для відводу прокурора відсутні.

Керуючись ст.ст. 80, 81, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву захисника ОСОБА_4 про відвід прокурора при розгляді клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 01.07.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100020000006, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2023.

Слідчий суддя ОСОБА_1