Постанова

від 06.07.2023 по справі 638/2959/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/2959/21 Номер провадження 22-ц/814/1216/23Головуючий у 1-й інстанції Аркатова К.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Триголов В.М.,

розглянувши у місті Полтава у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об`єднання «Біокон»

на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 квітня 2021 року, постановлене суддею Аркатовою К.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об`єднання «Біокон» (далі - ТОВ «АО «Біокон») до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики,

в с т а н о в и в:

02.03.2021 ТОВ «АО «Біокон» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 30.09.2019 між товариством та ОСОБА_1 укладено договір про надання безпроцентної позики №13. За умов такого договору позивач, як позикодавець, взяв на себе зобов`язання передати у власність відповідача, позичальника, грошові кошти у розмірі 78770,00 грн. на безпроцентній основі зі строком виконання зобов`язання до 30.03.2020, що мало виконуватися окремими частинами у погодженому сторонами розмірі. На виконання договору позивачем, за його місцезнаходженням, через касу видано відповідачу грошові кошти за видатковими касовими ордерами від 30.09.2019 №1 на суму 50000,00 грн. та від 01.10.2019 №2 на суму 28770,00 грн. Станом на 01.02.2020 відповідач прострочив черговий строк оплати (повернення) позики, тим самим порушив умови договору, вимоги повернути кошти ігнорує. Із наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства суму основного боргу в розмірі 78770,00 грн., пеню у розмірі 10896,16 грн. та в порядку ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні витрати у сумі 3765,69 грн. та 3% річних у розмірі 2369,57 грн., а також 2270,00 грн. судового збору.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.04.2021 у задоволенні позовних вимог ТОВ «АО «Біокон» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики - відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено належними доказами укладення договору позики та права вимоги за ним, а також наявності у відповідача обов`язку з повернення коштів з підстав відсутності доказів їх отримання.

Позивач із рішенням суду першої інстанції не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зазначає, що укладення позивачем правочину про надання безвідсоткової позики паралельно із веденням інших видів підприємницької діяльності законодавством не забороняється, що також узгоджується із позицію Верховного Суду, сформованої у справі №824/74/19-а від 01.07.2020.

Крім того, відповідно до п.п.4 п.3.9. Статуту ТОВ «АО «Біокон», який просить дослідити в суді апеляційної інстанції, товариство має права надавати позику за рахунок своїх коштів та отримувати позику від юридичних та фізичних осіб.

Цитуючи зміст п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо визначення поняття «фінансова послуга» наголошує, що товариство не мало на меті отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів за наслідками укладеного правочину.

Вважає порушенням норм процесуального закону надання судом переваги доказам відповідача, який при пред`явленні відзиву на позов надав фіскальний чек №6105810145569 про направлення його позивачу, але не надав опис із вкладенням, що ставить під сумнів, які саме додатки до відзиву надсилалися позивачу. Тоді як позивач відзив не отримував, а за даними офіційного сайту «Укрпошта» дані про поштове відправлення №6105810145569 відсутні.

Доводить, що приєднані позивачем до позову видаткові касові ордери є повністю читабельними та цілком відображають суть та вид операції, а всі додатки до позову прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою товариства, що відповідає приписам ст.95 ЦПК України та узгоджується із порядком засвідчення копій документів, визначених п.п.5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.

Звертає увагу на суперечливі висновки суду, який не прийняв до уваги, як належні докази, видаткові касові ордери, при тому, не володіючи спеціальними знаннями, надав їм оцінку по суті, вказавши на різницю підписів отримувача позики.

Просить врахувати, що розгляд справи проводився без участі сторін, а тому за наявності сумнівів щодо існування оригіналу договору позику на підставі ч.6 ст.95 ЦПК України суд мав можливість його витребувати у позивача.

Стосовно різності даних позичальника у договорі позики та видаткових касових ордерах зазначає, що із 15.04.2019 по 30.10.2019 ОСОБА_1 працював у ТОВ «АО «Біокон» на посаді провізора за переведенням із ТОВ «Фармастор», де працював касиром із 04.12.2017 по 15.04.2019. Таким чином позивач не міг знати про зміну паспорту та ІПН відповідача, який роботодавця про такі зміни не повідомляв, а тому до умов договору позики були внесені наявні у товариства його паспортні дані.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 31.01.2022 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ТОВ «АО «Біокон» на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.04.2021; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 10.02.2022.

11.02.2022 відповідач подав до суду заперечення на клопотання позивача про залучення до справи доказів, як таких, що не становили предмет дослідження суду першої інстанції. Спростовує доводи апеляційної скарги щодо ненаправлення ним, відповідачем, на адресу позивача відзиву на позовну заяву, який був повернутий без вручення із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»./а.с.112/

22.02.2022 представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Заперечує застосування до спірних правовідносин позиції Верховного Суду у справі №824/74/19-а від 01.07.2020, як такої, що стосується лише надання поворотної фінансової допомоги, а тому не має відношення до спірних правовідносин.

Вважає договір позики недійсним, оскільки товариство не мало право укладати договір про надання безпроцентної позики, який за правилами ст.1048 ЦК України може укладатися між фізичними особами і не пов`язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін.

Заперечує факт отримання коштів позики, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунку, де відсутній підпис позичальника.

Зазначає, що не міг надати позивачу паспортні дані та ІПН указані в договорі, оскільки більше року користувався новими.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.02.2023 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.09.2019 між ТОВ «АО «Біокон» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір №13 про надання безпроцентної позики, за умов якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі, а останній зобов`язується повернути позику в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.2 такого договору розмір позики складає 78770,00 грн. Надання позикодавцем та повернення позичальником позики здійснюється в гривнях.

Строк повернення позики до 30.03.2020 включно. Позика повертається щомісячно окремими частинами (платежами) до повного повернення (п.3 договору).

За змістом п.4 договору сторони домовилися, що позика повертається щомісячно в гривнях. Сума гривень, що підлягає поверненню у касу позикодавця/зарахуванню грошових коштів на поточний рахунок позикодавця щомісячно, визначається за наступним графіком: жовтень 2019 року - 13128,33 грн.; листопад 2019 року - 13128,33 грн.; грудень 2019 року - 13128,33 грн.; січень 2020 року - 13128,33 грн.; лютий 2020 року- 13128,33 грн.; березень 2020 року - 13128,33 грн.

Позика надається шляхом видачі грошових коштів через касу позикодавця (п.5 договору).

У випадку порушення позичальником умов, передбачених п.4 договору, позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики від позичальника шляхом направлення йому письмової вимоги. У такому випадку позичальник зобов`язаний протягом 12 календарних днів з дати направлення позикодавцем вимоги, повернути позику позикодавцю, шляхом внесення відповідної суми позики в касу позикодавця (п.9 договору).

Згідно п.13 договору у випадку прострочення позичальником терміну повернення позики, позичальник сплачує на користь позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір підписаний сторонами, посвідчений печаткою позикодавця, містить реквізити сторін, зокрема позичальника: ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 16.06.2007 ЦВК Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області, ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 /а.с.30-31/; копія паспорту громадянина України та ІПН приєднані до позову./а.с.27-29/

На виконання договору позики ОСОБА_1 видано 50000,00 грн. згідно видаткового касового ордеру від 30.09.2019, а також 28770,00 грн., видатковий касовий ордер від 01.10.2019./а.с.92,93/

10.06.2020 ТОВ «АО «Біокон» надіслало ОСОБА_1 вимогу-претензію про погашення заборгованості та дострокове виконання зобов`язання, а також акт звірки взаємних розрахунків./а.с.34-35,36/

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 3773 від 01.01.2019-21.01.2021 розмір заборгованості - 78770,00 грн.; надано розрахунок ціни позову, де: пеня - 10896,16 грн., інфляційні витрати - 3765,69 грн. та 3% річних у розмірі 2369,57 грн./а.с.39-42/

До відзиву на позовну заяву відповідачем надано паспорт громадянина України - ID-картка, запис/№19910426-06891, виданий 04.07.2018 та картку платника податків./а.с.58-60/

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, районний суд виходив із того, що позивачем не надано доказів про діяльність товариства в частині надання фінансових послуг, що ставить під сумнів правову природу укладеного договору позики.

При цьому судом враховано, що за умовами такого договору позикодавець передає, а не передав позичальнику безвідсоткову позику. Тоді як видаткові касові ордери на підтвердження видачі грошових коштів надані суду у копіях неналежної якості, не завірені належним чином, з різними підписами від імені одержувача, що не може бути прийнято судом як належний та допустимий доказ на підтвердження отримання позичальником грошових коштів.

Із підстав викладеного, враховуючи невідповідність паспортних даних позичальника у договорі позики, відсутність належних доказів як укладення договору позики (оригіналу договору позики), так і передання грошової суми позичальнику, районний суд визнав недоведеним факт укладення договору позики та наявності у відповідача обов`язку з повернення коштів, а тому залишив позов ТОВ «АО «Біокон» без задоволення.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Із системного аналізу норм статті 1046, 1047ЦК України вбачається, що оскільки договір позики є реальним, то факт передання грошових коштів може підтверджуватися договором позики, укладеними в письмовій формі, якщо в тексті останнього сторонами не зазначений інший строк передання грошових коштів.

Відповідно до ч.2 ст.1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і не пов`язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Статтею 202ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, якщо факт передання грошових коштів відрізняється від моменту підписання договору між сторонами, то він може підтверджуватися розпискою або іншими документами, тобто письмовими доказами. При цьому чинне законодавство України не встановлює обов`язковості написання розписки про передачу грошових коштів, якщо між сторонами укладений договір позики в письмовій формі або ними використовуються інші документи на підтвердження факту передання грошових коштів.

У цій справі між сторонами укладено договір позики у письмовій формі, яка згідно ч.2 ст.1046 ЦК України є обов`язковою, оскільки позикодавцем є юридична особа - ТОВ «АО «Біокон», основний вид діяльності: 46.46. Оптова торгівля фармацевтичними товарами.

Розписка, як борговий документ, позичальником не складалася, видача коштів позики, як і її повернення здійснюється через касу товариства згідно погодженого графіку. Відповідно, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення ЦК України, за змістом яких повернення оригіналу боргового документу позичальнику свідчить про належність його виконання. Отже, копія договору позики, належним чином посвідчена є належним доказом існування у позичальника обов`язку повернути суму позики, визначену цим договором (постанова Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №761/21832/16-ц).

При дослідженні такого договору позики, суд першої інстанції поставив під сумнів правову природу його укладення через відсутність доказів про діяльність товариства в частині надання фінансових послуг.

На спростування таких висновків позивач указує, що товариство не мало на меті отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів за наслідками укладеного правочину та надає апеляційному суду витяг зі Статуту товариства, за змістом якого (4) товариство може надавати (за рахунок своїх коштів) позики та отримувати позики від юридичних та фізичних осіб./а.с.89-90/ Такий доказ не становив предмет дослідження суду першої інстанції, а тому за відсутності доказів об`єктивної неможливості його своєчасного надання, на підставі ч.3 ст.367 ЦПК України апеляційним судом до уваги не приймається.

Також апеляційним судом відхиляються посилання позивача на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №824/74/19-а від 01.07.2020, як такої, що стосується лише надання поворотної фінансової допомоги, а тому не має відношення до спірних правовідносин.

Разом із цим, для встановлення природи зобов`язання, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів,з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 4 цього Закону встановлено, що фінансовими вважаються такі послуги, зокрема надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами-підприємцями (стаття 5 Закону).

Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Таким чином Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб`єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб`єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 - 1048 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів визнає, що укладений між сторонами договір позики є безпроцентним, оскільки не передбачає нарахування та сплату процентів, а отже, укладений без мети отримання прибутку з боку позивача, відтак позика, надана позичальнику за умовами вказаного договору не є фінансовою послугою у розумінні п.5 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг», позивач, в силу закону, не є фінансовою установою. Тому відсутні підстави для отримання останнім відповідного дозволу (ліцензії) з метою укладання вказаного правочину, а також потреби у наданні суду доказів про діяльність товариства в частині надання фінансових послуг.

Отже, у цій частині доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження, як і посилання на належну якість видаткових касових ордерів, які дозволяють встановити істотні обставини видатків та засвідчені у відповідності до вимог ст.95 ЦПК України та порядку засвідчення копій документів, визначених п.п.5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55.

При цьому апеляційний суд визнає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що видаткові касові ордери містять різні підписи від імені одержувача, оскільки такі висновки ґрунтуються на припущеннях суду, який не володіє спеціальними знаннями у цій галузі, а тому належність підписів одержувачу мала встановлюватися за наслідками почеркознавчої експертизи, а не візуальному огляді суду.

Установивши викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позову є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, не спростованими відповідачем, яким не спростована презумпція правомірності такого правочину та його укладення, що не може бути спростовано розбіжностями у паспортних даних вказаних у договорі.

Доказів на спростування розміру стягнення відповідачем не надано, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового про задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користьТОВ «АО«Біокон» сумиосновного боргув розмірі78770,00грн.,пені урозмірі 10896,16грн.та впорядку ч.2ст.625ЦК Україниінфляційних витрат у сумі 3765,69 грн. та 3% річних у розмірі 2369,57 грн., а всього 95801,42 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «АО «Біокон» підлягає стягненню 2270,00 грн. судового збору за подачу позову та 3405,00 грн. за апеляційну скаргу, а всього 5675,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, ст.376 ч.ч.3,4, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об`єднання «Біокон» - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 квітня 2021 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об`єднання «Біокон» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об`єднання «Біокон» (код ЄДРПОУ 34539443) суму основного боргу в розмірі 78770,00 грн., пеню у розмірі 10896,16 грн., в порядку ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні витрати у сумі 3765,69 грн. та 3% річних у розмірі 2369,57 грн., а всього 95801 (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот одна) грн. 42 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечне об`єднання «Біокон» 5675,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

В.М. Триголов