Постанова

від 06.07.2023 по справі 953/5637/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/5637/20 Номер провадження 22-ц/814/172/23Головуючий у 1-й інстанції Лях М.Ю. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді: Одринської Т.В.

суддів: Абрамова П.С., Панченка О.О.,

за участю секретаря судових засідань: Сальної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: АТ «АЛЬФАБАНК», АТ «АЛЬТБАНК» про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

за апеляційними скаргами Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - адвоката Блохіна Андрія Валерійовича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований в міському відділу реєстрації актів громадського стану Харківського обласного управління юстиції. Окрім цього, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме: визнати за нею на праві особистої приватної власності нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101; 795, 3 кв.м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101; 0,0133 га земельної ділянки загальною площею 0,0399 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015. Визнати за ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності 1/2 гаражу літ. "Б-1" загальною площею 26.9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101; 1325,1 кв.м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101, право власності на яку, зареєстровано за відповідачем; 0,026 га земельної ділянки загальною площею 0, 0133 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015.

Позов мотивовано тим, що 30.08.2002 року між нею та відповідачем укладено шлюб. Від шлюбу позивач та відповідач мають двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У позивача та відповідача склалися різні погляди на життя та майбутнє сім`ї, а шлюбні відносини фактично припинились через недобросовісне відношення відповідача до виконання своїх сімейних обов`язків. Подальше сумісне життя та збереження сім`ї є неможливим, суперечитиме інтересам позивача та моральним засадам суспільства.

Також позивач зазначає, що у шлюбі подружжя набуло у спільну сумісну власність нерухоме майно, а саме: 1) нежитлову будівлю літ. «А-5» загальною площею 2120, 4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем; 2) гараж літ. «Б-1» загальною площею 26.9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в розмірі частини на який зареєстровано за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу № 1662 від 07.04.2017 року; 3) нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ «А-11», загальною площею 353, 1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровані за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу № 1490 від 19.08.2016 року; 4) земельна ділянка площею 0, 0399 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6310136600:02:019:0015, право власності на яку зареєстровано за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу №20/13, серія та номер № 640 від 18.09.2013 року.

Сторони домовилися використовувати таку нерухомість для спільного здійснення підприємницької діяльності в інтересах сім`ї та з метою мінімізації податкового навантаження не реєструвати позивача в якості суб`єкта господарювання. У подальшому відповідач почав приховувати від сім`ї грошові кошти від господарської діяльності із використання спільного сумісного нерухомого майна подружжя, що призвело до конфліктів та суперечок. Позивач 27.03.2020 року звернулася до відповідача із вимогою щодо поділу спільного майна шляхом укладення відповідного нотаріально засвідченого договору, однак відповідач таку вимогу проігнорував. Зважаючи на положення ст. ст. 60, 63 СК України позивач наполягає на тому, що вона з відповідачем має рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, набутим ними під час шлюбу. Керуючись ст. 69 СК України просить суд поділити спільне сумісне майно подружжя.

Позивач вказує, що один з об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, а саме нежитлова будівля літ. «А-5» загальною площею 2120, 4 кв. м., та земельна ділянка площею 0, 0399 га, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015, за адресою: АДРЕСА_2 , передано в іпотеку, держателем якої є ПАТ «АЛЬФА-БАНК», наразі назву змінено на АТ «АЛЬФА-БАНК», первісний іпотекодержатель - ПАТ «Банк Кіпру», назву змінено на АТ «АЛЬТБАНК». Позивач вважає, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» немає перепон поділу такого нерухомого майна, оскільки особа, до якої переходить право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. А тому поділ спільного сумісного майна подружжя ніяким чином не порушує прав іпотекодержателя.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Шлюб, зареєстрований 30 серпня 2002 року міським відділом реєстрації актів громадського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1471, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано.

Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_6 ».

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності:

нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101.

795, 3 кв. м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101.

0, 0133 га земельної ділянки загальною площею 0, 0399 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності:

гаражу літ. "Б-1" загальною площею 26.9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101.

1325, 1 кв м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101, право власності на яку, зареєстровано за Відповідачем.

0, 0266 га земельної ділянки загальною площею 0, 0133 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015»

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позову в сумі 840 грн. 80 коп., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420 грн., а всього 1260 грн. 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 6 306 грн. 00 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в частині задоволення позову про поділ майна відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що майно, яке зареєстроване за ним на праві власності, використовується ним у підприємницькій діяльності та набуте за кошти від підприємницької діяльності, кошти сімейного бюджету для придбання вказаного майна не використовувалися.

Також не погодившись із рішенням районного суду, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_3 - адвокат Блохін А.В., посилаючись на необґрунтованість рішення, а саме: порушення процесуального права, оскільки ОСОБА_3 не була замінена, як третя особа. Прохав скасувати рішення Київського районного суду м Харкова від 01 лютого 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у якому зазначала, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.

Відзив обґрунтовувала тим, що ФОП ОСОБА_2 не приймав участі у розгляді справи, позов до нього не пред`являвся та фізична особа підприємець, як співвідповідач не залучався. Також апелянт не обґрунтував, які його права, як фізичної особи-підприємця було порушено.

Крім того, зазначала, що відповідно до вимог закону та судової практики, що склалась в даних правовідносинах, майно, що використовується в підприємницькій діяльності також є спільною сумісною власністю, до тих пір поки сторона, яка заперечує, не спростує належними доказами презумпцію спільності майна.

Також надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 від ОСОБА_1 , де зазначала, що будь-які обґрунтування, пояснення чи докази впливу рішення Київського районного суду міста Харкова від 01.02.2022 на її права та обов`язки відсутні. Прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали шлюб, який зареєстровано міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1471 (відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 ). Після одруження прізвище відповідача « ОСОБА_7 » змінено на « ОСОБА_6 ». Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 22.06.2005 року серії НОМЕР_2 , виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 04.05.2007 року серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №3 Харківського міського управління юстиції.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що під час шлюбу сторонами набуто наступне майно:

нежитлова будівля літ. «А-5» загальною площею 2120, 4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101, право власності зареєстровано за відповідачем на підставі: рішення суду, серія та номер:2-3577/07/02, виданий 25.06.2007, видавник: Київський районний суд м. Харкова, Ухвала Київського районного суду м.Харкова № 2-3577/07/02 від 03.09.2007 ; декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, серія та номер: ХК143170120638, виданий 13.01.2017, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради;

гараж літ. «Б-1» загальною площею 26.9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101, право власності в розмірі частки зареєстровано за відповідачем на підставі: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1662, виданий 07.04.2017, видавник: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитонова Я.М.;

нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ «А-11», загальною площею 353, 1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101, право власності зареєстровано за відповідачем на підставі: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК №143171600989, виданий 09.06.2017, видавник: Інспекція ДАБІ у Харківської області; договір купівлі-продажу, серія та номер: р. №1490, виданий 19.08.2016, видавник: ПН ХМНО Комарницька О.В.

земельна ділянка площею 0, 0399 га, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015, цільове призначення: землі житлової та громадської забудови; для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (торговельний центр, кафе та офісні приміщення), право власності зареєстровано за відповідачем на підставі: договір купівлі-продажу, No20/13, серія та номер: р.No640, виданий 18.09.2013, видавник: ОСОБА_10 , приватний нотаріус ХМНО.

Шлюбний договір або інша домовленість сторін щодо спірного майна в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи №18111/5807-5812 від 30.03.2021:

ринкова вартість нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120, 4 кв. м., адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101 станом на день проведення експертизи складає 101 079 520, 00 грн (сто один мільйон сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять грн.) без урахування ПДВ;

ринкова вартість нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ «А-11», загальною площею 353, 1 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101 станом на день проведення експертизи складає 26 069 592, 00 грн (двадцять шість мільйонів шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн.) без урахування ПДВ.

ринкова вартість 1/2 гаражу літ. «Б-1» загальною площею 26.9 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101, станом на день проведення експертизи складає 213 555 грн. (двісті тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять грн.) без урахування ПДВ.

ринкова вартість земельної ділянки площею 0, 0399 га, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015 станом на день проведення експертизи складає 1 796 519, 00 грн. (один мільйон сімсот дев`яносто шість тисяч п`ятсот дев`ятнадцять грн.) без урахування ПДВ.

Окрім того, 06.09.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПАТ «БАНК КІПРУ» укладено Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №15-1338/2011. Предметом договору, згідно із п. 1.1., є надання Банком фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у тимчасове користування грошових коштів на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах відкритої відновлювальної лінії з лімітом заборгованості за Кредитною лінією. в сумі, яка не може перевищувати 1 500 000, 00 (один мільйон п`ятсот тисяч) доларів США, строк користування Кредитною лінією встановлюється з «06» вересня 2011 року по «03» вересня 2021 року (включно).

В забезпечення виконання зобов`язань за Договором, відповідно до положень Договору, Іпотечного договору другої черги №15-1338/2011-ІП від 06.09.2011 року з додатковими угодами та договором про внесення змін до іпотечного договору, Позичальник передав в іпотеку нерухоме майно, а саме:

нежитлова будівля літ. «А-5», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2120, 4 кв. м., на підставі Рішення суду, серія та номер:2-3577/07/02, виданий 25.06.2007, видавник: Київський районний суд м. Харкова, Ухвала Київського районного суду м.Харкова № 2-3577/07/02 від 03.09.2007 ; декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, серія та номер: ХК143170120638, виданий 13.01.2017, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради;

земельна ділянка загальною площею 0, 0399 га, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано за відповідачем на підставі: договір купівлі-продажу, №20/13, серія та номер: р.№640, виданий 18.09.2013, видавник: ОСОБА_10 , приватний нотаріус ХМНО.

На підставі відступлення прав за Договором №1 про передачу прав за іпотечними договорами, реєстровий номер 3296, посвідчений 21.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. 21.07.2014 року права іпотекодержателя перейшли до ПАТ «АЛЬФА-БАНК» ( у подальшому - АТ «АЛЬФА-БАНК»), код ЄДРПОУ: 23494714.

Місцевий суд вірно прийшов до висновку, що при вирішенні спору щодо поділу майна подружжя, відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцевих положень СК України", набув чинності одночасно з Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року, за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Встновлено, що у даній справі, сторонами укладено шлюб та розпочаті процеси набування майна у власність, як до 01 січня 2004 року, так і після, то порядок набуття спільного майна та його правовий режим повинен визначатися як за положеннямиКпШС України, так і за нормамиСК України. При цьому, поділ майна подружжя суд здійснює за правилами, передбаченимиСК України.

Так, відповідно дост. 22 КпШС України, який був чинним на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення міститьст. 60 СК України).

Згідно зіст. 24 КпШС Українимайно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно дост. 28 КпШС Українив разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним з подружжям під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Згідно з ч. 1ст. 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Аналогічні положення закріплені в ст. ст.60,70 СК України,ст. 368 ЦК України. Так, норми ст. ст.57,60 СК Українивстановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.06.2021 у справі №394/876/17 акцентував на тому, що немає значення, чи працювала дружина чи ні, чи отримувала вона достатній дохід від своєї діяльності, майно, за умов, визначенихСК України, є спільною сумісною власністю та підлягає поділу.

Спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане: куплене, одержане в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно (постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у цивільній справі №318/1863/17).

Зокрема, відповідно до п.3 ч. 1ст. 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя може виключатися в разі набуття такого майна за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідно дост. 62 СК Україниякщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зіст. 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ч. 1ст. 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК Українитаст. 372 ЦК України.

Згідно із ч. 1ст. 71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст.60,69 СК України, ч. 3ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Такий висновок приведено у постановах Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року у цивільній справі №664/3661/15-ц, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у цивільній справі №361/4130/16-ц, у постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у цивільній справі №447/3676/14-ц.

Конституційний суд України в рішенні № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року у справі №1-8/2012 щодо офіційного тлумачення положення частини першоїстатті 61 Сімейного кодексу України, зазначає, що відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім`ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (частина перша статті 51,пункт 6 частини першої статті 92). Рівність прав і обов`язків у шлюбі та сім`ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Кодексу та Цивільного кодексу України. Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу).

При цьому поділу підлягає усе майно подружжя, незважаючи на його обтяження іпотекою, оскількист. 23 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у цивільній справі № 381/979/15-ц.

Щодо здійснення одним із подружжя підприємницької діяльності, то відповідно дост. 50 ЦК Україниправо на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Зважаючи на положенняст. 52 ЦК Українифізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Отже, зважаючи на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у цивільній справі № 318/1863/17, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

У той же час використання майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, одним із подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна (постанова Верховного Суду України від 13.06.2016 у справі № 6-1752цс15).

Отже, наведені норми та правові висновки Верховного Суду свідчать про існування презумпції спільності майна подружжя, яка встановленаст. 60 СК України.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у цивільній справі №345/5108/18, постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у цивільній справі № 308/11958/14-ц.

У постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у цивільній справі № 394/876/17 акцентується увага на тому, що презумпція спільності майна має бути спростована належними доказами.

Так суд першої інстанції прийшов до правильної думки, що сукупність наданих позивачем на розгляд суду доказів свідчить про те, що джерелом набуття спірного майна були спільні сумісні кошти та спільна праця подружжя.Відповідач належних та допустимих доказів, у визначений законом строк, для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя та придбання спірного майна виключно за його особисті кошти не наддав, як і не надав до суду апеляційної інстанції. Зустрічний позов з іншим варіантом поділу спільного майна до суду також не надавався.

Щодо посилання відповідача на те, що придбання 1/2 частини нежитлової будівлі літ «А-1» загальною площею 221, 8 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , 10.07.2002,тобто до укладення шлюбу, судом першої інстанції вірно застосовано положенняст. 62 СК України. Оскільки шлюб укладено 30.08.2022 року, а декларація про готовність об`єкта експлуатації в остаточному вигляді, який експлуатується на сьогоднішній день, видана 13.01.2017 року, вбачається, що кінцева вартість такого майна за час шлюбу істотно збільшилося внаслідок спільних трудових та грошових затрат другого з подружжя, а тому воно належить до маси спільної сумісної власності подружжя. Доказів того, що сімейні доходи не використовувалися під час реконструкції вказаного нерухомого майна не надано ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційного суду.

Відсутні також у матеріалах справи докази набуття спірного майна виключно в результаті здійснення та за прибутки, отриманні внаслідок здійснення відповідачем підприємницької діяльності. Майно фізичної особи-підприємця в силу положень закону та правових висновків Верховного Суду вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів. Придбання спірного майна за кошти ОСОБА_2 саме як фізичної особи-підприємця, не доведено. Відповідач належними та допустимими доказами не довів наявність доходів від здійснення підприємницької діяльності, обсяги таких доходів так само, як і не довів факт не використання під час здійснення такої діяльності спільних коштів подружжя.

Крім того Верховний Суд у постанові від 30.06.2022 року у справі №640/1183/18 зробив висновок, що саме по собі придбання майна фізичною особою-підприємцем та її використання в підприємницькій діяльності не свідчить про належність такого майна ФОП на праві особистої приватної власності за відсутності належного спростування такою особою презумпції придбання такого майна за спільні кошти подружжя та його використання в інтересах сім`ї.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі №559/758/17 зазначено, що майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для здійснення господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів, а тому саме по собі використання відповідача спірного майна в підприємницькій діяльності не спростовує поширення на спірне нерухоме майно, реєстраційним власником якого є відповідач, правового режиму спільної сумісної власності подружжя.

Тому ураховуючи вищенаведені норми та висновки Верховного Суду доводи апеляційної скарги про те, що майно, яке зареєстроване за ним на праві власності, використовується ним у підприємницькій діяльності та набуте за кошти від підприємницької діяльності, кошти сімейного бюджету для придбання вказаного майна не використовувалися, не заслуговують на увагу.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що перебування спірних нежитлових приміщень та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ «АЛЬФА-БАНК» як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другоюстатті 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відтак, визнання за кожним із сторін в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на частини нежитлових приміщень і відповідної частини земельної ділянки, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки та не порушує прав АТ «АЛЬФА-БАНК» як іпотекодержателя спірного майна.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із рівності часток сторін у власності на спірну нерухомість, взявши до уваги період набуття майна, спільність коштів та праці, використаних для його придбання і утримання, суд прийшов до правильного та законного висновку про необхідність задоволення позову в частині поділу спільного майна запропонованим позивачем способом.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ОСОБА_2 рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.02.2022 року в частині розірвання шлюбу не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядається.

Щодо оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Блохіним А.В. колегія суддів зазначає наступне.

Так, апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_3 є новим кредитором по зобов`язанню ОСОБА_2 , а тому є правонаступником третьої особи, яка залучена до справи АТ «Альфа-Банк», а рішення безпосередньо впливає на її права та обов`язки.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.11.2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 -адвоката Атаманюк П.В. про допущення ОСОБА_3 , як правонаступника третьої особи АТ «Альфа-Банк» відмовлено.

Ухвала мотивована відсутністю підстав для процесуального правонаступництва.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно дост. 55 ЦК Україниу разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Зміною в матеріальному правовідношенні у даному випадку є перехід прав іпотекодержателя від АТ «АЛЬФА-БАНК» до іншої особи за Іпотечним договором другої черги 15-1338/2011-ІП, серія та номер: реєстровий №3360, виданий 06.09.2011 року, видавник: ПН ХМНО Слоневська Д. В.

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 575 ЦК Україниіпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України «Про іпотеку», зокрема стаття перша, визначає іпотеку як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2ст. 3 Закону України «Про іпотеку»взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Згідно із ч. 1ст. 4 Закону України «Про іпотеку»обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Разом з тим, ОСОБА_3 звертаючись до суду не надала до заяви належних доказів виникнення змін в матеріальному правовідношенні щодо майна, поділ якого просить здійснити позивач у своїй позовній заяві. Також до суду не надано доказів здійснення державної реєстрації прав ОСОБА_3 , як іпотекодержателя за Іпотечним договором другої черги 15-1338/2011-ІП, серія та номер: реєстровий №3360, виданий 06.09.2011 року, видавник: ПН ХМНО Слоневська Д. В. Також, у справі відсутні і будь-які інші докази виникнення правонаступництва (кредитний договір, договір поруки, іпотечний договір з усіма змінами та доповненнями, які є невід`ємними частинами таких договорів). Особа, яка звернулася із заявою про заміну третьої особи правонаступником, не довела суду, що додана до заяви копія довідки про стан кредиторської заборгованості є належним, передбаченим кредитним договором, договором поруки, іпотечним договором, підтвердженням матеріального правонаступництва.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином ОСОБА_3 на обґрунтування своїх вимог не надано суду доказів впливу рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.02.2022 року на її права та обов`язки.

Доводи апеляційних скарг законних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст.374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - адвоката Блохіна Андрія Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року в частині поділу майна залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 липня 2023 року.

Головуючий суддя : Т.В. Одринська

Судді: П.С. Абрамов

О.О. Панченко