Рішення

від 10.05.2023 по справі 761/38736/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38736/21

Провадження № 2/761/3648/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a> Сливка І.В., про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт», про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем та займав посаду генерального продюсера телеканалу. Наказом № 2 від 29.06.2021 р. позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Враховуючи вищевикладене, позивач своє звільнення вважає незаконним, оскільки відповідачем були порушені положення законодавства про працю, а тому звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою від 30.11.2021 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, а також залучено до участі у справі генерального директора ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт» Сливка І.В. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в поданих ним письмових поясненнях.

Третя особа в судове засідання не з`явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 01.11.2020 р. ОСОБА_1 працював у ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт» на посаді генерального продюсера.

Відповідно до наказу генерального директора ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт» № 2 від 29.06.2021 р., позивача було звільнено із займаної посади генерального продюсера телеканалу за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

На момент звільнення позивача з роботи, відповідачем йому не була виплачена заробітна плата за період з 01.11.2020 р. по 29.06.2021 р. в розмірі 37030,00 грн.

Вказані вище обставини не заперечувались обома сторонами.

Як вбачається зі змісту наказу, яким позивача було звільнено з роботи, звільнення відбулося у зв`язку з відсутністю останнього на робочому місці в період з 22.06.2021 р. по 29.06.2021 р., протягом восьми годин кожного дня. У якості підстави звільнення зазначені доповідні записки працівників відповідача, акт про відсутність на робочому місці, наказ про створення комісії та рішення засновників.

Разом з тим, стороною відповідача під час розгляду справи не було надано суду жодного з перелічених в наказі документів, що стали підставою для його видання.

Копію оспорюваного наказу про звільнення від 29.06.2021 р. позивач отримав на запит свого представника тільки 24.09.2021 р., разом з листом, у якому визнається наявність заборгованості по зарплаті в розмірі 37030,00 грн., повідомленням про звільнення від 29.06.2021 р., розрахунково-платіжними відомостями за весь період роботи та чеком на поштове відправлення на ім`я позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилається на поважність своєї відсутності на робочому місці в приміщенні відповідача, оскільки його функціональні обов`язки не передбачають його постійне перебування в приміщенні відповідача, і з цього приводу протягом всього часу роботи, починаючи з листопада 2020 року і до червня 2021 року не виникало жодних запитань чи зауважень з боку керівництва відповідача. Також позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 47, 149 КЗпП України щодо обов`язковості видачі звільненому працівникові копії наказу про звільнення та ознайомлення останнього під підпис про накладення такого дисциплінарного стягнення, а також до застосування дисциплінарного стягнення від працівника має бути отримано пояснення.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до положень ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: … п. 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; ...

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 24 своєї постанови від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Також, відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 13.09.2017 р. у справі № 6-1412цс17, прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Згідно положень ст. 29 КЗпП України, в редакції що діяла на час прийняття позивача на роботу до ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт», до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України, в редакції що діяла на час звільнення позивача з роботи в ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт», до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, на якому він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони ...

Отже, як вбачається зі змісту ст. 29 КЗпП України в редакціях, що діяли як на час прийняття позивача на роботу так і при його звільненні, саме на відповідача закон покладав обов`язок, серед іншого, роз`яснити позивачу його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначити робоче місце.

Разом з тим, суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивачу було визначено конкретне робоче місце в приміщенні ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт», а також що його було поінформовано під розписку про умови праці та ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діяли у відповідача.

Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Відповідно до ч.1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, п.2 даної статті встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення, а п.3 цієї статті передбачено, що стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

З пояснень сторін судом встановлено, що будь-яких пояснень від позивача щодо його відсутності на робочому місці в приміщенні ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт» в період з 22.06.2021 р. по 20.06.2021 р. відповідач не вимагав та не запитував, а також позивач не повідомлявся під розписку про накладення на нього дисциплінарного стягнення, а дізнався про це тільки після письмово запиту його представника.

Статтями 12, 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, як зазначено у ст.ст. 76, 77 ЦПК України.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 р., предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд вважає, що відповідач не довів у судовому засіданні факту порушення позивачем трудової дисципліни, що стало підставою для його звільнення за прогул, оскільки не надав суду доказів того, що позивач був під розписку ознайомлений про своє конкретно визначене робоче місце в приміщенні відповідача, а також про умови праці та правила внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином суд вважає, що відповідачем не спростовано тверджень позивача, що у нього, з врахуванням посади, яку він займав, був вільний робочий графік, без часових меж виконання своєї роботи безпосередньо в приміщенні телекомпанії.

Крім того відповідач проігнорував вимогу закону щодо необхідності зажадати від позивача пояснень щодо його відсутності на робочому місці в приміщенні телекомпанії такий тривалий час, чим позбавив позивача можливості довести поважність та правомірність відсутності в приміщенні відповідача, а також спростувати ті факти, що зазначені були в доповідних записках, які крім того відповідач не надав суду на підтвердження своєї позиції.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося без достатніх правових підстав, без з`ясування відповідачем обстави та підстав відсутності позивача на своєму робочому місці, а також з порушенням норм трудового законодавства. Доказів на спростування такого висновку стороною відповідача надано не було, а тому наказ генерального директора ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт» Сливки І.В. № 2 від 29.06.2021 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального продюсера телеканалу ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт», є неправомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин, оскільки судом було встановлено, що позивача було незаконно звільнено з роботи, суд вважає за необхідне поновити його на посаді генерального продюсера телеканалу ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт» з дати звільнення, а саме з 29.06.2021 р.

Також, суд вважає, що на користь позивача з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 30.06.2021 р. по 10.05.2023 р. включно, тобто з моменту звільнення по дату ухвалення даного рішення судом. Всього вказаний період становить 481 робочий день.

З врахуванням положень п.п.2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, середньоденна заробітна плата позивача становить 292,68 грн. (6000,00 грн. (заробітні плата за квітень 2021 року) + 6000,00 грн. (заробітні плата травень 2021 року) : 41 (22 + 19) робочих днів).

Звідси розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, а саме з 30.06.2021 р. по 10.05.2023 р. включно: 481 робочий день * 292,68 грн. = 140779,08 грн. (без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів), що підлягають до стягнення на користь позивача з відповідача.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи, що судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати в розмірі 37030,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути вказану суму коштів з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь 1572,16 грн., як суму компенсації втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.11.2020 р. по 29.06.2021 р., посилаючись на норми ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Разом з тим, стороною позивача не було надано суду жодних доказів на підтвердження тих обставин, що затримка в проведенні виплат заробітної плати позивачеві відбувалася з вини відповідача. Натомість судом, в тому числі з пояснень самого позивача, було встановлено, що останній не вимагав виплат йому заробітної плати відповідачем, починаючи з першого місяці його роботи, зазначивши, що він як творча людина працював не заради коштів, а також підтвердив твердження представника відповідача, що він навіть на звернення до нього не надав бухгалтерії номер своєї банківської картки куди би можна було перераховувати заробітну плату.

З врахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги, що у позивача був вільний графік перебування на робочому місці в приміщенні відповідача, суд вважає, що вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати позивачу не встановлено, а тому позов в частині вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 1572,16 грн., є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити, що відповідно до приписів ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, наданих у пунктах 9, 13 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995 р., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, оскільки судом було встановлено, що відповідач в порушення трудового законодавства звільнив позивача з роботи, суд вважає, що це призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто позивача з боку відповідача було завдано моральну шкоду.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що при звільненні позивача з займаної посади, відповідачем, як роботодавцем крім того, що було порушено закон при звільненні позивача, так його крім іншого навіть не повідомили про це звільнення, що спричинило у позивача негативні зміни в звичайних умовах його життя, він залишився без можливості отримувати дохід для утримання себе та своєї сім`ї, вимушений був витрачати час на документальне оформлення порушення своїх прав, тривалого захисту свого порушеного права в суді, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2724,00 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 1778,09 грн.

Також, враховуючи положення ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального продюсера телеканалу ТОВ «Телекомпанія «Телевсесвіт» та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 6000,00 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a> Сливка І.В., про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a> Сливки І.В. від 29.06.2021 р. № 2 про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального продюсера телеканалу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a>.

Поновити ОСОБА_1 на посаді генерального продюсера телеканалу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a> з 29.06.2021 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a> на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.11.2020 р. по 29.06.2021 р. у сумі 37030 (тридцять сім тисяч тридцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a> на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2021 р. по 10.05.2023 р. включно в сумі 140779 (сто сорок тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 08 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a> на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a> на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп., а також на користь держави судовий збір в сумі 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн. 09 коп.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального продюсера телеканалу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Телевсесвіт»</a> та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів, підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: